ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/6408/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача -2 про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання представника відповідача -3 про витребування доказів, про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою просить:
1) Визнати протиправним та скасувати розпорядження/наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі якого ОСОБА_2 11.06.2026 поновлено на військовому обліку (номер і дату акта встановити після витребування доказів);
2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо виконання зазначеного розпорядження та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку;
3) Визнати протиправною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою від 11.07.2026 № 2026-0711- 1632-4617-0, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за статтею 52-в графи II Розкладу хвороб;
4) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 організувати новий контрольний медичний огляд ОСОБА_1 компетентною ВЛК із виконанням протоколу Центральної ВЛК № 2026-0617-1100 від 17.06.2026, повним дослідженням усіх наданих медичних документів та оцінкою всіх підтверджених захворювань і ступеня порушення функцій, не визначаючи наперед результат такого огляду;
5) Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (наказ/рішення) ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини НОМЕР_1 (номер і дату акта встановити після витребування доказів);
6) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини (номер і дату акта встановити після витребування доказів);
7) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини як наслідок скасування рішення про його призов, із проведенням установлених законом розрахунків і оформленням документів;
8) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_7 усунути наслідки протиправного поновлення на військовому обліку: скасувати внесені 11.06.2026 та похідні від них записи і відновити в Реєстрі відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за постановою ВЛК від 31.08.2022 - якщо відповідачами не буде доведено існування окремого належного рішення компетентної штатної ВЛК про скасування цієї постанови.
08 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 . До вказаного клопотання представником позивача подано позовну заяву в уточненій редакції, відповідно до якої відповідачами у справі визначено: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та військову частину НОМЕР_1 .
11 вересня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Вказаною ухвалою залучено в справі в якості співвідповідача - військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - 2 про залишення позовної заяви без розгляду.
25 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_11 про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення позивача - ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Іваніченко Ользі Володимирівні щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.
Крім того, 25 вересня 2026 року до суду надійшли пояснення представника військової частини НОМЕР_1 , в прохальній частині яких заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС та п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та підписання позовної заяви особою, яка не підтвердила наявність належних повноважень.
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11 липня 2026 року та згідно з наказом командира військової від 13 липня 2026 року № 44 зарахований до списків особового складу частини. Відтак, перебіг місячного строку процесуального звернення до суду щодо оскарження правовідносин призову та проходження військової служби розпочався для позивача 13 липня 2026 року, коли він дізнався про зарахування до списків особового складу частини та приступив до виконання обов`язків військової служби. Проте, з позовною заявою до суду звернувся 06 вересня 2026 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановлено ч. 5 ст. 122 КАС України.
Крім того, представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що надання адвокатом Іваніченко О.В. до суду неоформленого ордера підтверджує факт неналежного уповноваження на представництво інтересів позивача в Закарпатському окружному адміністративному суді та неможливості розгляду позовної заяви по суті.
Також у вказаних поясненнях представник військової частини НОМЕР_2 просить витребувати у представника позивача оригінал ордера серії АО № 1253317 та оригінал договору про надання правничої допомоги, який був чинним на момент підписання позовної заяви.
29 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що 13 липня 2026 року позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Одразу після призову позивач перебував у фактичному підпорядкуванні військового командування, проходив процедури прийняття військової посади та підготовки до подальшого направлення. В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 № 60 позивача з 30.07.2026 направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_3 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки на строк до 21.09.2026. Після призову та під час проходження базової загальновійськової підготовки позивач не мав доступу до мережі Інтернет і телефонного зв`язку. У зв`язку з цим він був фактично позбавлений можливості самостійно знайти представника, отримувати та опрацьовувати документи, звертатися із запитами до військових органів, передавати матеріали адвокату й брати участь у підготовці адміністративного позову. Вказані обмеження були зумовлені фактичними умовами проходження військової служби та не залежали від волі позивача.
Розглянувши подані клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
В свою чергу публічною службою, розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, проходження військової служби за призовом під час мобілізації є публічною службою в розумінні норм КАС України.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 липня 2026 року № 44 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 13 липня 2026 року.
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2026 року № 60, позивача з 30 липня 2026 року направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_3 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки строком до 21 вересня 2026 року.
Отже, починаючи з 13 липня 2026 року позивач перебував у безпосередньому підпорядкуванні військового командування, а з 30 липня 2026 року - поза місцем постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , проходячи курс базової загальновійськової підготовки.
При цьому, представником позивача, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, зазначено, що у період після призову та під час проходження базової загальновійськової підготовки позивач не мав доступу до мережі Інтернет та телефонного зв`язку, у зв`язку з чим був фактично позбавлений можливості самостійно здійснювати пошук представника, отримувати та опрацьовувати документи, необхідні для підготовки позовної заяви, здійснювати листування з військовими органами, передавати відповідні матеріали адвокату та брати участь у підготовці позову.
Зазначені обставини суд вважає такими, що мають істотне значення для вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки йдеться не лише про сам факт проходження позивачем військової служби, а про конкретні умови, в яких він перебував у відповідний період, та які об`єктивно могли ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду.
При цьому, суд враховує тривалість та послідовність зазначених обставин. Так, з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 13 липня 2026 року та до закінчення проходження ним базової загальновійськової підготовки 21 вересня 2026 року минуло трохи більше двох місяців. Водночас позивач не очікував припинення зазначених обставин для реалізації свого права на судовий захист, а звернувся до суду з позовною заявою вже 06 вересня 2026 року, тобто ще під час проходження базової загальновійськової підготовки.
Також суд враховує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на пріоритетності захисту прав саме людини шляхом забезпечення реального доступу до правосуддя, при цьому необхідним є уникнення занадто формалізуючих підстав для позбавлення особи єдиного способу захисту її прав. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на викладене, враховуючи наведені позивачем обставини та їх тривалість, суд доходить висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та наявність підстав для його поновлення.
Щодо заявленого військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами п. 8 ч. 1ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В той же час, враховуючи наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд приходить висновку про відмову в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Щодо клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 та клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав підписання позовної заяви особою, яка не підтвердила наявність належних повноважень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За приписами частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою, яка надійшла до суду 07 вересня 2026 року, представником позивача було подано ордер серії АО № 1253317. При цьому суд встановив, що поданий разом із позовною заявою примірник ордера не містив усіх передбачених для нього реквізитів, зокрема відомостей про особу, якій надається правнича допомога, номера та дати договору про надання правничої допомоги, назви органу, у якому надається правнича допомога, та дати видачі ордера.
Разом з тим, 08 вересня 2026 року, тобто до вирішення питання про відкриття провадження у справі, представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, до якого, серед іншого, долучено ордер серії АО № 1253317, оформлений із зазначенням усіх необхідних реквізитів та такий, що дає можливість ідентифікувати особу, якій надається правнича допомога, адвоката, який здійснює представництво, а також підстави надання правничої допомоги.
Отже, на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі недолік щодо оформлення документа, поданого на підтвердження повноважень адвоката, був усунутий.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
З огляду на наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі судом перевірено, зокрема, питання щодо наявності у представника позивача належних повноважень на подання та підписання позовної заяви. За результатами такої перевірки суд дійшов висновку про відсутність перешкод для відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим 11 вересня 2026 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Таким чином, твердження представників ІНФОРМАЦІЯ_11 та військової частини НОМЕР_1 про те, що на момент подання позовної заяви повноваження адвоката не були підтверджені належним чином, не спростовує того факту, що відповідний недолік був усунутий представником позивача до відкриття провадження у справі, а суд, своєю чергою, до відкриття провадження перевірив належність повноважень представника позивача та визнав їх достатніми для здійснення представництва.
Відтак, на переконання суду, сам по собі факт подання до позовної заяви примірника ордера, який не містив окремих обов`язкових реквізитів, за обставин цієї справи не може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки такий недолік був усунутий до відкриття провадження, а належно оформлений ордер долучений до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи представників ІНФОРМАЦІЯ_2 і військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності належного підтвердження повноважень адвоката Іваніченко Ольги Володимирівни на представництво інтересів позивача та підписання позовної заяви є необґрунтованими, а передбачені пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з її підписанням особою, яка не має права її підписувати, відсутні.
Відтак, клопотання ІНФОРМАЦІЯ_11 та клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду із вищевказаних підстав задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про витребування у представника позивача оригіналу ордера серії АО № 1253317 та оригіналу договору про надання правничої допомоги, який був чинним на момент підписання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст.73 КАС України).
Згідно з ч. 3ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Як уже встановлено судом, на підтвердження повноважень адвоката Іваніченко О.В. на представництво інтересів позивача до матеріалів справи було подано належним чином оформлений ордер серії АО № 1253317. Зазначений документ був поданий до суду 08 вересня 2026 року, тобто до вирішення питання про відкриття провадження у справі.
При цьому, суд зауважує, що питання щодо належності повноважень представника позивача було предметом перевірки суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження. За результатами такої перевірки суд дійшов висновку про наявність у адвоката Іваніченко О.В. належних повноважень на представництво інтересів позивача та 11 вересня 2026 року відкрив провадження у справі.
Суд також враховує, що у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 та клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав неналежного підтвердження повноважень представника позивача судом відмовлено. Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин та наявності в матеріалах справи належним чином оформленого ордера, підстав для повторної перевірки повноважень представника шляхом витребування його оригіналу суд не вбачає.
Також, судом не вбачається підстав і для витребування оригіналу договору про надання правничої допомоги, оскільки такий договір відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України не є документом, обов`язковим для подання суду разом з ордером на підтвердження повноважень адвоката.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 55, 57, 59, 80, 121, 122, 123, 171, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
2. В задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
3. В задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 та клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неналежним підтвердженням повноважень представника позивача - відмовити.
4. В задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів - відмовити.
5. Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.Д. Маєцька