Постанова № 141392013 у справі № 916/542/18 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 916/542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2026

у справі № 916/542/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; Прокуратури Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на користь Державного бюджету України 1 162 880, 45 грн заборгованості, 276 072,13 грн пені за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005. Розірвано договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Яхт клуб «Одеса-2009». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передане за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, перелік якого наведено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Здійснено розподіл судового збору.

Задовольняючи позов прокурора, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили зі встановлених обставин неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди державного нерухомого майна від 20.09.2005 щодо сплати орендної плати і що така несплата була систематичною.

Так, суди встановили, що згідно з пунктом 10.1. договору оренди від 20.09.2005 цей договір укладено терміном до 20.09.2012, тобто на 7 років.

Додатковою угодою від 06.07.2010 змінено редакцію пункту 10.1. договору оренди від 20.09.2005 шляхом зазначення про укладення цього договору терміном до 06.07.2015 (тобто, виходячи з дати підписання даного договору (20.09.2005), останній укладено на строк 9 років 9 місяців та 15 днів).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 визнано договір оренди від 20.09.2005 поновленим на строк і умовах, передбачених договором оренди від 20.09.2005, з дати набрання судового рішення законної сили, тобто з 04.01.2016.

Отже, беручи до уваги укладення договору оренди від 20.09.2005 (з урахуванням змін) на строк 9 років 9 місяців та 15 днів і його подальшу пролонгацію на той самий строк з 04.01.2016, суди дійшли висновку, що як станом на момент звернення прокурора з позовом у цій справі, так і станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції вказаний договір оренди був чинним, а тому міг бути розірваним за наявності правових підстав для цього.

Враховуючи передачу відповідачеві об`єкта оренди у користування на підставі акта від 01.03.2016, починаючи саме з цієї дати у нього виник обов`язок зі сплати орендних платежів за договором оренди. Однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» більше трьох місяців поспіль не сплачувало орендну плату за договором оренди, через що у нього виникла заборгованість у сумі 1162880,45 грн, яка підлягає стягненню разом з нарахованою відповідно до пункту 3.8 договору оренди пенею, та що наявні обставини для розірвання цього договору.

З огляду на наявність підстав для припинення договірних орендних правовідносин через розірвання договору оренди, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів наявності інших правових підстав використання спірного майна відповідачем, суди задовольнили позов і в частині повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях майна згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позову.

27.12.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення від 21.11.2024 у справі № 916/542/18, що набрало законної сили 27.12.2024, було видано накази про примусове виконання рішення суду.

30.05.2026 ОСОБА_1. через систему «Електронний суд» подав до Господарського суду Одеської області заяву про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 за нововиявленими обставинами. Заяву зареєстровано судом першої інстанції 01.06.2026.

У заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами заявник послався на такі, на його погляд, нововиявлені обставини:

- відсутність належного виконання рішення у справі № 916/4494/15. При цьому заявник послався на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15, якою, як вказує заявник, було встановлено, що документи, на які посилалося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, не підтверджують належного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015, тобто апеляційний суд фактично спростував твердження про завершення виконання рішення;

- відкриття 10.09.2020 виконавчого провадження №63004540 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 (підтверджує, що рішення не було виконане добровільно та остаточно);

- відмова Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від підписання акта. Так, заявник зазначив, що 21.09.2020 уповноважений представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відмовився підписувати акт приймання-передачі майна, що вбачається із листа Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025, який було отримано заявником лише після завершення розгляду справи. Ця обставина існувала на момент розгляду справи, однак не була відома заявнику та не досліджувалась судами;

- відсутність участі балансоутримувача при передачі майна. Так, як зазначив заявник, після отримання документів заявником встановлено, що акт від 30.09.2020 був підписаний між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»;

- відсутність належного документального оформлення виконання рішення. В обґрунтування цієї обставини заявник зазначив, що отримані після ухвалення рішення листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підтверджують відсутність належним чином оформленого комплекту документів, який би свідчив про належне завершення виконання рішення суду;

- відсутність документального оформлення тих правовідносин, на які посилалися учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, а саме, відсутність додаткової угоди та належного договору, що підтверджено офіційною відповіддю Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 22.11.2019.

На переконання заявника, ці нововиявлені обставини є істотними для розгляду справи, оскільки якби суду були відомі наведені обставини під час розгляду справи, це могло призвести до інших висновків щодо: факту повернення майна; припинення договору оренди; прав та обов`язків сторін; правових наслідків виконання рішення у справі №916/4494/15.

При цьому у пункті 5 прохальної частини заяви ОСОБА_1 просив суд визнати лист Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025 таким, що підтверджує нововиявлену обставину - відсутність належного погодження та підписання балансоутримувачем акта приймання-передачі державного майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків шляхом подання відомостей щодо дати встановлення нововиявлених обставин, а також надання безпосередньо листа Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025.

26.06.2026 ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами разом з додатковими доказами.

У заяві про усунення недоліків заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами ОСОБА_1. зазначив, що нововиявленими обставинами, на які він посилається, є сукупність істотних для справи обставин, які існували на момент розгляду справи №916/542/18, однак не були встановлені судами та не були відомі заявнику під час розгляду справи.

Датою відкриття нововиявлених обставин заявник вказав 09.09.2025 - дату відзиву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у справі №916/4494/15, з якого у сукупності з іншими документами стало можливим встановити взаємозв`язок між постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15, відкриттям виконавчого провадження №63004540 від 10.09.2020, складанням акту приймання-передачі від 30.09.2020 та закриттям виконавчого провадження 06.11.2020.

Щодо листа Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025 заявник зазначив, що наразі ним не виявлено серед наявних матеріалів цього листа, у зв`язку з чим просив врахувати, що нововиявлені обставини обґрунтовуються сукупністю документів та відомостей, наявних в матеріалах справи, а не виключно одним окремим документом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 (суддя Сулімовська М.Б.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В. - головуючий, Лічман Л.В., Павленко Н.А.), заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №916/542/18 з додатками повернуто заявнику без розгляду в електронному вигляді.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 подана після спливу строку, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України (протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення), а тому залишив таку заяву без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України та повернув її заявникові.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а матеріали заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права (статей 118, 119, 174, 320-323 ГПК України), а також застосуванням надмірно формального підходу, який унеможливив розгляд заяви по суті. Зазначає, що суди не забезпечили реальної можливості усунути встановлені ними недоліки заяви. Вказує, що ухвалою суду першої інстанції від 09.06.2026 заяву було залишено без руху із пропозицією зазначити конкретну дату встановлення нововиявлених обставин з документальним підтвердженням та надати відповідний лист балансоутримувача, вимоги якої заявник виконав у повному обсязі. Водночас висновок про необхідність подання клопотання про поновлення строку виник у суду лише після одержання пояснень, проте суд не залишив заяву без руху повторно для усунення цього нового недоліку, а ухвалою від 01.07.2026 одразу залишив її без розгляду та повернув заявникові. Скаржник наголошує, що об`єктивно не міг усунути недолік, про існування якого суд його не повідомив, а суд апеляційної інстанції не виправив цього порушення, фактично переклавши на учасника процесу негативні наслідки власної неповної мотивації. За твердженням скаржника, суди формально підійшли до визначення початку перебігу 30-денного строку, не врахувавши сукупності юридично значущих фактів і дати отримання необхідних документів, а апеляційний суд також безпідставно залишив без розгляду додаткові письмові пояснення заявника, чим порушив принцип змагальності. Такі дії судів суперечать завданням господарського судочинства та обмежують право на доступ до правосуддя (статті 174, 323 ГПК України).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 26.10.2026.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому виконавчий директор підтримує касаційну скаргу.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.10.2026 від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду через пропуск 30-денного строку звернення та відсутність реальних нововиявлених обставин у розумінні ст. 320 ГПК України, тоді як доводи заявника фактично зводяться до переоцінки доказів і повторного оскарження справи.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2026 від скаржника надійшли заперечення на відзив Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у яких він наголошує, що касаційна скарга спрямована на перевірку дотримання судом норм процесуального права під час повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки первинна ухвала суду від 19.06.2026 не містила конкретної вимоги про подання окремого клопотання про поновлення строку, а тому заявника було безпідставно позбавлено можливості усунути цей недолік у порядку, передбаченому статтями 174 та 323 ГПК України. При цьому заявник зазначає, що доводи скарги охоплювали питання правомірності застосування строків, історія попередніх звернень підтверджує своєчасність реалізації процесуальних прав, а доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України щодо суті спору не спростовують процесуальних порушень суду.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" надійшли заперечення на відзив Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у яких виконавчий директор підтримує касаційну скаргу та зазначає, що сукупність нововиявлених обставин (зокрема постанова апеляційного суду від 19.12.2019, відкриття виконавчого провадження №63004540 у 2020 році, відсутність участі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України в підписанні акта та інші документи) свідчить про відсутність належного виконання рішення суду від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 та неможливість повноцінного використання майна, що має істотне значення для справи.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2026 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду через пропуск 30-денного строку звернення та відсутність клопотання про його поновлення, а наведені заявником обставини не відповідають вимогам ст. 320 ГПК України та фактично зводяться до переоцінки доказів і спроби повторного перегляду справи.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2026 від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив Одеської обласної прокуратури, у яких заявник просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а матеріали заяви передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначаючи, що доводи прокуратури по суті спору не спростовують порушення судом процесуальної процедури, оскільки первинна ухвала від 19.06.2026 не містила конкретної вимоги про подання клопотання про поновлення строку, а відтак заявника було безпідставно позбавлено можливості усунути цей недолік у порядку статей 174 та 323 ГПК України.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" надійшли заперечення на доводи відзиву Одеської обласної прокуратури, у яких товариство підтримує касаційну скаргу та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду з передачею матеріалів заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначаючи, що доводи прокуратури по суті спору не спростовують порушення процесуальної процедури під час повернення заяви без надання можливості усунути недолік щодо строку, питання прокурорського представництва потребує належного обґрунтування за відсутності належного виконання рішення у справі № 916/4494/15, а посилання прокуратури на попередні рішення та твердження про зловживання процесуальними правами є необґрунтованими.

З урахуванням перебування головуючого судді у відпустці, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до положень частин першої, другої та п`ятої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1)істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2)встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 361/161/13-ц).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам судового процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №9901/230/20).

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а)

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за наявності підстав для такого перегляду та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначав, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Процесуальний закон встановлює темпоральні обмеження на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з наведеної підстави.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою додержання дисципліни учасниками судочинства та своєчасного виконання ними передбачених відповідних процесуальних дій. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Заявник повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 74, 76-77 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судами обох інстанцій встановлено, що у даному випадку заявник як на підставу для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 за нововиявленими обставинами вказував на:

- відсутність належного виконання рішення у справі № 916/4494/15. При цьому заявник послався на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15, якою, як зазначив заявник, було встановлено, що документи, на які посилалося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, не підтверджують належного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015, тобто апеляційний суд фактично спростував твердження про завершення виконання рішення;

- відкриття 10.09.2020 виконавчого провадження №63004540 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 (підтверджує, що рішення не було виконане добровільно та остаточно);

- відмову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від підписання акта. Так, заявник зазначив, що 21.09.2020 уповноважений представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відмовився підписувати акт приймання-передачі майна, що вбачається із листа Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025, який було отримано заявником лише після завершення розгляду справи. Ця обставина існувала на момент розгляду справи, однак не була відома заявнику та не досліджувалась судами;

- відсутність участі балансоутримувача при передачі майна. Так, як вказав заявник, після отримання документів заявником встановлено, що акт від 30.09.2020 був підписаний між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»;

- відсутність належного документального оформлення виконання рішення. В обґрунтування цієї обставини заявник зазначив, що отримані після ухвалення рішення листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підтверджують відсутність належним чином оформленого комплекту документів, який би свідчив про належне завершення виконання рішення суду;

-відсутність документального оформлення тих правовідносин, на які посилалися учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, а саме, відсутність додаткової угоди та належного договору, що підтверджено офіційною відповіддю Державного підприємства «Адміністрація морських портів України`від 22.11.2019.

При цьому у пункті 5 прохальної частини заяви скаржник окремо просив визнати лист Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025 таким, що підтверджує нововиявлену обставину - відсутність належного погодження та підписання балансоутримувачем акта приймання-передачі державного майна.

Залишаючи без руху заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, Господарський суд Одеської області в ухвалі від 19.06.2026 зазначив, що заявником в порушення п. 5 ч. 2 ст. 322 ГПК України не зазначено конкретної дати встановлення нововиявлених обставин, та, крім того, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 322 ГПК України заявником не долучено до матеріалів заяви сам лист Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025. Зі змісту ухвали від 19.06.2026 вбачається, що судом першої інстанції було визначено спосіб усунення недоліків поданої заяви шляхом зазначення конкретної дати встановлення нововиявлених обставин з документальним підтвердженням та надання листа Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29.10.2025.

У заяві про усунення недоліків заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1. зазначив, що нововиявленими обставинами, на які він посилається, є сукупність істотних для справи обставин, які існували на момент розгляду справи №916/542/18, однак не були встановлені судами та не були відомі заявнику під час розгляду справи.

Датою відкриття нововиявлених обставин заявник вказав 09.09.2025 - дату відзиву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у справі №916/4494/15, з якого у сукупності з іншими документами стало можливим встановити взаємозв`язок між постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15, відкриттям виконавчого провадження №63004540 від 10.09.2020, складанням акту приймання-передачі від 30.09.2020 та закриттям виконавчого провадження 06.11.2020.

Зокрема, заявником з`ясовано, що навіть після посилань Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на акт від 01.03.2016, як на доказ виконання рішення суду, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15 було встановлено відсутність належного підтвердження виконання рішення суду, а вже у 2020 році відкрито нове виконавче провадження №63004540 та вчинено нові виконавчі дії щодо передачі майна.

Заявник зазначив, що суди у справі №916/542/18 виходили з того, що питання передачі спірного державного майна, поновлення договору оренди та виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 є остаточно вирішеним, належним чином виконаним та не викликає спору між учасниками правовідносин.

Разом з тим, документи, отримані заявником у 2025 році, а також встановлені під час їх аналізу обставини свідчать про протилежне та підтверджують, що питання належного виконання рішення від 14.12.2015 не було остаточно врегульованим та залишалося предметом судового і виконавчого розгляду. Саме після ознайомлення у 2025 році із зазначеними документами заявнику стало відомо про взаємозв`язок наведених обставин.

Таким чином, згідно заяви про усунення недоліків заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами про наявність таких обставин він дізнався 09.09.2025.

Також, як стверджує заявник, саме після отримання та ознайомлення у 2025 році із документами, на які він посилається на обґрунтування своєї заяви, заявнику стало відомо про взаємозв`язок між постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №916/4494/15, відкриттям виконавчого провадження №63004540 від 10.09.2020, складанням акту приймання-передачі від 30.09.2020 та закриттям виконавчого провадження 06.11.2020.

Втім, заяву про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у даній справі за нововиявленими обставинами ОСОБА_1. подав до Господарського суду Одеської області лише 30.05.2026, тобто з пропуском строку, визначеного п. 1 ч. ст. 321 ГПК України (протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення).

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 322 ГПК України), а також мають відповідати вимогам, встановленим ч.ч. 2, 3 ст. 322 ГПК України.

Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 322 ГПК України до заяви додаються: у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

За змістом частин 1 та 4 ст. 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).

Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду.

Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений у такому перегляді та залежить від його волевиявлення (висновки в ухвалах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №910/17743/18, від 03.11.2025 у cправі №916/1489/22).

Як встановлено судами, матеріали справи не містять клопотання про поновлення строку на подання заяви з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску.

В свою чергу, ст. 118 ГПК України встановлені наслідки пропуску процесуальних строків.

Так, за вказаною нормою, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суди обоз інстанцій встановивши, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 подана після спливу строку, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України (протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення), правомірно залишили таку заяву без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України та повернув її заявникові.

Доводи скаржника про те, що процесуальна перевірка судом першої інстанції заяви була здійснена не у тій послідовності, яка передбачена главою 3 розділу IV ГПК України, так як суд не надав правової оцінки наведеним заявником нововиявленим обставинам, не перевірив їх відповідність ст. 320 ГПК України, а одразу перейшов до застосування статті 321 ГПК України та зробив висновок про пропуск строку звернення із відповідною заявою, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами статті 323 ГПК України суд відкриває провадження за нововиявленими обставинами після перевірки відповідності заяви вимогам статті 322 цього Кодексу, яка визначає форму і зміст заяви, у тому числі після перевірки її на предмет наявності клопотання про поновлення строку на подання заяви у разі пропуску такого строку (п. 6 ч. 3 ст. 322 ГПК України), тобто першочерговим є питання дотримання та перевірки строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а вже під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд встановлює існування обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому доводи скаржника вказаного не спростовують.

Так скаржник стверджує, що суди не надали йому можливості усунути недоліки та формально підійшли до обчислення 30-денного строку. Проте матеріали справи підтверджують, що заявник самостійно визначив датою виявлення обставин 09.09.2025, а саму заяву подав лише 30.05.2026, тобто з очевидним пропуском встановленого п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України строку. Водночас відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 322 та ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку обов`язковим є подання клопотання про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин, яке у матеріалах справи було відсутнє.

Доводи про те, що суд першої інстанції мав спочатку оцінити нововиявлені обставини по суті, а не переходити до перевірки строку, суперечать приписам статті 323 ГПК України. Суд відкриває провадження лише після перевірки заяви на відповідність статті 322 ГПК України, де першочерговим є саме контроль дотримання строку звернення до суду. За відсутності клопотання про поновлення строку та з огляду на вимоги статті 118 ГПК України, яка передбачає залишення пропущених за станом строку скарг і документів без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно залишили заяву без розгляду.

При цьому посилання заявника касаційної скарги, що апеляційний суд залишив без розгляду додаткові письмові пояснення, чим не забезпечив ефективного перегляду доводів апеляційної скарги, колегією суддів відхиляються, що такі документи подавалися з порушенням вимог частини п`ятої статті 161 ГПК України без відповідного дозволу суду. Їх виключення не призвело до обмеження доступу до суду, позаяк ключовою перешкодою для розгляду справи став саме пропуск процесуального строку на звернення з заявою за нововиявленими обставинами без дотримання порядку його поновлення.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №916/542/18, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 у справі № 916/542/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.