ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"29" липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 5/58
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» від 28.07.2026 (вх. №02.3.1-02/7373/26 від 28.07.2026)
про відвід судді Лучка Романа Михайловича від розгляду справи №5/58
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд», м. Рівне
до боржника Закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №5/58, порушена за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» до боржника - Закритого акціонерного товариства «Котнар» про банкрутство останнього.
28 липня 2026 року через систему електронний суд до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» від 28.07.2026, за змістом якої заявник заявляє відвід судді Лучко Р.М. з підстав наявності обставин, які у своїй сукупності викликають об`єктивно обґрунтований сумнів щодо неупередженості, об`єктивності та належного здійснення судового контролю у цій справі.
Розглядаючи означену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон», судом враховується наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 4 ГПК України та ст. 7 КУзПБ забезпечення права на звернення до суду та у визначених законом випадках - на звернення з позовом у межах справи про банкрутство є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Приписами ч. 2 ст. 38 ГПК України право заявити відвід судді з підстав, зазначених у ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України надано учасникам справи.
За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається із матеріалів справи №5/58, заявник - ТОВ «Карпат-Вин Еталон» не є учасником у справі про банкрутство ЗАТ «Котнар», ухвалою від 30.05.2025 заявлені грошові вимоги даного Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» до боржника Закритого акціонерного товариства «Котнар» на загальну суму 6 167 005,00 грн були відхилені судом.
Вказана обставина унеможливлює реалізацію прав та обов`язків учасника справи про банкрутство, у тому числі, подання заяви про відвід судді, позаяк таке право у ТОВ «Карпат-Вин Еталон», - відсутнє, а відсутність у заявника статусу сторони у справі про банкрутство та учасника справи про банкрутство, обмежує його у реалізації ним права на звернення до суду саме у справі про банкрутство, що випливає з наступного.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985).
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ у справі «Беллє проти Франції» від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.
Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» від 12.07.2001).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Отже, реалізація права на подання відповідних заяв та клопотань у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими ст. 4 ГПК України, з урахуванням особливостей статусу сторін та учасників у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У рішенні ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» вказано, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ «Steel and others v. The United Kingdom»).
Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників господарського обороту в Україні.
Щодо тверджень заявника з посиланням на статус учасника справи у зв`язку з наявністю земельних відносин між ним та банкрутом, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у провадженні суду справ №5/58 (907/314/21), №5/58 (907/527/24), №5/58 (907/1408/25), відкритих у спорах за участю ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» не може слугувати підставою для висновку про наявність у заявника статусу учасника безпосередньо самої справи про банкрутство №5/58.
Так, за змістом абзаців 1 та 2 частини 2 статті 7 КУзПБ Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження.
Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).
Таким чином, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ, натомість справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається ГПК України.
Згідно зі статтями 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Склад учасників у справі про банкрутство визначений у статті 1 КУзПБ, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ.
Водночас, суд враховує також, що перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі №923/719/17 (910/618/21)).
Позатим, за обставинами цієї справи ТОВ «Карпат-Вин Еталон», окрім участі у позовних провадженнях, які мали місце в межах цієї справи та подання заяви про визнання грошових вимог, які були відхилені судом жодної іншої участі у справі не приймало, а внаслідок наявності вирішеного судом спору про право оренди земельних ділянок означене Товариство учасником цієї справи в розумінні КУзПБ стати не може, позаяк виступало виключно учасником позовного провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищенаведене та відсутність у заявника - ТОВ «Карпат-Вин Еталон» статусу сторони у справі №5/58 про банкрутство (конкурсного кредитора, забезпеченого кредитора, боржника), а також статусу учасника у справі про банкрутство (сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника), заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» від 28.07.2026 (вх. №02.3.1-02/7373/26 від 28.07.2026) про відвід судді Лучка Романа Михайловича від розгляду справи №5/58, - підлягає поверненню без розгляду.
При цьому, враховуючи, що заява про відвід подана в електронному вигляді, така заява у паперовому вигляді заявнику не повертається.
Керуючись ст. ст. 32, 35, 38, 39, 42, 170, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» від 28.07.2026 (вх. №02.3.1-02/7373/26 від 28.07.2026) про відвід судді, - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 29 липня 2026 року.
Суддя Р.М. Лучко