УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/11305/24 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 76 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Рибак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/11305/24 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 листопада 2025 року, ухвалені під головуванням судді Маслак В.П.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 1 червня 208 року її обрано головою правління ОСББ « Вацківський 9». Вказує, що 7 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку вона отримала повідомлення про її звільнення із займаної посади з 31 жовтня 2024 року на підставі рішення загальних зборів від 26 вересня 2024 року.
Також у вказаному листі містилася вимога звільнитися за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, та попереджено про те, що у разі невиконання цієї вимоги її буде звільнено у зв`язку із втратою довіри, на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.
У подальшому їй стало відомо про те, що до реєстраційних відомостей відповідача внесено інформацію про нового керівника ОСББ « Вацківський 9».
Зауважує, що вона не отримувала жодних документів про своє звільнення.
З метою захисту своїх прав вона звернулася до Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці із заявою про порушення своїх трудових прав.
14 листопада 2024 року її повідомлено про початок адміністративного провадження за її зверненням та 15 листопада 2024 року відповідач надіслав а її адресу копію наказу копію наказу №6 від 6 листопада 2024 року, повідомлення про звільнення №3 від 11 листопада 2024 року та розрахунок компенсації за невикористану відпустку.
6 грудня 2024 року Центрально-Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомило її про неможливість проведення перевірки, оскільки відповідач не надає документи про її звільнення.
ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки їй не були надані рішення загальних зборів членів ОСББ « Вацківський 9» від 29 вересня 2024 року та рішення правління ОСББ від 10 жовтня 2024 року, на підставі яких її було звільнено із посади голови правління у зв`язку із втратою довіри. Відповідно, не відомо, які саме винні дії призвели до її звільнення.
Наголошує на тому, що підставою для звільнення у зв`язку із втратою довіри можуть бути лише конкретні винні дії працівника, який обслуговує товарно-матеріальні цінності.
Проте, у наказі про звільнення не зазначено про те, які саме винні дії вона вчинила.
Окрім того, зазначає, що відповідач позбавив її можливості надати пояснення щодо її звільнення з посади голови правління ОСББ.
Також наголошує на тому, що вона належним чином виконувала обов`язки голови правління ОСББ « Вацківський 9» й були відсутні підстави для її звільнення.
Враховуючи вищезазначене, просила визнати незаконним та скасувати наказ № 6 від 6 листопада 2024 року про її звільнення та поновити її на посаді голови правління ОСББ « Вацківський 9».
Окрім того, просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ОСББ « Вацківський 9» №6 від 6 листопада 2024 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ « Вацківський 9» з 6 листопада 2024 року.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 листопада 2024 року по 24 жовтня 2025 року в розмірі 171427 грн. 74 коп. ( без урахування податків та інших обов`язкових платежів).
Стягнуто з ОСББ « Вацківський 9» на користь ОСОБА_1 1211 грн. судового збору.
Додатковим рішенням цього ж суду ід 19 листопада 2025 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСББ « Вацківський 9», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 26 вересня 2024 року на загальних зборах співвласників ОСББ « Вацківський 9» розглянуто звіт голови правління ОСОБА_1 про витрачені об`єднанням кошти за період з червня 2023 року по серпень 2024 року.
На загальних зборах також оголошено акт ревізійної групи від 26 вересня 2024 року про фінансово-господарську діяльність ОСББ « Вацківський 9». За наслідками розгляду інформації та документів загальними зборами прийнято рішення про виключення ( переобрання) із членів правління ОСОБА_1 та її звільнення із посади голови правління у зв`язку із втратою довіри.
Цього ж дня загальними зборами обрано новий склад правління та із його членів обрано нового голову правління ОСОБА_2
10 жовтня 2024 року правлінням прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління.
На підставі вказаних рішень 6 листопада 2024 року видано наказ про звільнення позивачки на підставі п.2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції поновив на посаді голови правління ОСОБА_1 , яка не входить до складу правління ОСББ « Вацківський 9», що не узгоджується з вимогами законодавства.
Звертає увагу на ту обставину, що рішення загальних зборів співвласників від 26 вересня 2024 року та рішення правління від 10 жовтня 2024 року не оскаржені.
Поза увагою суду залишилися положення Закону України « Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яким передбачено, що зміна та відкликання членів і голови правління здійснюється у порядку, передбаченому статутом об`єднання.
Правління ОСББ « Вацківський 9» виконало вимоги вищого органу управління - рішення загальних зборів ОСББ від 26 вересня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління.
ОСОБА_1 відповідно до повноважень голови правління розпоряджалася та обслуговувала грошові кошти, займалася їх розподілом, зберігала товарно-матеріальні цінності та здійснювала витрати кошти ОСББ. При цьому, її відповідальність за належне обслуговування коштів передбачена Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом ОСББ.
Актом ревізійної комісії встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків голови правління, що й стало підставою для її переобрання.
Вважає, що суд вирішив спір у площині трудового права, проте спірні правовідносини є корпоративними, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі, адже позовні вимоги ОСОБА_1 слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Відповідач також подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року, у якій зазначено, що суд залишив поза увагою зміст договору про надання правничої допомоги, який не містить усіх істотних умов, а саме ціни, що, у свою чергу, вказує на недійсність цього договору.
Також звертає увагу на те, що ОСББ є неприбутковою організацією й стягнення з нього 5000 грн. витрат на правничу допомогу є значним матеріальним тягарем.
Таким чином, просив скасувати додаткове рішення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Семенець К.О., не визнала доводи, викладені в апеляційних скаргах, та пояснила, що суд належним чином дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Також вважає помилковими твердження відповідача про те, що цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, адже спірні правовідносини врегульовані нормами трудового законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 була звільнена на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, отже наявний трудовий спір, а не корпоративний, який має місце лише при звільненні на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України чи частини третьої статті 99 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ОСББ « Вацківський 9» та представника ОСОБА_1 - адвоката Семенець К.О., колегія суддів приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням правління ОСББ «Вацківський 9» від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 обрано головою правління ОСББ з 1 червня 2018 року.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Статуту ОСББ « Вацківський 9» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання членів правління об`єднання ( пункт 3 розділу ІІІ Статуту).
Пунктом 13 розділу ІІІ Статуту також передбачено, що загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи його окремих членів.
Рішенням загальних зборів ОСББ « Вацківський 9» від 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління з 31 жовтня 2024 року.
Згідно з рішенням правління ОСББ « Вацківський 9» від 10 жовтня 2024 року припинено повноваження голови правління ОСОБА_1 з 31 жовтня 2024 року.
У протоколі засідання правління також зазначено про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а у разі неподання нею відповідної заяви - звільнення відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України, у зв`язку з втратою довіри.
Цим же рішенням обрано голову правління ОСББ ОСОБА_2 .
17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про її звільнення з посади голови правління на підставі рішення загальних зборів від 26 вересня 2024 року та запропоновано подати заяву про звільнення за угодою сторін. Також повідомлено, що у разі неподання такої заяви,- її буде звільнено на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України ( у зв`язку із втратою довіри).
Наказом голови правління ОСОБА_3 від 6 листопада 2024 року №6 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ « Вацківський 9» з 6 листопада 2024 року, відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України - у зв`язку з втратою довіри. Підставою звільнення вказано: рішення загальних зборів ОСББ від 26 вересня 2024 року та рішення правління ОСББ від 10 жовтня 2024 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ( крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками ( засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником ( засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу ( частина перша статті 377 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства».
Також у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 310/8875/19 вказано, що: «припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень».
Далі Верховний Суд у вказаній постанові констатував, що « зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права... такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166 /18 (провадження № 14-524цс19), 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення членів виконавчого органу товариства, у тому числі голови правління.
Вирішуючи в порядку цивільного судочинства спір про визнання незаконним звільнення голови правління …, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка є членом ОСББ …, оспорює рішення загальних зборів про припинення повноважень її як голови правління ОСББ, фактично прагне реалізувати своє право на участь в управлінні юридичною особою, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Доводи позивачки про те, що вона звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що відповідає трудовому характеру спірних правовідносин, є неспроможними, оскільки як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка була звільнення з посади голови правління на підставі рішення загальних зборів ОСББ … Зазначене кореспондується з положеннями пункту 13 Розділу ІІІ Статуту ОСББ щодо права загальних зборів в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів, а також частини третьої статті 99 ЦК України та є підставою для звільнення члена правління на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Помилкове зазначення у наказі про звільнення голови правління ОСББ … відповідно до рішення загальних зборів ОСББ на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин та підсудність справи судам цивільної юрисдикції».
Також у постанові від 6 червня 2022 року у справі № 337/1839/20 Верховний Суд зазначив, що: «Апеляційний суд встановив, що позивач вважає своє звільнення з посади голови правління незаконним, оскільки звільнена не рішенням правління, як того вимагає пункт 16 розділу ІІІ статуту ОСББ, а фактично згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 29 лютого 2020 року, яким припинено повноваження голови правління, що не відповідає нормам законодавства та статуту ОСББ ... Звільнення позивача у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ мало б бути проведено на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України, однак помилкове зазначення в наказі на пункт 9 статті 36 КЗпП України є підставою для внесення змін до цього наказу та не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин, відповідно підсудність справи судам цивільної юрисдикції. Спір між … вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства. За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі».
Такий підхід до вирішення питання щодо юрисдикції спорів про припинення повноважень голови правління ОСББ також міститься й у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №127/16932/24, в якій зроблено висновок, що спори стосовно припинення повноважень або звільнення голови правління ОСББ, а також пов`язані з цим позовні вимоги ( зміна формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, невиплачених сум при звільненні тощо), підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного.
Отже, вказана вище практика Верховного Суду надає підстави стверджувати про те, що припинення повноважень голови правління ОСББ (незалежно від посилань на норми КЗпП України чи статті 99 ЦК України, як на підставу припинення таких повноважень) належить до корпоративних правовідносин, а не трудових. Справи щодо поновлення на такій посаді чи оскарження наказів й рішень про звільнення голови правління не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Припинення повноважень голови правління як виборної посади є елементом внутрішньої діяльності юридичної особи та регулюється корпоративними нормами.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що її було звільнено на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, проте вона не вчиняла жодних дій, які б давали підставу для застосування вказаної норми трудового законодавства. Окрім того, посилалася на порушення відповідачем поряду її звільнення.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ. При цьому, суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.
Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки посилання у наказі про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління на пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України, не переводить цей спір у площину трудових правовідносин працівника та роботодавця, оскільки обрання та припинення повноважень голови правління ОСББ не є звичайним звільненням найманого працівника за трудовим договором.
Спір між ОСОБА_1 та ОСББ « Вацківський 9» вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства.
Спірний наказ був виданий на виконання рішення загальних зборів ОСББ « Вацківський 9» від 26 вересня 2024 року, оцінка правомірності якого неможлива без надання оцінки правомірності самого рішення загальних зборів ОСББ.
Отже, розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Таким чином, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 листопада 2025 року слід скасувати та закрити провадження у справі.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд її позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду.
Керуючись ст. ст. 255, 259,268,367,374,7,381-384 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 листопада 2025 року, - скасувати та закрити провадження у справі.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд її позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Талько О.Б.
Судді: Коломієць О.С.
Григорусь Н.Й.