?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3188/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сонних Олени Петрівни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 (колегія суддів: Кощеєв І. М., Дармін М. О., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 (суддя Дроздова С. С.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до фізичної особи - підприємця Сонних Олени Петрівни про стягнення 1 127 013,65 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (далі - АТ "СЕНС БАНК") звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Сонних Олени Петрівни (далі - ФОП Сонних О. П.) 693 292,93 грн заборгованості за кредитом, 433 720,72 грн заборгованості за відсотками.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2021 Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") (після зміни найменування - АТ "СЕНС БАНК") та ФОП Сонних О. П. уклали договір кредиту №ОVO2021024, за умовами якого банк зобов`язався надати клієнту кредит у формі овердрафт із максимальним лімітом 1 000 000,00 грн строком до 01.07.2022. Позичальник отримала кредитні кошти, проте в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.10.2024 утворилася заборгованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 14.06.2021 ФОП Сонних О. П. підписала анкету-заяву фізичної особи - підприємця про надання кредитних коштів у сумі 1 000 000,00 грн. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів. Вид кредитного продукту - овердрафт. Графік погашення - кожні 90 днів.
4. 02.07.2021 АТ "Альфа-Банк" (після зміни найменування - АТ "СЕНС БАНК") (Банк) та ФОП Сонних О. П. (Позичальник) уклали договір кредиту № MBОVO2021024, відповідно до пункту 1.1 якого Банк в порядку та на умовах, визначених статтею 1 цього розділу, та за умови укладення додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафту / додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафту та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, до договору (надалі - договір овердрафту), зобов`язується надати клієнту кредит у формі овердрафту, а клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування овердрафтом, виконати інші умови статті 1 цього розділу та договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені договором овердрафту та/або статтею 1 цього розділу.
5. Згідно пунктом 1.3 договору кредиту від 02.07.2021 № MBОVO2021024 у випадку укладення клієнтом договору овердрафту, клієнт беззаперечно погоджується виконувати зобов`язання, передбачені договором овердрафту, а також цим розділом, які є для нього обов`язковими, а також що такі умови є справедливими і зрозумілими для нього.
6. Відповідно до пункту 3.1 договору кредиту від 02.07.2021 № MBОVO2021024 проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок овердрафту вважаються як один день.
7. Пунктом 3.2 договору кредиту від 02.07.2021 № MBОVO2021024 передбачено, що проценти, нараховані за місяць, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно)
по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за овердрафтом проценти, нараховані за користування овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим розділом. Сума заборгованості зі сплати процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. За змістом пункту 3.3 тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування овердрафтом може бути змінений за погодженням сторін.
8. Відповідно до пунктів 3.1- 3.3 договору кредиту від 02.07.2021 № MBОVO2021024 проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок овердрафту вважаються як один день. Проценти, нараховані за місяць, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за овердрафтом проценти, нараховані за користування овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим розділом. Сума заборгованості зі сплати процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку переноситься Банком на рахунки простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості зі сплати процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. Тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування овердрафтом може бути змінений за погодженням сторін.
9. Відповідно до додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту від 02.07.2021 Банк в порядку та на умовах, визначених цим договором овердрафту та договором, зобов`язується надати клієнту кредит у формі овердрафту, а клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування овердрафтом, виконати інші умови цього договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені цим договором овердрафту.
10. Банк надає клієнту кредит у формі овердрафту на таких умовах:
- поточний рахунок, на який встановлюється ліміт овердрафту - UА653003460000026002013587701;
- максимальна сума ліміту овердрафту - 1 000 000,00 грн;
- дата повернення овердрафту - 01.07.2022 (включно);
- розмір процентів за користування овердрафтом - 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) за користування овердрафтом - фіксована;
- розмір процентів від простроченої суми овердрафту (його частини) - 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) від простроченої суми овердрафту (його частини) - фіксована;
- цільове призначення кредиту поповнення обігових коштів, а також інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України.
11. 02.07.2021 АТ "СЕНС БАНК" та ФОП Сонних О. П. уклали договір про внесення змін та доповнень № 1, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну договору овердрафту:
- за користування овердрафтом у період із 02.07.2021 до 01.10.2021 клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4 % річних;
- від простроченої суми овердрафту (його частини) в період із 02.07.2021 до 01.10.2021 клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4 % річних;
- після закінчення періоду, зазначеного в абзаці першому пункту 1 цього додаткового договору, клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 договору овердрафту.
12. 04.10.2021 АТ "СЕНС БАНК" та ФОП Сонних О. П. уклали договір про внесення змін та доповнень № 2, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну договору овердрафту:
- за користування овердрафтом у період із 04.10.2021 до 03.01.2022 клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4 % річних;
- від простроченої суми овердрафту (його частини) в період із 04.10.2021 до 03.01.2022 клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4 % річних;
- після закінчення періоду, зазначеного в абзаці першому пункту 1 цього додаткового договору, клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 договору овердрафту.
13. 04.01.2022 сторони уклали додаткову угоду № 3, відповідно до якої вони домовилися про часткову зміну умов договору овердрафту:
- тимчасово, строком на 90 календарних днів із 04.01.2022, клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти: за користування овердрафтом у розмірі 14,5 % річних (тип процентної ставки - фіксована); від простроченої суми овердрафту (його частини) у розмірі 14,5 % річних;
- у разі відсутності станом на день закінчення строку, визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди, заяви / повідомлення будь-якої із сторін, адресовані іншій стороні, про своє бажання укласти нову додаткову угоду до договору щодо часткової зміни договору в частині встановлення іншого розміру процентів на певний строк, проценти за користування овердрафтом та проценти від простроченої суми овердрафту (його частини) з дня, наступного за днем закінчення строку, визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди, встановлюється на той самий строк та у тих самих розмірах, що визначені пунктом 1 цієї додаткової угоди, без необхідності підписання нової додаткової угоди до договору;
- порядок, що визначений в пункті 2 цієї додаткової угоди, застосовується неодноразово, але виключно до настання випадків, що передбачені пунктом 5 цієї додаткової угоди, або до укладення сторонами нової додаткової угоди до договору щодо часткової зміни договору в частині встановлення іншого розміру процентів на певний строк;
- у випадку, якщо будь-яка зі сторін протягом строку, визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 2 цієї додаткової угоди), заявить / повідомить іншу сторону про своє бажання укласти нову додаткову угоду до договору щодо часткової зміни договору в частині встановлення іншого розміру процентів на певний строк, інша сторона бере на себе зобов`язання розглянути пропозиції іншої сторони та у разі згоди укласти таку додаткову угоду до договору не пізніше останнього дня строку, визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 2 цієї додаткової угоди);
- у разі, якщо сторони не укладуть зазначену в попередньому абзаці цього пункту нову додаткову угоду за заявою / повідомленням ініціюючої сторони, то ця додаткова угода вважається розірваною (припиненою) в день закінчення строку, визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 2 цієї додаткової угоди);
- сторони дійшли згоди, що клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти за користування овердрафтом та процент від простроченої суми овердрафту (його частини) у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 (таблиця) договору з дня, наступного за днем настання будь-якого з випадків:
у випадку розірвання (припинення) дії додаткової угоди в порядку, що передбачений пунктом 4 цієї додаткової угоди, та/або
у випадку закінчення строку дії ліміту овердафту, та/або
після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення овердрафту (його частини) у зв`язку з пред`явленням Банком клієнту вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов`язань.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. 05.05.2025 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026, про задоволення позову.
15. Судові рішення мотивовані тим, що на виконання кредитного договору банк надавав позичальнику кредитні кошти, а позичальник не здійснив їх повне повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 693 292, 93 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Оскільки відповідач не надав доказів погашення вказаної суми, суди визнали позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 693 292,93 грн, а також відсотків за користування кредитом у сумі 433 720,72 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
16. Суди відхилили доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин із посиланням на те, що такі обставини звільняють лише від відповідальності за невиконання зобов`язань (тобто від сплати штрафів чи пені), проте вони не звільняють від необхідності виконання основного зобов`язання (повернення кредиту та сплати відсотків).
17. Апеляційний суд також відхилив аргументи відповідача щодо дії мораторію на виконання зобов`язань перед особами, пов`язаними з російською федерацією (постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова № 187)), вказавши, що у липні 2023 року держава в особі Міністерства фінансів України придбала акції АТ "СЕНС БАНК". Після переходу банку у власність держави відпали будь-які обмеження на здійснення виплат, передбачені Постановою № 187, проте відповідач і після цього не виконував зобов`язань за договором.
Короткий зміст касаційної скарги
18. ФОП Сонних О. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо застосування статті 1048 та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в контексті неможливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування (за доводами скаржника, нарахування позивачем процентів за користування овердрафтом за період із 19.04.2022 до 30.10.2024 (як вбачається з розрахунку позивача) є безпідставним, оскільки ці проценти нараховувалися як міра відповідальності боржника за статтею 625 ЦК України після закінчення періоду кредитування. Оскільки період нарахування цієї суми повністю припадає на час дії воєнного стану в Україні, ФОП Сонних О. П. в силу імперативних вимог пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільнена від обов`язку їх сплати, а нараховані банком суми підлягають обов`язковому списанню);
- у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 910/1418/23, щодо застосування Постанови № 187 (за доводами скаржника, оскільки станом на 03.03.2022 АТ "Альфа-Банк" містив бенефіціарних власників - громадян російської федерації, на ФОП Сонних О. П. розповсюджувалася дія мораторію щодо виконання кредитних зобов`язань на користь АТ "Альфа-банк". Зважаючи на встановлені судами обставини націоналізації АТ "Альфа-банк" (АТ "СЕНС БАНК") у липні 2023 року, нарахування будь-яких відсотків як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за період із 03.03.2022 по липень 2023 року є протиправним, оскільки в цей період діяв імперативний мораторій на виконання грошових зобов`язань, встановлений Постановою № 187);
- у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, згідно з якою сторони за допомогою договору можуть врегулювати на свій розсуд питання щодо застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах: на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору; чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору, тощо (за доводами скаржника, у пункті 10.9 Публічної пропозиції сторони прямо погодили, що форс-мажор автоматично продовжує строк виконання зобов`язань за договором на період його дії та ліквідації наслідків. Оскільки воєнний стан в Україні триває, а м. Мелітополь (місце реєстрації та провадження господарської діяльності ФОП Сонних О. П.) із 25.02.2022 перебуває під постійною окупацією російської федерації, строк виконання зобов`язань із повернення овердрафту за додатковим договором від 02.07.2021 автоматично продовжився на період дії форс-мажорних обставин і на сьогодні не настав);
- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, щодо обов`язку суду самостійно визначати суми нарахувань, які підлягають стягненню, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу нарахування та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум (за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам та розрахункам відповідача щодо суми заборгованості, не перевірили правильності нарахування процентів позивачем та не обґрунтували мотивів відхилення контррозрахунку відповідача. Це свідчить про неповне дослідження обставин справи, порушення принципу змагальності сторін та очевидну необґрунтованість судових рішень у частині визначення розміру заборгованості).
20. Крім того, скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виявилося у недосліджені зібраних у справі доказів, а також в необґрунтованому відхиленні (залишенні без розгляду або без задоволення) ключових клопотань відповідача про витребування та долучення доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
21. У відзиві на касаційну скаргу АТ "СЕНС БАНК" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що сам факт введення воєнного стану не є підставою для відстрочки чи невиконання відповідачем зобов`язання за договором факторингу. Крім того, банк наполягає на законності нарахування відсотків річних у розмірі 25 %. На переконання позивача, оскільки сторони в договорі погодили розмір процентів річних на прострочені суми овердрафту, то при здійсненні розрахунків заборгованості позивачем правомірно було застосовано ставки, які погоджені умовами договору.
Позиція Верховного Суду
22. Предметом позову у цій справі є вимоги АТ "СЕНС БАНК" до ФОП Сонних О. П. про стягнення 1 127 013,65 грн, із яких 693 292,93 грн - заборгованість за кредитом, а 433 720,72 грн - заборгованість за відсотками.
23. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходили з доведеності факту порушення відповідачем умов кредитного договору та наявності простроченої заборгованості, відхиливши посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від виконання основного зобов`язання.
24. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника щодо незаконності оскаржуваних судових рішень передусім зводяться до питання визначення дійсного статусу спірної заборгованості в умовах дії воєнного стану та відповідно до статусу нарахованих позивачем відсотків.
25. Проте аргументи відповідача мають взаємовиключний характер за своєю суттю та наслідками.
26. Так, з одного боку, скаржник стверджує, що в силу прямої вказівки пункту 10.9 Публічної пропозиції на укладення договору на комплексне банківське обслуговування настання форс-мажорних обставин (окупація м. Мелітополя) автоматично продовжило строк виконання зобов`язань із повернення кредиту. Відповідно до цієї позиції строк виконання зобов`язання не настав, а заборгованість не набула статусу простроченої, у зв`язку з чим позов банку є передчасним.
27. З іншого боку, скаржник, посилаючись на офіційний розрахунок самого банку та власну відмову від договору, вказує на те, що строк правомірного користування кредитом сплив, а борг був переведений у статус простроченого 19.04.2022. За таких умов, відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду (постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17) будь-які відсотки, нараховані банком після цієї дати, за своєю правовою природою є мірою відповідальності (стаття 625 ЦК України), від якої позичальник повністю звільнений на період дії воєнного стану в силу імперативних приписів пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
28. Враховуючи викладене, перед колегією суддів касаційної інстанції постає необхідність у першу чергу надати правову кваліфікацію статусу спірної заборгованості (встановити, чи є вона такою, строк виконання якої продовжено, чи такою, що є простроченою), оскільки саме від правового статусу заборгованості залежить те, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин при нарахуванні відсотків - стаття 1048 ЦК України (як плата за правомірне користування) чи стаття 625 ЦК України (як міра відповідальності за прострочення, що заборонена під час воєнного стану).
29. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині неправомірного стягнення з відповідача 433 720,72 грн заборгованості за відсотками під час воєнного стану та щодо правової природи спірної заборгованості, колегія суддів виходить із такого.
30. Як передбачено умовами пункту 10.9 Публічної пропозиції Банк та клієнт не несуть відповідальності (повністю або частково) один перед одним, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань стало наслідком настання та дії обставин, що не залежать від волі сторін, в тому числі обставин непереборної сили (далі за текстом - "форс-мажор"). Сторони дійшли згоди, що до обставин форс-мажору належать, зокрема, війни та військові дії.
31. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору, що підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України або іншими доказами, передбаченими чинним законодавством, і діє до його закінчення або до моменту, коли він закінчився б, якщо б невиконуюча сторона вжила заходів, які вона і справді могла вжити для виходу з форс-мажору.
32. Форс-мажор автоматично продовжує строк виконання зобов`язань на період його дії та ліквідації наслідків, якщо сторони не домовляться про інше. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно.
33. Якщо форс-мажор триватиме більше ніж 6 місяців, то кожна із сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором, і в такому разі жодна із сторін не має права на відшкодування другою стороною можливих збитків.
34. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
35. У свою чергу у статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).
36. У постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.
37. Посилаючись на зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, щодо принципу свободи договору та права сторін на власний розсуд врегулювати вплив форс-мажору на строки виконання зобов`язань, відповідач стверджує, що строк повернення кредиту не настав, а заборгованість не є простроченою.
38. Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на те, що застосування передбачених договором наслідків форс-мажору можливе лише за умови доведеності факту його настання належними та допустимими доказами для конкретного боржника.
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не довела належними доказами настання форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливили виконання нею конкретного зобов`язання перед позивачем, як і не довела факту належного та невідкладного інформування банку про такі обставини, як того вимагає абзац другий пункту 10.9 Публічної пропозиції. Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду.
40. Крім того, як зазначає сам скаржник у касаційній скарзі, скориставшись правом, передбаченим абзацом третім пункту 10.9 Публічної пропозиції, відповідач надіслала позивачу повідомлення про відмову від подальшого виконання зобов`язань за договором.
41. Відповідно до частини третьої статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання договір є розірваним. Отже, реалізація відповідачем права на відмову від договору виключає подальшу дію умови про автоматичне продовження строку виконання зобов`язань. З моменту припинення договору обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів підлягає виконанню, а його невиконання має наслідком виникнення простроченої заборгованості.
42. Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині застосування умов пункту 10.9 Публічної пропозиції щодо наслідків форс-мажорних обставин, колегія суддів також звертає увагу на суперечливу процесуальну поведінку скаржника.
43. Так, обґрунтовуючи відсутність факту прострочення заборгованості, відповідач посилається на автоматичну пролонгацію строків виконання зобов`язань на період дії форс-мажору, стверджуючи про передчасність пред`явленого банком позову.
44. Водночас у цій же касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки форс-мажорні обставини тривали понад 6 місяців, він скористався іншим положенням вказаного пункту 10.9 Публічної пропозиції та в односторонньому порядку відмовився від подальшого виконання зобов`язань за договором, надіславши позивачу відповідний лист-повідомлення.
45. Верховний Суд наголошує, що такі доводи відповідача є взаємовиключними. Учасник судового процесу не може обґрунтовувати свою правову позицію одночасним існуванням обставин, які виключають одна одну. Договір не може вважатися одночасно таким, дія якого (і строки виконання зобов`язань за яким) є автоматично пролонгованою, і таким, від якого сторона в односторонньому порядку відмовилася, що в силу положень частини 3 статті 615 ЦК України має наслідком його розірвання (припинення).
46. З огляду на таку суперечливу процесуальну позицію відповідача колегія суддів критично сприймає доводи скаржника щодо застосування до спірних правовідносин договірних умов про форс-мажор як підстави для висновку про ненастання строку виконання грошового зобов`язання.
47. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у відповідача простроченої заборгованості з повернення тіла кредиту.
48. Проте констатація факту прострочення заборгованості безпосередньо впливає на визначення правової природи процентів, які продовжували нараховуватися банком після закінчення строку правомірного користування кредитом.
49. Як вбачається зі сталої практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на яку обґрунтовано посилається скаржник, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти згідно з частиною другою статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
50. Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі частини першої статті 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України.
51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач порушив умови повернення кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
52. Більше того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, сам банк обліковує заборгованість за тілом кредиту як прострочену. Так, у стовпчику "Дата виникнення простроченої заборгованості" банк зазначив дати починаючи з 19.04.2022, визнавши суму 716 993,07 грн (а згодом 693 292,93 грн) як прострочену заборгованість.
53. Проте, незважаючи на визнання заборгованості простроченою та закінчення строку кредитування, банк продовжив нараховувати відповідачу проценти за ставкою 25 % річних (на загальну суму 433 720,72 грн).
54. Такі дії позивача суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, оскільки після 19.04.2022 такі нарахування за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України.
55. Однак суди попередніх інстанцій цей факт залишили поза увагою, зазначивши лише про те, що при здійсненні розрахунків заборгованості позивачем було застосовано ставки, які погоджено умовами договору.
56. У контексті наведеного Суд також звертає увагу на те, що стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
57. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підпункту 6 пункту 2 додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту від 02.07.2021 розмір процентів за користування овердрафтом та на прострочені суми овердрафту становить 25 % річних.
58. Отже, у цій справі сторони скористалися правом, наданим статтею 625 ЦК України, і встановили в додатковому договорі інший розмір процентів річних, що нараховується на прострочену заборгованість, - 25 % річних від простроченої суми.
59. Таким чином, нарахування позивачем 25 % річних на прострочену заборгованість із повернення кредиту є мірою відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України, у збільшеному за домовленістю сторін розмірі.
60. Водночас відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
61. Таким чином, нарахування банком будь-яких відсотків на прострочену заборгованість після 19.04.2022 є неправомірним.
62. Оскільки спірні нарахування за період із 19.04.2022 до 31.10.2024 здійснені банком на суму простроченої заборгованості в період дії правового режиму воєнного стану, такі відсотки за своєю правовою природою є мірою відповідальності, від якої відповідач звільнений в силу прямої вказівки закону.
63. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 905/1197/24, зазначивши про те, що нарахування відсотків річних після закінчення строку кредитування є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України і таке нарахування суперечить вимогам пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
64. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 905/1197/24 вказав, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.
65. Таким чином, твердження сторони про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння стороною правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
66. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 433 720,72 грн заборгованості за відсотками зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 615, 625, 1048 ЦК України та пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України) та без урахування правових висновків Верховного Суду, що є підставою для їх скасування в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.
Щодо доводів касаційної скарги про перевірку розрахунку заборгованості та дії мораторію
67. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо неправильного застосування банком розміру процентної ставки та здійсненого ним розрахунку заборгованості, колегія суддів виходить із такого.
68. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій не здійснили належної перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості та повністю залишили поза увагою наданий нею контррозрахунок. Зокрема, скаржник стверджує, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 04.01.2022 № 3 сторони встановили тимчасову пільгову ставку за користування овердрафтом у розмірі 14,5 % річних. Згідно з пунктом 2 цієї ж угоди у разі відсутності заяв сторін про бажання укласти нову угоду проценти автоматично встановлюються на той самий строк та у тих самих розмірах (14,5 %). Проте, як свідчить розрахунок банку, позивач вже з 04.04.2022 безпідставно розпочав нарахування процентів за ставкою 25 % річних.
69. За доводами скаржника, різниця між фактично списаною банком з її рахунку сумою у розмірі 56 746,58 грн та сумою процентів, яка правомірно підлягала сплаті за ставкою 14,5 % у розмірі 22 819,48 грн, становить 33 927,10 грн. На переконання відповідача, ця надмірно списана банком сума мала бути зарахована на погашення основного боргу (тіла овердрафту), у зв`язку з чим розмір заборгованості за тілом кредиту має становити 659 365,83 грн, а не заявлений банком розмір 693 292,93 грн.
70. Верховний Суд зазначає, що відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, на який обґрунтовано посилається скаржник, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
71. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися формальними висновками про те, що розрахунок позивача є правильним та не спростованим відповідачем. При цьому суди взагалі не надали жодної правової оцінки умовам додаткової угоди від 04.01.2022 № 3 щодо автоматичної пролонгації ставки 14,5 %. Суди також не дослідили контррозрахунку відповідача та не перевірили правомірності списання банком коштів на суму 33 927,10 грн, залишивши поза увагою аргумент про необхідність зарахування цієї суми в рахунок погашення тіла кредиту.
72. Відсутність належної перевірки судами правильності нарахування відсотків до моменту виникнення прострочення безпосередньо впливає на визначення дійсного розміру основного боргу (тіла кредиту).
73. Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо неналежної оцінки судами попередніх інстанцій впливу мораторію, встановленого Постановою № 187.
74. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що у первісній редакції Постанови № 187 (яка діяла до набрання чинності змінами від 24.06.2022) було встановлено абсолютний мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами за якими є юридичні особи, створені за законодавством України, кінцевим бенефіціарним власником яких є громадяни російської федерації. Оскільки станом на 03.03.2022 кінцевими бенефіціарними власниками позивача (на той момент - АТ "Альфа-Банк") були громадяни російської федерації, щодо виконання зобов`язань перед ним діяв вказаний мораторій.
75. Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що у липні 2023 року держава в особі Міністерства фінансів України придбала акції банку, у зв`язку з чим з липня 2023 року для позивача відпали будь-які обмеження, передбачені Постановою № 187. Оскільки відповідач не виконувала зобов`язання і після вказаного часу, апеляційний суд визнав доводи про мораторій безпідставними.
76. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він зроблений із порушенням норм матеріального права та без належного аналізу періодів нарахування заборгованості.
77. Відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України боржник не вважається таким, що прострочив, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, а також з інших обставин, що не залежать від боржника.
78. Підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 187 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором).
79. Підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови також передбачено визначення осіб, пов`язаних із державою-агресором.
80. Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах (підпункт 1 пункту 1 Постанови № 187).
81. Водночас згідно з пунктом 1 Постанови № 187 (в редакції від 24.06.2022) згадане обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (абзац сьомий підпункту 1 пункту 1).
82. Крім того, 20.07.2023 правління Національного банку України ухвалило рішення № 248-рш вивести з ринку системно важливий банк - АТ "СЕНС БАНК". Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.2023 № 739 "Про участь держави у виведенні системно важливого банку з ринку", відповідно до якої: держава в особі Міністерства фінансів України придбаває у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акції АТ "СЕНС БАНК" у повному обсязі за одну гривню; органом управління корпоративними правами за акціями АТ "СЕНС БАНК", що належать державі, є Міністерство фінансів України.
83. Таким чином, запровадження державою імперативної заборони (мораторію) на виконання грошових зобов`язань перед певним колом кредиторів є об`єктивною обставиною, яка робить юридично неможливим правомірне виконання боржником свого зобов`язання у період дії такої заборони. Водночас, зважаючи на приписи частини четвертої статті 612 ЦК України, у період неможливості виконання зобов`язання через законодавчу заборону боржник не може вважатися таким, що допустив прострочення.
84. Близький за змістом висновок сформований у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23, а також в інших (постанови Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22), згідно з яким дія мораторію, зазначеного у пункті 1 Постанови № 187, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187 (особи, "пов`язані з державою-агресором"), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
85. Суди попередніх інстанцій, стягуючи з відповідача заборгованість, залишили поза увагою той факт, що частина розрахункового періоду (зокрема, із 03.03.2022 до моменту внесення винятків для банківських установ у Постанову № 187) припадає на період дії вказаного мораторію.
86. Суди не надали правової оцінки тому, чи мав банк право в період дії мораторію самостійно (в порядку договірного списання) списувати з рахунку відповідача кошти на погашення відсотків (які, за твердженням скаржника, склали 56 746,58 грн) та чи правомірно банк фіксував виникнення простроченої заборгованості у квітні 2022 року, коли діяв мораторій на виконання зобов`язань перед цим кредитором. Наслідком подальшої націоналізації банку у 2023 році є відновлення можливості виконання зобов`язань на майбутнє, проте це не легалізує ретроспективно ті нарахування та автоматичні списання, які здійснювалися банком в період дії абсолютної законодавчої заборони.
87. Недослідження вказаних обставин свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо правильності здійсненого банком розрахунку заборгованості за тілом кредиту.
88. Враховуючи, що суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно визначити правильний розмір основного боргу.
89. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 693 292,93 грн основного боргу за кредитом зроблені з порушенням норм процесуального права, зокрема вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування судових рішень у частині стягнення основного боргу з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
90. Під час нового розгляду суду належить перевірити розрахунок банку з урахуванням умов додаткової угоди від 04.01.2022 № 3, надати оцінку контррозрахунку відповідача та достовірно встановити суму основного боргу, що підлягає стягненню.
91. Крім того, суду необхідно надати належну правову оцінку дії мораторію: дослідити правовий статус позивача у розрізі дії Постанови № 187 у первісній та наступних редакціях. Встановити, чи поширювалася на позивача передбачена вказаною постановою заборона на виконання грошових зобов`язань у період із 03.03.2022, та оцінити правомірність здійснення банком автоматичних списань коштів з рахунку відповідача у цей період.
Щодо інших доводів касаційної скарги про порушення норм процесуального права
92. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на допущенні судами попередніх інстанцій низки грубих процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач вказує на передчасне закриття судом першої інстанції підготовчого провадження до виконання позивачем ухвали суду про надання оригіналів витребуваних доказів (банківських виписок). Крім того, скаржник вказує, що суди безпідставно відмовили у витребуванні доказів (щодо співробітниці банку ОСОБА_1 ) та долученні доказів відповідача (нотаріальної заяви, копії паспорта, довідок пошти), формально відмовивши відповідачу в поновленні строків на подання доказів та пояснень щодо розрахунку (незважаючи на наведені відповідачем об`єктивні обставини - окупацію та перебування за кордоном), при одночасному прийнятті судом додаткових пояснень позивача, поданих зі значним пропуском процесуальних строків.
93. Верховний Суд погоджується, що вказані доводи касаційної скарги заслуговують на увагу.
94. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
95. Відповідно до частини першої статті 13, частини першої статті 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
96. Надмірно формальний підхід судів попередніх інстанцій до оцінки заявлених відповідачем клопотань щодо долучення та витребування доказів, а також закриття підготовчого провадження за умов наявності обґрунтованих сумнівів сторони щодо достовірності копій банківських виписок без огляду їх оригіналів призвели до порушення принципів рівності та змагальності сторін.
97. Наслідком таких процесуальних порушень стало неповне з`ясування судами обставин, які мають суттєве значення для визначення дійсного розміру заборгованості за кредитом, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є додатковою підставою для скасування судових рішень в частині стягнення основного боргу з направленням справи на новий розгляд.
98. Оскільки справа в частині стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не вбачає необхідності надавати детальну оцінку кожному окремому процесуальному рішенню судів щодо прийняття чи відхилення конкретних доказів. Водночас під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати викладене, забезпечити дотримання процесуальних прав обох сторін, розглянути заявлені клопотання з урахуванням об`єктивних обставин, спричинених дією воєнного стану, та надати сторонам можливість подати докази на обґрунтування своїх позицій щодо правильності розрахунку заборгованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
99. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
100. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат
101. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сонних Олени Петрівни задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 в частині стягнення 433 720,72 грн заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 в частині стягнення основного боргу у сумі 693 292,93 грн скасувати, а справу № 908/3188/24 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач