Додаткове рішення № 141365720 у справі № 335/1592/26 від 09.11.2026

Дата документу 09.11.2026 Справа № 335/1592/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/1592/26 Головуючий у І інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-з/807/151/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кацюби Максима Володимировича - про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кацюби М.В. - звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В., Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Рішенням від 01 липня 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя залишив позов без задоволення.

Додатковим рішенням від 30 липня 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суду, ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Кацюби М.В. - подала апеляційну скаргу.

Постановою від 13 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Кацюби М.В., скасувала рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2026 року та додаткове рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2026 року та ухвалила нову постанову про задоволення позову та визнала недійсним з моменту його вчинення договір дарування квартири, укладений 16 липня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. та зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1715; скасувала рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,33 кв.м., ухвалене приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Салтан В.В. на підставі договору дарування від 16 липня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. та зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1715. Також апеляційний суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, яких вона зазнала під час розгляду справи в суді першої інстанції.

20 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Кацюби М.В. - про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3195 грн.

02 листопада 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вишнякова Д.О., в яких заявник просить частково задовольнити заяву та тягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1597,50 грн та зменшити судові витрати на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

В обґрунтування витрат на правничу допомогу в розмірі під час розгляду справи в апеляційному суді, представник ОСОБА_1 - адвокат Кацюба М.В. - надав суду: АКТ № 4 про прийняття-передачу наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав клієнту такі послуги: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2026 - 24.-27.07.2026 - 10 годин - 10000 грн, підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 - 16-18.08.2026 - 5 годин - 5000 грн, участь у судовому засіданні апеляційної інстанції - 13.10.2026 - 5000 грн. Всього: 20000 грн (а.с. 138).

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що заявлені представником відповідачів суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в суді апеляційної інстанції необхідно зменшити.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом з 20000 грн до 15000 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в заявленому адвокатом розмірі не є підтвердженими і неминучими, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в апеляційному суді саме у визначеному адвокатом позивача розмірі.

Так, колегія суддів вважає недоцільним відшкодування витрат за послугу з підготовки та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026.

Так, у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20 Верховний Суд дійшов висновку, що оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а безпосередньо пов`язане з розглядом основної справи. У зв`язку з цим вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яким уже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), від 12 квітня 2023 року у cправі № 876/30/22.

При цьому колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 15000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила 3194,88 грн. Оскільки новою постановою апеляційний суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 , вона має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, які слід стягнути на її користь із відповідача.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву представника позивача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, яких позивач зазнала під час розгляду справи в апеляційному суді на правничу допомогу, в розмірі 15000 грн та 3194,88 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА :

Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кацюби Максима Володимировича - про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Ухвалити в цій справі додаткову постанову про стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, яких вона зазнала під час розгляду справи в апеляційному суді, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) гривні 88 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий

Судді