ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 5015/2060/11
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Трускавецький В.П.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: не з`явився,
відповідача: Репак В.В.,
приватного виконавця: Дяків В.Б.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 17.08.2026 (вх. суду від 18.08.2026 № 01-05/2752/26)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 (повну ухвалу складено 06.08.2026, суддя Бургарт Т.І.)
у справі №5015/2060/11
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», м. Дніпро (правонаступник ПАТ «Комерційний банк «Надра»)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, м. Новий Розділ, Львівська обл.
про: стягнення 1 017 937,09 грн,
за участю приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, м. Львів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1 808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 набрало законної сили 04.07.2011.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 Господарським судом Львівської області 25.07.2011 видано наказ у справі №5015/2060/11.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича перебувало виконавче провадження № 75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ «Комерційний банк» Надра» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (назва змінилася на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП»)) заборгованість за договором кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 дол США), 196 966,10 грн (24823,38 дол США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн. (1 204,79 дол США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн (1808,51 дол США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 дол США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В межах виконавчого провадження № 75875042 приватний виконавець прийняв такі постанови:
1) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.09.2024, а саме нежитлової будівлі колишньої дитячої установи № 3 загальною площею 819,7 м2;
2) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.09.2024, а саме земельної ділянки.
18.05.2026 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11. Згідно пункту 2 вказаної постанови, приватним виконавцем прийнято рішення про припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
20.05.2026 ФОП Цюра А.С. звернувся до Господарського суду Львівської області з скаргою на дії приватного виконавця, у якій просив:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця, яка проявилася у незнятті у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», арештів, накладених в ході виконавчого провадження № 75875042 на все нерухоме майно боржника;
- зобов`язати приватного виконавця зняти арешти накладені в ході виконавчого провадження № 75875042 на все нерухоме майно боржника.
В обґрунтування скарги, боржник зазначив, що після реалізації належного йому майна у виконавчому провадженні №75875042, на рахунок приватного виконавця надійшло достатньо коштів для повного виконання рішення суду, що було підставою для закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.
Боржник вказав, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 у справі №5015/2060/11, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, задоволено скаргу Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, щодо не закінчення виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011.
Вказаною ухвалою визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно за виконавчим документом, судовим наказом Господарського суду Львівської області №5015/2060/11 від 25.07.2011.
На переконання скаржника, з моменту постановлення судом першої інстанції ухвали Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 у справі №5015/2060/11 на приватного виконавця покладався обов`язок негайно закінчити виконавче провадження та вчинити відповідні виконавчі дії для зняття арештів, накладених на належне боржнику майно в межах виконавчого провадження № 75875042. Однак, постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем прийнято лише 18.05.2026, в той час, як рішення про скасування обтяження у виді арешту майна боржника не прийнято, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
03.06.2026 боржник подав до суду першої інстанції заяву про залишення без розгляду вимог скарги в частині зобов`язання приватного виконавця зняти арешти з майна боржника у зв`язку з відсутністю предмета спору та просив розглянути скаргу лише в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця щодо незняття арештів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 відмовлено в задоволенні скарги Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у справі №5015/2060/11.
Суд першої інстанції вказав, що ухвала суду від 25.04.2025 у справі №5015/2060/11 не містить у резолютивній частині приписів, які б покладали на приватного виконавця обов`язок зняти арешт з майна боржника чи закінчити виконавче провадження, виконання якого могло б зумовлювати виникнення обов`язку щодо зняття такого арешту.
Водночас суд наголосив, що постановою про закінчення виконавчого провадження № 75875042 від 18.05.2026 приватний виконавець прямо постановив зняти всі арешти, накладені у межах відповідного виконавчого провадження, тобто рішення про припинення застосування такого заходу примусового виконання було прийнято саме 18.05.2026, одночасно із закінченням виконавчого провадження як цього вимагає стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи скарги про наявність самостійної неправомірної бездіяльності приватного виконавця, яка виразилася у незнятті арештів у період з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 до 18.05.2026, не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником правових наслідків судового рішення про визнання бездіяльності неправомірною.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з ухвалою, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить
Апелянт зауважує, що частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України пов`язує набрання законної сили ухвалою з її оголошенням в судовому засіданні.
Таким чином, на думку скаржника, враховуючи те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 року у справі № 5015/2060/11 була проголошена в судовому засіданні за участю представників боржника, стягувача та приватного виконавця, вона набрала законної сили саме 25.04.2025 року. Учасники справи, які були присутні в судовому засіданні, були достеменно обізнані як про зміст ухвали, так і про покладений нею обов`язок щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Отже, апелянт вважає, що починаючи з моменту набрання ухвалою законної сили, у приватного виконавця виник прямий обов`язок невідкладно виконати її вимоги та привести виконавче провадження у відповідність до встановлених судом обставин шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 75875042 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зняття арештів з майна боржника.
Апелянт також наголошує, що закон не надає виконавцю права самостійно оцінювати доцільність виконання судового рішення або відкладати його виконання до завершення перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку.
Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.08.2026 (вх. суду від 18.08.2026 № 01-05/2752/26) у справі № 5015/2060/11 передано для розгляду колегії судді Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Зварич О.В.
Головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Бойко С.М. у період з 17.08.2026 по 04.09.2026 перебували у відпустці. У зв`язку з перебування у відпустці судді-члена колегії Зварич О.В. з 07.09.2026 по 25.09.2026, керівник апарату суду розпорядився провести повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного визначено складу суду автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу №5015/2060/11 розподілено колегії суддів у складі: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, суддів Бойко С.М. та Трускавецького В.П.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 17.08.2026 (вх. суду від 18.08.2026 № 01-05/2752/26) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 5015/2060/11. Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі №5015/2060/11 до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2026.
У судовому засіданні 06.10.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, представник приватного виконавця заперечив такі доводи, сторони надали суду пояснення.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Як було зазначено вище, в межах виконавчого провадження № 75875042 приватний виконавець прийняв такі постанови: 1) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.09.2024, а саме нежитлової будівлі колишньої дитячої установи № 3 загальною площею 819,7 м2; 2) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.09.2024, а саме земельної ділянки.
Скаржник наголошує, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 у цій же справі вже було визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця, яка полягала у незакінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі, а відтак, на переконання скаржника, з моменту набрання цією ухвалою законної сили на приватного виконавця покладався обов`язок негайно вчинити відповідні виконавчі дії, включно зі зняттям арештів, накладених на належне боржнику нерухоме майно.
Суд зауважує, що 20.05.2026 боржник звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії приватного виконавця у цій справі.
В той же час, судами встановлено, що 18.05.2026 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11. Згідно пункту 2 вказаної постанови, приватним виконавцем прийнято рішення про припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
20.05.2026 у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення обтяження у виді арешту на належне Цюрі А.С. нерухоме майно, яке було зареєстроване на підставі рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні №75875042.
Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як слідує з матеріалів справи, постановою про закінчення виконавчого провадження № 75875042 від 18.05.2026 приватний виконавець постановив зняти всі арешти, накладені у межах відповідного виконавчого провадження. Отже, рішення про припинення застосування такого заходу примусового виконання було прийнято саме 18.05.2026, тобто одночасно із закінченням виконавчого провадження, як цього вимагає стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження».
В контексті доводів апелянта, суд також зазначає, що приватний виконавець та стягувач скористалися своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 у справі №5015/2060/11, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, щодо не закінчення виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №5015/2060/11 ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 залишено без змін. Повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 складено 06.05.2026. Отже, станом на 15.05.2026 у приватного виконавця була відсутня постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, про що він зазначав у відповіді на заяву боржника про закінчення виконавчого провадження.
18.05.2026 приватним виконавцем закінчено виконавче провадження № 75875042 та постановлено зняти всі арешти, накладені у межах відповідного виконавчого провадження.
Апеляційним судом також встановлено, що постановою Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 5015/2060/11 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича задоволено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 5015/2060/11 скасовано повністю. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича від 27.03.2025 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, а саме про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області.
Крім цього, частинами 2, 3 ст. 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що сторони виконавчого провадження при зверненні до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, мають обґрунтувати у чому саме полягає порушення їх прав, а суд розглядаючи скаргу має пересвідчитись у наявності такого порушеного права, усунути порушення та поновити порушене право заявника, при цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 906/400/22.
Апеляційний суд наголошує, що 18.05.2026 приватний виконавець пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження постановив зняти всі арешти, накладені у межах виконавчого провадження, а 20.05.2026 (цього ж дня і звернувся боржник до суду першої інстанції зі скаргою) у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення обтяження у виді арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було зареєстроване на підставі рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні №75875042.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця у цій справі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного, Західний апеляційний господарський суд вказує, що ухвала Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 5015/2060/11 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 86, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.08.2026 (вх. суду від 18.08.2026 № 01-05/2752/26) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 5015/2060/11 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя В.П. Трускавецький