Ухвала № 140968028 у справі № 302/1171/26 від 23.10.2026

Справа № 302/1171/26

Провадження № 2/302/708/26

57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Бобонич Н. Г.,

представника позивача - адвоката Маркуся М. І.,

розглянувши у підготовчому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання її видалити, клопотання позивача та його представника про долучення доказів, поновлення процесуального строку, проведення огляду вебсторінки, виклик свідків і витребування доказів, а також письмові заперечення відповідача,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання її видалити.

Предметом спору є інформація, яка, за твердженням позивача, поширена відповідачем у соціальній мережі Facebook та порушує особисті немайнові права позивача.

Зокрема, позивач оспорює поширення публікації такого змісту: «На останній сесії надбавку #Щурю за вислугу років голосували. Як ви думаєте всі були За? ОСОБА_3 #Щур не хватає тому ніколи хоч і війна айбо свій карман май дорожчий».

За твердженням позивача, відповідну публікацію розміщено в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач оспорює доведеність належності йому відповідного облікового запису Facebook, фактичного контролю над ним, авторства спірної публікації та поширення цієї інформації саме ним.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2026 року частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у ОСОБА_1 наявний у нього первинний електронний файл зображення спірної публікації, копію якого долучено до позовної заяви під назвою «Скріншот публікації.jpeg», у первинному електронному вигляді, в якому такий файл зберігся у позивача, із наявними у цьому файлі метаданими.

Строк подання витребуваного доказу визначено до 12 жовтня 2026 року. Одночасно позивачу роз`яснено обов`язок повідомити суд про неможливість подання витребуваного доказу із зазначенням відповідних причин протягом п`яти днів із дня отримання ухвали.

16 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, до якого додав файл «Скріншоти із мережі Facebook.pdf», що містить 13 сторінок зображень інтерфейсу соціальної мережі Facebook.

У клопотанні позивач зазначив, що відповідач у процесуальних документах використовує номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, які, за результатами перевірки через функцію відновлення доступу Facebook, пов`язані з обліковими записами, серед яких відображається профіль під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

На думку позивача, зазначені матеріали підтверджують належність відповідачу облікового запису, доступного за адресою https://www.facebook.com/feer2810, та спростовують його заперечення щодо належності йому відповідного профілю.

19 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав письмові заперечення проти задоволення зазначеного клопотання.

Відповідач зазначив, що подані скриншоти не є виконанням ухвали суду від 01 жовтня 2026 року, оскільки не містять витребуваного первинного електронного файла спірної публікації.

Крім того, на думку відповідача, позивач не обґрунтував неможливості подання зазначених доказів разом із позовною заявою.

Відповідач також звернув увагу, що скриншоти відображають лише окремі етапи процедури відновлення доступу до облікових записів Facebook, не підтверджують фактичного входу до спірного профілю, здійснення контролю над ним або авторства конкретної публікації.

Окремо відповідач зазначив, що на зображеннях містяться додані пояснювальні стрілки, рамки та підписи, а відображені результати пошуку допускають неоднозначну ідентифікацію облікових записів.

21 жовтня 2026 року представник позивача - адвокат Маркусь Михайло Іванович через підсистему «Електронний суд» подав клопотання, в якому повідомив про неможливість надання витребуваного судом первинного електронного файла «Скріншот публікації.jpeg».

Представник зазначив, що спірна публікація була зафіксована позивачем шляхом створення скриншота за допомогою мобільного телефону, після чого відповідний електронний файл долучено до позовної заяви.

Водночас, за твердженням представника, первинний файл на мобільному пристрої позивача не зберігся, у зв`язку з чим надати його у первинному вигляді з наявними метаданими неможливо.

Посилаючись на відсутність у позивача спеціальних знань щодо особливостей збереження та копіювання електронних файлів, представник просив визнати причини неподання витребуваного доказу поважними.

Крім того, представник повідомив, що спірна публікація залишається доступною в мережі Інтернет за зазначеним посиланням, та просив суд під час дослідження доказів здійснити її безпосередній огляд із використанням комп`ютерної техніки та доступу до мережі Інтернет.

22 жовтня 2026 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на зазначене клопотання.

У запереченнях відповідач наголосив, що представник позивача не навів конкретних обставин втрати первинного файла, не зазначив, чи існували резервні копії та які заходи вживалися для його пошуку або відновлення.

Відповідач також просив перевірити дотримання п`ятиденного строку повідомлення про неможливість подання витребуваного доказу, передбаченого частиною сьомою статті 84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Посилаючись на частину п`яту статті 100 ЦПК України, відповідач просив врахувати відсутність первинного файла під час оцінки достовірності його копії.

При цьому відповідач не заперечував передбаченої законом можливості огляду вебсторінки, однак наголосив, що такий огляд не встановлює автоматично авторства спірної публікації та не замінює витребуваного первинного електронного файла.

Крім того, 21 жовтня 2026 року представник позивача подав клопотання про виклик і допит у судовому засіданні як свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що ОСОБА_4 особисто знайомий із відповідачем та може повідомити суду відомі йому обставини щодо користування відповідачем обліковим записом у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також обставини поширення відповідачем публікацій через зазначений обліковий запис.

Щодо ОСОБА_5 представник позивача зазначив, що вона особисто знайома з відповідачем у зв`язку з виконанням ним повноважень депутата Міжгірської селищної ради VIII скликання та може повідомити про факти здійснення відповідачем відеозйомок працівників селищної ради з подальшим розміщенням відповідних відеоматеріалів у соціальній мережі Facebook.

Аналогічні обставини щодо здійснення відповідачем відеозйомок працівників селищної ради та розміщення відеоматеріалів у соціальній мережі Facebook представник позивача навів на обґрунтування необхідності допиту ОСОБА_6 .

22 жовтня 2026 року відповідач подав письмові заперечення проти задоволення клопотання про виклик свідків.

Відповідач зазначив, що обставини, які, за твердженням позивача, можуть підтвердити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , стосуються здійснення відеозйомок і розміщення інших матеріалів у соціальній мережі Facebook, а не створення чи поширення конкретної публікації, яка є предметом спору.

Щодо ОСОБА_4 відповідач зазначив, що представник позивача не конкретизував, які саме дії відповідача свідок безпосередньо спостерігав, у який час та з яких джерел йому відомі обставини користування спірним обліковим записом.

Крім того, відповідач звернув увагу на службові відносини заявлених свідків з органом місцевого самоврядування, який очолює позивач, та просив врахувати можливу заінтересованість цих осіб під час оцінки їхніх показань.

Також 21 жовтня 2026 року представник позивача подав клопотання про витребування від Міжгірської селищної ради належним чином засвідчених копій паспорта громадянина України ОСОБА_2 та його депутатського посвідчення депутата Міжгірської селищної ради VIII скликання.

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що відповідач оспорює доведеність належності йому та фактичного контролю над обліковим записом у соціальній мережі Facebook, а також авторства спірної публікації.

На думку представника позивача, витребувані документи можуть бути використані для ідентифікації відповідача шляхом зіставлення його фотозображення в офіційних документах із фотографіями та відеоматеріалами, розміщеними в обліковому записі Facebook за адресою https://www.facebook.com/feerjaroslav888.

Представник зазначив, що позивач вживав заходів для самостійного отримання відповідних документів, звернувшись до Міжгірської селищної ради, однак листом від 14 жовтня 2026 року в їх наданні відмовлено з посиланням на встановлені законодавством обмеження щодо поширення персональних даних.

22 жовтня 2026 року відповідач подав письмові заперечення проти задоволення цього клопотання.

Відповідач зазначив, що клопотання подано після закінчення строку, встановленого статтями 83, 84 ЦПК України, без належного обґрунтування причин його несвоєчасного подання.

Крім того, відповідач наголосив, що його особа як учасника справи не є невстановленою, а паспорт та депутатське посвідчення не містять відомостей про реєстрацію облікового запису Facebook, фактичне управління ним або авторство конкретної публікації.

Також відповідач звернув увагу на непропорційність витребування повної копії паспорта, який містить персональні дані, не пов`язані з предметом спору.

Щодо депутатського посвідчення відповідач зазначив, що воно йому фактично не вручалося та залишалося у Міжгірській селищній раді.

У підготовчому судовому засіданні 22 жовтня 2026 року представник позивача, пояснюючи причини несвоєчасного повідомлення суду про неможливість подання витребуваного електронного доказу, послався, зокрема, на перебування позивача у щорічній відпустці, що, за твердженням представника, ускладнило своєчасне з`ясування обставин збереження відповідного електронного файла та виконання вимог ухвали суду від 01 жовтня 2026 року.

З метою перевірки наведених обставин суд запропонував представнику позивача надати документи, які підтверджують період перебування позивача у відпустці.

На виконання зазначеної пропозиції суду 22 жовтня 2026 року представник позивача - адвокат Маркусь Михайло Іванович подав через підсистему «Електронний суд» клопотання, до якого долучив копії розпоряджень Міжгірського селищного голови № 126-В від 05 жовтня 2026 року та № 134-В від 16 жовтня 2026 року.

Згідно з розпорядженням № 126-В від 05 жовтня 2026 року ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку тривалістю 14 календарних днів з 07 до 20 жовтня 2026 року включно.

Водночас розпорядженням № 134-В від 16 жовтня 2026 року у зв`язку зі службовою необхідністю припинено щорічну основну відпустку ОСОБА_1 з 16 жовтня 2026 року та визначено, що з цієї дати він приступає до виконання повноважень селищного голови.

Отже, поданими документами підтверджено перебування позивача у щорічній основній відпустці з 07 до 15 жовтня 2026 року включно.

У поданому клопотанні представник позивача просить визнати поважними причини несвоєчасного повідомлення суду про неможливість подання витребуваного доказу та поновити відповідний процесуальний строк.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача - адвокат Маркусь Михайло Іванович підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився.

03 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22 жовтня 2026 року, за його відсутності у разі неможливості особистої або дистанційної участі. Раніше відповідач також подавав заяву про розгляд підготовчого судового засідання без його участі. Крім того, відповідач подав письмові заперечення щодо заявлених позивачем клопотань, які враховано судом під час їх вирішення.

З огляду на подане відповідачем клопотання та відсутність підстав для визнання його особистої явки обов`язковою суд вважає можливим завершити підготовче провадження за його відсутності.

Дослідивши подані клопотання, письмові заперечення відповідача, документи на підтвердження причин несвоєчасного вчинення процесуальних дій та інші матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77-80 ЦПК України докази оцінюються з погляду їх належності, допустимості, достовірності та достатності у порядку, встановленому процесуальним законом.

Вирішуючи клопотання позивача від 16 жовтня 2026 року про долучення доказів суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із позовною заявою.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Подані позивачем скриншоти стосуються процедури пошуку та відновлення доступу до облікових записів у соціальній мережі Facebook.

Враховуючи, що відповідач оспорює доведеність належності йому облікового запису, з якого, за твердженням позивача, поширено спірну інформацію, зазначені матеріали можуть стосуватися обставин, які входять до предмета доказування у справі.

Суд враховує, що необхідність подання цих матеріалів позивач пов`язує з перевіркою конкретних заперечень відповідача щодо належності йому відповідного облікового запису та авторства публікації.

При цьому матеріали подано під час підготовчого провадження, до початку розгляду справи по суті.

Суд також бере до уваги підтверджені документами обставини перебування позивача у відпустці з 07 до 15 жовтня 2026 року, які, за поясненнями представника, ускладнювали своєчасне узгодження процесуальних дій.

Водночас суд зазначає, що самі по собі подання доказів під час підготовчого провадження, перебування позивача у відпустці та можливість відповідача висловити заперечення не усувають необхідності дотримання вимог частини восьмої статті 83 ЦПК України.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд враховує пояснення позивача щодо зв`язку поданих матеріалів із запереченнями відповідача, характер відповідних електронних матеріалів та обставини їх подання на цій стадії провадження.

Суд також бере до уваги, що відповідач ознайомився зі змістом поданих матеріалів та реалізував своє право на заперечення, подавши відповідний процесуальний документ 19 жовтня 2026 року.

За наведених обставин суд вважає можливим прийняти подані позивачем додаткові матеріали для їх подальшого дослідження, не вирішуючи на цій стадії питання про достовірність відображених у них відомостей та їх достатність для підтвердження обставин, на які посилається позивач.

При цьому суд враховує зауваження відповідача щодо наявності на скриншотах пояснювальних позначок, відображення декількох облікових записів та неможливості безпосередньо встановити з окремих зображень повну адресу кожного відповідного профілю.

Зазначені доводи підлягають перевірці під час безпосереднього дослідження доказів.

Долучення зазначених скриншотів до матеріалів справи не свідчить про встановлення обставин належності відповідачу відповідного облікового запису в соціальній мережі Facebook, здійснення ним контролю над цим обліковим записом чи авторства спірної публікації.

Оцінка зазначених доказів буде надана судом під час розгляду справи по суті відповідно до статті 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами у справі.

З огляду на викладене клопотання позивача від 16 жовтня 2026 року про долучення доказів підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо повідомлення про неможливість подання витребуваного доказу та поновлення процесуального строку суд виходить із такого.

Відповідно до частини сьомої статті 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, витребуваний судом, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів із дня вручення ухвали.

Згідно з наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документа ухвалу суду від 01 жовтня 2026 року доставлено до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 01 жовтня 2026 року о 21 год 44 хв 47 с, а до електронного кабінету його представника - адвоката Маркуся Михайла Івановича - цього ж дня о 21 год 50 хв 08 с.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення.

Отже, датою вручення ухвали позивачу та його представнику є 02 жовтня 2026 року.

П`ятиденний строк повідомлення про неможливість подання витребуваного доказу закінчився 07 жовтня 2026 року.

Повідомлення представника позивача про неможливість подання первинного електронного файла сформовано в підсистемі «Електронний суд» 21 жовтня 2026 року та зареєстровано судом 22 жовтня 2026 року, тобто після спливу встановленого судом строку.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія, щодо якої пропущено строк.

Суд враховує, що повідомлення про неможливість подання витребуваного доказу сформовано представником позивача в підсистемі «Електронний суд» 21 жовтня 2026 року та зареєстровано судом 22 жовтня 2026 року. Клопотання про поновлення відповідного процесуального строку подано 22 жовтня 2026 року.

Отже, на момент звернення із клопотанням про поновлення строку відповідна процесуальна дія вже була вчинена.

Оцінюючи причини пропуску строку, суд бере до уваги пояснення представника позивача щодо обставин, які ускладнили своєчасне з`ясування питання про наявність первинного електронного файла.

На пропозицію суду, висловлену в підготовчому судовому засіданні 22 жовтня 2026 року, представник позивача подав документи на підтвердження перебування його довірителя у відпустці.

Зокрема, розпорядженням Міжгірського селищного голови № 126-В від 05 жовтня 2026 року ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку з 07 до 20 жовтня 2026 року включно.

Розпорядженням Міжгірського селищного голови № 134-В від 16 жовтня 2026 року у зв`язку зі службовою необхідністю припинено відпустку позивача з 16 жовтня 2026 року та визначено, що з цієї дати він приступає до виконання своїх посадових обов`язків.

Отже, поданими документами підтверджено перебування позивача у щорічній основній відпустці з 07 до 15 жовтня 2026 року включно.

Суд враховує, що саме по собі перебування особи у відпустці не зупиняє перебігу процесуальних строків та не звільняє її від виконання процесуальних обов`язків.

Також суд бере до уваги, що ухвалу було вручено не лише позивачу, але й його представнику, який мав можливість здійснювати процесуальні дії від імені довірителя.

Водночас предметом витребування був конкретний електронний файл, який, за твердженням позивача, було створено на його особистому мобільному пристрої.

Тому з`ясування фактичної наявності цього файла, обставин його збереження та можливості подання у витребуваному вигляді потребувало отримання відповідних відомостей безпосередньо від позивача.

Суд враховує, що встановлений законом п`ятиденний строк повідомлення закінчувався 07 жовтня 2026 року, тобто в день початку відпустки позивача.

Разом із тим перебування позивача у відпустці не охоплювало всього періоду, протягом якого він та його представник могли повідомити суд про неможливість подання витребуваного доказу.

Зокрема, ухвалу було вручено 02 жовтня 2026 року, тоді як відпустка розпочалася 07 жовтня 2026 року.

Крім того, після припинення відпустки 16 жовтня 2026 року повідомлення було подано лише 21 жовтня 2026 року.

Зазначені обставини суд враховує під час оцінки поважності причин пропуску строку, оскільки сама лише наявність документів про відпустку не є безумовним підтвердженням неможливості своєчасного вчинення процесуальної дії.

Водночас суд бере до уваги характер витребуваного доказу, необхідність з`ясування відомостей про файл, який, за твердженням позивача, зберігався на його особистому мобільному пристрої, пояснення представника щодо ускладнення комунікації з довірителем та подальше повідомлення суду про неможливість виконання ухвали в цій частині.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд вважає можливим визнати причини пропуску строку повідомлення поважними та поновити відповідний процесуальний строк.

При цьому суд не погоджується з наведеним у клопотанні способом обчислення строку шляхом виключення з нього днів перебування позивача у відпустці, оскільки процесуальне законодавство не передбачає такого порядку обчислення строків.

Суд бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності докладних відомостей про час і обставини втрати файла, наявність резервних копій та заходи щодо його відновлення.

Зазначені обставини можуть мати значення для подальшої оцінки електронних доказів, зокрема з урахуванням положень статті 100 ЦПК України.

Водночас із наявних на цій стадії матеріалів суд не встановив достатніх підстав для висновку про умисне невиконання позивачем ухвали суду або приховування ним витребуваного доказу.

З урахуванням установлених обставин суд не вбачає на цьому етапі підстав для застосування до позивача заходів процесуального примусу у зв`язку з неподанням витребуваного електронного файла.

Вирішуючи прохання про безпосередній огляд вебсторінки суд виходить із такого.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та інші повідомлення, електронні документи.

Частиною сьомою статті 85 ЦПК України передбачено можливість проведення судом огляду вебсайту (сторінки), інших місць збереження даних у мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Представник позивача повідомив, що спірна публікація залишається доступною за зазначеним ним посиланням, та просив суд здійснити її безпосередній огляд.

Суд вважає, що такий спосіб дослідження доказів відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки предметом позову є інформація, поширення якої пов`язується з використанням соціальної мережі Facebook.

Безпосередній огляд вебсторінки може мати значення для перевірки наявності відповідної публікації, її змісту, адреси розміщення та інших відомостей, доступних для сприйняття під час огляду.

Водночас суд враховує, що безпосередній огляд вебсторінки та дослідження первинного електронного файла зображення спірної публікації є різними способами дослідження електронної інформації, кожен із яких може мати самостійне доказове значення залежно від установлених під час його дослідження обставин.

Проведення безпосереднього огляду вебсторінки спрямоване на встановлення та фіксування відомостей, доступних на момент такого огляду, зокрема щодо змісту спірної публікації, її розміщення та інших обставин, які можуть мати значення для правильного вирішення справи.

Питання належності, допустимості, достовірності та достатності відомостей, отриманих у результаті огляду вебсторінки, а також їх доказового значення для встановлення обставин поширення спірної інформації та її авторства підлягають вирішенню під час оцінки доказів відповідно до статті 89 ЦПК України, з урахуванням результатів безпосереднього дослідження та у сукупності з іншими доказами у справі.

Таким чином, призначення огляду вебсторінки на цій стадії провадження не передбачає попереднього вирішення судом питань щодо достовірності відповідної інформації, належності облікового запису певній особі чи встановлення інших обставин, які становлять предмет доказування у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України у разі неподання оригіналу електронного доказу та наявності сумнівів щодо відповідності поданої копії оригіналу такий доказ не береться судом до уваги.

Питання щодо належності, допустимості та достовірності поданих електронних доказів підлягає вирішенню судом під час їх дослідження та оцінки у сукупності з іншими доказами у справі.

Водночас неподання первинного електронного файла скриншота не перешкоджає проведенню безпосереднього огляду вебсторінки в порядку, передбаченому статтею 85 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та провести огляд відповідної вебсторінки під час судового розгляду справи по суті з дотриманням вимог статті 85 ЦПК України.

Вирішуючи клопотання представника позивача від 21 жовтня 2026 року про виклик свідків суд виходить із такого.

Відповідно до статті 90 ЦПК України показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно з частинами першою та другою статті 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із того, що однією з істотних спірних обставин у справі є належність відповідачу облікового запису Facebook, з якого, за твердженням позивача, поширено інформацію, що становить предмет позову.

Відповідач оспорює доведеність як належності йому відповідного облікового запису, так і авторства спірної публікації.

За таких обставин відомості про фактичне користування відповідачем конкретним обліковим записом, обставини його використання та розміщення через нього публікацій потенційно можуть мати значення для перевірки доводів сторін.

Водночас сама по собі можливість отримання від особи певних відомостей про відповідача або його діяльність у соціальних мережах не є достатньою підставою для виклику такої особи як свідка.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При вирішенні питання про виклик свідків суд оцінює, чи можуть обставини, для підтвердження яких їх заявлено, стосуватися предмета доказування у цій справі.

Щодо виклику ОСОБА_4 суд враховує, що представник позивача прямо зазначив про можливу обізнаність цього свідка стосовно користування відповідачем обліковим записом Facebook за адресою https://www.facebook.com/feer2810 та поширення через нього публікацій.

Зазначені обставини пов`язані з одним із ключових заперечень відповідача щодо належності йому спірного облікового запису.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що у клопотанні не конкретизовано, чи спостерігав ОСОБА_4 створення або розміщення саме спірної публікації, а також не наведено докладних відомостей про джерела його обізнаності.

Проте обставини фактичного використання конкретного облікового запису можуть мати доказове значення незалежно від того, чи спостерігав свідок безпосередньо момент створення спірної публікації.

При цьому джерела обізнаності свідка, характер і час сприйняття ним відповідних обставин, а також їх зв`язок зі спірним обліковим записом можуть бути з`ясовані під час допиту.

Питання належності, допустимості та достовірності показань свідка, а також їх доказового значення підлягатиме вирішенню судом після його допиту, під час оцінки доказів у сукупності з іншими матеріалами справи.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне задовольнити клопотання в частині виклику та допиту як свідка ОСОБА_4 .

Водночас щодо виклику ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд доходить іншого висновку.

Із клопотання представника позивача вбачається, що зазначені особи особисто знайомі з відповідачем та, за твердженням представника, можуть повідомити відомі їм обставини щодо здійснення відповідачем відеозйомок працівників Міжгірської селищної ради та подальшого розміщення відповідних відеоматеріалів у соціальній мережі Facebook.

Однак предметом цієї справи є захист особистих немайнових прав позивача у зв`язку з поширенням конкретної інформації, викладеної у визначеній позовною заявою публікації.

Обставини здійснення відповідачем відеозйомок інших осіб та розміщення інших відеоматеріалів у соціальній мережі Facebook самі по собі не дають підстав для висновку про створення або поширення відповідачем саме спірної публікації.

У клопотанні не зазначено, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 безпосередньо сприймали обставини створення або розміщення спірної публікації, можуть повідомити про використання відповідачем саме облікового запису за адресою https://www.facebook.com/feer2810 або володіють іншими конкретними відомостями, які дозволяють пов`язати наведені ними обставини з предметом спору.

Таким чином, представник позивача не навів достатнього обґрунтування зв`язку обставин, для підтвердження яких заявлено цих свідків, із предметом доказування у справі.

Суд наголошує, що відмова у виклику зазначених осіб не ґрунтується на припущеннях щодо достовірності їхніх можливих показань або їхньої особистої заінтересованості у результаті справи.

Зокрема, сам факт перебування цих осіб у службових відносинах з органом місцевого самоврядування, який очолює позивач, не є передбаченою законом підставою для відмови у виклику свідка.

Визначальним у цьому випадку є недостатня конкретизація відомостей, які зазначені особи можуть повідомити стосовно спірного облікового запису або публікації, що є предметом судового розгляду.

Суд також враховує необхідність забезпечення розгляду справи протягом розумного строку та зосередження судового дослідження на обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд зазначає, що обставини поширення інформації у соціальній мережі можуть підтверджуватися різними передбаченими процесуальним законом засобами доказування, у тому числі показаннями свідків, якщо такі показання містять відомості щодо предмета доказування.

Отже, відмова у виклику ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не пов`язана з недопустимістю показань свідків як засобу доказування відповідних обставин, а з недостатнім обґрунтуванням належності саме запропонованих показань до предмета доказування у цій справі.

За таких обставин клопотання представника позивача від 21 жовтня 2026 року про виклик свідків підлягає частковому задоволенню: у частині виклику ОСОБА_4 - задоволенню, а в частині виклику ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмові.

Вирішуючи клопотання представника позивача від 21 жовтня 2026 року про витребування доказів суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини другої зазначеної статті, зокрема містити обставини, які може підтвердити відповідний доказ, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, а також відомості про заходи, вжиті заявником для самостійного отримання доказу, або причини неможливості його отримання.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд враховує, що представник позивача підтвердив звернення до Міжгірської селищної ради з метою самостійного отримання запитуваних документів, а також отримання відповіді про неможливість їх надання у позасудовому порядку.

Отже, наведені матеріали підтверджують вжиття позивачем заходів для самостійного отримання доказів та наявність перешкод у їх одержанні.

Водночас суд враховує, що неможливість самостійного отримання позивачем запитуваних документів сама по собі не є достатньою підставою для їх витребування.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд оцінює належність цих документів до предмета доказування у цій справі, їх можливе значення для встановлення обставин спору, а також необхідність і пропорційність втручання у право відповідача на захист персональних даних у зв`язку з їх витребуванням.

Суд бере до уваги, що предметом спору є поширення конкретної інформації в соціальній мережі Facebook, а однією з істотних обставин, які підлягають доказуванню, є належність відповідачу облікового запису, з якого, за твердженням позивача, здійснено відповідну публікацію, та факт поширення цієї інформації саме відповідачем.

При цьому у клопотанні про витребування доказів представник позивача посилається на обліковий запис за адресою https://www.facebook.com/feerjaroslav888.

Водночас у клопотанні про виклик свідків від 21 жовтня 2026 року та інших матеріалах справи позивач пов`язує спірну публікацію з обліковим записом за адресою https://www.facebook.com/feer2810.

Належного обґрунтування того, що зазначені адреси стосуються одного облікового запису, що між ними існує відповідний зв`язок або що саме в обліковому записі за адресою https://www.facebook.com/feerjaroslav888 розміщено спірну публікацію, у клопотанні про витребування доказів не наведено.

Суд не виключає, що фотозображення особи в офіційному документі за певних обставин може використовуватися для зіставлення з іншими зображеннями, які мають значення для розгляду справи.

Однак встановлення зовнішньої подібності між особою, зображеною на фотографіях чи відеозаписах у соціальній мережі, та особою, зазначеною в паспорті або депутатському посвідченні, саме по собі не є достатнім для встановлення обставин створення відповідного облікового запису, фактичного контролю над ним або розміщення конкретної публікації.

Крім того, особа відповідача як учасника цієї цивільної справи встановлена та не є предметом спору між сторонами.

Отже, запитувані документи не спрямовані на встановлення особи відповідача для цілей його участі у справі, а пропонуються позивачем як допоміжний засіб зіставлення фотозображень.

При цьому представник позивача не навів достатнього обґрунтування того, чому для досягнення зазначеної мети необхідне витребування саме повної копії паспорта громадянина України, яка може містити значний обсяг персональних даних, не пов`язаних із предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних» склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

Наявність у суду передбачених процесуальним законом повноважень щодо витребування доказів не усуває необхідності дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання про отримання документів, що містять персональні дані.

За обставин цієї справи суд не встановив достатнього обґрунтування необхідності витребування повної копії паспорта відповідача для підтвердження обставин, які входять до предмета доказування.

Аналогічного висновку суд доходить щодо депутатського посвідчення.

Зазначений документ може підтверджувати відповідний статус особи та містити її фотозображення, однак представник позивача не обґрунтував належним чином, яким чином зіставлення такого фотозображення із зображеннями в обліковому записі за адресою https://www.facebook.com/feerjaroslav888 сприятиме встановленню обставин розміщення спірної публікації, яку позивач пов`язує з іншим обліковим записом.

Суд також враховує, що відповідач у письмових запереченнях навів доводи щодо обставин виготовлення, зберігання та невручення йому депутатського посвідчення.

Водночас перевірка цих доводів не є необхідною для вирішення заявленого клопотання, оскільки достатнього обґрунтування доказового значення запитуваного посвідчення представником позивача не наведено.

Окремо суд зазначає, що клопотання про витребування доказів подано 21 жовтня 2026 року, тобто після подання позовної заяви.

Разом із тим суд враховує, що позивач вживав заходів для самостійного отримання документів, отримав відмову Міжгірської селищної ради від 14 жовтня 2026 року та звернувся до суду з відповідним клопотанням ще під час підготовчого провадження.

Водночас наведені обставини не усувають необхідності дотримання строків, установлених статтями 83, 84 ЦПК України.

Оскільки суд доходить висновку про відсутність достатнього обґрунтування належності та необхідності витребування запитуваних документів, зазначене клопотання не підлягає задоволенню незалежно від оцінки причин його подання після звернення з позовом.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні клопотання не означає обмеження права позивача доводити належність відповідачу відповідного облікового запису Facebook іншими належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання представника позивача від 21 жовтня 2026 року про витребування від Міжгірської селищної ради копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 та копії його депутатського посвідчення депутата Міжгірської селищної ради VIII скликання задоволенню не підлягає.

Суд враховує доводи, викладені у письмових запереченнях відповідача від 19 та 22 жовтня 2026 року, під час вирішення відповідних клопотань, зокрема щодо дотримання процесуального порядку подання доказів, їх належності та достовірності, а також необхідності виклику свідків і витребування документів.

Водночас суд зазначає, що вирішення на стадії підготовчого провадження питань про прийняття доказів, виклик свідків та проведення огляду вебсторінки не передбачає попереднього встановлення обставин, які становлять предмет доказування у цій справі, або оцінки достовірності та достатності відповідних доказів.

Питання належності відповідачу спірного облікового запису в соціальній мережі Facebook, фактичного контролю над ним, авторства та поширення спірної публікації, а також достовірності поданих електронних доказів підлягають вирішенню судом за результатами їх безпосереднього дослідження та оцінки у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 89 ЦПК України.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить із необхідності забезпечення змагальності сторін, рівності їхніх процесуальних прав та створення належних умов для повного і всебічного з`ясування обставин справи з дотриманням вимог процесуального закону.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача від 16 жовтня 2026 року про долучення доказів, клопотання представника позивача від 22 жовтня 2026 року про поновлення процесуального строку та прохання про безпосередній огляд вебсторінки, часткового задоволення клопотання від 21 жовтня 2026 року про виклик свідків і відмови в задоволенні клопотання від 21 жовтня 2026 року про витребування документів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 43, 76-85, 89-91, 100, 127, 189, 197, 198, 258-261, 272, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання позивача ОСОБА_1 від 16 жовтня 2026 року про долучення доказів - задовольнити.

2.Прийняти до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи № 302/1171/26 подані позивачем 16 жовтня 2026 року електронні матеріали, оформлені у файлі «Скріншоти із мережі Facebook.pdf» на 13 сторінках.

3.Клопотання представника позивача - адвоката Маркуся Михайла Івановича від 22 жовтня 2026 року про визнання поважними причин пропуску процесуального строку та його поновлення - задовольнити.

4.Визнати поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку повідомлення суду про неможливість подання електронного доказу, витребуваного ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2026 року, та поновити відповідний процесуальний строк.

5.Долучити до матеріалів справи подані представником позивача копії розпоряджень Міжгірського селищного голови № 126-В від 05 жовтня 2026 року та № 134-В від 16 жовтня 2026 року.

6.Клопотання представника позивача - адвоката Маркуся Михайла Івановича від 21 жовтня 2026 року в частині проведення безпосереднього огляду спірної публікації в соціальній мережі Facebook - задовольнити.

7.Під час судового розгляду справи по суті, на стадії дослідження доказів, здійснити з використанням комп`ютерної техніки та доступу до мережі Інтернет огляд вебсторінки за посиланням:

https://www.facebook.com/share/p/1Gxpo9ZimC/?mibextid=wwXIfr

з метою встановлення та фіксування доступного змісту спірної публікації й інших відомостей, що можуть мати значення для розгляду справи.

8.Провести огляд вебсторінки в порядку, передбаченому статтею 85 ЦПК України, із фіксуванням його результатів, зокрема дати та часу проведення огляду, адреси вебсторінки, доступного для перегляду змісту, а також обставин, які перешкоджають або обмежують її дослідження, у разі їх виникнення.

9.Клопотання представника позивача - адвоката Маркуся Михайла Івановича від 21 жовтня 2026 року про виклик свідків - задовольнити частково.

10.Викликати в судове засідання для допиту як свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце роботи - директор КНП «МІЖГІРСЬКИЙ ЦПМСД».

11.Попередити свідка ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та відмову від давання показань відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

12.У задоволенні клопотання представника позивача про виклик як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.

13.У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Маркуся Михайла Івановича від 21 жовтня 2026 року про витребування від Міжгірської селищної ради належним чином засвідчених копій паспорта громадянина України ОСОБА_2 та його депутатського посвідчення депутата Міжгірської селищної ради VIII скликання - відмовити.

14.Долучити до матеріалів справи письмові заперечення відповідача ОСОБА_2 від 19 та 22 жовтня 2026 року щодо заявлених позивачем клопотань.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 27 жовтня 2026 року.

Суддя????????????? Пухальський С. В.