Постанова № 141389033 у справі № 904/3757/24 від 27.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/3757/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі № 904/3757/24 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (суддя Татарчук В.О.) повний текст рішення складено 10.08.2026

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі», м. Київ

до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровської області

про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

13.07.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (далі - АТ «НЗФ») надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 заяву АТ «НЗФ» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині непогашеного залишку - задоволено в повному обсязі.

Визнано наказ, виданий Господарським судом Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 про стягнення з АТ «НЗФ» на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» 131 568 423,19 грн - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн - 3% річних та 847 840,00 грн - витрат по сплаті судового збору, таким, що не підлягає виконанню в частині непогашеного залишку суми боргу в сумі 68 345 654,39 грн.

Суд виходив із того, що зазначена сума непогашеної заборгованості вже охоплена ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 про звернення стягнення на кошти АТ «НЗФ» у порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Юнайтед Енерджі» оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Юнайтед Енерджі» зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі № 904/3757/24 є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд визнав наказ від 04.02.2026 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 68 345 654,39 грн, без належного встановлення факту фактичного стягнення коштів на користь ПрАТ «Синтез Ойл».

Скаржник наголошує, що суд не надав мотивованої оцінки його доводам щодо тлумачення ч. 9 ст. 336 ГПК України, відповідно до яких передбачені цією нормою правові наслідки можуть наставати лише після фактичного одержання коштів, а не внаслідок самого постановлення ухвали про звернення стягнення на них.

На думку скаржника, суд безпідставно відхилив наведені ним граматичні, системні та телеологічні аргументи, не врахував правових висновків Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 та від 07.07.2022 у справі № 916/1456/21, обмежившись відтворенням мотивування ухвали іншого суду, яка не має преюдиційного значення.

Крім того, висновок суду про відсутність порушення прав скаржника ґрунтується на припущенні щодо майбутнього спрямування коштів на погашення заборгованості перед ПрАТ «Синтез Ойл», тоді як доказів їх фактичного перерахування матеріали справи не містять.

Скаржник також звертає увагу на протилежний висновок, викладений того самого дня Господарським судом Дніпропетровської області в аналогічній справі № 904/392/24, у якій за відсутності доказів фактичного стягнення коштів у задоволенні аналогічної заяви АТ «НЗФ» було відмовлено, що, на його переконання, свідчить про непослідовність судової практики та порушення принципу правової визначеності.

Додатково скаржник зазначає, що передчасне визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позбавляє його можливості після фактичного одержання присуджених інфляційних втрат і 3% річних спрямувати ці кошти на спеціальний рахунок для подальших розрахунків на ринку електричної енергії та не гарантує реального отримання коштів ПрАТ «Синтез Ойл».

З огляду на викладене скаржник просить: апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі № 904/3757/24 скасувати повністю; постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви АТ «НЗФ» про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «НЗФ» зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, оскільки сума 68 345 654,39 грн, яка становить непогашений залишок за наказом у справі № 904/3757/24, вже охоплена ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 про звернення стягнення на кошти АТ «НЗФ» у порядку ст. 336 ГПК України, а на її виконання приватним виконавцем накладено арешт на відповідні кошти.

На думку відповідача, ч. 9 ст. 336 ГПК України не вимагає фактичного списання коштів банком, оскільки юридично значущим є сам факт звернення стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, а визнання первісного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині, покликане запобігти подвійному стягненню однієї суми.

АТ «НЗФ» наголошує, що такий механізм є спеціальною процесуальною підставою для застосування ст. 328 ГПК України та не залежить від фактичного припинення грошового зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України.

Також відповідач вважає безпідставними доводи скаржника щодо неправильного застосування ч. 6 ст. 336 ГПК України та недостатньої мотивованості ухвали, зазначаючи, що суд першої інстанції встановив істотні обставини справи, дослідив відповідну ухвалу про звернення стягнення та навів правове обґрунтування свого висновку, не будучи зобов`язаним окремо відповідати на кожен аргумент сторони.

Посилання скаржника на протилежний висновок суду в іншій справі відповідач вважає таким, що не має обов`язкового правового значення, оскільки відповідна ухвала не має преюдиційного значення та оскаржена в апеляційному порядку.

Доводи ТОВ «Юнайтед Енерджі» щодо подальшого спрямування отриманих коштів на спеціальний рахунок для розрахунків на ринку електричної енергії АТ «НЗФ» вважає такими, що не стосуються предмета розгляду.

З огляду на викладене відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 - без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/3757/24 позовні вимоги ТОВ «Юнайтед Енерджі» до АТ «НЗФ», з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025, про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163 987 814,39 грн, з яких 131 568 423,19 грн - інфляційні втрати та 32 419 391,20 грн - 3% річних, задоволено повністю. Стягнуто з АТ «НЗФ» на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» 131 568 423,19 грн - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн - 3% річних та 847 840,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу АТ «НЗФ» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/3757/24 - без змін.

04.02.2026 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження № 81469719 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 щодо стягнення непогашеного залишку заборгованості у сумі 68 345 654,39 грн. Того самого дня приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 6 834 565,44 грн та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 522,00 грн.

Крім того, 10.07.2026 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 81469719 у межах суми звернення стягнення 75 180 741,83 грн, постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 81469719 та № 81469722 у зведене виконавче провадження № 81469741, а також постанову про арешт у межах зведеного виконавчого провадження № 81469741 усього рухомого та нерухомого майна АТ «НЗФ» у межах суми 77 475 973,46 грн.

Судом першої інстанції також установлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8755/24 за позовом ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» до ТОВ «Юнайтед Енерджі» про стягнення грошової заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 910/8755/24 стягнуто з ТОВ «Юнайтед Енерджі» на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» 288 297 608,65 грн - боргу, 2 953 868,94 грн - 3% річних, 10 188 208,39 грн - інфляційних втрат та 847 840,00 грн - судового збору.

24.11.2025 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича перебуває виконавче провадження № 81339769, відкрите постановою від 23.06.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/8755/24 про стягнення з ТОВ «Юнайтед Енерджі» на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» зазначених сум боргу, 3% річних, інфляційних втрат і судового збору.

У межах виконавчого провадження № 81339769 приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою в порядку ст. 336 ГПК України про звернення стягнення на грошові кошти, належні АТ «НЗФ» як особі, яка має заборгованість перед боржником - ТОВ «Юнайтед Енерджі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 зазначену заяву задоволено та звернуто стягнення на кошти у сумі 70 431 754,05 грн, розміщені на рахунках АТ «НЗФ», у рахунок задоволення вимог стягувача ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» у виконавчому провадженні № 81339769 з примусового виконання наказу № 910/8755/24 від 24.11.2025.

Як убачається зі змісту зазначеної ухвали, сума 70 431 754,05 грн відповідає непогашеному залишку заборгованості АТ «НЗФ» перед ТОВ «Юнайтед Енерджі» станом на 30.06.2026, зокрема 2 086 099,66 грн за судовим рішенням у справі № 904/286/24 та 68 345 654,39 грн за судовим рішенням у справі № 904/3757/24.

Предметом спору є визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 у частині стягнення з АТ «НЗФ» на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» заборгованості у сумі 68 345 654,39 грн.

Спір виник у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 було постановлено стягнути зазначену суму з АТ «НЗФ» на користь ПрАТ «Синтез Ойл» у порядку ст. 336 ГПК України в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Юнайтед Енерджі», що, на думку АТ «НЗФ», виключає можливість повторного виконання наказу в цій частині.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Метою застосування цього процесуального механізму є забезпечення реального виконання судового рішення шляхом спрямування коштів, належних боржникові від третьої особи, безпосередньо на задоволення вимог стягувача у відповідному виконавчому провадженні.

Як установлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/3757/24 задоволено позов ТОВ «Юнайтед Енерджі» до АТ «НЗФ» та стягнуто з останнього 131 568 423,19 грн - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн - 3% річних і 847 840,00 грн - судового збору. На виконання цього рішення 04.02.2026 видано відповідний наказ, примусове виконання якого здійснювалося в межах виконавчого провадження № 81469719.

Водночас ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 задоволено заяву про звернення стягнення на грошові кошти АТ «НЗФ», яке мало заборгованість перед ТОВ «Юнайтед Енерджі», у сумі 70 431 754,05 грн на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» у межах виконавчого провадження № 81339769. Зазначена сума включала, зокрема, 68 345 654,39 грн заборгованості за судовим рішенням у справі № 904/3757/24 та 2 086 099,66 грн заборгованості за судовим рішенням у справі № 904/286/24.

Отже, судове рішення у справі № 910/8755/24 визначило інший порядок спрямування відповідної частини коштів АТ «НЗФ»: замість їх стягнення на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» вони підлягають спрямуванню безпосередньо на задоволення вимог ПрАТ «Синтез Ойл» до ТОВ «Юнайтед Енерджі».

За таких обставин збереження можливості одночасного примусового виконання наказу від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 у частині тієї самої суми створювало б ризик паралельного застосування заходів примусового виконання щодо одного й того самого майнового зобов`язання та виникнення правової невизначеності щодо належного одержувача коштів.

Важливе значення для вирішення заяви має правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пп. 6.11. постанови від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19, відповідно до якого особа, що має заборгованість перед боржником, у разі задоволення заяви за ст. 336 ГПК України набуває статусу боржника саме у відповідному виконавчому провадженні в силу судової ухвали, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем і такою особою.

Такий підхід означає, що ухвала про звернення стягнення на кошти третьої особи має самостійне процесуальне значення для визначення суб`єкта, з якого здійснюється стягнення, та одержувача коштів у відповідному виконавчому провадженні.

У цій справі ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 передбачила спрямування 68 345 654,39 грн, які становлять частину заборгованості АТ «НЗФ» перед ТОВ «Юнайтед Енерджі», на користь ПрАТ «Синтез Ойл» у рахунок виконання зобов`язань ТОВ «Юнайтед Енерджі» за наказом Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/8755/24. Таким чином, відповідна сума вже охоплена судовим актом, яким установлено спеціальний порядок її стягнення та призначення.

При цьому наказ суду є виконавчим документом, що слугує підставою для примусового виконання судового рішення, а не самостійним джерелом матеріального обов`язку. Тому наявність чинного наказу від 04.02.2026 у справі № 904/3757/24 сама по собі не усуває необхідності врахувати подальшу ухвалу від 09.07.2026, постановлену в порядку ст. 336 ГПК України щодо тієї самої суми заборгованості. Інакше виконавчі документи, які реалізуються в різних виконавчих провадженнях, могли б одночасно залишатися підставою для вжиття заходів примусового виконання стосовно однієї й тієї самої суми, хоча судом уже визначено її спрямування на користь іншого стягувача.

Частина 9 ст. 336 ГПК України прямо передбачає, що звернення стягнення на грошові кошти, належні особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким такий боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

У системному зв`язку з ч. 1 цієї статті наведене положення спрямоване на узгодження подальшого виконання первісного виконавчого документа з установленим судом спеціальним механізмом звернення стягнення на кошти третьої особи та на недопущення повторного стягнення відповідної суми на користь первісного стягувача.

У цьому контексті суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для застосування ч. 9 ст. 336 ГПК України визначальним є факт звернення стягнення на конкретну суму ухвалою суду, а не лише завершення банківського переказу чи фактичне зарахування коштів на рахунок нового стягувача. Протилежне тлумачення призводило б до того, що навіть після постановлення судової ухвали про звернення стягнення та визначення одержувача коштів первісний виконавчий документ зберігав би можливість паралельного виконання до моменту фактичного перерахування коштів, що не забезпечувало б належної узгодженості виконавчих процедур і не відповідало б завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту прав та забезпечення виконання судових рішень.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19, за якою заява, подана в порядку ст. 336 ГПК України, за своєю суттю є вимогою про стягнення коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником, та покликана забезпечити реальне виконання судового рішення.

Посилання апелянта на рішення суду першої інстанції у справі № 904/392/24, якою за аналогічних, на його думку, обставин було відмовлено в задоволенні відповідної заяви через відсутність доказів фактичного стягнення коштів, також не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судове рішення в іншій справі не підміняє самостійної оцінки обставин цієї справи та не має наперед установленої сили щодо тлумачення і застосування відповідної процесуальної норми.

Доводи щодо намірів апелянта використовувати отримані кошти для розрахунків з іншими контрагентами або виконання зобов`язань на енергетичному ринку не змінюють правового режиму спірної суми та не можуть нівелювати наслідки судового акта, постановленого в порядку ст. 336 ГПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, не підтверджують неправильного застосування ч. 1 та 9 ст. 336 ГПК України й не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив юридично значимі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви АТ «НЗФ». Відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі № 904/3757/24 - залишенню без змін.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 275 цього Кодексу суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Юнайтед Енерджі» - без задоволення.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі № 904/3757/24 - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.11.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов