ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/542/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Н.А. Павленко, С.В. Таран,
розглянувши заяви ОСОБА_1 (вх.№3226/26/Д9 та вх.№3226/26/Д10 від 18.09.2026)
про відвід суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран
в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 (суддя Желєзна С.П., м.Одеса) про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі №916/542/18
за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про стягнення 1438952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1
до відповідачів:
-Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ";
-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;
-прокуратури Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (на теперішній час - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009" (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"), в якому просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету України заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005 у розмірі 1162880,45 грн та пеню у розмірі 276072,13 грн; розірвати договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009", а також зобов`язати відповідача повернути державі в особі позивача передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: літ. "Б": 81 - малий елінг, 96 - великий елінг, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі, 16 - магазин, 20- склад магазину, 41,42 - вмивальня, 43, 44, 45, 48, 49 - душова, 50, 46, 47 - туалети; 38 - кладова, 34, 24 - диспетчерські, 15, 16, 17, 25 - офіс, 23 - коридор, 26, 27, 28 - приміщення, 12 - кімната для переговорів, 13 - кухня, 11 - кают-компанія, 18, 22 - вмивальня, 19, 21 - туалети, 20 - ванна, загальною площею 2084,8 кв.м; 54/1000 холу - 8, площею 4,96 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому до суду першої інстанції від ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і прокуратури Одеської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_1 просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої прокурором в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005 у загальному розмірі 1438952,58 грн, з яких: 1162880,45 грн основного боргу та 276072,13 грн пені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 (судді: Лічман Л.В - головуючий, Шаратов Ю.А., Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 (судді: Богатир К.В. - головуючий, Бєляновський В.В., Ярош А.І.), у задоволенні позовів заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23.11.2021 касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та прокурора задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М., Богацька Н.С.) рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі № 916/542/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 (суддя - Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (головуючий суддя - С.В. Таран, судді - Л.В. Поліщук, Я.Ф. Савицький), позов прокурора задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" на користь Державного бюджету України 1162880,45 грн заборгованості, 276072,13 грн пені за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005. Розірвано договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передане за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, перелік якого наведено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Здійснено розподіл судового збору.
27.12.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення від 21.11.2024 у справі №916/542/18, що набрало законної сили 27.12.2024, було видано накази про примусове виконання рішення суду, в тому числі, наказ про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях майно.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18.
31.07.2026 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 (суддя Желєзна С.П.) ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.
06.08.2026 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/54218 (вх.№3226/26 від 06.08.2026).
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 призначення не відбулося у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2026 для розгляду справи №916/542/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Лічмана Л.В., Павленко Н.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Лічман Л.В., Павленко Н.А.), серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2026 о 12:00 год.
16.09.2026 суддя - учасник колегії суддів Лічман Л.В. заявив самовідвід від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 про відмову у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №916/542/18, яка мотивована участю у вирішенні цієї справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 заяву судді Південно-західного апеляційного господарського суду Лічмана Л.В. про самовідвід у справі №916/542/18 задоволено. Справу №916/542/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 для розгляду справи №916/542/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Таран С.В., Павленко Н.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 прийнято справу №916/542/18 до розгляду колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Таран С.В., Павленко Н.А.
18.09.2026 ОСОБА_1 подано заяви про відвід суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. від розгляду справи №916/542/18.
Заяви мотивовані тим, що судді Поліщук Л.В. та Таран С.В. уже брали участь у розгляді цієї самої справи №916/542/18. Так, за головування судді Таран С.В. колегія Південно-західного апеляційного господарського суду у складі суддів: Таран С.В., Поліщук Л.В. та Савицького Я.Ф. постановою від 16.06.2025 залишила без змін рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024, на виконання якого видано наказ про повернення державного майна та вчиняються оскаржувані виконавчі дії. Отже, нинішнє апеляційне провадження безпосередньо стосується примусового виконання судового рішення, законність і обґрунтованість якого раніше вже оцінювалися колегією під головуванням судді Тарана С.В. та за участі судді Поліщук Л.В.
Наведені обставини, на думку заявника, за об`єктивним критерієм можуть породжувати обґрунтовані сумніви щодо відсутності сформованої позиції стосовно правових наслідків рішення, яке є підставою виконавчого провадження.
Окремо заявник звертає увагу, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 задоволено заяву судді Лічмана Л.В. про самовідвід. Відтак, залишення судді Таран С.В. та судді Поліщук Л.В. у складі колегії після задоволення самовідводу судді Лічмана Л.В. з мотивів усунення будь-яких сумнівів у неупередженості може створити враження непослідовного застосування одного й того самого стандарту об`єктивної безсторонності.
Розглянувши вказані заяви, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша - третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1)він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому контексті Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
-"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою, вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
-"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У рішенні у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявам про відвід суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран, Південно-західний апеляційний господарський суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу "a priori" не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран у справі №916/542/18, а саме, стосовного того, що вказаною колегією суддів вже висловлено позицію при розгляді цієї самої справи (колегія Південно-західного апеляційного господарського суду у складі суддів: Таран С.В., Поліщук Л.В. та Савицького Я.Ф. постановою від 16.06.2025 залишила без змін рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024, на виконання якого видано наказ про повернення державного майна та вчиняються оскаржувані виконавчі дії), не можуть слугувати підставою для відведення суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран з огляду на положення частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, наведені заявником аргументи не можна розцінити як обґрунтовані, так як вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран, не вказують на їх особисту небезсторонність чи необ`єктивне ставлення до учасників справи або їх зацікавленість в ухваленні певного рішення у цій справі.
Окремо скаржник зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 задоволено заяву судді Лічмана Л.В. про самовідвід. Відтак, залишення судді Таран С.В. та судді Поліщук Л.В. у складі колегії після задоволення самовідводу судді Лічмана Л.В. з мотивів усунення будь-яких сумнівів у неупередженості може створити враження непослідовного застосування одного й того самого стандарту об`єктивної безсторонності.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 36 Господарського процесуального кодексу України визначає випадки, за яких виключається можливість повторної участі судді у розгляді справи. Так, нормою частини першої вказаної статті передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
З метою забезпечення довіри до судової влади в Україні, належного здійснення правосуддя та створення найбільш сприятливих умов для здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 про відмову у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №916/542/18, які виключатимуть у всіх учасників справи будь-які, навіть найменші, сумніви щодо неупередженості або об`єктивності судді Лічмана Л.В., суд, врахувавши думку судді Лічмана Л.В., дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого самовідводу.
Суд зазначає, що стандарт щодо задоволення самовідводу судді Лічмана Л.В. був застосований колегією суддів з урахуванням того, що під головуванням судді Лічмана Л.В. було ухвалене рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020, яке в подальшому постановою Верховного Суду від 23.11.2021 було скасовано. Натомість, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, ухвалена у складі колегії суддів: Таран С.В., Поліщук Л.В. та Савицького Я.Ф., набрала законної сили та в касаційному порядку скасована не була.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що доводи заявника в частині непослідовного застосування одного й того самого стандарту об`єктивної безсторонності суду є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. від розгляду справи №916/542/18 не містять обставин, які визначені чинним господарським процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених відводів.
Враховуючи, що відвід суддям Поліщук Л.В. та Таран С.В. визнаний необґрунтованим, справа №916/542/18 підлягає передачі для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, з метою визначення судді для вирішення питання про відвід.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 232-236, 281 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №916/542/18.
Передати справу №916/542/18 для автоматизованого розподілу для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Н.А. Павленко
Суддя С.В. Таран