ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/2948/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Дарміна М.О.,
за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,
за участю представників:
кредитора Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (скаржника): Препелиця Ю.В. (в залі суду),
інші учасники: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі №908/2948/23 (суддя О.О. Юлдашев), повний текст складений 31.07.2026,
кредитори:
1. Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
2. ОСОБА_1 ,
3. Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС,
боржник - Фізична особа ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 02 червня 2006 року, місце проживання: АДРЕСА_1 )
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/2948/23 про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , Адерса: АДРЕСА_2 ).
11.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про закриття провадження у справі № 908/2948/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви Банк послався на недобросовісність поведінки боржника, подання нею неповної та недостовірної інформації про майно, доходи та зобов`язання, відсутність належного проєкту плану реструктуризації боргів, а також на інші обставини, які, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для закриття провадження відповідно до частини сьомої статті 123 та частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зокрема, Банк зазначив, що у заяві про відкриття провадження та деклараціях про майновий стан боржника не було відображено належний ОСОБА_2 автомобіль, який є предметом застави за договором застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023.
Крім того, Банк указав на необґрунтованість заявленої у справі заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн, грошові вимоги якого були відхилені судом апеляційної інстанції, а договір позики від 06.01.2021 надалі визнаний недійсним у межах відокремленого позовного провадження.
Також заявник послався на невідображення у первісних документах боржника заборгованості перед ОСОБА_3 у розмірі 310 000,00 грн, відсутність реального та виконуваного плану реструктуризації боргів, відсутність у боржника офіційних доходів та неповідомлення нею обставин, які перешкоджають працевлаштуванню і погашенню боргів.
На переконання Банку, наведене у сукупності свідчить про використання ОСОБА_2 процедури неплатоспроможності не з метою відновлення платоспроможності, а для уникнення виконання зобов`язань перед забезпеченим кредитором та оспорювання укладених із Банком договорів забезпечення.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі №908/2948/23 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про закриття провадження у справі №908/2948/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 відмовлено. Визнано, що на момент звернення із заявою та її розгляду відсутні встановлені Кодексом України з процедур банкрутства достатні правові підстави для закриття провадження у справі, а наведені заявником доводи є передчасними та потребують завершення перевірки в межах процедури реструктуризації. Ухвалено провадження у справі № 908/2948/23 продовжити у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.
В апеляційній скарзі вих. № 07/08/2026 Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі № 908/2948/23 про відмову в задоволенні заяви Банку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд безпідставно визнав заяву про закриття провадження передчасною через відсутність звіту керуючої реструктуризацією ОСОБА_4 про результати перевірки декларацій боржника, не надавши належної оцінки її бездіяльності, оскільки з моменту призначення 27.08.2024 протягом майже двох років не було забезпечено скликання зборів кредиторів, проведення інвентаризації майна та визначення його вартості, перевірки декларацій боржника і членів її сім`ї, підготовки та подання плану реструктуризації боргів, а також звітування перед кредиторами й судом. Крім того, керуюча реструктуризацією не виконала вимог ухвали суду від 09.07.2026 щодо подання до 27.07.2026 письмових пояснень і заперечень стосовно заяви Банку з урахуванням доповнень від 02.07.2026, звітів про проведену роботу та результати перевірки декларацій, самих декларацій, відомостей про опис та інвентаризацію майна, підготовку плану реструктуризації, скликання зборів кредиторів, отримання документів від попереднього керуючого Микитьона В.В. та інших доказів.
На думку апелянта, суд не врахував і недобросовісну поведінку боржниці, яка, як стверджує апелянт, не виявляє реального прагнення до компромісу з кредиторами та не вживає дієвих заходів для погашення боргів. Зокрема, у заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_2 зазначила про відсутність у неї автомобіля, хоча їй належав і перебував у її володінні заставний транспортний засіб - легковий універсал-В LEXUS NX 300H, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Також боржниця не зазначила зобов`язання в сумі 310 000,00 грн перед ОСОБА_3 , яка заявила грошові вимоги лише 21.03.2025 із пропуском установленого строку, тоді як боржниця визнала їх 03.04.2025, а відповідна заборгованість не була включена до проєкту плану реструктуризації.
Окремо Банк наголошує, що матеріали справи не містять належного проєкту плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 , який відповідно до частини 8 статті 116 та статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства мав бути поданий разом із заявою про відкриття провадження, натомість містять проєкт плану іншої особи - ОСОБА_5 .
Не погоджується апелянт і з висновками суду щодо необхідності додаткового дослідження обставин виникнення грошових вимог ОСОБА_1 на суму 200 000,00 грн, оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 908/2948/23 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у частині визнання цих вимог та відхилено вимоги ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн основного боргу і 5 368,00 грн судового збору, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 908/2948/23(908/114/24) визнано недійсним договір позики від 06.01.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначені постанови не оскаржувалися в касаційному порядку боржницею та ОСОБА_1 , а встановлені ними обставини, за доводами апелянта, є преюдиційними відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та підтверджують наведення боржницею недостовірних відомостей про відповідне зобов`язання.
Щодо місця проживання боржниці Банк зазначає, що ОСОБА_2 , яка з 26.10.2007 майже 16 років була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , 14.09.2023, незадовго до подання заяви про неплатоспроможність до Господарського суду Запорізької області, зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом із реєстру територіальної громади від 15.09.2023, однак доказів фактичного проживання в Запоріжжі не надала. На підтвердження перебування боржниці в Києві та Київській області апелянт посилається на постанови судів у справах № 369/19811/24, № 369/19341/24 та № 759/1699/25, якими її у 2024-2025 роках тричі притягнуто до адміністративної відповідальності за ДТП та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також стверджує, що після подання доповнень до заяви про закриття провадження від 02.07.2026 боржниця та її адвокат Литвиненко С.С. не надали доказів її фактичного проживання в Запоріжжі.
На думку Банку, недобросовісність боржниці також підтверджується постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 908/3236/24, якою залишено без задоволення її апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність: суд установив, що після звернення із заявою у справі № 908/2948/23 ОСОБА_2 27.11.2024 повторно подала заяву у справі № 908/3108/24, яку відкликала 28.11.2024, 04.12.2024 звернулася у справі № 908/3169/24, яку також відкликала 11.12.2024, та 13.12.2024 вчетверте звернулася із заявою у справі № 908/3236/24, не дочекавшись остаточного рішення Верховного Суду за касаційною скаргою у справі № 908/2948/23.
Обґрунтовуючи необхідність закриття провадження, апелянт посилається на частину 11 статті 126 КУзПБ, відповідно до якої неподання протягом трьох місяців із дня відкриття провадження погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації дає суду право визнати боржника банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів або закрити провадження, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 25.02.2026 у справі № 916/912/25, від 17.03.2026 у справі № 920/1398/21, від 08.04.2026 у справі № 907/1039/24 та від 16.05.2023 у справі № 916/1885/22, згідно з якими добросовісність боржника, причини неподання плану реструктуризації та поведінка учасників справи мають оцінюватися судом у сукупності.
Банк наголошує, що з моменту відкриття провадження 05.10.2023 минуло 2 роки та 10 місяців, погоджений кредиторами план реструктуризації до суду не подано, причому боржниця, на переконання апелянта, не розробляла його та не направляла кредиторам, приховувала відомості про фактичне місце проживання, доходи, витрати на адвоката, судові збори, штрафи на загальну суму 53 666,80 грн та утримання транспортного засобу, а керуюча реструктуризацією ОСОБА_4 неналежно виконувала свої обов`язки, обмежившись, зокрема, поданням уточнених позовних заяв і заяв про забезпечення позовів у справах №908/2948/23(908/3700/23) та №908/2948/23(908/3701/23) щодо визнання недійсними договорів іпотеки та застави, укладених із АТ «Банк Кредит Дніпро», що, на думку Банку, свідчить про використання процедури для відтермінування погашення заборгованості.
Посилаючись на частину 5 статті 236 ГПК України, апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин і не надав оцінки всім доводам та доказам, у зв`язку із чим просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі № 908/2948/23, ухвалити нове рішення про задоволення заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 через її недобросовісність.
3. Узагальнені доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом процесуальних строків не було подано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2948/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 відкрито провадження у справі, введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича (свідоцтво № 11 від 31.01.2013).
Повідомлення про відкриття провадження оприлюднено 05.10.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України за № 71557.
Ухвалою від 28.11.2023 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» у розмірі 7 748 342,01 грн, забезпечені заставою та іпотекою майна боржника, а також 5 368,00 грн судового збору, що підлягають врахуванню позачергово.
Ухвалою від 27.08.2024 керуючою реструктуризацією призначено арбітражну керуючу Камінську Анну Анатоліївну (свідоцтво № 1413 від 19.07.2013).
Надалі справа перебувала на розгляді судів апеляційної та касаційної інстанцій у зв`язку з переглядом процесуальних рішень, ухвалених у межах провадження.
11.04.2025 через підсистему «Електронний суд» АТ ««Банк Кредит Дніпро» звернулося із заявою про закриття провадження у справі №908/2948/23, посилаючись на недобросовісну поведінку боржника, подання неповної та недостовірної інформації про майно, доходи й зобов`язання, відсутність належного проєкту плану реструктуризації боргів та інші обставини, які, на думку Банку, відповідно до частини сьомої статті 123 і частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є підставами для закриття провадження. Зокрема, Банк зазначив, що у заяві про відкриття провадження та деклараціях про майновий стан не відображено належний ОСОБА_2 автомобіль, який є предметом застави за договором застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023; поставив під сумнів заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн, грошові вимоги якого були відхилені судом апеляційної інстанції, а договір позики від 06.01.2021 надалі визнано недійсним у межах відокремленого позовного провадження; також указав на невідображення в первісних документах боржника заборгованості перед ОСОБА_3 у розмірі 310 000,00 грн, відсутність реального та виконуваного плану реструктуризації, офіційних доходів і повідомлення про обставини, що перешкоджають працевлаштуванню та погашенню боргів.
На переконання Банку, наведені обставини свідчать про використання процедури неплатоспроможності не для відновлення платоспроможності, а для ухилення від виконання зобов`язань перед забезпеченим кредитором та оспорювання договорів забезпечення, укладених із Банком.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі № 908/2948/23 у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 28.11.2023 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» у розмірі 7 748 342,01 грн, забезпечені заставою та іпотекою майна боржника, а також 5 368,00 грн судового збору, що підлягають врахуванню позачергово. Надалі ухвалою від 27.08.2024 керуючою реструктуризацією призначено арбітражну керуючу Камінську Анну Анатоліївну замість арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича.
11.04.2025 АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося із заявою про закриття провадження у справі, посилаючись на недобросовісну поведінку боржника, неповноту та недостовірність відомостей про її майновий стан, невідображення окремих активів і зобов`язань, штучне формування кредиторської заборгованості, відсутність реального плану реструктуризації боргів та інші обставини, які, на думку Банку, свідчать про використання процедури неплатоспроможності для ухилення від виконання зобов`язань перед забезпеченим кредитором. У подальших доповненнях та письмових поясненнях Банк конкретизував зазначені доводи, зокрема послався на обставини щодо автомобіля Lexus NX 300H 2016 року випуску, заборгованості перед ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зміни зареєстрованого місця проживання боржника, її перебування в місті Києві та Київській області, звернення з іншими заявами про неплатоспроможність, а також неподання погодженого та схваленого кредиторами плану реструктуризації.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що наведені кредитором обставини потребують перевірки, однак на момент розгляду заяви не були встановлені всі передбачені Кодексом України з процедур банкрутства юридичні факти, необхідні для закриття провадження. Зокрема, не було завершено перевірку декларацій боржника керуючою реструктуризацією, не складено відповідного остаточного звіту, не підтверджено його вручення боржнику та невиконання останньою обов`язку подати виправлені декларації у встановлений законом строк. Крім того, суд урахував тривалий перегляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, заміну керуючого реструктуризацією та непередання їй попереднім керуючим повного обсягу матеріалів, необхідних для виконання покладених законом повноважень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на особливостях правового регулювання процедур неплатоспроможності фізичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України. Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, установлених законодавством про банкрутство. За змістом статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб здійснюється за правилами, визначеними Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, установлених Книгою четвертою цього Кодексу.
Правове регулювання неплатоспроможності фізичної особи спрямоване на забезпечення справедливого балансу між правом добросовісного боржника на відновлення платоспроможності та правом кредиторів на максимально можливе задоволення їхніх грошових вимог. Досягнення цієї мети передбачає добросовісну процесуальну поведінку боржника, повне й достовірне розкриття відомостей про майно, доходи, витрати та зобов`язання, співпрацю з керуючим реструктуризацією, а також реальну участь у підготовці плану реструктуризації боргів.
Водночас сама по собі незгода кредитора з поведінкою боржника, наявність окремих суперечностей у поданих документах або сумніви щодо мотивів звернення до суду не є достатніми для припинення процедури неплатоспроможності. Висновок про недобросовісність боржника як підставу для закриття провадження повинен спиратися на встановлені юридично значимі обставини, підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, з дотриманням передбаченої законом процедури.
За приписами статей 13, 74 та 86 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Отже, саме на заявникові лежить обов`язок довести наявність фактичних і правових передумов для застосування обраного ним процесуального наслідку, а суд не вправі підміняти встановлення таких обставин припущеннями.
Основним доводом апелянта є твердження про приховування ОСОБА_2 інформації щодо належного їй майна та окремих грошових зобов`язань, що, на думку апелянта, свідчить про недобросовісність боржника та зумовлює необхідність закриття провадження відповідно до частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів відхиляє цей довід як такий, що не враховує встановленого зазначеною нормою порядку застосування відповідного процесуального наслідку.
Частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено можливість закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, якщо у звіті керуючого реструктуризацією за результатами перевірки декларацій боржника виявлено неповну та/або недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника або членів його сім`ї, а боржник упродовж семи днів після отримання такого звіту не надав суду виправлених декларацій із повною та достовірною інформацією.
Отже, застосування цієї норми передбачає не лише виявлення певних невідповідностей у відомостях про майновий стан боржника, а й послідовне встановлення сукупності юридично значимих обставин: проведення керуючим реструктуризацією перевірки декларацій, складання відповідного звіту з конкретизацією виявлених неповних або недостовірних відомостей, отримання цього звіту боржником та неподання нею протягом семи днів виправлених декларацій.
Як установив суд першої інстанції, на час розгляду заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» в матеріалах справи не було завершеного звіту керуючої реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника, який містив би конкретні висновки щодо виявлених недоліків. Також були відсутні докази направлення та отримання боржником такого звіту, початку перебігу семиденного строку й невиконання обов`язку щодо подання виправлених декларацій.
Натомість матеріали справи підтверджували, що керуюча реструктуризацією не отримала від попереднього керуючого реструктуризацією повного обсягу документів, необхідних для перевірки декларацій, інвентаризації майна та аналізу майнового стану боржника. З огляду на необхідність завершення відповідних заходів ухвалою від 09.07.2026 суд зобов`язав керуючу реструктуризацією надати звіт про результати перевірки декларацій, наявні декларації, матеріали інвентаризації та інші документи, необхідні для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для закриття провадження.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передбачена частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства процедура на момент розгляду заяви Банку не була завершена. Доводи кредитора та подані ним документи не можуть замінити звіт керуючого реструктуризацією, оскільки закон пов`язує можливість застосування відповідного наслідку не лише з виявленням недоліків декларацій, а й із наданням боржнику передбаченої законом можливості їх виправити.
Протилежне тлумачення фактично позбавило б боржника права подати виправлені декларації після отримання звіту та нівелювало б установлену законодавцем послідовність дій.
Апелянт також зазначає, що ОСОБА_2 не вказала у заяві про відкриття провадження та деклараціях про майновий стан належний їй автомобіль, який є предметом застави за договором застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023. На підтвердження значущості цієї обставини кредитор також указує на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 у справі №908/2821/24, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2026, яким звернуто стягнення на зазначений автомобіль, та на оскарження цього рішення боржником у касаційному порядку.
Колегія суддів погоджується, що відомості про зазначений транспортний засіб мають істотне значення для встановлення дійсного майнового стану боржника та підлягають належній перевірці. Для належної оцінки цього доводу необхідно встановити правовий режим транспортного засобу, момент набуття та збереження права власності боржника, відомості державних реєстрів у відповідні звітні періоди, зміст поданих декларацій, а також причини невідображення відповідних відомостей. Ці обставини мають бути досліджені в межах перевірки декларацій керуючою реструктуризацією та відображені в її звіті.
Отже, посилання Банку на автомобіль є підставою для продовження перевірки майнового стану боржника, але за відсутності завершеного звіту та встановлення інших передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства умов не є достатньою підставою для закриття провадження.
Апелянт також стверджує, що боржник не відобразила у первісних документах заборгованість перед ОСОБА_3 у розмірі 310 000,00 грн, а обставини щодо грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн і визнання недійсним договору позики від 06.01.2021 свідчать про штучне формування кредиторської заборгованості та використання процедури неплатоспроможності всупереч її призначенню.
Колегія суддів ураховує, що достовірність відомостей про кредиторську заборгованість має істотне значення для визначення складу зобов`язань боржника, формування реєстру вимог кредиторів та розроблення плану реструктуризації. Однак, за відсутності завершеної перевірки декларацій та повного з`ясування зазначених обставин висновок про свідоме приховування заборгованості або штучне формування кредиторських вимог є передчасним. Крім того, наявність визнаних і непогашених вимог інших кредиторів, зокрема забезпечених вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» та вимог податкового органу, свідчить, що питання неплатоспроможності боржника не вичерпується правовідносинами з ОСОБА_1 .
В обґрунтування недобросовісності боржника АТ «Банк Кредит Дніпро» також посилається на зміну ОСОБА_2 зареєстрованого місця проживання незадовго до звернення до Господарського суду Запорізької області, її перебування в місті Києві та Київській області, а також неодноразове звернення з іншими заявами про неплатоспроможність у період касаційного перегляду судових рішень у справі № 908/2948/23. У доповненнях Банк також послався на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №908/3236/24.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини можуть ураховуватися під час загальної оцінки процесуальної поведінки боржника, однак самі по собі не утворюють безумовних підстав для закриття провадження у справі № 908/2948/23.
Як установлено судом першої інстанції, на час звернення до суду наявність у боржника зареєстрованого місця проживання у місті Запоріжжі підтверджувалася відповідними реєстраційними відомостями. Самі лише факти перебування особи в іншому населеному пункті, керування транспортним засобом поза місцем реєстрації чи інші окремі відомості не доводять відсутності місця проживання за зареєстрованою адресою.
Так само звернення з іншими заявами про неплатоспроможність у період перегляду судового рішення у справі №908/2948/23 потребує оцінки з урахуванням процесуального стану відповідних проваджень, обставин їх порушення та наслідків розгляду. Процесуальні дії, вчинені в інших справах у період, коли судове рішення щодо відкриття провадження у справі №908/2948/23 переглядалося судами вищих інстанцій, не є автоматичною підставою для закриття провадження, яке продовжилося після відповідного касаційного перегляду.
Обставини, оцінені судом у справі №908/3236/24, також не звільняють суд у цій справі від обов`язку самостійно встановити наявність усіх юридичних передумов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Отже, посилання Банку на зазначені факти не спростовують висновку суду першої інстанції про недостатність доказів для закриття провадження.
Окремою підставою заяви Банк визначив відсутність погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, а також відсутність у ОСОБА_2 офіційних доходів і повідомлення про обставини, які перешкоджають працевлаштуванню та погашенню заборгованості.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців із дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі.
Зміст цієї норми свідчить, що сплив установленого строку та неподання погодженого плану не зумовлюють автоматичного закриття провадження, оскільки законодавець наділив суд правом обрати відповідний процесуальний наслідок з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому суд має оцінити причини неподання плану, поведінку боржника, кредиторів і керуючого реструктуризацією, вжиті заходи щодо його розроблення та погодження, а також перспективи подальшого проведення процедури реструктуризації або переходу до процедури погашення боргів.
У цій справі суд першої інстанції встановив, що провадження тривалий час перебувало на розгляді судів апеляційної та касаційної інстанцій, окремі судові рішення переглядалися, а постанова суду апеляційної інстанції, пов`язана з відмовою у відкритті провадження, надалі була скасована Верховним Судом. Також відбулася заміна керуючого реструктуризацією, при цьому не було передано повного обсягу документів і відомостей, необхідних для перевірки декларацій, інвентаризації майна, аналізу майнового стану боржника, взаємодії з кредиторами та підготовки плану реструктуризації.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком, що відсутність погодженого плану не може бути поставлена виключно у вину боржнику без з`ясування причин його неподання та оцінки дій інших учасників процедури. До завершення перевірки декларацій, інвентаризації майна, визначення актуального складу активів і зобов`язань боржника, уточнення розміру вимог кредиторів і проведення зборів кредиторів неможливо належним чином оцінити реальність та виконуваність плану реструктуризації або остаточно встановити неможливість його підготовки.
Відсутність офіційних доходів боржника та сумніви Банку щодо її можливості виконувати зобов`язання мають значення для оцінки перспектив реструктуризації, проте самі по собі не доводять наявності підстав для закриття провадження. Такі обставини повинні оцінюватися в сукупності з відомостями про майно, доходи, зобов`язання, фактичні можливості боржника та результатами заходів, проведених керуючою реструктуризацією.
Отже, наведені доводи апелянта підлягають перевірці під час подальшого провадження у справі, однак не спростовують висновку про відсутність достатніх правових підстав для закриття провадження.
У письмових поясненнях від 28.07.2026 Банк зазначив, що його забезпечені вимоги, визнані ухвалою від 28.11.2023, були частково погашені шляхом позасудового звернення стягнення на квартири № 42 та АДРЕСА_5 , а також шляхом стягнення коштів із поручителя. За розрахунком Банку, залишок заборгованості становить 1 265 846,71 грн. Крім того, Банк указав на наявність судового спору щодо звернення стягнення на автомобіль Lexus NX 300H 2016 року випуску.
Колегія суддів погоджується з тим, що непогашення вимог Банку підтверджує його процесуальний інтерес як кредитора у справі про неплатоспроможність. Водночас наявність такого інтересу не є тотожною наявності правових підстав для закриття провадження.
Часткове погашення заборгованості та зміна її залишку потребують урахування під час визначення актуального розміру вимог кредитора, оцінки забезпечення та встановлення реального майнового стану боржника. Проте ці обставини не доводять самі по собі передбачених частиною 7 статті 123 або частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства умов для закриття справи.
Колегія суддів зауважує, що у межах розгляду заяви Банку суд першої інстанції не визнав наведені кредитором обставини юридично незначущими чи такими, що взагалі не підлягають перевірці. Суд першої інстанції установив необхідність їх подальшого дослідження в межах процедури реструктуризації, зокрема шляхом завершення перевірки декларацій, проведення інвентаризації майна, встановлення складу активів і зобов`язань боржника та з`ясування можливості підготовки плану реструктуризації.
Відмова в задоволенні заяви за таких обставин не означає підтвердження безумовної добросовісності боржника чи остаточного спростування всіх тверджень Банку. Її правовою підставою є відсутність на час розгляду заяви достатньої сукупності встановлених юридичних фактів, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість закриття провадження. Водночас така відмова не позбавляє учасників справи права повторно порушити питання про закриття провадження, якщо після завершення відповідних перевірок буде встановлено передбачені законом підстави.
Колегія суддів також ураховує, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність є істотним процесуальним наслідком, який припиняє застосування відповідної процедури, при цьому, зокрема, постановою від 01.10.2026 в даній справі №908/2948/23 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 (про зупинення провадження з розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023), скасовано зазначену ухвалу, а справу №908/2948/23 направлено для продовження розгляду заяви Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 до Господарського суду Запорізької області.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З врахуванням викладеного вище, підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі №908/2948/23 відсутні.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 9 КУзПБ, ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі №908/2948/23 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2026 у справі №908/2948/23 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повну постанову складено та підписано 19.10.2026 (у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці у період 05.10.2026-16.10.2026).
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
М.О. Дармін