УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2693/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 (колегія суддів у складі: Панова І.Ю., - головуюча, Зварич О.В., Ржепецький В.О.)
та постанову Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 (суддя Чорній Л.З.)
у справі № 914/2693/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 10.09.2026 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та постанову Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі № 914/2693/23, якою припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 та введено процедуру погашення боргів боржника, керуючим реалізацією майна у справі призначено арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича.
До Верховного Суду 29.09.2026 надійшло клопотання кредитора ОСОБА_2 про залишення касаційної скарги без руху.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених пунктами 1- 4 частини другої цієї статті.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає як підставу касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається, зокрема, на положення частини одинадцятої статті 126, пункту 2 частини другої статті 114, статті 124 Кодексу україни з процедур банкрутства та на правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених ним постановах. Водночас скаржник не сформулював належним чином, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права, на переконання скаржника, не був урахований судом апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, а також не навів окремого обґрунтування подібності відповідних правовідносин.
Крім того, викладаючи доводи про порушення норм процесуального права, неповне дослідження обставин справи та ненадання оцінки окремим доводам і доказам, скаржник не визначив, чи заявляє такі доводи як самостійну підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з відповідними положеннями статті 310 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначеного недоліку шляхом належного обґрунтування заявленої ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: конкретизувати, яку саме з наведених у касаційній скарзі норм права, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах; зазначити відповідний висновок суду апеляційної інстанції та висновок Верховного Суду, який, на думку скаржника, не було враховано, а також обґрунтувати подібність правовідносин у цій справі та у справі, в якій Верховний Суд сформулював відповідний висновок. Крім того, скаржнику необхідно визначити, чи заявляються викладені у касаційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права як самостійна підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, та, у разі заявлення такої підстави, зазначити відповідну підставу, передбачену частиною першою та/або частиною третьою статті 310 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та постанову Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі № 914/2693/23 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Картере