ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
19 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3841/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Павленко Н.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження
по справі №916/3841/26
за заявою ОСОБА_1
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна»
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
17.09.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 (вх. № 3937/26) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна, розгляд заяви у підготовчому засіданні призначено на 02.10.2026 року о 10:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 у задоволені заяви (вх. № 3937/26 від 17.09.2026) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» - відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3841/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Аленін О.Ю., Павленко Н.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. (вх.3988/26/Д1 від 12.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А) визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26; справу №916/3841/26 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 для розгляду заявленого відводу суддів призначено суддю Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 (у складі судді Філінюка І.Г.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/3841/26 відмовлено.
15.10.2026 до колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А повернулися матеріали апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
15.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4168/26 від 15.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А) визнано необґрунтованим відвід головуючому судді Богатирю К.В., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26; справу №916/3841/26 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2026 для розгляду заяви про відвід судді у справі №916/3841/26 було визначено склад суду: головуючий суддя - Діброва Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2026 у складі судді Діброви Г.І.) відмовлено частково у задоволенні заяви ОСОБА_1 , м.Луганськ про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026) у справі №916/3841/26 із залишенням без розгляду в іншій частині.
19.10.2026 до колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А повернулися матеріали апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
Дослідивши зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, окрім іншого, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 6 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з пп.1 п.2-1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство складає 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» була подана 17.09.2026.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Дану апеляційну скаргу подано в електронній формі через систему "Електронний суд".
Враховуючи, що апелянтом оскаржується судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, він мав сплатити судовий збір у сумі 39 936,00 грн (3328*10*150%*0,8).
Аналогічна стала правова позиція щодо необхідності обрахування розміру судового збору за оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство виходячи зі ставки судового збору, яка підлягала сплаті кредитором при зверненні з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, викладена у низці ухвал Верховного Суду, зокрема, від 12.08.2024 у справі №910/1444/24, від 06.05.2024 у справі №925/1341/23, від 08.08.2023 у справі №911/2247/21 тощо.
Однак апелянт не надав жодних доказів сплати судового збору, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
В той же час, апелянт надав клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апелянт просив застосувати у даному випадку положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням трудової природи вимог та мети звернення - отримання невиплаченої заробітної плати, право на яку підтверджене судовими рішеннями. Апелянт просив врахувати, що присуджена заробітна плата не виплачена, а звернення спрямоване на захист трудового права та отримання цих коштів.
Апелянт також вказав, що якщо суд дійде висновку, що зазначена пільга не поширюється на оскарження відмови у відкритті провадження за заявою ініціюючого кредитора, він просить на підставі статті 8 цього Закону звільнити його від сплати судового збору. Апелянт зазначив, що невиплата присуджених сум заробітної плати істотно обмежує його майнові можливості. Він просив оцінити ці обставини в сукупності з документами про присуджену заборгованість та стан її виконання, наявними в матеріалах справи, при вирішенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
В той же час, у даному випадку не розглядається справа про стягнення заробітної плати ОСОБА_1 .
Як було встановлено вище, ОСОБА_1 звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто такий спір є абсолютно відмінним від спору про стягнення заробітної плати.
Посилання апелянта на те, що він фактично намагається через провадження у справі про банкрутство стягнути невиплачену йому заробітну плату не приймається колегією суддів до уваги, адже такі посилання фактично зводяться до природи кредиторських вимог ОСОБА_1 як ініціюючого кредитора до боржника - ТОВ «БІІР Україна».
В той же час, природа кредиторських вимог ініціюючого кредитора не змінює природу спору, тому у даному випадку не підлягає застосуванню п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», адже спір у справі №916/3841/26 стосується відкриття провадження у справі про банкрутство, а не питання про стягнення заробітної плати ОСОБА_1 .
Щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»
За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю;
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.
Інститут відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є винятком із загального правила про обов`язковість сплати судового збору всіма учасниками процесу. Застосування такого винятку можливе лише за умови належного підтвердження особою існування відповідних обставин, оскільки інший підхід створював би необґрунтовані процесуальні переваги одній стороні спору та суперечив би принципам рівності учасників судового процесу і змагальності сторін.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (ухвали Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №927/911/21 та від 02.05.2022 у справі №903/522/21).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в ухвалі від 12.12.2022 у справі №910/11069/21.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина третя статті 8 ЗУ "Про судовий збір").
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Згідно з практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору апелянт надав копію рішення Приморського районного суду м. Одеса від 19.05.2026 по справі №522/4874/26-Е, яким було стягнуто з ТОВ «БІІР Україна» на користь ОСОБА_1 48 970,50 грн заборгованості по заробітній платі, та постанову про відкриття виконавчого провадженні №81874118 від 03.09.2026 по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеса від 19.05.2026 по справі №522/4874/26-Е.
Між тим, дані докази жодним чином не дають можливість встановити реальне фінансове становище ОСОБА_1 . Саме по собі стягнення заборгованості з заробітної плати в рамках виконавчого провадження не дають можливість встановити фінансове становище ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять відомості щодо доходів ОСОБА_1 , щодо наявності або відсутності у нього рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав, банківських рахунків, грошових заощаджень, цінних паперів, майнових прав чи інших активів, які можуть свідчити про його фактичну платоспроможність.
Відтак зазначені докази не свідчать про скрутний майновий стан апелянта та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір, адже не надають суду змоги в повній мірі оцінити майновий стан ОСОБА_1 .
Навіть у випадку посилання особи на критерій, передбачений пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", сам по собі факт перевищення розміру судового збору над п`ятьма відсотками річного доходу фізичної особи не породжує автоматичного обов`язку суду відстрочити, розстрочити, зменшити судовий збір чи звільнити від його сплати. Зазначена норма надає суду дискреційні повноваження, реалізація яких потребує оцінки всіх обставин конкретної справи, зокрема, реального майнового стану особи, її активів, майнових можливостей та достатності поданих доказів. Тобто навіть за наявності відомостей про дохід особи суд зобов`язаний перевірити не лише формальне співвідношення суми збору та доходу, а й фактичну спроможність особи виконати обов`язок зі сплати судового збору.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору. Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 - залишити без руху.
3.Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 39 936,00 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4.Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Н.А. Павленко