УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/10310/24
адміністративне провадження №Зі/990/166/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О. від розгляду справи № 520/10310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , заявник, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - ГУ ПФ України в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Харківській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 № 04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 № 04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, позов задоволено.
Крім того, додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 було доповнено резолютивну частину рішення від 01.07.2024 у справі № 520/10310/24, а саме: зобов`язано ГУ ПФ України в Харківській області негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у межах суми стягнення за один місяць; вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Харківській області, подану на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, залишено без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.
Надалі ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024.
За наслідками розгляду Харківським окружним адміністративним судом зазначеного звіту постановлено ухвалу від 14.05.2026, якою:
- прийнято звіт органу Пенсійного фонду України про виконання рішення суду у справі № 520/10310/24;
- встановлено ГУ ПФ України у Харківській області новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/10310/24 в частині, що залишилася невиконаною;
- задоволено клопотання відповідача про звільнення від сплати штрафу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 залишено без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 11.08.2026 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України (а саме у тому випадку, коли суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню).
02.09.2026 від позивача до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі № 520/10310/24.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 333 КАС України (за змістом якої суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення).
06.10.2026 ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ті самі судові рішення - ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі № 520/10310/24.
Разом з касаційною скаргою скаржник подав заяву про відвід від участі у розгляді справи № 520/10310/24 суддів Чиркіна С.М., Берназюка Я.О. та ОСОБА_2.
В обґрунтування заявленого відводу заявник посилався на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України та зазначив, що названий склад колегії суддів Верховного Суду прийняв ухвали, якими ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за поданими касаційними скаргами. Крім того, позивач також звертався із клопотанням про передачу справи № 520/10310/24 на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду, проте, на думку заявника, безпідставно відмовлено в задоволенні цього клопотання. У зв`язку з цим заявник зазначає про свою недовіру названим суддям та вказує на доцільність зміни складу колегії суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2026 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О. від участі у розгляді справи № 520/10310/24 та передано вказану заяву у цій частині до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви про відвід.
Одночасно цією ж ухвалою від 12.10.2026 Верховний Суд залишив заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. від участі у розгляді справи № 520/10310/24 без розгляду з тієї причини, що на момент розгляду зазначеної заяви суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 подану заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О. (реєстр. №Зі/990/166/26) передано на розгляд судді Кравчука В.М.
Визнаючи заяву необгрунтованою. колегія суддів заначила, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
В ухвалі Верховного Суду від 17.09.2026 про відмову у відкритті провадження у справі № 520/10310/24 колегія суддів застосувала пряму норму процесуального закону, а саме п. 3 ч. 1 ст. 333 КАС України, якою встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Отже, доводи заявника, на думку колегії суддів, свідчать саме про незгоду сторони з процесуальними рішеннями колегії суддів, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Заява ОСОБА_1 не містить інформації про обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи, відповідно до ст.ст. 36 та 37 КАС України.
Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд погоджується з позицією колегії суддів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 і 8 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Частинами1 і 2 ст. 36 КАС України передбачені випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Частиною 3 ст. 39 КАС України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За змістом приписів ч. 4 наведеної статті встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частинии першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, для відводу судді недостатньо лише суб`єктивної недовіри учасника справи до судді. Заявник повинен навести конкретні обставини, які б за своїм характером могли б обгрунтовано поставити під сумнів неупередженість або об`єктивність судді. При цьому оцінці підлягають не лише суб`єктивні побоювання заявника, а й те, чи існують фактичні обставини, які б могли виправдати такі побоювання.
Відповідно до тексту заяви про відвід сумніви заявника в неупередженості суддів пов`язані з постановленням ними ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження, а також з іншими процесуальними рішеннями, з якими заявник не погоджується, однак сам факт постановлення суддями таких процесуальних рішень не свідчить про їхню упередженість або необ`єктивність. Такий висновок не слідує ана зі змісту наведених заявником ухвал, ані з обставин їхнього постановлення, зазначених у заяві про відвід.
Заявник не навів конкретних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість суддів у результаті розгляду справи або про наявність інших об`єктивно обґрунтованих сумнівів у їхній неупередженості чи об`єктивності.
Наведені в заяві доводи фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суддів і не підтверджують наявності передбачених ст. 36 і 37 КАС України підстав для відводу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 та наведені в ній доводи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід суддів Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О. від участі у розгляді справи №520/10310/24 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Чиркіна С.М. і Берназюка Я.О. від участі у розгляді справи № 520/10310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук