Ухвала № 139455168 у справі № 826/9693/13 від 01.09.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9693/13-а

У Х В А Л А

01 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сокалюка Д.В.,

особи, яка приєдналась до апеляційної скарги: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження, виклик свідків, витребування додаткових доказів та надання відповідачем пояснень у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної шкоди, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої із заявами приєднались ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач/НБУ) із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25 листопада 2013 року, уточнення позовних вимог від 12 вересня 2023 року просив:

- встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» і від 20 березня 2013 року № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у встановленому порядку;

- визнати, що неправомірне застосування актів індивідуальної дії - рішення комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління НБУ від 20 грудня 2012 року № 548 та від 20 березня 2013 року № 97 призвело до набуття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб усіх повноважень органів управління та органів контролю ПАТ «Банк» «Таврика», а позивача протиправно обмежили та позбавили в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними у ПАТ «Банк» «Таврика»;

- визнати протиправними дії та бездіяльність НБУ, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у ПАТ «Банк «Таврика», внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 та від 20 березня 2013 року № 97, визнання їх нечинними;

- визнати протиправними дії та бездіяльність НБУ внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27 листопада 2012 року з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» у розмірі 211 837 947 гривень 47 копійок за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_12, який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов`язки без погодження з НБУ;

- визнати протиправними дії та бездіяльність НБУ щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98 559,9 тис. грн), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107 928,5 тис. грн) та незаконної заміни об`єктів іпотеки (на загальну суму 406 037,8 тис. грн) на твори образотворчого мистецтва;

- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю НБУ, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських строкових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчились, у розмірах, що на 09 квітня 2013 року становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2013 року вих. № 11-02/1496/1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що НБУ в порушення вимог статті 41 Конституції України прийняв рішення від 23 листопада 2012 року № 906, від 20 грудня 2012 року № 548 та від 20 березня 2013 року № 97, які порушують його майнові права на володіння, користування та розпоряджання депозитними заощадженнями та відсотками за ними у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , осіб, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року - без змін.

Постановою Верхового Суду від 24 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та інших скаржників було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку наявних доказів, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2025 року, встановивши, що суд першої інстанції розглянув по суті позовні вимоги у первісній редакції (тобто без урахування заяви позивача від 12 вересня 2023 року про уточнення позовних вимог), скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських строкових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчилися, у розмірах, що на 09 квітня 2013 року становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2013 року вих. № 11-02/1496/1.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , задоволено частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №826/9693/13-а скасовано, справу №826/9693/13-а направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року прийнято до провадження колегії суддів у складі судді-доповідача Черпака Ю.К. та суддів Кобаля І.М., Штульман І.В. адміністративну справу № 826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди, закінчено підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

26 грудня 2025 року ОСОБА_1 подано до апеляційного суду два клопотання про зупинення провадження та про виклик свідків, в яких заявник просить зупинити апеляційне провадження у справі № 826/9693/13-а до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також викликати та допитати як свідків колишніх посадових осіб ПАТ «Банк «Таврика». В обґрунтування клопотання про зупинення провадження ОСОБА_1 зазначає, що судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду, які набрали законної сили, встановлено, що він є вкладником ПАТ «Банк «Таврика» на підставі банківських договорів, укладених наприкінці 2011 - на початку 2012 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2015 року та 02 квітня 2015 року провадження у цій справі вже зупинялося до вирішення питання щодо конституційності положень зазначеного Закону. Заявник вказує, що за наслідками звернення Вищого адміністративного суду України Пленум Верховного Суду України постановою від 03 липня 2015 року № 13 ухвалив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Закону № 4452-VI положенням статей 6, 8, 13, 21, 22 та 41 Конституції України, а 10 лютого 2016 року Конституційним Судом України відкрито відповідне конституційне провадження. За твердженням ОСОБА_1 , станом на час подання клопотання розгляд цієї справи Конституційним Судом України не завершений, що підтверджується відповіддю Секретаріату Конституційного Суду України від 17 листопада 2025 року, згідно з якою Велика палата Конституційного Суду України продовжує розгляд справи на закритій частині пленарного засідання. Водночас заявник вважає, що ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року провадження у справі № 826/9693/13-а було поновлено передчасно, оскільки обставина, яка зумовила його зупинення, не відпала, а Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням досі не ухвалено. Посилаючись на положення статей 236, 237 КАС України, ОСОБА_1 стверджує про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї адміністративної справи до вирішення справи в порядку конституційного провадження. Предметом конституційного контролю є положення Закону № 4452-VI, якими регулюються спірні правовідносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому результат розгляду Конституційним Судом України відповідного подання, на його думку, має істотне значення для законного та обґрунтованого вирішення цієї справи. В клопотанні про виклик свідків, яке обґрунтоване посиланням на статті 65, 72 КАС України, ОСОБА_1 просить викликати колишнього голову правління ПАТ «Банк «Таврика» ОСОБА_15, колишню виконуючу обов`язки голови правління цього банку ОСОБА_14 та колишнього головного бухгалтера ОСОБА_13, оскільки вказані особи можуть надати пояснення щодо фінансового стану ПАТ «Банк «Таврика», а також обставин прийняття та застосування до нього як вкладника актів індивідуальної дії, які заявник вважає протиправними та такими, що призвели до позбавлення його власних заощаджень без відповідного судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 просить витребувати у відповідача точні адреси зазначених осіб, посилаючись на те, що вони та їх представники викликалися Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/12803/18 за участю відповідача. На підтвердження необхідності їх допиту заявник також посилається на висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/12803/18, залишеному в силі Верховним Судом, щодо неналежного контролю з боку Національного банку України та його негативних наслідків у вигляді доведення ПАТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності.

13 січня 2026 року ОСОБА_1 до апеляційного суду подано клопотання про витребування доказів, яке обґрунтовано тим, що Національний банк України у 2012 році неправомірно втрутився у договірні відносини між ним та ПАТ «Банк «Таврика», внаслідок чого він був позбавлений можливості отримати належні йому кошти, розміщені на банківських рахунках та які відповідно до умов укладених договорів підлягали поверненню на його першу вимогу. ОСОБА_1 посилається на встановлені Верховним Судом у постанові від 24 січня 2023 року у цій справі обставини щодо прийняття Національним банком України рішення від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика»», яким проведення розрахунків було передбачено виключно через консолідований кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. При цьому зазначає, що таким рішенням не було зупинено можливість здійснення ПАТ «Банк «Таврика» операцій через зазначений консолідований кореспондентський рахунок, а рішення самого банку про припинення відповідних операцій не ґрунтувалося на вимогах статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Рішення Національного банку України від 23 листопада 2012 року № 906 не було публічним та не мало характеру нормативно-правового акта, не доводилося до відома позивача та інших вкладників банку, хоча фактично вплинуло на виконання укладених ними з ПАТ «Банк «Таврика» договорів. Посилаючись на статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ОСОБА_1 зазначає, що банк не вправі в односторонньому порядку змінювати умови укладених із клієнтами договорів, а відповідно до статті 58 цього Закону банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном, за винятком випадків невиконання зобов`язань унаслідок зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Після припинення ПАТ «Банк «Таврика» операцій з клієнтами на вимогу Національного банку України останній не повідомив його про зміну порядку виконання договірних зобов`язань та про можливість отримання належних йому коштів через консолідований кореспондентський рахунок. Такі дії заявник розцінює як неправомірне позбавлення його коштів та порушення гарантованого статтею 41 Конституції України права власності, а також положень статей 13, 92 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 17 Загальної декларації прав людини. Крім того, заявник пов`язує необхідність витребування відповідних доказів із необхідністю встановлення обставин відкриття та закриття консолідованого кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика», руху коштів за цим рахунком та осіб, які були їх вигодонабувачами. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 також посилається на оприлюднену у засобах масової інформації інформацію щодо кримінальних проваджень стосовно окремих колишніх посадових осіб Національного банку України та інших посадових осіб, вважаючи ці обставини такими, що можуть свідчити про неправомірне використання коштів банку та його вкладників. У зв`язку з наведеним просить витребувати всі наявні документи щодо відкриття та закриття консолідованого кореспондентського рахунку, призначеного для розрахунків із вкладниками ПАТ «Банк «Таврика», руху коштів за ним та його вигодонабувачів, а також зобов`язати надати письмові пояснення щодо правових підстав дій Національного банку України, які призвели до невиконання перед ним договірних зобов`язань ПАТ «Банк «Таврика» та позбавлення належних йому коштів.

Також, 17 березня 2026 року ОСОБА_2 подано до апеляційного суду два клопотання про витребування доказів, в яких він просить витребувати у НБУ документи, що підтверджують правові підстави створення та державної реєстрації Національного банку України як юридичної особи, а також належним чином засвідчені копії оригінальних текстів законів України, якими Національний банк України керується у своїй діяльності. В обґрунтування клопотання ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є юридичною особою, водночас посилається на положення статей 80, 81 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, а юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. При цьому заявник стверджує, що спеціального закону, який визначав би порядок утворення юридичних осіб публічного права, немає, у зв`язку з чим ставить під сумнів правову природу та належність Національного банку України до юридичних осіб публічного права. З огляду на це ОСОБА_2 вважає необхідним встановити, на підставі якого саме документа Національний банк України був утворений як юридична особа, та просить витребувати у відповідача документи, що підтверджують факт утворення юридичної особи «Національний банк України» виключно на підставі закону України. Крім того, посилаючись на вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, заявник вважає необхідним дослідити безпосередньо оригінальні тексти нормативних актів, на яких ґрунтується діяльність відповідача та якими регулюються спірні правовідносини. У зв`язку із цим ОСОБА_2 просить витребувати у Національного банку України копії сторінок оригіналів текстів Закону України «Про Національний банк України» 1999 року, Закону України «Про банки і банківську діяльність» 2000 року та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 2012 року, які мають бути засвідчені підписами відповідних Президентів України та скріплені Великою Державною Печаткою України.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, та представника відповідача, а також перевіривши доводи заявлених клопотань, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаних клопотань з огляду на таке.

За змістом статей 72, 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, вирішуючи питання про необхідність витребування додаткових доказів чи виклику свідків, суд має з`ясувати не лише можливість отримання відповідної інформації, а насамперед її належність до предмета доказування, значення для вирішення конкретного спору та необхідність її дослідження для повного і об`єктивного встановлення обставин справи.

При цьому апеляційний перегляд здійснюється у межах, визначених статтею 308 КАС України, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, колегія суддів враховує, що питання про можливість розгляду справи № 826/9693/13-а до завершення Конституційним Судом України розгляду конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уже було предметом оцінки Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 12 березня 2021 року у цій справі Верховний Суд поновив у ній провадження, незважаючи на те, що відповідне конституційне провадження на той час не було завершене. При цьому Верховний Суд прямо виходив із відсутності обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи в порядку конституційного провадження. Суд зазначив, що чинна редакція КАС України передбачає достатній обсяг процесуальних повноважень для вирішення спору до ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, зокрема шляхом застосування норм Конституції України як норм прямої дії.

Верховний Суд також дійшов висновку, що можливе ухвалення Конституційним Судом України рішення за відповідним конституційним поданням не зумовлює зміни правової регламентації спірних правовідносин, чинної на час їх виникнення, та саме по собі не створює перешкод для розгляду цієї адміністративної справи. Окремо Верховний Суд наголосив на необхідності забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку з огляду на значну тривалість судового провадження.

Обґрунтовуючи повторно необхідність зупинення провадження, ОСОБА_1 фактично посилається на ту саму обставину - відсутність рішення Конституційного Суду України за відповідним поданням. Проте, така обставина сама по собі не є новою, оскільки вона існувала та була безпосередньо врахована Верховним Судом під час постановлення ухвали від 12 березня 2021 року.

Натомість заявником не наведено, а під час розгляду клопотання у судовому засіданні не конкретизовано, у чому саме на теперішній час полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї адміністративної справи без попереднього вирішення Конституційним Судом України відповідного конституційного провадження, а також які нові обставини, що виникли після постановлення Верховним Судом ухвали від 12 березня 2021 року, спростовують наведені у ній висновки.

Сама лише незавершеність конституційного провадження, за відсутності належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, не є достатньою підставою для її зупинення відповідно до статті 236 КАС України.

Стосовно клопотання про виклик свідків колегія суддів зазначає, що за змістом статті 65 КАС України свідок викликається для повідомлення суду відомих йому обставин, які належить з`ясувати у справі.

ОСОБА_1 просить викликати колишніх посадових осіб ПАТ «Банк «Таврика», посилаючись на те, що вони можуть надати пояснення щодо фінансового стану банку та обставин прийняття і застосування до нього актів індивідуальної дії.

Разом з тим заявником не конкретизовано, які саме обставини, що входять до предмета доказування у цій адміністративній справі, можуть бути встановлені показаннями кожного із зазначених свідків, які конкретно відомості їм відомі безпосередньо та яким чином такі відомості впливають на оцінку оскаржуваних дій та бездіяльності Національного банку України.

Посилання на можливість надання свідками інформації щодо загального фінансового стану ПАТ «Банк «Таврика» або діяльності його посадових осіб не свідчить про необхідність їх допиту для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах заявлених позовних вимог.

При цьому в судовому засіданні 01 вересня 2026 року заявниками не наведено пояснень, які б дозволяли суду встановити конкретний зв`язок показань запропонованих свідків із обставинами, що підлягають доказуванню у цій справі.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про витребування документів щодо консолідованого кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика», колегія суддів звертає увагу, що заявник просить витребувати фактично весь масив документів про відкриття та закриття такого рахунку, руху коштів за ним, усіх вигодонабувачів, а також письмові пояснення щодо правових підстав дій Національного банку України.

Водночас у клопотанні не визначено конкретного документа чи сукупності документів, які необхідні для підтвердження певної чітко окресленої обставини, що входить до предмета доказування у цій справі, а також не наведено достатнього обґрунтування того, яким саме чином відомості про весь рух коштів за відповідним рахунком та всіх його вигодонабувачів можуть вплинути на вирішення заявлених позивачем вимог.

Посилання заявника на інформацію із засобів масової інформації щодо кримінальних проваджень стосовно окремих колишніх посадових осіб Національного банку України та інших осіб не свідчить про належність запитуваних матеріалів до предмета доказування у цій справі та не може підміняти необхідність належного обґрунтування клопотання про витребування конкретних доказів.

Судове доказування не може бути спрямоване на пошук невизначеного кола відомостей з метою подальшого з`ясування того, чи містяться серед них дані, які потенційно можуть підтвердити позицію учасника справи. Витребування доказів судом має бути зумовлене необхідністю встановлення конкретних обставин, які мають юридичне значення для вирішення спору.

За вимогою суду відповідачем надані письмові пояснення від 05 серпня 2026 року і їх копії учасникам справи, що стосується, зокрема, обставин відкриття та використання консолідованого кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика». Зазначено, що документи з юридичного оформлення цього кореспондентського рахунку вилучені та знищені у зв`язку із закінченням 10-річного строку їх зберігання.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про витребування документів, які підтверджують правові підстави створення та державної реєстрації Національного банку України, а також копій оригінальних текстів законів України, колегія суддів враховує, що аналогічне за своїм змістом питання вже було предметом процесуального вирішення Шостого апеляційного адміністративного суду.

Так, ухвалою від 03 лютого 2025 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування документів щодо утворення юридичної особи «Національний банк України» та копій сторінок оригіналів Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» і «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначивши, що заявником не наведено, яким чином такі документи підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та яке значення вони мають для розгляду справи.

Подане ОСОБА_2 17 березня 2026 року клопотання за своїм предметом та змістом фактично стосується витребування тих самих документів.

Водночас заявником не наведено нових обставин чи аргументів, які б свідчили про виникнення необхідності у дослідженні таких документів під час нового апеляційного розгляду, не надано пояснень щодо їх зв`язку з конкретними обставинами предмета доказування та не обґрунтовано, яким чином їх відсутність унеможливлює перевірку законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, наведені у клопотаннях доводи ґрунтуються переважно на власній оцінці заявниками спірних правовідносин та необхідності додаткового дослідження обставин, проте не містять достатнього обґрунтування передбачених процесуальним законом підстав для вчинення заявлених процесуальних дій.

Враховуючи викладене, оскільки заявниками не доведено необхідності зупинення провадження у справі, виклику та допиту заявлених свідків, а також витребування додаткових доказів для повного, всебічного та об`єктивного апеляційного перегляду справи, тому відповідні клопотання задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 65, 80, 92, пунктом 3 частини першої статті 236, статтями 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 від 26 грудня 2025 року про зупинення провадження у справі, клопотання від 26 грудня 2025 року про виклик свідків, клопотання від 13 січня 2026 року про витребування доказів і надання відповідачем пояснень та клопотання ОСОБА_2 від 17 березня 2026 року про витребування доказів - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.

Повний текст ухвали виготовлено 02.09.2026.