Ухвала № 140789079 у справі № 906/1180/25 від 15.10.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"15" жовтня 2026 р. Справа № 906/1180/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Маціщук А.В.

судді Василишин А.Р.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників:

позивача: Суярко М.О.

відповідача: Лугін С.А., Анісімов К.Г.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Житомирська обласна державна адміністрація: Болохівський А.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального Підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради: не з`явився

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Комбінат «Рекорд» Державного агентства резерву України на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2026 у справі № 906/1180/25, ухвалені суддею Давидюк В.К.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія"

до відповідача Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Житомирської обласної державної адміністрації; 2) Комунального Підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради

про стягнення 29 637 300,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.09.2025 та ухвали від 23.10.2025)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України 33 530 000,00 грн збитків за втрачене майно (700,00 тон дизельного палива).

В подальшому, представник позивача надіслав до Господарського суду Житомирської області заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 55-56, т.1).

Ухвалою від 23.10.2025 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до 29 637 300,00 грн, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 25.11.2025.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026р. позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" 29 637 300,00 грн збитків та 355 647,60 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2026 р. заяву представника позивача від 20.05.26 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на проведення судової товарознавчої експертизи у справі №906/1180/25 задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" - 50 000,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової товарознавчої експертизи.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 та додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2026 Державне підприємство "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2026 у справі №906/1180/25. Відстрочити Державному підприємству "Комбінат "Рекорд" сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі 533 471,40 грн до ухвалення (набрання законної сили) постанови суду апеляційної інстанції у справі №906/1180/25. Розстрочити сплату зазначеного судового збору в розмірі 533 471,40 грн на чотири рівні частини по 133367,85грн кожна, зі сплатою за таким графіком: перший платіж - протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, другий, третій та четвертий платежі - щомісяця, у строк до 25-го числа кожного наступного місяця, але в будь-якому разі не пізніше дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції у справі. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 у справі №906/1180/25 повністю. Ухвалити нове рішення у справі №906/1180/25, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" до Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України про стягнення 29 637 300,00 грн відмовити в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2026 у справі №906/1180/25 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким перерозподілити судові витрати за результатами апеляційного перегляду та відмовити Позивачу у стягненні з Відповідача судових витрат. Судові витрати у справі, у тому числі витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги, покласти на позивача.

Скаржник просив розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 19.05.26р., посилаючись на те, що сплата судового збору в зазначеному розмірі під час подання апеляційної скарги є для Скаржника неможливою з огляду на його майновий стан. Державне підприємство "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України є збитковим підприємством - чистий збиток склав 5 402 тис. грн за 2024рік та 7 750 тис. грн за 2025 рік за одночасного зниження доходів з 9 022 тис. грн до 6 706 тис. грн. Скаржник перебуває у стані припинення (відповідний запис внесено до Єдиного державного реєстру 04.03.2026), внаслідок чого його майно підлягає першочерговому спрямуванню на задоволення вимог кредиторів у порядку ст. 111 Цивільного кодексу України, а розпорядження ним обмежене повноваженнями комісії з припинення; активи Скаржника є переважно неліквідними (об`єкти нерухомого майна, земельні ділянки, основні засоби спеціального призначення) і не можуть бути оперативно реалізовані, тоді як грошові кошти на рахунках є недостатніми для одноразової сплати судового збору в зазначеному розмірі. До того ж, у скаржника лише є право користування вказаними активами, адже право власності на них належить державі в особі ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ. Зазначені обставини підтверджуються доданими до скарги доказами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 клопотання Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України про відстрочення та розстрочення сплати судового збору було задоволено частково. Відстрочено Державному підприємству "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 533 471,40 грн до ухвалення судового рішення у даній справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Комбінат "Рекорд" Державного агентства резерву України на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 у справі № 906/1180/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.08.2026 о 10:30 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, зал судових засідань №2. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/1180/25. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія", Житомирській обласній державній адміністрації та Комунальному підприємству "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради надати апеляційному суду відзиви на апеляційну скаргу в строк до 24.07.2026.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2026 о 10:30 год., проведення якого призначено у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, зал судових засідань № 2 (ВКЗ).

14.10.2026 через систему «Електронний суд» представник Державного підприємства «Комбінат «Рекорд» Державного агентства резерву України подав клопотання до суду апеляційної інстанції про призначення у справі №906/1180/25 судової товарознавчої експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883096; місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

У судовому засіданні 15.10.2026 колегія суддів, розглянувши клопотання та оцінивши його доводи й наведене обґрунтування, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, з метою встановлення розміру завданих збитків позивачем було замовлено та отримано висновок експерта № 01/09-25 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи. Згідно із зазначеним висновком, ринкова вартість на території України дизельного палива ДП-З-К5, сорт F (номенклатура згідно з Технічним регламентом щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, - ДП-3-Євро5-ВО), з урахуванням ПДВ, у кількості 700 тонн станом на 28.03.2022 становила 29 637 300,00 грн (а. с. 58-64, т. 1).

Отже, питання щодо визначення ринкової вартості дизельного палива та розміру заявлених до стягнення збитків уже досліджувалося на підставі висновку експерта, поданого позивачем до матеріалів справи. Відповідач мав можливість висловити заперечення щодо зазначеного висновку, надати докази на їх підтвердження, а також заявити клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, якщо вважав наявні докази недостатніми для встановлення відповідних обставин.

Водночас матеріали справи не містять доказів, що відповідач у суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи або належним чином обґрунтовував необхідність її проведення. Крім того, у поданій апеляційній скарзі відповідач не навів аргументів щодо неможливості встановлення розміру збитків на підставі наявних у справі доказів, не обґрунтував необхідності призначення експертизи саме на стадії апеляційного перегляду та не зазначив об`єктивних причин, які б перешкоджали поданню відповідного клопотання в суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що подання клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи на стадії апеляційного перегляду без належного обґрунтування неможливості його заявлення раніше не відповідає визначеним статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межам апеляційного перегляду. Відтак підстави для задоволення клопотання представника Державного підприємства «Комбінат «Рекорд» Державного агентства резерву України про призначення судової товарознавчої експертизи відсутні.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення збитків, завданих унаслідок втрати 700 тон дизельного палива.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору зберігання нафтопродуктів № 5/02-22 від 02.02.2022 позивач передав відповідачу на зберігання майно - нафту та нафтопродукти, однак відповідач допустив втрату 700 тон дизельного палива. Зазначене майно було примусово відчужене на підставі наказу Житомирської обласної військової адміністрації № 29 від 08.03.2022.

Позивач вважає, що Житомирська обласна військова адміністрація не мала повноважень приймати рішення про примусове відчуження майна, яке перебувало у приватній власності, для потреб держави в умовах воєнного стану, а відповідач як зберігач не повинен був здійснювати відпуск нафтопродуктів, що належали позивачу на праві власності та перебували на складському зберіганні у відповідача. Відповідно до висновку експерта № 01/09-25 ринкова вартість втраченого дизельного палива станом на 28.03.2022 становила 29 637 300,00 грн.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення пунктів 8.1-8.6 договору, якими сторони врегулювали питання звільнення від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили та інших обставин, що перебувають поза контролем зберігача.

Так, відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють зовнішні і надзвичайні обставини, які не існували на час підписання договору, виникли незалежно від волі сторін, про виникнення яких сторони не могли знати і діям яких сторони не могли перешкоджати за допомогою способів і засобів, застосування яких в конкретній ситуації справедливо вимагати і чекати від сторони, що зазнала дії форс-мажорних обставин (п. 8.2. договору).

За умовами п. 8.3. договору форс-мажорними обставинами визначаються такі обставини як: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись блокадами, військовими ембарго, збурення, акти тероризму, диверсії, безлади, вторгнення, блокади, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, та інші події які підпадають під ознаки наведені в п. 8.2. договору.

Згідно з п. 8.4. договору зберігач звільняється від відповідальності за збереження якості і кількості майна, що зберігається, якщо доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або непередбачених обставин, які знаходяться поза контролем зберігача, або через такі властивості майна поклажодавця, про які зберігач приймаючи його на зберігання не знав і не міг знати, внаслідок прямого наміру або грубої необережності поклажодавця.

Термін виконання зобов`язань за цим договором відкладається при виникненні обставин, визначених в п.п. 8.1.-8.3. на час, протягом якого останні будуть діяти (п. 8.5. договору).

Також у п. 8.6. договору сторони погодили, що документом, що підтверджує факт наявності обставин непереборної сили є довідка, видана компетентними органами державної влади України або компетентними установами, організаціями, в тому числі і регіональними відділеннями Торгово-промислової палати по місце знаходженню сторони, яка зазнала дії обставин непереборної сили (п. 8.6. договору).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема видання Житомирською обласною військовою адміністрацією наказу про примусове відчуження майна, вилучення 700 тон дизельного палива та передача його третій особі для потреб оборони в перші тижні повномасштабного вторгнення, охоплюються погодженими сторонами категоріями «примусове вилучення», «реквізиція», «протиправні дії третіх осіб» та «непередбачені обставини, які знаходяться поза контролем зберігача».

На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про недоведеність настання форс-мажорних обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності, суперечить установленим самим судом обставинам справи та змісту пунктів 8.3, 8.4 договору. Відповідач також наголошує на непослідовності висновків суду першої інстанції, який, визнавши дії Житомирської обласної військової адміністрації такими, що вчинені поза межами її повноважень, водночас не врахував їх як протиправні дії третьої особи або непередбачені обставини, що перебували поза контролем зберігача та, на переконання скаржника, є підставою для звільнення його від відповідальності за втрату майна.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про наявність або відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за втрату переданого на зберігання майна потребує дослідження правової природи форс-мажорних обставин, їх ознак та умов, за яких вони можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно надати оцінку не лише формальному віднесенню примусового вилучення майна або дій третіх осіб до обставин, визначених договором як форс-мажорні, а й фактичній можливості застосування таких положень до спірних правовідносин, з`ясувати характер впливу відповідних подій на виконання відповідачем обов`язків зберігача та встановити, чи є правові підстави для звільнення його від відповідальності за втрату переданого на зберігання майна.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 19.08.2026 у справі №904/2344/24 передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми, зокрема, щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України в контексті часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин: форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання лише в межах періоду, протягом якого існувала спричинена ними об`єктивна неможливість належного виконання, та лише в тій частині зобов`язання, виконання якої було об`єктивно неможливим. Часові межі звільнення визначаються не тривалістю надзвичайної події як такої (збройної агресії, воєнного стану), а тривалістю спричиненої цією подією перешкоди - проміжком часу, протягом якого боржник, діючи добросовісно та вживаючи всіх залежних від нього розумних заходів, був позбавлений об`єктивної можливості виконати зобов`язання. Неможливість виконання зобов`язання припиняється з моменту, коли відпала перешкода або коли боржник, вживши розумних заходів, об`єктивно міг відновити належне виконання, незалежно від того, чи триває сама надзвичайна подія. Якщо перешкода мала тимчасовий або повторюваний (переривчастий) характер, звільнення поширюється на кожний окремий період її дії, а також на розумний строк, об`єктивно необхідний для відновлення виконання після припинення перешкоди, з урахуванням її доведених безпосередніх і накопичувальних наслідків (пошкодження виробничих потужностей, втрата персоналу, розрив постачання сировини чи енергопостачання тощо). Тягар доведення існування, тривалості та наслідків перешкоди, включно з накопичувальними, несе боржник. Часткове виконання зобов`язання в період, щодо якого боржник посилається на дію форс-мажорних обставин, саме по собі не виключає форс-мажору щодо невиконаної частини зобов`язання, однак спростовує безперервність об`єктивної неможливості виконання і виключає автоматичне звільнення від відповідальності за весь період прострочення. У такому разі боржник має довести причинний зв`язок між конкретною перешкодою та конкретною частиною або конкретним періодом невиконання, а суд - встановити періоди об`єктивної неможливості виконання, співвіднести їх з періодом нарахування штрафних санкцій та звільнити боржника від відповідальності (зокрема від пені, яка нараховується за кожен день прострочення) лише за час, що припадає на такі періоди. Ускладнення виконання, його економічна невигідність, зниження виробничої спроможності або загальний негативний вплив воєнних обставин на діяльність боржника, які не досягають рівня об`єктивної неможливості виконання, не звільняють від відповідальності за статтею 617 Цивільного кодексу України; правомірний інтерес добросовісного боржника в такому разі захищається зміною або розірванням договору у зв`язку з істотною зміною обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) та зменшенням розміру штрафних санкцій (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2026 у справі №904/2344/24 зазначено про наявність виключної правової проблеми щодо застосування положень про форс-мажорні обставини. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на суттєве збільшення кількості судових справ, у яких порушуються питання форс-мажору та неможливості виконання зобов`язань. Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, кількість відповідних результатів пошуку зросла з 496 у 2013 році до 7 116 у 2025 році, а лише за перше півріччя 2026 року становила 3 540.

Крім того, обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, Велика Палата Верховного Суду врахувала між`юрисдикційний характер порушеного питання, зокрема наявність відповідної практики інших касаційних судів у складі Верховного Суду, а також актуальність питання прийняття нових доказів під час нового розгляду справи з огляду на подібність процесуального регулювання цього питання в різних юрисдикціях.

За результатами розгляду питання про передачу справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для прийняття до свого розгляду справи №904/2344/24 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» про стягнення 9 166 283,91 грн. Розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026 призначено на 21.10.2026.

Отже, наведена ухвала свідчить про актуальність і складність правових питань, пов`язаних із визначенням правової природи форс-мажорних обставин, умов їх застосування та впливу на виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Колегія суддів зауважує, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів бере до уваги обставини цієї справи, доводи апеляційної скарги, а також правові питання, що зумовили передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №904/2344/24, зокрема щодо застосування положень про форс-мажорні обставини та їх впливу на виконання договірних зобов`язань.

Оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані за результатами розгляду справи №904/2344/24, можуть мати істотне значення для правильного вирішення спору у справі №906/1180/25 та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №906/1180/25 до закінчення перегляду справи №904/2344/24 Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. ст.228, 229, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи (Вх.4865/26 від 15.10.2026) у справі №906/1180/25 відмовити.

2. Зупинити провадження у справі №906/1180/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №904/2344/24 та оприлюднення повного тексту ухваленої постанови.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/2344/24.

4. Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.