СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/1286/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1891 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., ухвала складена і підписана 26.08.2026) у справі №917/1286/25
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", с. Гиряві Ісківці, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення 62 030 200,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн.
21.08.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" про заміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 шляхом припинення арешту грошових коштів ТОВ "Агро Перемога" (код ЄДРПОУ 36190829), які знаходяться на всіх рахунках товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах 62 030 200,00 грн, та застосування замість нього іншого заходу забезпечення позову - накладення арешту на належні ТОВ "Агро Перемога" зернозбиральні комбайни:
1) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
2) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
3) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 , заводський № НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_9 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн;
4) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_10 , заводський № НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_12 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн, загальною ринковою вартістю 63 031 920,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2026, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.08.2026 у справі №917/1286/25, поновлено провадження у справі.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" від 20.08.2026 (вх. № 11368 від 21.08.2026) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у справі № 917/1286/25 задоволено.
Замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25, а саме - арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", адреса: Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вул. Миру, буд. 2/1; ЄДРПОУ 36190829, які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн, на інший захід забезпечення позову - накладення арешту на належні ТОВ "Агро Перемога" зернозбиральні комбайни:
1) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
2) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
3) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 , заводський № НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_9 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн;
4) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_10 , заводський № НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_12 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн, загальною ринковою вартістю 63 031 920,00 грн.
Арешт зазначених комбайнів постановлено застосовувати без їх вилучення, без передачі на зберігання третім особам та без заборони ТОВ "Агро Перемога" володіти і користуватися зазначеними машинами у господарській діяльності, із забороною відчуження, дарування, міни, внесення до статутного капіталу, передачі в заставу, повторної застави, перереєстрації на іншу особу, зняття з реєстраційного обліку з метою відчуження, вчинення інших реєстраційних або юридичних дій, наслідком яких є зміна власника чи виникнення нового речового обтяження.
Припинено дію арешту грошових коштів ТОВ "Агро Перемога" у межах 62 030 200,00 грн, накладеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25.
Зупинено провадження у справі.
Ухвала суду обґрунтована тим, що вартість майна, накласти арешт на яке просить відповідач, перевищує розмір позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі. При цьому захід забезпечення позову, на який заявник просить замінити вжитий судом (накладення арешту на належні ТОВ "Агро Перемога" зернозбиральні комбайни загальною вартістю 63 031 920,00 грн), здатний забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову та є співмірним із заявленими позовними вимогами.
ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2026 у справі №917/1286/25; ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" у задоволенні клопотання про зміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25; залишити чинним захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25, якою накладено арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- відповідач у своєму клопотанні не надав доказів того, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність зміни обраного судом заходу забезпечення позову. ТОВ "Агро Перемога" не надало доказів створення перешкод у здійсненні господарської діяльності відповідача;
- не підтверджені жодними доказами доводи відповідача, що накладення арешту на грошові кошти на всіх банківських рахунках ТОВ "Агро Перемога" призвело до неможливості виплати заробітної плати, блокування і повного зупинення господарської діяльності, неможливість своєчасно розрахуватися за податковими зобов`язаннями;
- зміна заходів забезпечення позову шляхом, при якому повністю скасовується раніше застосований захід забезпечення позову, допускається лише за виняткових умов: наявності обставин та доказів, які свідчать про те, що обставини справи змінилися настільки, що зумовлюють необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору та обрання іншого заходу;
- суд не дослідив зв`язку зернозбиральних комбайнів з предметом позову по справі, не врахував факту виконання ухвали про арешт коштів, чим порушив приписи ст.ст. 136, 137 та 143 ГПК України;
- суд першої інстанції не врахував, що зміна способу забезпечення позову з арешту грошових коштів на арешт рухомого майна, має наслідком істотне зменшення гарантій позивачки у питанні виконання майбутнього рішення суду;
- грошові кошти на банківському рахунку в безготівковій формі, на які фактично накладено арешт державним виконавцем, не мають ризиків їх втрати на відміну від комбайнів, які можуть у процесі їх використання за цільовим призначенням втрачати свою вартість, або ж навіть можуть зазнати повної або часткової втрати їх властивостей;
- суд не дослідив реального існування майна, належності його відповідачу, фактичного технічного стану, комплектності, комерційної придатності та актуальної ринкової вартості під час розгляду заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим;
- суд не врахував, що у відповідача була альтернативна законодавча можливість запобігти тимчасовій забороні використання обігових коштів, без порушення балансу інтересів позивачки внаслідок скасування арешту грошових коштів.
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 15.01.2025 у справі № 904/1803/24).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2026 у cправі № 916/1194/25).
Поряд з цим згідно з частиною 1 статті 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Тобто, заміна заходів забезпечення позову, з огляду на ст. 143 ГПК України, пов`язана зі зміною чи припиненням підстав забезпечення позову і не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову на предмет її правомірності.
Заміна одного способу забезпечення позову іншим є правом суду, яке нерозривно пов`язане саме з наявністю відповідних підстав, а також те, що виходячи з загальних положень законодавства, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі Горнсбі проти Греції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.
При використанні механізму заміни заходу забезпечення позову ініціатор такої заміни повинен належним чином обґрунтовувати підстави заміни такого заходу та застосування іншого заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини та докази, які свідчать про те, що обставини справи змінилися настільки, що зумовлюють необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору та обрання іншого заходу, зазначити, що існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
Сторона, яка звертається з заявою про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з такою заявою.
З цією метою та із урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов`язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 липня 2025 року у справі № 916/4912/24).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 та інших, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад, надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму) (постанова Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29 вересня 2026 року у cправі № 914/3681/23(914/390/26).
Обґрунтовуючи необхідність заміни одного заходу забезпечення позову іншим, відповідач посилається на те, що чинний захід вилучає з господарського обороту 62 030 200,00 грн грошових коштів. Запропонований захід блокує лише право розпорядження чотирма матеріальними активами, не забороняючи їх виробничого використання. Це означає, що позивачка отримує майнову гарантію, відповідач не може відчужити майно, але підприємство продовжує використовувати комбайни для збирання врожаю та формування доходу. Таким чином, виробниче використання арештованої техніки не погіршує становища позивачки. Навпаки, воно сприяє підтриманню платоспроможності підприємства. Згідно з офіційним Балансом ТОВ "Агро Перемога" станом на 30.06.2026 грошові кошти та їх еквіваленти становили 87 848 000,00 грн. Одночасно існують арешт грошових коштів у справі №917/1064/25 у межах 13 158 600,00 грн та арешт грошових коштів у цій справі у межах 62 030 200,00 грн. Сукупна межа становить 75 188 800,00 грн, або приблизно 85,59% грошової ліквідності, відображеної у Балансі. Після врахування обох арештів залишається 12 659 200,00 грн. Водночас операційні витрати за І півріччя 2026 року становили 236 289 000,00 грн, тобто близько 39 381 500,00 грн щомісяця. Незавершене виробництво становило 296 542 000,00 грн. Для аграрного підприємства економічна реалізація такого активу неможлива без фінансування збиральної кампанії, пального, запасних частин, ремонтів, заробітної плати, орендних платежів, податків, транспортування, сушіння та зберігання врожаю. Після накладення арешту ТОВ "Агро Перемога" фактично залучило 28 624 100,00 грн поворотної фінансової допомоги. 31.07.2026 Товариство також звернулося до АТ КБ "ПриватБанк" з метою фінансування оборотного капіталу. Тобто негативний вплив арешту коштів вже підтверджений не прогнозом, а фактичними фінансовими подіями. Ухвалою від 11.08.2026 провадження у справі знову зупинено до завершення судової експертизи. Строк її проведення наперед не визначений. Тому чинний арешт оборотних коштів фактично діятиме протягом невизначеного періоду. При оцінці пропорційності необхідно враховувати не лише інтенсивність обмеження, а й тривалість його дії.
У поданій заяві відповідач просив замінити вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25 захід забезпечення позову, а саме - накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн, на інший захід забезпечення позову - накладення арешту на належні ТОВ "Агро Перемога" зернозбиральні комбайни:
1) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
2) John Deere S7 600, 2026 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 від 10.07.2026, ринкова вартість - 17 482 440,00 грн;
3) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 , заводський № НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_9 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн;
4) John Deere S7 600, 2025 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_10 , заводський № НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_12 від 14.07.2025, ринкова вартість - 14 033 520,00 грн, загальною ринковою вартістю 63 031 920,00 грн.
До заяви відповідачем надано Звіт про незалежну оцінку майна, складений Приватним підприємством "Центр Оцінки та Юридичної Допомоги", зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість зазначеного майна становить 63 031 920,00 грн, огляд майна проводився в присутності оцінювача та представника замовника. При огляді встановлено, що дані, наведені в документах наданих замовником, відповідають транспортному засобу, представленому для огляду. Обстеження проводилося шляхом збору інформації, одержаної внаслідок візуальних спостережень та оглядів окремих вузлів і агрегатів. Метою оцінки є визначення ринкової вартості об`єктів оцінки для використання у судовій справі 917/1286/25 по забезпеченню судового позову.
До звіту було додано копії:
-свідоцтва про реєстрацію машини: серія НОМЕР_13 , серія НОМЕР_14 , серія НОМЕР_15 , серія НОМЕР_16 (комбайн зернозбиральний), власником яких є ТОВ "Агро Перемога";
- видаткової накладної №7623 від 30.04.2025, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агрістар" 2 комбайни зернозбиральні;
- видаткової накладної №743737 від 11.06.2026, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агротек-Інвест" 1 комбайн зернозбиральний;
- видаткової накладної №745899 від 30.06.2026, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агротек-Інвест" 1 комбайн зернозбиральний;
- балансово-складської довідки вих.№266 від 17.08.2026, відповідно до якої головний бухгалтер ТОВ "Агро Перемога" підтверджує наявність у суб`єкта господарювання на праві власності і на балансі майна, а саме 4 комбайни зернозбиральні John Deere;
- комерційні пропозиції ТОВ "Агрістар" та ТОВ "Агротек" щодо продажу зернозбиральних комбайнів John Deere;
- кваліфікаційного свідоцтва оцінювача Руденко Максима Олеговича;
- сертифіката суб`єкта оціночної діяльності ПП "Центр Оцінки та Юридичної Допомоги".
Таким чином, вартість майна, арешт на яке просить накласти відповідач, перевищує розмір позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі та здатне забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, запропонований захід забезпечення позову відповідає принципу пропорційності та збалансованості інтересів учасників справи, оскільки не створює перешкод для господарської діяльності відповідача, не впливає на його матеріальний стан як власника майна та не призводить до понесення ним додаткових витрат, та водночас включає в себе заборону відчуження, дарування, міни, внесення до статутного капіталу, передачі в заставу, повторної застави, перереєстрації на іншу особу, зняття з реєстраційного обліку з метою відчуження, вчинення інших реєстраційних або юридичних дій, наслідком яких є зміна власника чи виникнення нового речового обтяження, чим гарантує фактичне та ефективне виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що відповідачем не підтверджені жодними доказами, що накладення арешту на грошові кошти на всіх банківських рахунках ТОВ "Агро Перемога" призвело до неможливості виплати заробітної плати, блокування і повного зупинення господарської діяльності, неможливість своєчасно розрахуватися за податковими зобов`язаннями, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.11.2025, зокрема, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса"; провадження у справі № 917/1286/25 зупинено до закінчення проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Враховуючи те, що провадження у даній справі зупинено на невизначений термін, підприємство фактично опинилося у ситуації, коли арешт на обігові кошти у значній сумі накладено також на невизначений термін. Арешт грошових коштів на значну суму в період, коли аграрному підприємству необхідно займатися сезонними роботами, що є основним напрямком його діяльності, може бути непомірним тягарем для підприємства. Суд також враховує, що станом на 1 півріччя 2026р. незавершене виробництво становило 296 542 000,00 грн (що вбачається з балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2026р.) - для аграрного підприємства економічна реалізація такого активу неможлива без фінансування збиральної компанії, пального, запасних частин, ремонтів, орендних платежів, транспортуванні, сушіння та зберігання врожаю.
Як неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, у вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності товариства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/13310/23).
Щодо посилання апелянта про те, що зміна заходів забезпечення позову шляхом, при якому повністю скасовується раніше застосований захід забезпечення позову, допускається лише за виняткових умов, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідачем обґрунтовано необхідність здійснення зміни заходів забезпечення позову та надано на їх підтвердження відповідні докази.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивачки на те, що суд не дослідив реального існування майна, належності його відповідачу, фактичного технічного стану, комплектності, комерційної придатності та актуальної ринкової вартості під час розгляду заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, з огляду на наступне.
Як вже було наведено вище, відповідачем до заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим було надано Звіт про незалежну оцінку майна, складений Приватним підприємством "Центр Оцінки та Юридичної Допомоги", до якого було додано копії: свідоцтва про реєстрацію машини: серія НОМЕР_13 , серія НОМЕР_14 , серія НОМЕР_15 , серія АХ №135155 (комбайн зернозбиральний), власником яких є ТОВ "Агро Перемога"; видаткової накладної №7623 від 30.04.2025, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агрістар" 2 комбайни зернозбиральні; видаткової накладної №743737 від 11.06.2026, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агротек-Інвест" 1 комбайн зернозбиральний; видаткової накладної №745899 від 30.06.2026, відповідно до якої ТОВ "Агро Перемога" купило у ТОВ "Агротек-Інвест" 1 комбайн зернозбиральний; балансово-складської довідки вих.№266 від 17.08.2026, відповідно до якої головний бухгалтер ТОВ "Агро Перемога" підтверджує наявність у суб`єкта господарювання на праві власності і на балансі майна, а саме 4 комбайнів зернозбиральні John Deere.
Також зі звіту вбачається, що огляд проводився в присутності оцінювача та представника замовника. Тобто, оцінювачем було здійснено виїзд до місця знаходження рухомого майна та проведено його огляд.
Відповідно до ч.2 ст.143 ГПК України питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
Враховуючи обмежені строки розгляду заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, та наявні в матеріалах справи докази придбання відповідачем зернозбиральних комбайнів, суд першої інстанції здійснив розгляд клопотання відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що надані заявником суду свідоцтва про реєстрацію комбайнів, самі по собі, є лише документами, що підтверджують реєстрацію колісних транспортних засобів. Водночас відповідачем на підтвердження обставин знаходження у нього у власності даних комбайнів були надані 3 видаткові накладні про придбання їх у власність від ТОВ "Агрістар" та ТОВ "Агротек-Інвест", та довідку за підписом головного бухгалтера ТОВ "Агро Перемога" щодо наявності у відповідача на праві власності і на балансі 4 комбайнів зернозбиральних John Deere.
Разом з цим у разі наявності у позивачки сумнівів щодо знаходження у власності відповідача 4 зернозбиральних комбайнів John Deere, остання мала право клопотати перед судом про витребування у відповідача додаткових доказів на підтвердження цих обставин.
Щодо посилання апелянта на те, що суд не врахував, що у відповідача була альтернативна законодавча можливість запобігти тимчасовій забороні використання обігових коштів, без порушення балансу інтересів позивачки внаслідок скасування арешту грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
Разом з цим Закон не забороняє учаснику справи звернутися до суду з відповідним клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
У даному випадку відповідач звернувся до суду саме з клопотанням про заміну заходу забезпечення позову, а саме - накладення арешту на грошові кошти на інший захід забезпечення позову - накладення арешту на належні ТОВ "Агро Перемога" зернозбиральні комбайни, що є диспозитивним правом відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що суд не дослідив зв`язку зернозбиральних комбайнів з предметом позову у справі, не врахував факту виконання ухвали про арешт коштів, чим порушив приписи ст.ст. 136, 137 та 143 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів.
Суд зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2025 у cправі № 904/5212/24, від 02.12.2025 у cправі № 906/991/25.
Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача у межах ціни позову є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими вимогами майнового характеру та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову про стягнення коштів.
Питання наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не має універсального (абстрактного) характеру і підлягає дослідженню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням індивідуальних фактичних обставин справи та оцінки наданих заявником доказів.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що Господарський суд Полтавської області не врахував раніше встановлені ним обставини, які слугували підставою для накладення арешту на грошові кошти, внаслідок чого фактично відбувся перегляд підстав для застосування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою від 25.05.2026, з огляду на те, що суд першої інстанції не вдавався до переоцінки раніше встановлених ним обставин, оскільки, у даному випадку, суд надав оцінку доказам, які були надані відповідачем при зверненні до суду з клопотанням (вх. № 11368 від 21.08.2026) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Щодо посилання позивачки на те, що суд першої інстанції не врахував, що зміна способу забезпечення позову з арешту грошових коштів на арешт рухомого майна, має наслідком істотне зменшення гарантій позивачки у питанні виконання майбутнього рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
У ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, примусове виконання рішення не обмежується зверненням стягнення на кошти боржника, а може бути здійснено в інший спосіб, передбачений чинним законодавством, найпоширенішим з яких є саме звернення стягнення на рухоме майно, а саме по собі призначення інституту заходу забезпечення позову полягає в тому, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення в цілому.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.08.2026 у справі №917/1286/25 без змін як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2026 у справі №917/1286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.10.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя І.В. Тарасова