Справа №484/2092/26
Провадження №2-др/484/38/26
УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового рішення
08.06.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Медведєвої Н.А., розглянувши в м. Первомайську заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованість. 21.05.2026 у справі ухвалене рішення, яким позов задоволений повністю та стягнуто з позов задовольнити повністю, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1343,60 грн за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційні витрати у розмірі 329,84грн, 3% річних у розмірі 88,26грн, всього 1761 грн 69коп.
25.05.2026 до суду надійшла заява від представника позивача Грицай В.А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4352,34 грн.
Ухвалою від 26.05.2026 вказана заява представника позивача прийнята до розгляду та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви, вказуючи, що такі витрати є необґрунтованими, позивач не надав документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Крім того, позивачем не обґрунтована поважність причин не надання таких доказів раніше.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
До заяви додані копія договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026, копія додатка №1 від 19.03.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018, копія довіреності від 19.03.2026, копія акта №21 від 25.05.2026 здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026, копія акту №21/01 від 25.03.2026 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц зазначено, що тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.
Відповідно правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21).
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, позивач не навів причини неподання доказів на підтвердження понесення таких витрат до закінчення розгляду справи по суті, отже позивачем не дотримане належне виконання вимог частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України, що є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.141, 246, 258,259,263-265,270 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
в ухваленні додаткового рішення у справі позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Н.А.Медведєва