ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
08 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/6408/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати розпорядження/наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якого ОСОБА_2 11.06.2026 поновлено на військовому обліку (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виконання зазначеного розпорядження та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку; 3) Визнати протиправною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену довідкою від 11.07.2026 № 2026-0711- 1632-4617-0, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за статтею 52-в графи II Розкладу хвороб; 4) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 організувати новий контрольний медичний огляд ОСОБА_1 компетентною ВЛК із виконанням протоколу Центральної ВЛК № 2026-0617-1100 від 17.06.2026, повним дослідженням усіх наданих медичних документів та оцінкою всіх підтверджених захворювань і ступеня порушення функцій, не визначаючи наперед результат такого огляду; 5) Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (наказ/рішення) ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини НОМЕР_1 (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 6) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 7) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини як наслідок скасування рішення про його призов, із проведенням установлених законом розрахунків і оформленням документів; 8) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 усунути наслідки протиправного поновлення на військовому обліку: скасувати внесені 11.06.2026 та похідні від них записи і відновити в Реєстрі відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за постановою ВЛК від 31.08.2022 - якщо відповідачами не буде доведено існування окремого належного рішення компетентної штатної ВЛК про скасування цієї постанови.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов, шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі переміщувати ОСОБА_1 до іншої військової частини, підрозділу або іншого місця проходження військової служби, а також направляти його для виконання бойових завдань, а також шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі здійснювати дії щодо передачі або переміщення ОСОБА_1 до інших військових формувань чи підрозділів на підставі оскаржуваного рішення про його призов.
Заява обґрунтована тим, що позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 31.08.2022 року, що підтверджується відповідною відміткою у військово-обліковому документі та відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак, 11.06.2026 року позивача поновлено на військовому обліку. В подальшому, постановою ВЛК від 11.07.2026 року позивача визнано придатним до військової служби та направлено до військової частини НОМЕР_1 . З огляду на вищенаведене, на переконання представника позивача, існує реальна загроза того, що до вирішення справи по суті позивач може бути переміщений до іншого підрозділу або військової частини, направлений до іншого місця проходження військової служби чи залучений до виконання бойових або інших службових завдань.
08 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленої заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За приписами частин четвертої шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Представник позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії від 31.08.2022 року.
На підтвердження вищевказаного представником позивача надано витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, з відповідною відміткою.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 27 липня 2026 року № ПП/1303 підтверджується, що позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2026 року № 44.
Відтак, з огляду на вищенаведене, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.
Крім того, на переконання суду, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч. 2 ст. 3 Основного Закону України).
В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказано і у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Представник заявника в заяві про забезпечення позову просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі переміщувати ОСОБА_1 до іншої військової частини, підрозділу або іншого місця проходження військової служби, а також направляти його для виконання бойових завдань, а також шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі здійснювати дії щодо передачі або переміщення ОСОБА_1 до інших військових формувань чи підрозділів на підставі оскаржуваного рішення про його призов.
В той же час, заявлені позивачем способи забезпечення позову за своїм змістом є суміжними та спрямовані на досягнення однієї мети - недопущення переміщення позивача до іншого місця проходження військової служби, іншої військової частини чи підрозділу на час розгляду справи та до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
З огляду на це суд вважає за необхідне обрати спосіб забезпечення позову, який за своїм змістом охоплює заявлені позивачем вимоги та є достатнім для забезпечення ефективного захисту його прав та інтересів, не виходячи при цьому за межі необхідного.
При цьому, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких він звернувся до суду з позовом, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про забезпечення позову, шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення, переведення чи відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Суд вважає, що вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Крім того, обраний судом спосіб забезпечення позову не підмінює собою судове рішення у справі та не вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, а фактично направлений на збереження існуючого стану речей до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Окремо суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Суд звертає увагу на положення ст.156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154,156, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
2. Заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти дії щодо направлення, переведення/відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуютьтся заходи забезпечення позову.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька