ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1286/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога»
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026
у складі колегії суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.
у справі № 917/1286/25
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога»
про стягнення 62 030 200,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» (далі - ТОВ «Агро Перемога», відповідач) 62 030 200,00 грн.
2. 18 травня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила застосувати заходи забезпечення позову у межах ціни позову 62 030 200,00 грн; накласти арешт на грошові кошти належні товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога», які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у сумі 62 030 200,00 грн.
3. Заява мотивована тим, що з моменту, коли відповідачу стало відомо про вихід позивача з ТОВ «Агро Перемога» (15.04.2024), пройшло більше року, але всупереч закону та статуту відповідача, колишньому учаснику ОСОБА_1 вартість її частки не була виплачена. Натомість відповідачем після подання позову, здійснювалися коригування раніше поданих фінансових звітів ТОВ «Агро Перемога» за 2023, 2024 роки, внаслідок чого у відповідній фінансовій звітності відбулося, зокрема, зменшення нерозподіленого прибутку між учасниками ТОВ «Агро Перемога» на 281,213 млн. грн, а також фінансовий результат за 2023 рік було змінено з прибутку у розмірі 55 440 тис. грн на збиток у розмірі 227 773 тис. грн.
4. Позивачка зазначила, що ТОВ «Агро Перемога» здійснило, після подачі позову маніпуляцію з фінансовою та бухгалтерською звітністю, яка штучно збільшила зобов`язання відповідача, зменшила вартість чистих активів, що відповідно мало суттєвий вплив на ринкову вартість частки, належної до виплати ОСОБА_1 . Такі дії ТОВ «Агро Перемога», на думку позивачки, призвели до того, що ринкова вартість частки ОСОБА_1 зменшилась на 28,121 млн. грн за рахунок внесення змін до фінансової звітності ТОВ «Агро Перемога» від 28.08.2025 року.
5. На переконання позивачки, при розгляді даної заяви про забезпечення позову має бути враховано, що одноособовий власник відповідача ОСОБА_2 , який одночасно є і директором ТОВ «Агро Перемога», не має жодних обмежень у будь-який час прийняти рішення про відчуження майна Товариства. ОСОБА_1 вважає, що майно, яке є у відповідача на момент розгляду позову може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду.
6. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 заяву про забезпечення позову задоволено.
Постановлено накласти арешт на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога», які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн.
7. Судом першої інстанції взято до уваги висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
8. Вирішуючи питання доцільності забезпечення позову, судом було враховано, що між сторонами існує спір щодо стягнення з відповідача частки у статутному капіталі у зв`язку з виходом позивача зі складу Товариства у заявленому позивачем розмірі, тому виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.
9. Судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем надані докази вчинення відповідачем дій зі зменшення активів підприємства - такі дії вчинялися неодноразово, послідовно та на значну вартість, що безумовно дає підстави для обґрунтованих припущень про те, що майно товариства може зменшитись настільки, що це матиме наслідком неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Відтак, суд погодився з доводами позивача, що невжиття заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
10. Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, з урахуванням обставин справи, в матеріалах справи відсутні докази, які можуть свідчити про реальну можливість заподіяння збитків відповідачу внаслідок застосованих заходів забезпечення позову.
11. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 про забезпечення позову, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Агро Перемога».
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
12. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 917/1286/25, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі № 917/1286/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/927/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.
13. Ухвала мотивована тим, що правовий висновок у справі № 915/927/25 щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, з метою гарантування дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та досягнення балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, дотримання принципу співмірності в контексті врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
14. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд ухвалою від 25.11.2025 передав справу № 915/927/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, та у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
15. Верховний Суд у вказаній ухвалі зазначив, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та/чи його конкретизаціїі та/чи уточнення, в аспекті того, чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову.
16. Крім того, на думку Верховного Суду, висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 підлягають конкретизації шляхом відступу та/чи конкретизації, та/чи уточнення, що у разі накладення арешту на грошові кошти відповідача, він (арешт) накладається саме у межах суми позову, а за умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів в межах суми позову, доцільно накласти заборону на вчинення певної дії (як-то: на відчуження майна), та доведення вартості майна якого покладається на позивача/заявника у відповідності до вимог статей 13, 136, 137 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
17. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 917/1286/25, в якій просить Суд касаційну скаргу ТОВ «Агро Перемога» задовольнити. Скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 917/1286/25 про зупинення апеляційного провадження та направити справу № 917/1286/25 до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ТОВ «Агро Перемога» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 про забезпечення позову.
18. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
19. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- правильно встановивши наявність перетину зі справою № 915/927/25 у частині арешту грошових коштів, не обґрунтував, чому цей перетин робить необхідним повне зупинення апеляційного провадження;
- не враховано пізнішу та безпосередньо релевантну постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26;
- не пояснено, чому чинний стандарт доказування, застосований Верховним Судом у справі № 916/1078/26 попри незавершений розгляд справи № 915/927/25, не може бути застосований апеляційним судом;
- не розмежовано правові питання, які можуть бути уточнені Об`єднаною палатою, та самостійні фактичні й процесуальні доводи апеляційної скарги;
- строк зупинення незаконно розширено до моменту оприлюднення повного тексту постанови, хоча п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України передбачає лише закінчення касаційного перегляду;
- ухвала не відповідає вимогам статей 234, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти мотивування та врахування релевантної практики Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Агро Перемога» та залишити без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 917/1286/25.
21. На переконання позивачки, оскаржувана ухвала є обґрунтованою з огляду на принцип єдності судової практики, суд апеляційної інстанції не допустив порушення приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України та застосував цю процесуальну норму у повній відповідності до правових висновків Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
22. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23. Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції щодо поняття, суті та меж зупинення провадження у справі. Так, зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
24. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
25. Верховний Суд зазначає, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано, зокрема ст. 228 Господарського процесуального кодексу України. Цією статтею визначено перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити провадження у справі.
26. Відповідно до п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
27. Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного з урахуванням цього обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.
28. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, розглянувши усне клопотання позивача, зупинив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/927/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.
29. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25, зокрема задоволено заяву про забезпечення позову. Постановлено накласти арешт на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога», які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову взяв до уваги висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до яких умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
30. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
31. Суд апеляційної інстанції встановив, що Верховний Суд ухвалою від 25.11.2025 передав справу № 915/927/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, та у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
32. Як вбачається із зазначеної вище ухвали Верховний Суд, передаючи справу № 915/927/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вказав на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та/чи його конкретизації та/чи уточнення, за змістом якого (висновку): «Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін».
33. Суд у вказаній ухвалі зазначив, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та /чи його конкретизаціїі та/чи уточнення, в аспекті того, чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову.
34. Тобто одним із питань, переданих на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/927/25 є стандарт доказування при розгляді заяви про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів.
35. У справі № 915/927/25, як і у справі, що розглядається № 917/1286/25, правовідносини стосуються вжиття заходів забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на належні відповідачу, зокрема кошти у межах ціни позову. Питання поставлені на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду стосуються застосування норм процесуального права, а саме ст. 136, 137 ГПК України.
36. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що Об`єднана палата у справі № 915/927/25 розглядає питання відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, якими керувався суд першої інстанції у своїй ухвали від 25.05.2026 про забезпечення позову, що є предметом апеляційного оскарження в апеляційному господарському суді.
37. Ухвалою від 19.12.2025 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 915/927/25 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
38. Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
39. Ураховуючи, що предметом апеляційного перегляду у справі, що розглядається, є ухвала про забезпечення позову, а об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/927/25 вирішується питання застосування норм процесуального права (ст. 136, 137 ГПК України) та підлягають розгляду питання: чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову, та беручи до уваги, що висновки Об`єднаної палати можуть мати суттєве значення для вирішення справи, суд апеляційної інстанції, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження.
40. Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 910/14960/24, в якій Верховний Суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду зазначив, що зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обґрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті, подібність справ суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
41. У справі № 910/14960/24 Верховний Суд, скасовуючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, зазначив, що у справі № 927/994/23, яка розглядається об`єднаною палатою, ключовим є питання щодо обмеження осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації права вимоги до зобов`язаної сторони, як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання та наявності підстав для відмови в позові у разі, якщо позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у пункті 1 Постанови № 187 як такі, що «пов`язані з державою-агресором».
Натомість у справі № 910/14960/24, в якій подано касаційну скаргу, вирішується питання щодо наявності підстав для застосування частини другої статті 27 Закону України «Про захист економічної конкуренції» оскільки за доводами позивача Указ Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 не поширює своєї дії на права та обов`язки особи, якими він міг би скористатися в інших країнах, а також на концентрацію у формі набуття 08.06.2017 Комбінатом 100% часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс - Київського картонно-паперового комбінату».
42. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені справи не відповідають критеріям подібності.
43. Крім того, відповідач у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26 та зазначає, що Верховний Суд, усвідомлюючи, що на розгляді Об`єднаної палати перебуває справа № 915/927/25 з питанням стандарту доказування ризику при арешті грошових коштів, не визнав це перешкодою для продовження розгляду справи № 916/1078/26 по суті.
44. Водночас у справі 916/1078/226 Верховний Суд взяв до уваги, що необхідність вжиття заходів забезпечення зводиться позивачем до тверджень про наявність у відповідача заборгованості перед ним у сумі 2 848 741,00 грн та невизнання такої заборгованості останнім, і саме ці обставини покладені судом першої інстанції в обґрунтування підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
45. Також у зазначеній справі суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є боржником відповідача у справі № 911/1065/24, у якій господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 27.06.2025 про стягнення 11 434 243,27 грн, заборгованість за яким не погашена. До того ж місцевий господарський суд розстрочив виконання цього рішення шляхом сплати кожного місяця до 27 числа, починаючи з березня 2026 року по 2 901 439,23 грн. Зауважив також на тому, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин, що дійсно між сторонами існує спір щодо повернення гарантійного платежу, доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення гарантійного платежу чи відмови останнього його повертати.
46. Тобто Верховним Судом у зазначеній справі враховано як відсутність обґрунтованого припущення, що є умовою застосування заходів забезпечення позову, так і відсутність доказів існування між сторонами спору щодо повернення гарантійного платежу.
47. Як зазначалося вище, наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
48. У справі № 910/13175/23, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Великою Палатою Верховного Суду розглянуто питання щодо застосування ч. 3 статті 195 ГПК України (ч. 3 ст. 210 ЦПК України та ч. 3 ст. 193 КАС України) в контексті питання можливості/неможливості зупинення провадження у справі після початку розгляду апеляційної або касаційної скарги по суті.
49. У зазначеній справі у постанові від 05.03.2025 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, за яких суд має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, слід виснувати, що ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.
50. Крім того, скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою апеляційне провадження зупинив до закінчення перегляду справи № 915/927/25 та додатково - до оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, тобто розширив передбачений процесуальним законом строк зупинення.
51. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
52. Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 ГПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
53. Частинами 5, 6 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
54. За приписами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
55. Частиною 1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
56. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
57. При проголошені в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови Верховного Суду, у цьому випадку Об`єднаної палати, у суду апеляційної інстанції немає можливості встановити мотиви ухваленої постанови, аргументацію та сам правовий висновок.
58. Верховний Суд бере до уваги, що практика зазначення у резолютивній частині ухвали про зупинення провадження вказівки на «оприлюднення повного тексту судового рішення» є сталою, зокрема застосовується самим Верховним Судом, що підтверджується чисельними ухвалами Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. За ч. 3 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
61. Згідно з ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Виходячи з меж перегляду справи у касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
63. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 917/1286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді С. В. Бакуліна
О. М. Баранець