Справа № 351/249/18
Провадження № 22-ц/4808/2017/26
Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,
за участю секретаря Шемрай Н.Б.,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»,
заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано- Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Петричка Олександр Євгенович,
на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року, постановлену в складі судді Мартинюка В.І.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в:
У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обґрунтовано тим, що заочним рішенням Снятинського районного суду від 29.05.2018 стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2013 у розмірі 117 000, 00 грн. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення Снятинського районного суду від 03.10.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2013 в розмірі 12 973,36 грн. Суд відмовив у стягненні процентів за користування кредитом на суму 104 026,64 грн.
10.11.2020 року боржник виконав кредитні зобов`язання. Незважаючи на те, що боргове зобов`язання було повністю погашено, а рішення суду про стягнення заборгованості скасовано постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.02.2020 року, ухвалою Снятинського районного суду від 07.05.2026 року замінено стягувача ТзОВ «Капіталресурс» та видано дублікат виконавчого листа на суму 117 000 грн і 1 762 грн судового збору.
Просив суд визнати дублікат виконавчого листа, виданий 25.05.2026 Снятинським районним судом Івано-Франківської області у справі № 351/249/18 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з ТОВ «Капіталресурс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 500 грн.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задоволено.
Визнано дублікат виконавчого листа, виданий 25 травня 2026 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області у цивільній справі № 351/249/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Капіталресурс» заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.02.2013 у розмірі 117 000,00 грн та судового збору в розмірі 1 762,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Капіталресурс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Не погодившись з даною ухвалою суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить ухвалу Снятинського районного суду від 20 березня 2026 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Капіталресурс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 500 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, гонорар є винагородою адвоката, що визначається виключно за домовленістю між адвокатом і клієнтом у договорі і суд не має права втручатися в ці відносини.
Суд першої інстанції безпідставно зменшив витрати на правничу допомогу за відсутності належного й обґрунтованого клопотання від ТзОВ «Капіталресурс» всупереч ч. 6 ст. 137 ЦПК України та практиці Верховного Суду у справах № 922/619/18, № 907/357/16, № 910/4881/18, за якими обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на іншу сторону, а суд не має права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 20500,00 грн до 5 000,00 грн, суд не надав належного мотивування щодо не співмірності витрат, не зазначив, які конкретно дії адвоката не відповідають заявленому розміру та з яких підстав саме сума 5 000,00 грн є достатньою компенсацією понесених витрат.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на дану апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2026 року відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Капіталресурс» повернуто без розгляду,у зв`язку з пропуском строку подання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
В судове засідання представник ТОВ «Капіталресурс» та приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л.М. не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронного документу.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується ухвала Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року в частині стягнення з ТОВ «Капіталресурс» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат за надання правничої допомоги в іншій частині судове рішення неоскаржується.
Апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 надав докази понесених витрат на правничу допомогу, разом з тим суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано копію договору про надання правничої допомоги №182/25 від 14.10.2025 року, додаткову угоду від 24.07.2026 року до договору №182/25 від 14.10.2025 року.
Згідно п.5.2 додаткової угоди за надання правничої допомоги клієнт сплатить адвокату гонорар у розмірі 20 500 грн. Оплата здійснюється у формі після оплати в момент вручення клієнту рахунку готівковим або безготівковим розрахунком.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом,зокрема у випадку укладання ними договору,що передбачає сплату адвокату фіксованого гонорару чи гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, посилаючись, зокрема, на перелічені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених заявником витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 5000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального законодавства може бути вирішено судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, яка повинна навести належні обґрунтування, з огляду на таке.
В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на власний розсуд зменшив витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції, здійснив оцінку наданих доказів, врахував складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року в оскаржуваній частині, постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.367,374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Петричка Олександр Євгенович залишити без задоволення.
Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Л.В. Василишин