Справа № 462/5493/26
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
04 серпня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Постигач О. Б.,
за участю секретаря судового засідання Попелівської А. О.
розглянувши письмову заяву ОСОБА_1 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Ліуша А. І. у цивільній справі № 462/5493/26 за позовною заявою Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
встановив:
на розгляді судді Залізничного районного суду м. Львова Ліуша А. І. перебуває цивільна справа за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
13 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Ліуша А. І. Заява мотивована тим, що, на думку заявника, суддя допустив порушення норм процесуального права під час відкриття провадження та подальшого розгляду справи, зокрема відкрив провадження за позовною заява, яка, як вважає ОСОБА_1 , подана з порушенням вимог ЦПК України. Крім цього, заявник зазначає про те, що суддя безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повернення позовної заяви, допустив помилки в ухвалі про відкриття провадження у справі, а також не забезпечив надсилання відповідачу позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» у ЄСІТС. У зв`язку із наведеним заявник вважає, що такі дії судді свідчать про його особисту зацікавленість у результаті розгляду справи та викликають сумніви у його неупередженості.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2026 року ОСОБА_5 заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для повторного автоматизованого розподілу до канцелярії суду для виконання вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Автоматизованою системою документообігу Залізничного районного суду м. Львова 03.08.2026 року проведено автоматизований розподіл матеріалів заяви про відвід судді, за результатами якого для вирішення питання про відвід судді Ліуша А. І. визначено головуючого суддю - Постигач О. Б.
Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За таких обставин, з врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що участь сторін не визнавалась суддею обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши доводи заяви про відвід судді, дослідивши матеріали справи № 462/5493/26, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
В силу вимог ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Статтею 36 ЦПК України визначений перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, серед яких є випадки, коли він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також наявність інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Так, встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
В рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року, ЄСПЛ зазначив, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Згідно з п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку у демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Суд не вправі, за відсутності підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України задовольняти необґрунтовану, безпідставну заяву про відвід, оскільки наведене суперечитиме основним засадам цивільно-процесуального законодавства, вимогам, встановленим у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі суддівської етики, Бангалорських принципах поведінки судді.
Зокрема, у п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Проаналізувавши матеріали заяви з метою встановлення обставин, які є підставами звернення з заявою про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ліуша А. І., оскільки заявником не надано належних доказів, які б підтверджували будь-які обставини, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності судді, а подана заява належних обґрунтувань та мотивів відводу не містить.
Відтак, недовіра заявника ОСОБА_1 до головуючого у справі судді Ліуша А. І. з наведених у заяві підстав не може бути розцінена судом як доказ необ`єктивності та упередженості судді, оскільки такі обставини фактично зводяться до незгоди відповідача з процесуальними рішеннями (діями) суду. Фактичною підставою для відводу, є ухвалення суддею певних процесуальних рішень, із якими відповідач не погоджується та вважає їх ухвалення безпідставними, такими, що суперечить позиції відповідача, та його баченню вирішення справи.
Самі по собі наведені обставини не свідчать про упередженість судді, а тому не є підставами для його відводу.
При цьому, будь-яких інших підстав для відводу судді, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, заявником не наведено та судом не встановлено.
Таким чином, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб`єктивною оцінкою заявника, яка не підкріплена будь-якими доказами та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного та не можуть оціночно визначатись стороною як сумніви в об`єктивності, неупередженості судді.
Також необхідно звернути увагу заявника на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене, оскільки доводи заявника у заяві про відвід не містять підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості, безсторонності та об`єктивності судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, а тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ліуша А. І. слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 258-261 ЦПК України, суд -
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Ліуша А. І. у цивільній справі № 462/5493/26 за позовною заявою Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Постигач О. Б.