ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову
29 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/6408/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді - Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача -3 про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати розпорядження/наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі якого ОСОБА_2 11.06.2026 поновлено на військовому обліку (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо виконання зазначеного розпорядження та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку; 3) Визнати протиправною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою від 11.07.2026 № 2026-0711- 1632-4617-0, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за статтею 52-в графи II Розкладу хвороб; 4) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 організувати новий контрольний медичний огляд ОСОБА_1 компетентною ВЛК із виконанням протоколу Центральної ВЛК № 2026-0617-1100 від 17.06.2026, повним дослідженням усіх наданих медичних документів та оцінкою всіх підтверджених захворювань і ступеня порушення функцій, не визначаючи наперед результат такого огляду; 5) Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (наказ/рішення) ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини НОМЕР_1 (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 6) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини (номер і дату акта встановити після витребування доказів); 7) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини як наслідок скасування рішення про його призов, із проведенням установлених законом розрахунків і оформленням документів; 8) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_7 усунути наслідки протиправного поновлення на військовому обліку: скасувати внесені 11.06.2026 та похідні від них записи і відновити в Реєстрі відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за постановою ВЛК від 31.08.2022 - якщо відповідачами не буде доведено існування окремого належного рішення компетентної штатної ВЛК про скасування цієї постанови.
08 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 . До вказаного клопотання представником позивача подано позовну заяву в уточненій редакції, відповідно до якої відповідачами у справі визначено: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та заборонено командиру військової частини НОМЕР_1 (вчиняти дії щодо направлення, переведення/відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
11 вересня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Вказаною ухвалою залучено в справі в якості співвідповідача - військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
25 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника військової частини НОМЕР_1 про скасування заходів забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що надання адвокатом Іваніченко О.В. до суду неоформленого ордеру підтверджує факт неналежного уповноваження на представництво інтересів позивача в Закарпатському окружному адміністративному суді, відтак вважає, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню через їх незаконність. Крім того, зазначає, що на момент винесення ухвали суду про забезпечення позову правовідносини між сторонами суттєво змінилися. Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 року № 59 позивача було увільнено з посади марксмена та призначено на посаду старшого водія 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 3 штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 липня 2026 року № 60 позивача з 30 липня 2026 року було направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_2 з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки терміном по 21 вересня 2026 року. Вважає, що встановлена судом заборона на направлення чи переведення позивача безпосередньо блокує виконання вже реалізованих кадрових наказів № 59 та № 60, які не є предметом оскарження у цій справі. Зазначає, що неможливо забезпечити позов шляхом заборони вчинення дій, які вже фактично відбулися і тривають на підставі розпоряджень вищого військового командування. Також зазначає, що заборона вчиняти дії щодо переведення чи відрядження військовослужбовця фактично зупиняє дію статутних обов`язків чинного військовослужбовця.
29 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення представника позивача на заяву про скасування заходів забезпечення позову, в яких зазначає, що скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника не замінює апеляційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Крім того, зазначає, що накази командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2026 року № 59 та від 29 липня 2026 року № 60 видані до ухвали про забезпечення позову від 08 вересня 2026 року. Відтак, вони існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову й були відомі військовій частині. Відрядження позивача за наказом № 60 тривало з 30.07.2026 року по 21.09.2026 року. В той час, як заяву про скасування заходів забезпечення позову подано 25 вересня 2026 року, тобто після завершення зазначеного строку. Ухвала про забезпечення позову не скасовувала накази № 44, № 59, № 60 і не позбавила командування військової частини можливості організовувати проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 . Також зазначає, що посилання військової частини НОМЕР_1 на відсутність у представника позивача належних повноважень є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки 08 вересня 2026 року представником позивача, через підсистему Електронний Суд було подано належним чином заповнений та оформлений ордер на надання правничої допомоги.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак представником позивача подано клопотання про проведення засідання з розгляду заяви без його участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв`язку із наведеним, розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частин 5, 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин 1, 3 вказаної норми встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до частини 5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Отже, із аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.
Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.
Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. У цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.
При цьому, суд зауважує, що КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, підставою для скасування вижитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Отже, на вмотивоване клопотання учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.
За змістом ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року про забезпечення позову, задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків. Крім того, на переконання суду, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.
Суд звертає увагу на те, що ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року про забезпечення позову оскаржена не була та набрала законної сили.
В обґрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову представник військової частини НОМЕР_1 посилається на неналежне оформлення ордеру представником позивача та на відсутність в нього повноважень.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на момент постановлення ухвали від 08.09.2026 року про забезпечення позову судом було перевірено повноваження представника позивача, а останнім через підсистему «Електронний суд» подано ордер на надання правничої допомоги серії АО № 1253317, оформлений із зазначенням усіх необхідних реквізитів та такий, що дає можливість ідентифікувати особу, якій надається правнича допомога, адвоката, який здійснює представництво, а також підстави надання правничої допомоги.
Відтак, наведені заявником доводи фактично спрямовані на оцінку правильності процесуальних дій суду при постановленні ухвали про забезпечення позову та не свідчать про усунення обставин, які зумовили застосування відповідного заходу забезпечення позову.
Суд не погоджується з доводами представника військової частини НОМЕР_1 про те, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову правовідносини між сторонами суттєво змінилися, а застосований судом захід забезпечення позову фактично блокує виконання наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 року № 59 та від 29.07.2026 року № 60.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2026 року № 44 позивача було призначено на посаду марксмена 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Надалі, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 року № 59, позивача увільнено від зазначеної посади та призначено на посаду старшого водія 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2026 року № 60 позивача з 30.07.2026 року направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_2 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки терміном до 21.09.2026 року.
Отже, зазначені накази були видані до постановлення ухвали суду про забезпечення позову від 08.09.2026 року. Таким чином, вони не є обставинами, що виникли після застосування заходів забезпечення позову, а тому сам факт їх існування не може свідчити про зміну правовідносин після постановлення відповідної ухвали.
Водночас, суд вважає суперечливим довід заявника про те, що встановлена судом заборона «блокує виконання вже реалізованих кадрових наказів № 59 та № 60», оскільки якщо зазначені накази вже виконані, їх виконання не може бути предметом подальшого блокування застосованим судом заходом забезпечення позову. Натомість, за змістом заяви самого заявника, наказ № 60 був реалізований шляхом направлення позивача у відрядження до військової частини НОМЕР_2 , а визначений ним строк відрядження закінчився 21.09.2026 року, тобто до моменту подання заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, посилання заявника на те, що позивач фактично вибув із місця дислокації військової частини НОМЕР_1 та перебував у військовій частині НОМЕР_2 , не спростовує необхідності збереження заходів забезпечення позову. Навпаки, з урахуванням предмета спору та змісту заявлених позовних вимог суд має забезпечити збереження фактичного та правового становища сторін до вирішення спору по суті та недопущення подальшої зміни місця проходження позивачем військової служби, яка може ускладнити ефективний захист його прав у разі задоволення позову.
Суд також враховує, що встановлений ухвалою від 08.09.2026 року захід забезпечення позову має тимчасовий характер та діє до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. При цьому така заборона не перешкоджає військовій частині НОМЕР_1 здійснювати інші передбачені законом заходи щодо організації проходження позивачем військової служби, які не суперечать змісту ухвали суду.
Щодо доводів заявника про те, що заходи забезпечення позову були застосовані судом за відсутності законних підстав та з істотним порушенням норм процесуального права, суд зазначає, що такі доводи фактично стосуються правомірності та обґрунтованості ухвали суду про забезпечення позову від 08.09.2026 року.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 року у справі №140/36282/23 зазначив зокрема, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суд звертає увагу, що порядок скасування заходів забезпечення позову, передбачений статтею 157 КАС України, не є способом перегляду ухвали про забезпечення позову на предмет правильності застосування судом норм матеріального чи процесуального права. У межах розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд встановлює наявність обставин, які свідчать про усунення підстав, що зумовили застосування таких заходів, або про зміну відповідних обставин, а не здійснює повторну перевірку законності ухвали, якою ці заходи були застосовані.
При цьому, як встановлено судом, ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року про забезпечення позову не оскаржувалась та набрала законної сили. За таких обставин наведені заявником доводи щодо відсутності законних підстав для забезпечення позову та порушення судом норм процесуального права не можуть бути предметом повторної оцінки в межах розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду заяви підстави для скасування вжитих заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, оскільки заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про усунення підстав, що зумовили застосування таких заходів, або про зміну обставин, яка б обґрунтовувала необхідність їх скасування. Наведені заявником доводи за своїм змістом фактично стосуються правомірності та обґрунтованості ухвали про забезпечення позову та є запереченнями проти її постановлення, що може бути предметом перевірки в порядку апеляційного оскарження, а не підставою для скасування заходів забезпечення позову судом першої інстанції.
Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності, суд приходить до висновку, що подана представником в/ч НОМЕР_4 заява про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Керуючись ст.154, 157, 229, 241, 248 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника відповідача -3 про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька