Рішення № 141344768 у справі № 911/2171/26 від 19.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Справа № 911/2171/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ»

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про визнання безпідставною відмови у застосуванні мораторію, визнання мораторію застосованим та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Вільямовський Ю.В.,

від відповідача: Левицька А.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", у якій позивач просить суд:

- визнати безпідставною відмову АТ КБ "Приватбанк" у застосуванні до ФГ "Стельмахівське" мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за Кредитними договорами №34250278-КД-1 від 21.10.2020, №34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-4 від 14.12.2021, викладену, зокрема, у рішенні/листі Банку від 16.06.2026 №E.08.0.0.0/4-260616/83692 та підтверджену попередніми відмовами Банку;

- визнати мораторій на нарахування та сплату грошових зобов`язань за Кредитними договорами №34250278-КД-1 від 21.10.2020, №34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-4 від 14.12.2021 таким, що застосований з дня отримання Банком первісної заяви Позивача від 07.10.2025. У разі якщо суд дійде висновку, що достатній пакет документів був отриманий Банком пізніше, позивач просить визнати мораторій застосованим принаймні з 07.10.2025 року з дати першого звернення, або якщо суд вважатиме пакет звернення неповним, то з 02.03.2026 - з дати отримання Банком поштового відправлення АТ "Укрпошта" №612[телефон приховано], або з іншої дати, яку суд встановить як дату отримання Банком належної заяви та підтверджуваних документів;

- зобов`язати АТ КБ "Приватбанк" застосувати до ФГ "Стельмахівське" мораторій на нарахування та сплату основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів за зазначеними кредитними договорами на строк, визначений законом, та здійснити перерахунок заборгованості за зазначеними кредитними договорами з урахуванням застосування мораторію з дати, визначеної судом;

- зобов`язати АТ КБ "Приватбанк" припинити на період дії мораторію нарахування грошових зобов`язань, штрафних санкцій, пені, комісій та інших платежів за зазначеними кредитними договорами, а також утриматися від дій щодо примусового стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави/іпотеки/майна, яким забезпечено виконання зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2026 справу № 911/2171/26 за позовом Фермерського господарства "СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання вчинити дії передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду позовної заяви Фермерського господарства "СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ" визначено суддю Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 прийнято позовну заяву Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2171/26, призначено підготовче засідання на 28.09.2026.

26.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив:

1) заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам державної реєстрації прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, а також іншим особам та суб`єктам, уповноваженим відповідно до законодавства України здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 676144163101, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, переходу, зміни або припинення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, до набрання законної сили судовим рішенням у цій господарській справі;

2) заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у цій господарській справі здійснювати державну реєстрацію припинення існуючого права власності та/або поновлення чи державну реєстрацію попереднього права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 676144163101, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.12.2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 23.07.2026 року у справі №638/11824/24 - виключно в межах, необхідних для збереження існуючого реєстраційного стану Квартири до вирішення цієї господарської справи;

3) заборонити АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили судовим рішенням у цій господарській справі вчиняти дії, спрямовані на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 676144163101, та її примусову реалізацію, у тому числі ініціювати її передачу на електронні торги (аукціон), якщо такі дії ґрунтуються на кредитних та забезпечувальних правовідносинах між АТ КБ «ПриватБанк», ФГ «Стельмахівське» та Білоконем О.В. , правові наслідки яких пов`язані з предметом спору у цій господарській справі;

4) заборонити органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям до набрання законної сили судовим рішенням у цій господарській справі вчиняти дії щодо примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 676144163101, її передачі на реалізацію та проведення електронних торгів (аукціону) у межах виконавчих дій, безпосередньо пов`язаних із кредитними та забезпечувальними правовідносинами, що стосуються предмета цієї господарської справи.

07.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

17.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2171/26: заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення заборгованості Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» за кредитними договорами № 34250277-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 та № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 у тій частині та за той період, щодо яких у справі № 911/2171/26 заявлено вимоги, пов`язані із застосуванням мораторію; заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» вчиняти дії, спрямовані на примусову реалізацію предметів забезпечення, заставного чи іпотечного майна, а також реалізацію інших майнових прав з метою погашення заборгованості за кредитними договорами № 34250277-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 та № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 у тій частині, правомірність стягнення якої безпосередньо залежить від результату розгляду справи № 911/2171/26. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування заходів забезпечення позову, визначених пунктами 2 та 3 цієї заяви, заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2171/26 вчиняти будь-які дії спрямовані на позасудове звернення стягнення на заставне або іпотечне майно, яке забезпечує виконання зобов`язань за кредитними договорами № 34250277-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 та № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, у частині заборгованості, щодо якої у цій справі заявлено вимоги, пов`язані із застосуванням мораторію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у задоволенні заяви позивача від 19.09.2026 про забезпечення позову відмовлено.

В підготовче засідання 28.09.2026 з`явилися представники сторін.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2026, про що в підготовчому засіданні 28.09.2026 постановив протокольно ухвалу.

В судове засідання 19.10.2026 з`явилися представники сторін, які надали суду пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» (надалі - позивач) є позичальником за кредитними договорами № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - відповідач, Банк).

07.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо застосування мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитними договорами № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, у якій на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» від 27.03.2025 № 4340-IX (надалі - Закон №4340-IX), просив застосувати до Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» мораторій на нарахування та сплату грошових зобов`язань за вказаними кредитними договорами, включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі.

Банк листом від 31.10.2025 № Е.08.0.0.0/4-251031/57661 відмовив у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовими зобов`язаннями за договорами кредиту, посилаючись на невідповідність позивача критеріям, передбаченим підпунктами 1-6 пункту 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме: згідно абзацу 5 пункту 25 Закону № 4340-IX сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту) не перевищує 75 відсотків його річного доходу за 2021 рік. Так, відповідач зазначив, що визначити сукупний річний дохід позичальника та контрагентів, які входять до групи пов`язаний контрагентів, за зазначені періоди неможливо, оскільки Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» не надало звітності по ФОП Білоконь Олег Володимирович ([номер приховано]), ТОВ «Сафарі-Авангард» (37341755), ПП Агрофірма «Райгородська» (39398507), ТОВ «Мисливські угіддя Сапсан» (44315818), ФОП Митрофанов Євген Олексійович ([номер приховано]), які пов`язані з Фермерським господарством «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» (34250278) через Білоконь О.В., який є поручителем та засновником/бенефіціарним власником.

У відповідь на вказаний лист Банку позивач листом від 01.12.2025 надав свої заперечення щодо вищевказаного рішення відповідача, долучив відповідні документи на вимогу Банку.

Листом від 26.12.2025 № Е.08.0.0.0/4-251226/11156 Банк знову повідомив про відмову у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовими зобов`язаннями за договорами кредиту, зазначаючи про невідповідність позивача критеріям, передбаченим підпунктами 1, 5 пункту 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, оскільки визначити сукупний річний дохід позичальника (позивача) та контрагентів, що входять до групи пов`язаних контрагентів за визначені періоди неможливо, оскільки Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» не надало звітності по ПП Агрофірма «Райгородська» (39398507), ТОВ «Сафарі-Авангард» (37341755) та відсутнє підтвердження про прийняття (реєстрацію) в контролюючому органі фінансової звітності ФОП Митрофанов Євген Олексійович ([номер приховано]), які пов`язані через Білоконь О.В., який є поручителем та засновником/бенефіціарним власником.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, позивач надалі неодноразово звертався до Банку із листами-претензіями щодо досудового врегулювання спору стосовно відмови у застосуванні мораторію та скаргами до відповідача, які відповідачем листами від 04.02.2026 № Е.08.0.0.0/4-260204/22394, від 20.05.2026 № Е.08.0.0.0/4-260520/79751 були відхилені.

26.05.2026 позивач в черговий раз звернувся до Банку із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитними договорами № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», у відповідь на яку відповідач листом від 16.06.2026 № Е.08.0.0.0/4-260616/83692 відмовив у застосуванні мораторію. Підставою відмови визначено те, що позивач не відповідав критеріям, визначеним підпунктом 5 п. 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме: не надано інформацію щодо сукупного річного доходу позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту), зокрема: визначити сукупний річний дохід позичальника та контрагентів, які входять до групи пов`язаний контрагентів, за зазначений період неможливо, оскільки на 31.12.2025 Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» пов`язане в групі з ФГ «Ковальське» (код ЄДРПОУ 32899129) через Митрофанова Є.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ), який є засновником ПП Агрофірма «Райгородська» (код ЄДРПОУ 39398507), які пов`язані через фізичну особу - Білоконь Олег Володимирович , який є поручителем та засновником/бенефіціарним власником, не надали фінансову звітність.

Позивач вважає рішення Банку щодо відмови у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитними договорами № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», необґрунтованим та незаконним. Зокрема, позивач зазначав, що Банк без належної аргументації просив документи різних контрагентів, та після кожного звернення позивача висував нові або змінені зауваження, не надаючи повного та зрозумілого пояснення щодо документів, які мають бути надані позивачем. Також позивач зауважив, що вимога Банку стосовно надання податкової інформації, фінансової звітності та інших даних третіх юридичних осіб є протиправною та невиконуваною, оскільки позивач фізично та юридично позбавлений права вимагати, отримувати та розпоряджатися відповідними документами, збір та розповсюдження яких прямо обмежено законодавством України. За доводами позивача, у відповідях Банку відсутнє належне мотивування у розумінні пункту 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, крім того, Банк не надав позивачу повного розрахунку сукупного річного доходу за 2021 рік та за попередній звітний рік, не зазначив чітко значення критеріїв включення кожного контрагента до групи пов`язаних контрагентів, а також не пояснив, чому подані позивачем документи не дозволяють прийняти рішення про застосування мораторію. З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає поведінку відповідача недобросовісною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що стало підставою для звернення Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» із даним позовом до суду.

Відповідач заперечував щодо задоволення позову, вказуючи про законність відмови у застосуванні до позивача мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за кредитними договорами, оскільки позивачем не було надано Банку документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві та яка визначена законом. Водночас, закон не зобов`язує кредитора самостійно відшукувати та отримувати документи, які необхідні для розгляду заяви позичальника. Так, кредитор зобов`язаний розглянути заяву позичальника про застосування мораторію та на підставі доданих до такої заяви документів прийняти відповідне рішення про застосування чи відмову у застосуванні мораторію. Відповідач зазначав, що за відсутності фінансової звітності суб`єкта господарювання за 2025 рік об`єктивно унеможливлюється встановлення показників річного доходу з урахуванням контрагентів та, відповідно, їх співставлення з показниками річного доходу за 2021 рік, що є обов`язковою умовою для перевірки дотримання вимог законодавства щодо застосування мораторію. Водночас, позивачем не було наведено відомостей про всі суб`єкти господарювання, щодо яких учасники мають відносини контролю, спільного управління або економічної залежності одного суб`єкта господарювання від іншого, що є істотним для оцінки підстав застосування мораторію. При цьому, Банк зазначає, що законодавство не передбачає виключень щодо застосування мораторію у зв`язку з неможливістю отримати позичальником документів, які повинні підтвердити певні обставини для прийняття рішення про застосування чи відмову у застосуванні мораторію.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту I Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 12148 від 24.10.2024 (№ 4340-IX від 27.03.2025), який набрав чинності 10.08.2025, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 23-36.

За змістом п. 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності таких умов:

1) сукупний річний дохід позичальника за 2021 рік (з урахуванням контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів, що визначаються в порядку і за критеріями, встановленими Національним банком України) не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2) договір кредиту (позики) з позичальником було укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану»;

3) виконання зобов`язання за договором кредиту (позики) забезпечено заставою, іпотекою:

а) нерухомого майна, обладнання та/або устаткування, яке визначено індивідуальними ознаками, відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства та станом на день подання заяви знаходиться на територіях активних бойових дій, у тому числі територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією; та/або

б) транспортних засобів, які знищено, загублено, викрадено, втрачено та/або які вибули з володіння позичальника не з його волі іншим шляхом на територіях активних бойових дій, у тому числі на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Факт знищення, загублення, викрадення, втрати та/або вибуття з володіння позичальника (його правонаступника) не з його волі іншим шляхом транспортного засобу може підтверджуватися заявою про вчинення кримінального правопорушення та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень, відкритих не пізніше 30 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану», а якщо такі обставини виникли після набрання ним чинності - відкритих не пізніше 180 днів з дня початку бойових дій на відповідній території або з дня початку її тимчасової окупації Російською Федерацією, визначеного відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) на день укладення договору кредиту (позики) оціночна вартість майна, передбаченого підпунктом 3 цього пункту, становила понад 50 відсотків оціночної вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язання за таким договором кредиту (позики);

5) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту) не перевищує 75 відсотків його річного доходу за 2021 рік; або

загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, не перевищує 50 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році. При визначенні загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника, не враховуються угіддя, які розташовані на територіях активних бойових дій, у тому числі на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;

6) загальна сума дивідендів, виплачених позичальником з дня, коли застава, іпотека отримали статус, передбачений підпунктом 3 цього пункту, до дня подання заяви, становить не більше 20 відсотків від суми основного боргу за договором кредиту (позики). Ця умова не поширюється на виплату дивідендів загальною сумою менше 150 тисяч гривень.

У п. 24 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).

Заява підписується позичальником або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій). Заява в електронній формі підписується відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У заяві зазначаються:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб - підприємців) позичальника (його правонаступника), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб - підприємців), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності);

2) повне найменування кредитора, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

3) реквізити та дата укладення договору кредиту (позики);

4) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік та за 2021 рік; або загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, та сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році;

5) загальна сума дивідендів, передбачених підпунктом 6 пункту 23 цього розділу;

6) реквізити та дата укладення договору застави, іпотеки, поруки (за наявності), яким забезпечено виконання зобов`язань за договором кредиту (позики);

7) відомості щодо застави, іпотеки, яка забезпечує виконання зобов`язання за договором кредиту (позики);

8) відомості щодо майна, передбаченого підпунктом 3 пункту 23 цього розділу, та день набуття цим майном відповідного статусу; оціночна вартість такого майна станом на дату укладення договору застави, іпотеки; частка такого майна в оціночній вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за договором кредиту (позики).

До заяви додаються документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ній.

Позичальник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Відповідно до п. 25. розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.

Кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення.

У разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію.

Рішення про відмову у застосуванні мораторію повинно бути вмотивованим.

У разі прийняття кредитором рішення про відмову у застосуванні мораторію через невідповідність позичальника критеріям, передбаченим підпунктами 1, 5 пункту 23 цього розділу, кредитор у рішенні про відмову зазначає:

склад групи контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів;

критерії, встановлені Національним банком України, на підставі яких кожен контрагент включений у групу пов`язаних контрагентів, та відповідне значення таких критеріїв;

розрахунок сукупного річного доходу позичальника та контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів, за останній звітний рік та за 2021 рік.

Рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду.

Пунктом 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо кредитор безпідставно прийняв рішення про відмову у застосуванні мораторію та встановлення цих обставин судом, мораторій вважається таким, що застосований з дня отримання кредитором заяви позичальника, передбаченої пунктом 24 цього розділу.

З огляду на наведені положення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник має право звернутися до кредитора із заявою про застосування мораторію, а кредитор у свою чергу прийняти рішення про застосування мораторію у разі дотримання ним сукупності умов визначених пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

На Банк у свою чергу покладено обов`язок перевірити дотримання позичальником умов визначених у пункті 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за кредитними договорами № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», у задоволенні яких відповідачем було відмовлено, про що позивачу адресувались відповідні листи від 31.10.2025 № Е.08.0.0.0/4-251031/57661, від 26.12.2025 № Е.08.0.0.0/4-251226/11156, від 04.02.2026 № Е.08.0.0.0/4-260204/22394, від 20.05.2026 № Е.08.0.0.0/4-260520/79751 та від 16.06.2026 № Е.08.0.0.0/4-260616/83692.

Так, оскаржувана відмова відповідача, викладена, зокрема, у останньому листі від 16.06.2026 № Е.08.0.0.0/4-260616/83692, була мотивована тим, що позивач не відповідав критеріям, визначеним підпунктом 5 п. 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, оскільки не надано інформацію щодо сукупного річного доходу позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту), зокрема: визначити сукупний річний дохід позичальника та контрагентів, які входять до групи пов`язаний контрагентів, за зазначений період неможливо, оскільки на 31.12.2025 Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» пов`язане в групі з ФГ «Ковальське» (код ЄДРПОУ 32899129) через Митрофанова Є.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ), який є засновником ПП Агрофірма «Райгородська» (код ЄДРПОУ 39398507), які пов`язані через фізичну особу - Білоконь Олег Володимирович , який є поручителем та засновником/бенефіціарним власником, не надали фінансову звітність.

Зі змісту наданих позивачем пояснень та заяв по суті спору вбачається, що позивач не заперечує входження всіх визначених Банком осіб до групи пов`язаних з позивачем контрагентів, однак вказує про неможливість надання ним запитуваних Банком відомостей щодо фінансової звітності таких контрагентів та інших документів, з огляду на конфіденційність інформації.

Так, судом враховано наведені позивачем обґрунтування неможливості надання Банку інформації та даних щодо сукупного річного доходу позивача за 2021 та 2025 роки з урахуванням всіх контрагентів, однак суд зазначає, що закон не містить винятків щодо застосування мораторію у зв`язку з неможливістю отримати позичальником документів, які повинні підтвердити певні обставини для прийняття рішення про застосування мораторію чи відмову у застосуванні мораторію.

За змістом пунктів 24, 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України саме на позичальника (заявника) покладається обов`язок з надання відповідних відомостей (даних) та документів, які підтверджують сукупність умов, визначених пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тоді як кредитор (банк) лише оцінює відповідність позичальника критеріям, встановленим законом, виключно на підставі поданих заявником йому документів та відомостей.

Вказаний висновок підтверджено у постанові Верховного Суду від 30.09.2026 у справі № 905/85/26.

Відтак, суд погоджується з доводами Банку, що оскільки саме позивач зацікавлений у застосуванні до нього мораторію, відповідно, саме він несе юридичний обов`язок самостійно зібрати і надати всі підтверджуючі документи, як цього прямо вимагає пункт 24 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що умова підпункту 4 п. 24 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо зазначення у заяві сукупного річного доходу позичальника за попередній звітний рік та за 2021 рік має застосовуватись у взаємозв`язку з підпунктами 1, 5 п. 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у яких конкретизовано, що сукупний річний дохід позичальника за 2021 рік та за попередній звітний рік визначається саме з урахуванням контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що відсутність відомостей фінансової звітності пов`язаних контрагентів позивача за відповідні періоди, об`єктивно унеможливлює здійснення Банком розрахунку сукупного річного доходу позичальника та контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів за 2021 та 2025 роки, який відповідно до п. 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України має зазначатись у відповідному рішенні кредитора про відмову у застосуванні мораторію через невідповідність позичальника критеріям, передбаченим підпунктами 1, 5 пункту 23 цього розділу.

З огляду на викладене, суд вважає, що у зв`язку з ненаданням позивачем всієї необхідної інформації та документів на підтвердження відповідності позичальника передбаченим законом умовам, що є істотним для оцінки підстав застосування мораторію, Банк обґрунтовано відмовив у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у задоволенні заяви позивача про застосування мораторію, оформлене листом від 16.06.2026 №E.08.0.0.0/4-260616/83692, є таким, що прийняте у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог законодавства, а підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

З урахуванням зазначеного та встановлених судом обставин, не може бути задоволена й вимога позивача про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання, оскільки відповідне рішення про застосування мораторію приймається кредитором за відповідною процедурою, передбаченою пунктами 23-25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та за наслідками оцінки кредитором відповідності позичальника критеріям, встановленим законом, тоді як суд не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншої особи (у даному випадку - кредитора).

Водночас, суд звертає увагу позивача, що відмова відповідача у застосуванні мораторію не позбавляє позивача права на повторне звернення до Банку із відповідною заявою та підтверджуючими документами, які повинні бути розглянуті у передбаченому законодавством порядку.

Інші доводи та заперечення сторін, зокрема, щодо посилань Бану на нікчемність правочину щодо застосування мораторію до позивача, який зареєстрований на тимчасово окупованій території України, судом не беруться до уваги, оскільки не були покладені в основу оскаржуваної відмови у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитними договорами.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фермерського господарства «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відтак, суд зазначає, що інші доводи та заперечення сторін судом розглянуто, однак визнано необґрунтованими та такими, що не спростовують вищевикладених загальних висновків суду. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко