Справа № 216/5422/21
Провадження 2/216/424/26
УХВАЛА
іменем України
14 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Стартанович Д.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживачів,-
в с т а н о в и в:
У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживачів.
08 жовтня 2026 року винесено розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, відповідно до протоколу зборів суддів Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.10.2026 №4, у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Онопченка Ю.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2026 головуючим суддею визначено Стартановича Дмитра Володимировича.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.10.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживачів.
Разом з цим, вивченням матеріалів справи суддею було виявлено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Онопченка Ю.В. датовану 08 квітня 2026 року, яку 08 жовтня 2026 року передано судді Стартановичу Д.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 40 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та норми національного законодавства очевидно, що вирішити питання про відвід судом, який розглядав справу, а також питання про необґрунтованість/обґрунтованість заявленого відводу об`єктивно є неможливим.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Отже, виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, заяв, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Аналіз стандартів права на справедливий судовий розгляд у частині неупередженості суду свідчить, що національна модель процедури відводу та самовідводу суддів під час одноособового розгляду справи, не повною мірою відповідає підходам, виробленим у практиці ЄСПЛ. На рівні національного законодавства в різних процесуальних кодексах застосовуються різні підходи до врегулювання цього питання. Так, якщо в разі подання заяви про відвід судді в межах кримінального провадження така заява в разі одноособового розгляду справи завжди передається на розгляд іншому судді цього ж суду (ст. 81 КПК України), то в інших видах судочинства - цивільному, господарському й адміністративному - така заява спочатку розглядається самим суддею, якому заявлено відвід, і лише в разі відмови в задоволенні передається на розгляд іншому судді цього ж суду (ч. 3 ст. 40 ЦПК України; ч. 3 ст. 39 ГПК України; ч. 4 ст. 40 КАС України). Водночас, якщо заява про відвід подана менше ніж за три дні до судового засідання або у відповідному суді працює менше ніж троє суддів, така заява не передається на розгляд іншому судді (ч.ч. 3, 5 ст. 40 ЦПК України; ч.ч. 3, 5 ст. 39 ГПК України; ч.ч. 4, 6 ст. 40 КАС України).
Як свідчить аналіз практики ЄСПЛ, хоча останній і не вимагає від держав-членів ЄКПЛ регламентації на національному рівні конкретного механізму вирішення питання про відвід судді, допускаючи певну дискрецію, в основі аналізу національного механізму відводу покладено диференційований підхід: розгляд питання про відвід судді самим суддею, якому відвід було заявлено, є допустимим тоді, коли заява про відвід не містить конкретних і релевантних підстав для відводу й може бути розцінена як зловживання правом, якщо ж підстави для відводу є досить конкретними, то розгляд питання про відвід судді самим суддею вважається неприйнятним. Водночас також слід враховувати вмотивованість судового рішення, яким вирішується питання про відвід судді, та можливість оскаржити таке судове рішення з метою виправлення помилок судом вищої інстанції. Однак на рівні цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції як підстава для диференціації в межах механізму вирішення питання про відвід закладена зовсім інша логіка: заява завжди розглядається самим суддею, якому заявлено відвід, і лише в разі відмови в її задоволенні вона передається на вирішення іншому судді.
Положення процесуального законодавства, відповідно до яких заява про відвід не передається на розгляд іншому судді, якщо вона подана менше ніж за три дні до судового засідання або в суді працює троє чи менше суддів (ст. 40 ЦПК України, ст. 39 ГПК України, ст. 40 КАС України), введені з метою ефективності судочинства, однак, на думку суду, у конкретних справах таке законодавче регулювання може призводити до порушення п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. Передусім це суперечить практиці ЄСПЛ, який, оцінюючи доцільність передання питання про відвід судді, передусім виходить із такого показника, як обґрунтованість і підставність відводу, а не кількість суддів у певному суді й можливість розгляду справи цим судом. Крім того, знову ж таки, йдеться про застосування необґрунтовано різного підходу до вирішення питання про відвід судді для учасників справи, які перебувають у рівному процесуальному статусі, виключно через кількість суддів у суді або час заявлення відводу.
Відтак, з метою недопущення порушення права заявника на справедливий суд у цій справі вважаю за необхідне заяву ОСОБА_1 про відвід судді передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою ст. 33 ЦПК України.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 33, 260 ЦПК України суд,-
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Онопченка Ю.В. у цивільній справі №216/5422/21 (провадження 2/216/424/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживачів - передати до канцелярії Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою ст. 33 ЦПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://cn.dp.court.gov.ua.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В.СТАРТАНОВИЧ