ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
13.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/6487/25 (904/5995/26)
Суддя Первушин Ю.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620)
до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Свіштовська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00152307)
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 74147424, 00 грн
в межах справи №904/6487/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, код ЄДРПОУ 38530114)
до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620)
про визнання банкрутом
Без участі (виклику) учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620) до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Свіштовська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00152307) про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 74147424,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2026 справу №904/6487/25 (904/5995/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620).
Дослідивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку щодо залишення позову без руху з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Доказів сплати судового збору позивачем не надано, натомість прохальна частина позовної заяви містить вимогу про відстрочку сплати судового збору за подання даного позову до ухвалення судового рішення у даній справі.
Обґрунтовуючи своє клопотання про відстрочку сплати судового збору позивач - АТ "Дніпроазот" посилається на відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Дніпроазот» та перебування товариства у процедурі розпорядження майном, значні збитки за результатами 2025 року та І кварталу 2026 року, від`ємне значення власного капіталу, наявність значних поточних зобов`язань і заборгованості із заробітної плати. Також позивач зазначає, що станом на 01.09.2026 залишок коштів на його банківських рахунках становив 74 218,75 грн, що є істотно меншим за суму судового збору в розмірі 889 769,09 грн, а наявні кошти спрямовуються на першочергові платежі. Додатково позивач вказує на зупинення виробництва внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що призвело до втрати основних джерел доходу підприємства.
На підтвердження вказаних обставин надав наступні документи: довідку АТ «Дніпроазот» №027/027 від 03.03.2026 про залишки коштів на його поточних рахунках станом на 03.03.2026; фінансову звітність за 2025 та за 6 місяців 2026 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви та клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з частиною другою статті 123 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з позовної заяви в даному випадку ціна позову становить 74 147 424,00 гривень.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 889 769,09 гривень.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір", або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5 Закону, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи, за висновками Європейського суду з прав людини, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право відстрочення сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір".
Подібні правові висновки містять постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №303/7754/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити, звільнити заявника від сплати судового збору або зменшити його розмір з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалось, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 01.04.2026 у справі №925/7/24 (925/1011/25), від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та / чи розстрочення / відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі №925/7/24 (925/1011/25), вирішуючи питання про відстрочення сплати судового збору, суд повинен надати оцінку належності та достатності доказів, якими підтверджується актуальний майновий стан заявника, об`єктивна неможливість сплатити судовий збір на момент звернення до суду, а також можливість його сплати до ухвалення судового рішення.
При цьому визначення майнового стану заявника має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи та поданих доказів, оскільки сам по собі факт перебування юридичної особи у процедурі банкрутства не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Оцінюючи доводи позивача та надані документи в сукупності, суд ураховує, що фінансова звітність товариства свідчить про збитковість його діяльності, від`ємне значення власного капіталу та значний обсяг зобов`язань, а довідка про залишки коштів відображає обсяг грошових коштів на поточних рахунках на відповідну дату.
Водночас довідка №027/027 від 03.03.2026 відображає залишки коштів станом на 03.03.2026, тоді як у клопотанні позивач посилається на залишок коштів станом на 01.09.2026. Отже, зазначена довідка сама по собі не підтверджує розмір доступних коштів на дату, на яку посилається позивач, а фінансова звітність за відповідні звітні періоди не дає змоги встановити фактичний обсяг коштів, доступних для сплати судового збору на момент звернення до суду.
Суд також бере до уваги, що позивачем не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б давали змогу встановити реальні перспективи отримання коштів або наявність інших джерел фінансування, за рахунок яких судовий збір міг би бути сплачений до ухвалення судового рішення у справі.
Посилання позивача на непропорційність суми судового збору та необхідність забезпечення доступу до правосуддя не спростовують необхідності дотримання встановленого законом порядку сплати судового збору. Водночас суд оцінює ці доводи в сукупності з доказами майнового стану заявника, а не ізольовано від них.
Аргумент позивача про можливість стягнення судового збору з відповідача в разі задоволення позову також не є самостійною підставою для відстрочення його сплати. Питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи вирішується судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не усуває необхідності встановлення підстав для відстрочення сплати судового збору на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Таким чином, надані позивачем документи та наведені в клопотанні обставини не дають змоги дійти достатньо обґрунтованого висновку про наявність усіх необхідних підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання АТ «Дніпроазот» про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, якщо суддя встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 162, 164, 172 цього Кодексу, він постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Якщо позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору у встановленому законом розмірі, суд зазначає точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Оскільки позивач не надав доказів сплати судового збору, а в задоволенні клопотання про відстрочення його сплати відмовлено, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення відповідного недоліку.
Керуючись частинами 11 статті 176, статтями 174, 232-235, 322 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.
2. Заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" (вх. суду №25335/26) - залишити без руху.
3. Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі - 889 769,09 грн.
4. Роз`яснити Акціонерному товариству "Дніпроазот", що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 13.10.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Ю. Первушин