УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/10310/24
адміністративне провадження №К/990/45450/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., ОСОБА_2 від розгляду справи № 520/10310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач), в якому просив суд:
визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15 березня 2024 року №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року;
зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15 березня 2024 року № 04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року;
допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі № 520/10310/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ Харківській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15 березня 2024 № 04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15 березня 2024 року № 04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2024 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року по справі № 520/10310/24 доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року по справі № 520/10310/24 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі № 520/10310/24 залишено без змін.
Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року залишено без задоволення, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року по справі № 520/10310/24 залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі № 520/10310/24 набрало законної сили 13.11.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року встановлено судовий контроль за виконання рішення суду від 01 липня 2024 року.
24 березня 2026 року до суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду у справі №520/10310/24.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі №520/10310/24, а саме три місяці з дня отримання даної ухвали.
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу задоволено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 11 серпня 2026 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №520/10310/24, оскільки згідно із частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України така ухвала суду після її перегляду в апеляційному порядку, не оскаржується до суду касаційної інстанції.
02 вересня 2026 року на адресу Верховного Суду від позивача повторно надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 520/10310/24.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 520/10310/24, оскільки за правилами пункту 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
06 жовтня 2026 року на адресу Верховного Суду від позивача втретє надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 520/10310/24.
Разом із касаційною скаргою скаржником заявлено заяву про відвід суддів Чиркіна С.М., Берназюка Я.О. та ОСОБА_2
У заяві про повну недовіру ОСОБА_1 вказує на те, що для об`єктивності і неупередженості суддів було б доцільним змінити колегію суддів, оскільки їх рішення остаточне і не оскаржується.
У зв`язку з наведеним, позивач просить передати справу № 520/10310/24 на новий перерозподіл для визначення іншої колегії суддів в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 06.10.2026 №4929/0/5-26 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду» відраховано суддю ОСОБА_2 06.10.2026 зі штату Верховного Суду у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 06.10.2026 №2047/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Чиркіну С.М., суддям Берназюку Я.О., Шарапі В.М.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши та вивчивши аргументи, наведені у заяві позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
Згідно пункту 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Правила недопустимості повторної участі судді у розгляді адміністративної справи визначені статтею 37 КАС України.
Положення даної статті встановлені для того, щоб виключити повторну участь суддів у розгляді справи. Це пов`язано з можливістю формування у судді, який раніше вирішував справу, вже визначеної чіткої позиції щодо суті справи, що, в свою чергу, може обумовити його упереджене ставлення і вплинути на результат справи при повторній участі у її розгляді. Ці правила служать гарантією особам, які беруть участь при повторному розгляді справи, у їх неупередженості до нового складу суду.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо його сумнівів в неупередженості цієї колегії суддів необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Доводи ОСОБА_1 щодо наявності сумнівів в упередженості колегії суддів зводяться до того, що цією колегією суддів постановлено ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2026 року та від 17 вересня 2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 520/10310/24, з обґрунтуванням яких позивач не згоден.
Проте ці висновки колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас в ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 520/10310/24 колегія суддів покликалась на пряму норму процесуального закону, а саме частину другу статті 328 КАС України, якою встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які за наслідками їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до Верховного Суду.
Юридичні приписи частини другої статті 328 КАС України не передбачають можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду судом апеляційної інстанції, яка постановлена за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, визначеному положеннями статті 382 КАС України.
Втім в ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 520/10310/24 Суд застосував пряму норму процесуального закону, а саме пункт 3 частини першої статті 333 КАС України, якою встановлено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Отже, вказані доводи свідчать саме про незгоду сторони з процесуальними рішеннями колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Проте заява ОСОБА_1 не містить інформації про обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36 та 37 КАС України.
За такого правового регулювання та наведених заявником обставин підстави для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки заяву про відвід подано поза межами судового засідання та відсутні встановлені частиною четвертою статті 40 КАС України підстави для її вирішення цією колегією суддів, питання про відвід підлягає передачі іншому судді.
Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу, питання про відвід відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Щодо заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 від участі в розгляді цієї справи, то Верховний Суд враховує, що суддю ОСОБА_2 на підставі наказу Голови Верховного Суду від 06.10.2026 №4929/0/5-26 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду» відраховано зі штату Верховного Суду з 06.10.2026 у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 06.10.2026 №2047/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
Отже, оскільки суддю ОСОБА_2 у зв`язку із звільненням замінено у законодавчо встановлений спосіб, заяву в цій частині слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду про відвід колегії суддів Верховного Суду Чиркіна С.М. та Берназюка Я.О. від розгляду справи № 520/10310/24 визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Чиркіна Сергія Миколайовича та судді Берназюка Яна Олександровича від розгляду справи № 520/10310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 від участі в розгляді справи № 520/10310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа