Ухвала № 139771720 у справі № 826/9693/13 від 15.09.2026

УХВАЛА

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 826/9693/13-а

адміністративне провадження № К/9901/1872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди,

УСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ОСОБА_2 (далі - також ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Національного банку України (далі - також НБУ, Нацбанк, відповідач), у якому просив:

- встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20 березня 2013 року № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» «Банк «Таврика» такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у встановленому порядку;

- визнати неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20 березня 2013 року № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та протиправне обмеження і позбавлення позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика»;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика», внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 та від 20 березня 2013 року № 97, визнати їх нечинними;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27 листопада 2012 року з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» у розмірі 211 837 947,47 гривень за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_14, який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов`язки без погодження з НБУ;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98 559,9 тис. грн), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107 928,5 тис. грн) та незаконної заміни об`єктів іпотеки (на загальну суму 406 037,8 тис. грн) на твори образотворчого мистецтва;

- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчились, у розмірі 1 289 749,55 грн., який визначений у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 липня 2013 року вх.№ 0615/4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач та особи, які не брали участі у справі ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просили їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі.

Надалі, 29 січня 2015 року, ОСОБА_4 , а 05 лютого 2015 року також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подали до касаційного суду клопотання про звернення до Верховного Суду України щодо відповідності Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2015 року вищезгадані клопотання задоволені та зупинене провадження у справі до завершення розгляду зазначеного звернення.

У зв`язку з припиненням діяльності Вищим адміністративним судом України на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та початком роботи Верховного Суду, а також, у зв`язку з тим, що розгляд поданої у справі № 826/9693/13-а касаційної скарги не було закінчено до набрання чинності редакцією цього Кодексу зі змінами, внесеними після 15 грудня 2017 року, зазначену справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10 грудня 2019 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв до свого провадження справу № 826/9693/13-а.

Ухвалою від 12 березня 2021 року Верховний Суд поновив провадження у вказаній справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

11 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій він просить, зокрема, надати роз`яснення щодо ухвали Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 826/9693/13-а та підстав її видання згідно діючого національного законодавства з огляду на порушення вимог статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а також статті 19 Конституції України за дійсними підписами суддів (без штампів «Підпис»).

Розглядаючи подану представницею позивача заяву, колегія суддів виходить з такого.

За приписами частин першої, другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Зміст вищевказаних положень процесуального закону дає підстави для висновку, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його складно виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Отже, за приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України роз`ясненим може бути винятково рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв`язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на процесуальні дії, вчинені судом у межах наданих йому повноважень.

Такі правові позиції навела Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13 листопада 2025 року у справі № 990/425/25.

При цьому, зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Таким чином, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Зазначені висновки щодо застосування норм статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду виклала в ухвалі від 18 червня 2026 року у справі № 990/72/26, в якій окремо наголосила, що при розгляді заяви про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи, а роз`яснено може бути виключно те рішення, яке підлягає виконанню.

У цьому випадку заявник просить роз`яснити процедурне судове рішення, яким вирішене питання стосовно руху справи в суді касаційної інстанції, а саме - поновлене провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Зміст судового рішення, яке просить роз`яснити заявник, засвідчує, що його мотивувальна частина жодним чином не зачіпає питань, пов`язаних з розглядом справи по суті, а його резолютивна частина не містить жодних приписів, які б передбачали можливість виконання такого рішення, зокрема, в прядку застосування одного із заходів примусового виконання рішення, передбаченого нормами статті 10 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Мотиви, які заявник наводить у своїй заяві, фактично зводяться до його незгоди з ухваленим Судом процесуальним рішенням та діями, вчиненими під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції, що однак, виходить за межі предмету розгляду, визначеного статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про роз`яснення судового рішення.

Заява ОСОБА_2 не містить доводів про те, які саме частини ухвали Верховного Суду від 12 березня 2021 року, постановленої у справі № 826/9693/13-а, викладено незрозуміло, неясно, і в чому саме полягають труднощі у розумінні змісту цього судового рішення.

До того ж, усі частини вищевказаної ухвали Верховного Суду викладені зрозуміло та у відповідності з вимогами процесуального закону, не допускають їх неоднозначного сприйняття і множинного тлумачення, не створюють перешкод для правильного розуміння та усвідомлення змісту такого судового рішення.

Ураховуючи вищевикладене, Суд висновує, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 826/9693/13-а належить відмовити.

Керуючись статтями 254, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін