Ухвала № 141415909 у справі № 380/4669/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 380/4669/26

адміністративне провадження № К/990/48548/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі №380/4669/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні позивача - Вищої ради правосуддя, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорту на стороні відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні позивача - Вищої ради правосуддя, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорту на стороні відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про скасування рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року, позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Закарпатської області від 02 березня 2026 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

22 жовтня 2026 року Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України.

Зокрема, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №826/1520/15 та від 14 липня 2022 року у справі №420/3082/20, щодо поширення вимог Правил адвокатської етики на поведінку адвоката поза межами професійної діяльності.

Крім того, скаржник зазначає, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не припиняє статусу адвоката та не звільняє його від дотримання Правил адвокатської етики.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номера справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому Верховний Суд наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №826/1520/15 та від 14 липня 2022 року у справі №420/3082/20, щодо поширення вимог Правил адвокатської етики на поведінку адвоката поза межами здійснення адвокатської діяльності.

Водночас наведені скаржником доводи не свідчать про належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження, оскільки саме по собі посилання на висновки Верховного Суду щодо обов`язку адвоката дотримуватися Правил адвокатської етики поза межами професійної діяльності не доводить їх застосовності до спірних правовідносин, які стосуються компетенції кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо оцінки поведінки особи під час здійснення нею повноважень члена Вищої ради правосуддя.

Зокрема, скаржник, стверджуючи про подібність правовідносин у наведених справах, не обґрунтовує належним чином, чому висновки Верховного Суду, сформульовані за інших фактичних обставин, підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних із дисциплінарною оцінкою дій члена Вищої ради правосуддя, вчинених під час виконання ним відповідних повноважень.

Отже, посилання на зазначені постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності спірних правовідносин не є достатнім для підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Мартинюка В.Я., не надавши належної оцінки наведеним у ній обставинам, які, на думку скаржника, викликали обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді та порушували право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Що стосується посилання скаржника на пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України, то Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у справі може бути відкрите відповідно до цього пункту за умови, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

З доводів касаційної скарги в цій частині вбачається, що скаржник обґрунтовує підстави відводу судді Мартинюка В.Я. обставинами щодо обрання позивачем територіальної підсудності справи, його статусу як члена Вищої ради правосуддя, попередньої громадської діяльності, а також надання судом першої інстанції, на думку скаржника, процесуальних переваг позивачу, зокрема щодо долучення доказів поза межами процесуальних строків.

Водночас наведені доводи ґрунтуються на припущеннях скаржника щодо можливого впливу статусу позивача на неупередженість судді та незгоді з процесуальними діями суду першої інстанції.

Самі по собі зазначені обставини не свідчать про наявність об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Мартинюка В.Я. у розумінні статті 36 КАС України.

Отже, наведені скаржником аргументи не підтверджують обґрунтованості заявленого відводу, а тому не можуть вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі №380/4669/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні позивача - Вищої ради правосуддя, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорту на стороні відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур