ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
24 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/1003/24
Головуючий у першій інстанції - Пархомчук Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1879/26
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2058/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Любчика О.В.,
суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,
з участю секретаря Шкарупи Ю.В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року та на додаткову ухвалу цього ж суду від 03 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо стягнення з її рахунку НОМЕР_1 в Ощадбанку пенсійних коштів у розмірі 8 263,38 грн;
- зобов`язати негайно повернути кошти на її рахунок в Ощадбанку, з якого вони були протиправно стягнуті;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2025 приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. здійснив оплату по виконавчому провадженню, шляхом списання коштами в сумі 8 263,38 грн з її рахунку НОМЕР_1 в Ощадбанку. Вважає дії протиправними, оскільки пунктом 10-2 Закону України №3-48-ІХ від 11.04.2023 передбачено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.222 №64/2022 припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію; визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Крім того, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 за №37 затверджено Перелік територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Територія Корюківської міської територіальної громади, де вона зареєстрована, проживає та працює, входить до зазначеного Переліку. Отже, приватний виконавець протиправно стягнув з її пенсійного рахунку 27.06.2025 кошти в розмірі 8 263,38 грн.
У липні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. звернувся до суду із заявою, в якій просив винести додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що звернення боржника до суду зі скаргою поза межами встановленого законом процесуального строку та подальше залишення її без розгляду судом є прямим свідченням необґрунтованості процесуальних дій скаржника. Оскільки виконавець був змушений залучати адвоката та готувати заперечення на завідомо протерміновану та необґрунтовану скаргу, а тому, понесені ним витрати підлягають компенсації за рахунок боржника.
Рух справи
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 19.09.2025 скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку із тим, що скаржник пропустила десятиденний термін, передбачений ст. 449 ЦПК України.
Згідно ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.11.2025 скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича було повернуто скаржнику.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21.01.2026 ухвала Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.11.2025 була залишена без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2026, серед іншого, скасовано ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.11.2025 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21.01.2026, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття скарги ОСОБА_1 .
Верховний Суд зазначив про те, що суди зробили неправильний висновок про повернення скарги.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22.05.2026 скаргу прийнято до розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича залишено без розгляду.
Додатковою ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 просить:
- скасувати її повністю;
- передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції іншого, крім Корюківського районного суду, з огляду на неможливість її розгляду в цьому суді;
- стягнути з приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у відшкодування понесених нею судових витрат на професійну правову допомогу при складанні цієї апеляційної скарги в сумі 8 000 грн;
- постановити окрему ухвалу щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Пархомчук Т.В. багаточисельних грубих зумисних порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні нею ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року в справі № 736/1003/24 (номер провадження 4-с/736/19/26) під час розгляду її скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ухвала суду є незаконною.
Іваненко В.Г. зазначає, що ухвала є повністю вигаданою та сфабрикованою суддею Пархомчук Т.В., а отже, незаконною.
Звертає увагу на те, що зазначаючи про пропуск нею звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця, відсутність клопотання про його поновлення, нез`явлення її в судове засідання, суддя Пархомчук Т.В. цим самим підтвердила, що скаргу від 05 липня 2026 року, надіслану нею в цей же день до Корюківського районного суду, зовсім не бере до уваги та таким чином взагалі її протизаконно ігнорує, наче скарга взагалі не надіслана. Тоді, як скарга нею надіслана до Корюківського районного суду 05 липня 2026 року о 19:20 год. Тобто, вона в установлений законодавством строк, з урахуванням вимог процесуального закону звернулась зі скаргою до Корюківського районного суду.
Крім того, на першій сторінці скарги, зазначено: «Справа № 736/1003/24».
Крім того, що судом їй не направлені повістки про виклик до суду. Листом від 04.06.2026 суд повідомив про те, що слухання відкладено до 06 липня 2026 року до 13 год. 45 хв. Про те, чи буде розгляд її скарги чи ні, де буде він відбуватись, про це суддя не повідомила. 03 червня 2026 року розгляд скарги не відбувся в Корюківському районному суді, і суддя не роз`яснила, на підставі чого цей розгляд не відбувся.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі Корюківського районного суду від 06 липня 2026 року не зазначено про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції.
Щодо подачі скарги на дії приватного виконавця Приходька Ю.М., то вважає, що вона подана до Корюківського районного суду своєчасно. Відносно клопотання про поновлення цього строку та поважності причин пропуску такого строку, то це вказано в її скарзі.
Щодо нез`явлення її в судове засідання, на підставі чого її скарга залишена без розгляду, то зазначає, що 31.05.2026 вона подала до Корюківського районного суду заяву про розгляд скарги за її відсутності.
Також зазначає, що в ухвалі Корюківського районного суду від 22 травня 2026 року роз`яснення заявнику, стягувачу та приватному виконавцю про те, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю цих осіб.
Окрім того, представник приватного виконавця Прокоф`єв Б.І. надіслав 01.06.2026 матеріали свого відзиву на позовну заяву разом з додатками на адресу ТОВ «Дніпрофінансгруп». Підкреслює, цього товариства в серпні 2025 року взагалі ще не існувало. Отже, на думку апелянта, Корюківським районним судом зумисно відсторонено одного учасника справи - стягувача, від розгляду її скарги в суді, що є незаконним.
В апеляційній скарзі на додаткову ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 просить:
- скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року в справі № 736/1003/24 (номер провадження 2-др/736/12/26) повністю, як сфабриковану суддею;
- стягнути з приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у відшкодування понесених нею судових витрат на професійну правову допомогу при складанні цієї апеляційної скарги в сумі 8 000 грн;
- постановити окрему ухвалу щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Пархомчук Т.В. багаточисельних грубих зумисних порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні нею ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року в справі № 736/1003/24 (номер провадження 2-др/736/12/26) під час розгляду моєї скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, викладеними в апеляційній скарзі на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року.
Крім того, додатково зазначено, що її скарга не була ще прийнята судом та не була призначена до розгляду по суті в суді, а представник приватного виконавця вже видав, що «було підготовлено заперечення на скаргу, до якого було додано письмові докази понесених приватним виконавцем витрат на правничу допомогу».
Зазначає про неправильне визначення дати ухвалення судом рішення про залишення її заяви без розгляду 07.07.2026, замість правильного 06.07.2026.
Вказує на якій підставі суд повинен вирішувати питання щодо стягнення на користь приватного виконавця правничої допомоги при розгляді даної справи, якщо провадження судом не було відкрито.
Крім того звертає увагу, що судом не зроблено висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість її скарги по суті, тому що вона не лише по суті не розглядалась, а вона не була навіть призначена до розгляду.
Аргументи учасників справи
Представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М - адвокат Прокоф`єв Б.І. у відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 просить у їх задоволенні відмовити, а ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року та від 03 серпня 2026 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Інші учасники справи відзив на апеляційні скарги в порядку статті 360 ЦПК України не подавали.
Учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Застосовані норми права, позиція та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Приходька Ю.М. знаходяться три виконавчі листи, видані Корюківським районним судом про стягнення: з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» по 1 514 грн судового збору з кожного; ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» по 3 250 грн з кожного у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 85 889,73 грн. 12 лютого 2025 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 77187522.
18 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Ю.М., в якій просила: визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця з приводу стягнення з її пенсійного рахунку в Ощадбанку грошових коштів у розмірі 8 263,38 грн; зобов`язати приватного виконавця негайно повернути на її рахунок в Ощадбанку стягнуті пенсійні кошти (а.с.1-3).
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вона пропустила строк звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця та не просить суд його поновити, не вказує на поважність причин пропуску такого строку, а також зазначив, що скаржник в судове засідання не з`явилася.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи, з огляду на таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із приписами пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що з огляду на системний аналіз статей 123, 124, 126 ЦПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
У постанові від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 Верховний Суд вказав, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.».
Право на справедливий судовий розгляд передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли скарга може бути подана протягом визначеного строку. Водночас зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.
Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений за клопотанням заявника порушеним одночасно із поданням скарги.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав: «водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.
У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).
Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 718/4066/23 (провадження № 61-6813св25).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі № 619/10103/24.
Більше того, Верховний Суд, за наслідками перегляду цієї справи у постанові від 16.04.2026 року зазначив, що
«Касаційний суд вже вказував, що:
як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20 (провадження № 61-9921св20)); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій (див., зокрема, Курс цивільного процесу: підручник за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - С. 432). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц (провадження № 61-11238св23));
законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25))».
У справі, що переглядається апеляційним судом, заявниця оскаржує рішення дії приватного виконавця з приводу стягнення з її пенсійного рахунку в Ощадбанку грошових коштів у розмірі 8 263,38 грн, яке було здійснено 27 червня 2025 року.
Натомість скарга подана 18 серпня 2025 року, тобто більш, ніж через 10 днів з моменту здійснення списання коштів.
Однак, з клопотанням про поновлення строку на звернення зі скаргою заявниця до суду першої інстанції не зверталась.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , знаючи про те, що її скаргу призначено до судового розгляду (довідка про доставку ухвали суду від 22.05.2026 (том.1 а.с.183)), що нею пропущено строк звернення до суду, про що вона попереджена листом від 04.06.2026 (довідка про доставку ухвали суду від 22.05.2026 (том.1 а.с.210 зворот)), в судове засідання не з`явилась, не подала суду клопотання на обґрунтування поважності причин пропуску звернення до суду із скаргою, та не вчинила жодних дій у справі на обґрунтування причин пропуску звернення до суду із скаргою, окрім подання 01.06.2026 заяви про розгляд її скарги без її участі (том.1 а.с. 206).
Посилання в апеляційній скарзі, що клопотання про поновлення строку звернення до суду із скаргою та поважності такого пропуску строку, зазначено в самій скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції, стягнення коштів з рахунку є активною дією, а не бездіяльністю, а тому, списання коштів з рахунку не може вважатися триваючим правопорушенням.
Тому, посилання скаржника, що 10-ти денний строк звернення до суду не застосовується в даній справі, є безпідставними.
Крім того, слід зазначити наступне.
У чинному законодавстві України не визначено поняття триваюче правопорушення.
Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
Зазначене узгоджується із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного суду від 11 грудня 2018 року в справі №810/1224/17.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року справі № 175/3995/17-ц зроблено висновок, що «Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав. Колегія суддів погоджується із висновками судів щодо тлумачення змісту частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» про обмеження строком оскарження рішень та дій виконавця, посадових осіб органів ДВС. Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.
Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається».
Узагальнюючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скарги ОСОБА_1 про те, що бездіяльність приватного виконавця Приходька Ю.М. є триваючим праворушенням є безпідставними, а скаржниця неправильно розуміє та тлумачить норми права, оскільки в даному випадку має місце саме дія приватного виконавця, а не його бездіяльність, на що вірно звернув увагу районний суд в оскаржуваній ухвалі.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду із скаргою є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 05 липня 2026 року о 19:20 год надіслала до Корюківського районного суду скаргу, тобто вона звернулась до суду в установлений законодавством строк, не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Апеляційним судом було досліджено цивільну справу № 736/1577/26 (провадження № 4-с/736/26/26) за скаргою ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., з якої вбачається, що 05.07.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Корюківського районного суду Чернігівської області «Скаргу на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М.», в якій вона просить поновити строк для подання скарги на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., оскільки строк пропущений нею з поважних причин; визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. з приводу стягнення з її пенсійного рахунку НОМЕР_1 в Ощадбанку її пенсійних коштів в розмірі 8 263,38 - протиправними; зобов`язати негайно повернути її пенсійній кошти на її зазначений вище рахунок в Ощадбанку, з якого вони були протиправно стягнуті; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.
З тексту зазначеної скарги не вбачається, що вона подана як додаткова скарга, або як пояснення до скарги у справі №736/1003/24 (провадження №4-с/736/19/26), або що це є усуненням недоліків скарги.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що 05 липня 2026 року нею було подано саме «скаргу», а тому Корюківський районний суд Чернігівської області прийняв та зареєстрував її як нову справу, надав їй єдиний унікальний номер, у відповідності до положень Інструкції
з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485).
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для приєднання зазначеної скарги від 05 липня 2026 року до даної цивільної справи, яка переглядається апеляційним судом - №736/1003/24 (провадження №4-с/736/19/26).
Щодо неповідомлення ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи слід зазначити наступне.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року розгляд справи призначено на 09 год 00 хв. 03 червня 2026 року (а.с.182).
У заяві від 31 травня 2026 року, поданої ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» остання просила розглянути її скаргу 03 червня 2026 року в судовому засіданні за її відсутності (а.с.206).
Своїм листом від 04 червня 2026 року Корюківським районний суд Чернігівської області повідомив ОСОБА_1 , що розгляд скарги 03 червня 2026 року не відбувся і слухання відкладено до 06 липня 2026 року до 13 год 45 хв. (а.с.208).
Зазначений лист ОСОБА_1 отримала в електронному кабінеті 05.06.2026 7:20 (а.с.210 зворот).
Відповідно до п.2 ч.8 статті 128 ЦПК України день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та дату розгляду її скарги в суді.
Доводи апеляційної скарги, що на адресу стягувача не надсилалися будь-які повідомлення та судові виклики спростовується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку документу - Ухвали по цивільним справам-загальна від 22.05.2026 (якою призначено розгляд справи на 03 червня 2026 року) до електронного кабінету ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 26.05.2026 (а.с.184) та Довідкою про доставку документу - Листи від 04.06.2026 до електронного кабінету ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 05.06.2026 (а.с.210).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду на підставі того, що вона не з`явилася в судове засідання, не заслуговує на увагу, оскільки підставою залишення її скарги без розгляду є саме пропущення строку на звернення до суду із даною скаргою та відсутністю клопотання про його поновлення.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця та не просить його поновити, не вказує на поважність причин пропуску такого строку.
Щодо необхідності постановлення окремої ухвали, на думку апелянта, стосовно судді Корюківського районного суду Чернігівської області Пархомчук Т.В. колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу (стаття 385 ЦПК України).
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
Аналіз апеляційної скарги свідчить, що підстави для постановлення окремої ухвали заявницею не обґрунтовані, і таких обставин апеляційний суд не виявив. Тому у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленої по даній справі ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року та відсутність підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог скарги та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обстави колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість постановленого у цій справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Щодо додаткової ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року, колегія суддів зазначає наступне.
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. у відзиві на скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з неї понесені ним судові витрати, а саме: на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, на підтвердження чого подав: копію Договору №01/09/22 про надання правничої допомоги від 01.09.2022 (а.с.201 т.1), копію Детального опису робіт (наданих послуг) від 01.08.2026 (а.с.202 т.1), копію квитанції № б/н від 01.06.2026 (а.с.202 зворот т.1), копію Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с.203 т.1).
Постановляючи додаткову ухвалу та стягуючи з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які були надані приватним виконавцем на обґрунтування розміру судових витрат, не відповідають розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим ст.137 ЦПК України, зокрема, щодо співмірності заявленої суми у 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу із категорією складності справи, об`ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги та значенню справи для сторони. З огляду на вказане, суд визнав, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на викладене, є непереконливими та не приймаються апеляційним судом.
Щодо судових витрат, понесених ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вказане апеляційним судом надано вичерпні відповіді на основні аргументи та доводи апеляційної скарги.
Щодо витрат, понесених приватним виконавцем Приходьком Ю.М. у апеляційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зі змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 268).
В апеляційному суді інтереси приватного виконавця Приходька Ю.М. представляв адвокат Прокоф`єв Б.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022, предмет якого складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту. Клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.
До правових послуг, що надаються адвокатом клієнту по даному договору, в тому числі, є підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000,00 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору.
У встановлені процесуальним законодавством строки адвокатом Прокоф`євим Б.І. підготовлено, підписано та подано до апеляційного суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками.
Разом з відзивом на апеляційну скаргу подано копію Договору про надання правничої допомоги № 01/09/22 від 01.09.2022, відповідно до п.3.1. якого клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000 грн 00 коп. за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду в Чернігівському апеляційному суді справи №736/1003/26 (апеляційне провадження № 22-ц/4823/1879/26 та № 22-ц/4823/205/826) від 04.09.2026, відповідно до якого адвокат у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 були надані наступні юридичні послуги у Чернігівському апеляційному суді у справі №736/1003/26:
- аналіз апеляційних скарг (2 шт.) з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 2 год 00 хв.;
- підготовка та оформлення відзиву на апеляційні скарги, виготовлення копій документів та їх завірення, а також організація надіслання його сторонам по справі та подання до суду в обсязі 4 год 00 хв.;
- підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год 00 хв.
Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору становить 7 000 грн.
Опис підписано адвокатом Прокоф`євим Б.І. та приватним виконавцем Приходьком Ю.М.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 04.09.2026 приватний виконавець Приходько Ю.М. за правничу допомогу у справі №22-ц/4823/1879/26 та № 22-ц/4823/2058/26 в Чернігівському апеляційному суді за договором №01/09/22 від 01.09.2022 сплатив адвокату Прокоф`єву Б.І. 7 000 грн.
Копія відзиву була направлена адвокатом через систему «Електронний суд» всім учасникам справи до їх електронних кабінетів користувача ЄСІТС.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь приватного виконавця Приходька Ю.М. у апеляційній інстанції, беручи до уваги критерії реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи те, що його представник - адвокат Прокоф`єв Б.І. не брав участі у перегляді даної справи в суді апеляційної інстанції, а також те, що скарга ОСОБА_1 не розглянута по суті, тобто в даному випадку переглядалось судове рішення з процесуального питання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру витрат з 7 000 грн до 3 500 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року та додаткову ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.09.2026.
Головуючий: Судді: