ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/626/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2022"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 (колегія суддів: Богацька Н. С. - головуюча, Лічман Л. В., Принцевська Н. М.)
за заявою першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову у справі
за позовом першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стефас", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2022"
про визнання правочинів недійсними та зобов`язання повернути майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2026 року перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стефас" (далі - ТОВ "Стефас") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2022" (далі - ТОВ "Нікінвест 2022"), в якому просив суд:
1) залучити до участі у справі Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;
2) визнати недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ "Стефас" (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2017" (далі - ТОВ "Нікінвест 2017")) від 13.12.2021 № 21/12-1;
3) визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ "Нікінвест 2022" від 13.12.2021 № 1;
4) зобов`язати ТОВ "Нікінвест 2022" повернути ТОВ "Стефас" комплекс нерухомого майна, що розташований:
- на вул. Мала Морська, 108/7, м. Миколаїв, а саме: адмінбудівля, яка зазначена на плані літ. А-8, загальною площею 4 521,2 м2, матеріал стін - залізобетон, прилеглі будівлі та споруди: № 4 - ворота, № 5 - огорожа, № 1 - покриття;
- на вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення, зазначене на плані літ. Апд, загальною площею 502,5 м2, матеріал стін - залізобетон, № 7 - споруда;
- на вул. Мала Морська, 108/5, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення, зазначене на плані за літ. А1-6, загальною площею 1 373,7 м2, матеріал стін - залізобетон;
- на вул. Мала Морська, 108/6, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення, зазначене на плані літ. А1-6, загальною площею 19 973,7 м2, матеріал стін - залізобетонні панелі, камінь, цегла, прилеглі будівлі та споруди літ. А3-1 - навіс, літ. Б - навіс із металевої сітки.
1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що ТОВ "Стефас" (колишня назва - ТОВ "Нікінвест 2017") мало невиконані грошові зобов`язання перед Миколаївською міською радою, було відповідачем у господарській справі № 915/1533/21, а тому було обізнаним про наявність спору щодо стягнення з нього коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, проте здійснило відчуження належного йому комплексу нерухомого майна на користь пов`язаної особи - ТОВ "Нікінвест 2022".
Прокурор стверджував, що таке відчуження об`єкта нерухомого майна від ТОВ «Нікінвест 2017» до новоутвореного ТОВ «Нікінвест 2022» вчинено на шкоду кредитору та має фраудаторний характер, а його єдиною метою є приведення боржника у неплатоспроможний стан, уникнення сплати заборгованості перед Миколаївською міською радою та належного виконання рішень суду, які набрали законної сили.
2. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
2.1. 28.05.2026 разом із позовною заявою Прокурор подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- накласти арешт на комплекс нерухомого майна, власником якого є ТОВ "Нікінвест 2022", а саме на комплекс нерухомого майна, розташованого за адресами: вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві, а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;
- заборонити ТОВ "Нікінвест 2022" укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами комплексу нерухомого майна, розташованого за адресами: вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві.
2.2. Вказана заява мотивована тим що в разі незастосування заходів забезпечення позову у ТОВ "Нікінвест 2022" з`явиться можливість відчужити спірний комплекс нерухомого майна, що у випадку задоволення позову в цій справі нівелює мету звернення з ним і зумовить необхідність вжиття додаткових заходів з метою відновлення порушених прав позивача, за захистом яких звернувся Прокурор.
2.3. Прокурор, зокрема, вважав, що накладення арешту на спірне нерухоме майно ТОВ "Нікінвест 2022" не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав та не буде надмірним тягарем для відповідача- 2, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні ТОВ "Нікінвест 2022", його можна буде використовувати у господарській діяльності та отримувати прибуток від такого використання, а обмеження стосуватимуться лише можливості розпоряджатися цим спірний нерухомим майном.
2.4. Крім того, Прокурор стверджував про наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, адекватність та співмірність заходів із позовними вимогами, оскільки існує спір про визнання недійсними правочинів та повернення спірного комплексу нерухомого майна.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі № 915/626/26 відмовлено в задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову.
3.2. Відмовляючи в задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт затвердження протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Стефас" від 13.12.2021 № 21/12-1 та підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ "Нікінвест 2022" від 13.12.2021 № 1, які, на переконання Прокурора, стосуються прав та обов`язків Миколаївської міської ради, не може автоматично свідчити про наявність безумовних підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі. Місцевий суд виснував, що в разі визнання недійсними вказаних протоколу й акта, а також застосування наслідків недійсності правочину до спірних правовідносин, наслідком цього не стане автоматичне виконання судових рішень у справах № 915/1533/21, № 915/54/22 та № 915/740/25 і стягнення заборгованості з ТОВ "Стефас" на користь Миколаївської міської ради, оскільки виконання кожного із зазначених судових рішень буде здійснюватися державним виконавцем у межах виконавчого провадження. На переконання суду першої інстанції, невжиття заявлених заходів забезпечення позову не унеможливить ефективний захист (відновлення) прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, оскільки рішення загальних зборів є недійсними з моменту їх прийняття та не породжують жодних юридичних наслідків для позивача, в інтересах якого Прокурор заявив позов.
3.3. При цьому суд, виходячи зі змісту заявленого Прокурором позову, вважав, що його спрямовано на фактичне повернення майна ТОВ "Стефас", яке є відповідачем та боржником у справах № 915/1533/21, № 915/54/22, № 915/740/25, задля можливості виконання судових рішень у вказаних справах.
3.4. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять будь-яких доказів, які би свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять відомостей про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача за заявленим позовом без вжиття таких заходів забезпечення позову. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний Прокурором спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
3.5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі № 915/626/26 в частині відмови в задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс нерухомого майна, який розташований за адресами: вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві; в цій частині ухвалено нове рішення, яким заяву Прокурора задоволено частково; накладено арешт на комплекс нерухомого майна, який розташований за адресами: вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1293670148101, 1293563248101, 1293592748101, 1293670148101); в іншій частині заяви відмовлено.
3.6. Задовольняючи частково заяву Прокурора про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що заходи забезпечення позову, які просив застосувати Прокурор, мають на меті гарантувати виконання в майбутньому рішення суду, зокрема, в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Нікінвест 2022" повернути належний йому комплекс об`єктів нерухомості попередньому його власнику - ТОВ "Стефас" (колишня назва - ТОВ "Нікінвест 2017").
3.7. Щодо інших заходів забезпечення, які просив вжити Прокурор (встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а також заборони ТОВ "Нікінвест 2022" укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами комплексу нерухомого майна), суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не відповідають критеріям належності, адекватності та співмірності (пропорційності) заявленим позовним вимогам, адже арешт майна за своєю правовою природою є тимчасовим обмеженням, яке повністю блокує можливість будь-яким чином розпоряджатися цим майном з метою його збереження.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. ТОВ "Нікінвест 2022" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 915/626/26, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у цій справі залишити в силі.
4.2. ТОВ "Нікінвест 2022" стверджує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19 та від 19.10.2020 у справі № 915/373/20 щодо застосування частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції застосував захід забезпечення, негативні майнові наслідки якого (повне блокування активів вартістю понад 42 млн грн, загальною площею понад 26 000 м2) є очевидно неспівмірними з розміром порушеного права (забезпечення виконання грошових зобов`язань на суму 4,2 млн грн).
Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 74, 86, 236, 282, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що виразилося в ненаданні правової оцінки ключовим доказам та аргументам. На думку скаржника, апеляційний суд залишив поза увагою доводи, викладені у відзиві, та висновки суду першої інстанції щодо відсутності правового зв`язку між немайновим позовом (визнання недійсними рішень) та автоматичним виконанням рішень про стягнення коштів у інших судових справах. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив Прокурора від обов`язку доказування вартості кожного із чотирьох окремих об`єктів нерухомості для визначення об`єктивної співмірності арешту.
4.3. Прокурор у відзивах просить суд касаційну скаргу ТОВ "Нікінвест 2022" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 915/626/26 - без змін. Прокурор вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням дійсних обставин справи.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви Прокурора щодо забезпечення позову.
За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
5.3. Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.4. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
5.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
5.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
5.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
5.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
5.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
5.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
5.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
5.13. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
5.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
5.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
5.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
5.17. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
5.18. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
5.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
5.20. Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
5.21. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
5.22. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1- 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
5.23. Визначення такого поняття, як арешт майна, міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.
5.24. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).
5.25. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву Прокурора про забезпечення позову, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
5.26. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Прокурора в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно, тому вказану заяву в цій частині задовольнив.
5.27. Апеляційний суд у справі, що розглядається, встановив, що предметом позову є визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Стефас" (колишня назва ТОВ "Нікінвест 2017") від 13.12.2021 № 21/12-1 та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ "Нікінвест 2022" від 13.12.2021 № 1, а також зобов`язання ТОВ "Нікінвест 2022" повернути ТОВ "Стефас" нерухоме майно. Отже, Прокурор звернувся до суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру до колишнього та теперішнього власника спірного комплексу нерухомого майна.
5.28. За твердженням Прокурора, ТОВ "Нікінвест 2017" (нині ТОВ "Стефас") відчужило на користь пов`язаної особи - ТОВ "Нікінвест 2022" спірне нерухоме майно виключно з метою ухилення від виконання рішень Господарського суду Миколаївської області у справах № 915/1533/21, № 915/54/22 та № 915/740/25 та сплати до бюджету територіальної громади м. Миколаєва коштів за користування земельною ділянкою.
5.29. Отже, Прокурор наполягає на вчиненні відповідачами оспорюваних правочинів як фраудаторних, які фактично призвели до відчуження єдиного ліквідного майна боржника - ТОВ "Нікінвест 2017" (зараз ТОВ "Стефас").
5.30. Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, Прокурор стверджував про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, щодо повернення якого заявлено позовні вимоги, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також заборони теперішньому власнику (ТОВ "Нікінвест 2022") укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання.
5.31. Метою застосування зазначених заходів забезпечення позову, на думку Прокурора, є попередження вчинення власником спірного комплексу нерухомого майна дій, які унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
5.32. Апеляційний суд установив, що заходи забезпечення позову, які просив застосувати Прокурор, мають на меті гарантувати виконання в майбутньому рішення суду, зокрема вимог про зобов`язання ТОВ "Нікінвест 2022" повернути належний йому комплекс нерухомого майна попередньому власнику - ТОВ "Стефас" (колишня назва - ТОВ "Нікінвест 2017").
5.33. Апеляційний суд установив, що спірне нерухоме майно, щодо якого заявлено позов у цій справі, станом на момент звернення Прокурора із заявою перебувало у власності ТОВ "Нікінвест 2022".
5.34. Суд зазначив, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. Апеляційний суд зазначив, що остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд при вирішення справи по суті та виходячи із встановлених конкретних обставин.
5.35. Разом із тим, апеляційний суд урахував існування в контексті "prima facie" (на перший погляд) в обставинах цієї справи ознак суперечливої поведінки ТОВ "Стефас" (колишня назва - ТОВ "Нікінвест 2017"), спрямованої на ухилення від виконання грошових зобов`язань перед Миколаївською міською радою за судовими рішеннями у справах № 915/1533/21, № 915/54/22 та № 915/740/25. Водночас суд установив, що відповідач жодним чином не спростував та не заперечив доводи Прокурора щодо пов`язаності ТОВ "Стефас" (колишня назва - ТОВ "Нікінвест 2017") з ТОВ "Нікінвест 2022" під час відчуження спірного нерухомого майна (зокрема про те, що засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ "Нікінвест 2017" із часу його створення (17.01.2017) та до 02.06.2023 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).
5.36. Урахувавши обставини цієї справи та надавши оцінку доводам Прокурора, викладеним у заяві про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, зазначив, що наявність у ТОВ "Нікінвест 2022" правомочностей власника спірного майна вказує на його можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (в разі задоволення такого позову), зокрема, про зобов`язання ТОВ "Нікінвест 2022" повернути комплекс нерухомого майна ТОВ "Стефас". Суд дійшов висновку, що в цьому випадку накладення арешту на спірне нерухоме майно не порушить права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Нікінвест 2022", не завдасть шкоди йому чи будь-яким іншим особам, адже не позбавить власника прав на володіння та користування спірним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися цим майном. Тобто, "негативні наслідки" для ТОВ "Нікінвест 2022" зводяться лише до тимчасових обмежень у розпорядженні тим майном, яке є предметом позову, та спрямовані виключно для його збереження до визначення подальшої його долі. Натомість невжиття такого заходу як арешт спірного об`єкта нерухомості, за висновком суду, створює ризик відчуження, обтяження, поділу, перебудови чи реєстраційної трансформації цього об`єкта, що може суттєво ускладнити або взагалі зробити неефективним поновлення права в разі задоволення позову.
5.37. ТОВ "Нікінвест 2022" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду в частині задоволення заяви Прокурора та накладення арешту на спірне нерухоме майно, зазначає про неспівмірність такого заходу забезпечення, обґрунтовуючи це тим, що в тексті позовної заяви (та в заяві про забезпечення позову) Прокурор прямо зазначає, що кінцевою метою його звернення до суду є забезпечення виконання судових рішень про стягнення з ТОВ "Стефас" боргу у справах: № 915/1533/21, № 915/54/22 та № 915/740/25. Скаржник зазначає, що загальна сума недоотриманих місцевим бюджетом коштів за рішеннями у вказаних справах становить 4 193 171,95 грн, а також 32 483,35 грн судового збору (тобто сукупно 4 225 655,30 грн). Водночас згідно з протоколом загальних зборів учасників від 13.12.2021 (який є предметом спору і наданий самим Прокурором) вартість спірного майнового комплексу становить 42 191 698,64 грн. Підсумовуючи, скаржник зазначає, що апеляційний суд наклав арешт на активи, вартість яких у 10 разів перевищує розмір боргу, задля забезпечення якого цей позов подано.
5.38. Колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, покладено на позивача, тоді як недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, має доводити відповідач. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22.
5.39. Як установили суди, однією з вимог цього позову є повернення відповідачем- 2 на користь відповідача- 1 майна в цілому, а не повернення частини майна, про що зазначає скаржник, тому доводи скаржника про неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову є необґрунтованими.
Пр цьому, як зазначалося, суд апеляційної інстанції виснував, що наявність у ТОВ «Нікінвест 2022» правомочностей власника спірного майна вказує на його можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (в разі задоволення такого позову), зокрема, про зобов`язання ТОВ «Нікінвест 2022» повернути комплекс нерухомого майна ТОВ «Стефас».
5.40. Колегія суддів визнає також необґрунтованими доводи скаржника про те, що позовні вимоги про визнання недійсним протоколу та акта безпосередньо не гарантують надходження коштів до бюджету, оскільки на цій стадії не оцінюється обґрунтованість заявлених позовних вимог, а суд виходить із того, чи можливо буде виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
5.41. Колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що діяльність ТЦ та БЦ "Портал" (площею понад 26 000 м2) полягає на 100 % у залученні орендарів та управлінні нерухомістю, а наявність арешту в Реєстрі речових прав унеможливлює укладення нових довгострокових договорів оренди, а також про неможливість залучення кредитних коштів через накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
5.42. Так, апеляційний господарський суд установив, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що запропонований Прокурором захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомості утруднює або блокує господарську діяльність відповідача, порушує права третіх осіб тощо.
5.43. Крім того, розглянувши доводи скаржника про те, що Прокурор не надав жодного доказу вчинення ТОВ "Нікінвест 2022" підготовки до продажу спірного нерухомого майна, розміщення оголошень, ведення переговорів з покупцями, колегія суддів зазначає таке.
За змістом висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Відтак доводи скаржника про відсутність доказів щодо підготовки до продажу спірного нерухомого майна колегія суддів вважає необґрунтованими.
5.44. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного господарського суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають наведеним висновкам Верховного Суду, а доводи скаржника цього не спростовують.
5.45. За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
5.46. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс нерухомого майна, який розташований за адресами: вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1293670148101, 1293563248101, 1293592748101, 1293670148101).
5.47. Крім того, деякі доводи скаржника фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду постанови про забезпечення позову.
5.48. Інші доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного господарського суду і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.
5.49. Таким чином, за результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини апеляційним господарським судом, із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни постанови, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, про порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2022" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 915/626/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак