Справа № 690/761/25
Провадження № 2/645/1559/26
УХВАЛА
Іменем України
03 червня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Феленко Ю.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Каратаєвої Я.В.
представник позивачів - адвокат Скіць Е.К.,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Феленко Ю.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду на розгляді перебуває вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди.
На підставі ухвали Багачевського міського суду Черкаської області від 13.11.2025, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24.12.2025 вказана позовна заява надійшла до Немишлянського районного суду міста Харкова за підсудністю.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 16.02.2026.
03.06.2026 перед початком судового засідання до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява від відповідача ОСОБА_4 про відвід судді.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що під час розгляду справи в Немишлянському районному суді суддею Феленко Ю.В. на думку відповідача було допущено декілька процесуальних порушень, які дають обґрунтовані сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
В ухвалі про відкриття провадження від 16.02.2026 зазначені неіснуючі посилання в фейсбуці і це зазначалось у відзиві на позовну заяву. Доступ до матеріалів справи в електронному суді в Немишлянському районному суді міста Харкова відповідачу не надано.
Відповідачем 03.03.2026 до Немишлянського районного суду міста Харкова було подано клопотання (в порядку ст. 8 ЦПК України та п. 124 Положення про ЄСІТС) про надання доступу до електронної справи та попередження про кримінальну відповідальність за перешкоджання адвокатській діяльності.
Суддя Феленко Ю.В. не відреагувала на дане клопотання і доступу до позовної заяви з додатками в електронному суді до цього часу їй не надано. Відповідач вважає це є грубим порушенням законних прав.
При відкритті провадження в Немишлянському районному суді міста Харкова суддя вдалась на думку відповідача до грубих процесуальних порушень та не врахувала, що помилки, які зазначив суддя Линдюк В. Багачевського міського суду Черкаської області в ухвалі від 07.11.2025.
Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Феленко Ю.В. відкрила провадження по справі 690/761/25 без усунення недоліків позивачами, чим порушила вимоги ЦПК України. На думку відповідача суддя незаконно відкрила провадження по даній справі, тому існують сумніві в об`єктивності судді Феленко Ю.В. та сумніви в тому, що в подальшому суддя на думку відповідача буде намагатись виносити рішення на неналежних доказах, які заборонено використовувати вимогами ЦПК України в якості належних доказів.
Розглядаючи заяву про відвід, суддя керується такими положеннями закону.
В розумінні п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частини третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Згідно з ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
На підставі положень ч. 5 ст. 40 ЦПК України, заявлений відвід вирішується суддею, який розглядає справу.
Питання про відвід судді вирішено розглянути в судовому засіданні.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала заяву про відвід суді з підстав, викладених в ній, зазначених вище.
Представник позивачів, адвокат Скіць Е.К. вважала доводи, наведені відповідачем у заяві про відвід судді необґрунтовані та не відповідають дійсності. Підстави для відводу судді відсутні.
Дослідивши доводи заяви про відвід, думку учасників справи, матеріали цивільної справи, суд зазначає таке.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 36-41 Цивільного процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Відтак, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
При цьому, частиною 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом частини третьої статті 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
В частині четвертій статті 39 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Отже, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно довести наявність упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Разом з тим, обставини викладені у поданій відповідачем заяві про відвід не містять обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді, та могли бути підставою для її відводу від розгляду справи відповідно до статей 36, 37 Цивільного процесуального кодексу України.
Жодного прикладу чи факту вчинення дій, які б свідчили про зацікавленість судді у розгляді даної справи, її упередженість, чи ставили б під сумнів безсторонність судді, у заяві не наведено.
Наведені заявником обставини не є підставою для відводу судді відповідно до частини 4 статті 36 ЦПК України, в якій зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Посилання відповідача на те, що суддею в порушення вимог Закону відкрито провадження у справі, не можуть бути підставою для відводу судді, а зводиться лише до незгоди відповідача з ухваленим процесуальним документом.
Твердження відповідача стосовно того, що в подальшому суддя ймовірно буде намагатись виносити рішення на неналежних доказах, які заборонено використовувати вимогами ЦПК України в якості належних доказів, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, не підтверджені належними та допустимими доказами і не можуть свідчити про упередженість судді чи бути підставою для її відводу.
Посилання ОСОБА_5 на ненадання їй доступу до електронної справи не може слугувати підставою для відводу, оскільки пов`язана суто з технічними складнощами, які на час розгляду заяви усунуті.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу, який підтверджує обґрунтованість заявленого відводу головуючому судді у справі, визначені статтею 36 ЦПК України. Не доведено наявність обґрунтованого сумніву в об`єктивності та неупередженості судді. Наведені відповідачем обставини не є правовими підставами для відведення судді від розгляду справи. Законом прямо встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідачем не зазначено жодної законної підстави, передбаченої ст. 36 ЦПК України для відводу судді, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України,, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Феленко Ю.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її підписання.
Повний текст ухвали складено 04.06.2026.
Суддя Ю.В. Феленко