Постанова № 141344009 у справі № 922/3282/24 від 03.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/3282/24 (922/57/26)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;

представниці ТОВ "Каіс Агро" - Гетьман А.А. (в залі суду);

представниця ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. - Бісик Я.В. ( в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. (вх.№1763 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Міньковського С.В. 14.07.2026 (повний текст складено та підписано 24.07.2026) у справі №922/3282/24(922/57/26)

за позовом ІНЕРКО ТРЕЙД С.А.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО",

2) Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

про визнання недійсним договору

в межах справи №922/3282/24

за заявою ІНЕРКО ТРЕЙД С.А.

до ТОВ "КАІС АГРО"

про визнання банкрутом,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3282/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро".

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Інерко Трейд С.А. в особі представника адвоката Бісик Яніни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро", Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" в порядку статті 42 КУзПБ, в якій просить суд:

1) Визнати недійсним Договір застави від 04.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" (код ЄДРПОУ 35071227; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 403) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, кабінет 501);

2) Скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державну реєстрацію застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 31532109 від 04.09.2024 року реєстратором: приватний нотаріус Малахова Г.І., Харківський міський нотаріальний округ, об`єктів обтяження, визначених позивачем у позові.

3) Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро", арбітражного керуючого Абрамова Володимира Володимировича, який виконує повноваження розпорядника майна боржника у справі про банкрутство № 922/3282/24.

4) Розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

5) Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір застави підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частинами першою та другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки:

- договір укладено у межах трирічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство та ним боржник прийняв на себе заставні зобов`язання, чим порушив права кредиторів;

-договір, на думку позивача, має ознаки фраудаторного правочину та суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

- УАСП ТОВ "КАІС" є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24 (922/57/26) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір застави має виключно забезпечувальний характер та укладений на виконання вже існуючого основного зобов`язання, яке виникло ще у 2021 році. Факт укладення забезпечувального правочину протягом трирічного періоду, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Саме по собі укладення договору застави не свідчить про виникнення у боржника нових майнових обов`язків чи збільшення кредиторської заборгованості.

Суд зазначив, що для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає встановленню не лише факт укладення правочину у відповідний період, а й наявність негативних наслідків для майнової маси боржника або порушення прав кредиторів.

Судом враховано, що ні положення Цивільного кодексу України, ні приписи Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони на встановлення забезпечення виконання вже існуючого чи навіть простроченого грошового зобов`язання. Сам факт прострочення виконання основного зобов`язання не є самостійною підставою для визнання договору застави недійсним, якщо не доведено, що внаслідок укладення такого договору було заподіяно шкоду кредиторам або створено інші передбачені законом підстави недійсності правочину.

За висновками суду, матеріалами справи підтверджено, що укладення договору застави не спричинило відчуження майна боржника, не зменшило його активів, не призвело до вибуття майна з власності боржника та не змінило його майнового стану.

Отже, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору застави та виникненням неплатоспроможності боржника або порушенням прав кредиторів, в зв`язку з чим правових підстав для застосування частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні.

Також суд першої інстанції не встановив ані об`єктивного критерію фраудаторності у вигляді виведення активів чи погіршення майнового стану боржника, ані суб`єктивного критерію, який би свідчив про наявність умислу боржника діяти на шкоду кредиторам або унеможливити задоволення їх вимог. Предмет застави залишився у власності та майновій сфері боржника, не вибув із його активів, а сам факт його обтяження заставою, за висновками суду, не свідчить про зменшення ліквідаційної маси або втрату боржником контролю над відповідним майном.

Місцевий господарський суд також зазначив, що твердження позивача про відсутність у боржника будь-яких інших ліквідних активів та неможливість задоволення вимог кредиторів спростовуються матеріалами справи, оскільки виявлена під час процедури розпорядження майном розпорядником майна дебіторська заборгованість ТОВ "Каіс Агро" на загальну суму 89868556,28грн перед компанією SPIKE TRADE AG (Швейцарія), ТОВ "Лім Сервіс Груп", ТОВ "Восторг" та іншими контрагентами, стала предметом розгляду та правового регулювання у процедурі санації, за результатами чого її було включено до затвердженого судом плану санації боржника. За висновками суду першої інстанції, оскільки зазначена заборгованість підлягає стягненню у встановленому законом порядку, доводи позивача про заставу єдиного реального активу є лише припущеннями, а причинно-наслідковий зв`язок між укладенням договору застави та неплатоспроможністю боржника або порушенням інтересів кредиторів є недоведеним.

Щодо доводів позивача про укладення договору із заінтересованою особою відповідно до частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначив, що позивачем не доведено існування між боржником та УАСП ТОВ "Каіс" відносин контролю або інших передбачених статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства ознак заінтересованості, а тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання спірного договору недійсним із зазначеної підстави.

Розглядаючи позовну вимогу про скасування державної реєстрації застави та обтяження рухомого майна (запис № 31532109 від 04.09.2024), суд зазначив, що вона є похідною від основної вимоги. З огляду на відмову у задоволенні основної вимоги (визнання недійсним договору) та відсутність самостійних правових підстав для задоволення цієї похідної вимоги, суд відмовив у її задоволенні.

17.08.2026 ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд з апеляційною скаргою (зареєстрована судом 18.08.2026), в якій просить суд:

1. Поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24 (922/57/26).

2. Скасувати Рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24 (922/57/26) повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. задовольнити в повному обсязі, а саме:

2.1. Визнати недійсним Договір застави від 04.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" (код ЄДРПОУ 35071227; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 403) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, кабінет 501).

2.2. Скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державну реєстрацію застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 31532109 від 04.09.2024 року реєстратором: приватний нотаріус Малахова Г.І., Харківський міський нотаріальний округ, щодо наступних об`єктів обтяження:

-інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2019 р. по справі № 922/1595/19 та ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 р. по справі № 922/1595/19, виконавчі провадження № 60958145 та № 60222021, знаходяться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "полтавський комбінат ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, Берлінського місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник вулиця Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 року у справі № 917/996/20, виконавче провадження № 71892723, знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2020 р. по справі № 917/998/20, виконавче провадження № 67320152 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2020 р. по справі № 917/333/20, виконавче провадження № 63079426 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2021 р. по справі № 917/1742/20, виконавче провадження № 64956834 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ". КОД ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 3602 місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2020 р. по справі № 917/361/20, виконавче провадження № 63667434 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

-інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2020 р. по справі № 917/374/20 виконавче провадження № 62920372 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2020 р. по справі № 917/332/20, виконавче провадження № 62920484 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2020 р. по справі № 917/369/20, виконавче провадження № 62920435 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

Відомості про обмеження відчуження: за погодженням з обтяжувачем.

3. Судові витрати, понесені Апелянтом у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у тому числі судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Відповідачів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апелянта зводяться до того, що місцевий господарський суд припустився неправильного застосування ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки його висновок про наявність у боржника інших активів ґрунтується на неповному з`ясуванні фактичного стану дебіторської заборгованості боржника на загальну суму 89 868 556,28 грн, виявленої розпорядником майна. Скаржник наголошує, що понад половину цієї суми, а саме 49 246 138,77 грн, становить вимога до компанії SPIKE TRADE AG (Швейцарія), яка є неплатоспроможною та перебуває у процедурі банкрутства, а ймовірність її стягнення за номінальною вартістю визнана вкрай низькою, тоді як ще частина заборгованості на суму 1 707 384,40 грн є сумнівною через відсутність підтверджуючих документів та можливий сплив строків позовної давності дебіторів, діяльність яких припинено. Відтак, на думку апелянта, зазначена дебіторська заборгованість не є повноцінним ліквідним активом, здатним забезпечити реальне задоволення вимог, а передане в заставу право грошової вимоги до ТОВ "Лім Сервіс Груп" є фактично єдиним реальним та не обтяженим ознаками сумнівності активом боржника, підтвердженим судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Крім того, скаржник вважає що оспорюваний правочин створив незаконну преференцію окремому кредитору шляхом штучної зміни черговості задоволення його вимог напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, безпосередньо вплинув на баланс інтересів кредиторів та вивів єдиний ліквідний актив із вільної конкурсної маси, чим порушив принцип пропорційного та рівного задоволення вимог у процедурі неплатоспроможності.

Апелянт також підкреслює, що фінансова звітність боржника за 2024 рік підтверджують стійкий стан неплатоспроможності, відсутність коштів та від`ємний власний капітал як на момент укладення договору застави, так і протягом трьох років до відкриття справи про банкрутство, причому на дату вчинення правочину боржник уже мав значні прострочені зобов`язання перед декількома незалежними конкурсними кредиторами.

З огляду на це, будь-який правочин боржника у період такої фінансової неспроможності має ставитися під сумнів у частині добросовісності, а надання застави на забезпечення виконання вже простроченого на три дні зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги є самостійною підставою для кваліфікації правочину як спрямованого на отримання переваги окремим кредитором.

Обґрунтовуючи неправильне застосування судом першої інстанції статей 3, 13, 203, 215, 509, 627 Цивільного кодексу України, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував презумпцію правомірності правочину та правило ділового рішення (business judgment rule), оскільки воно поширюється виключно на звичайні господарські рішення діючого платоспроможного суб`єкта, а не на дії боржника у стані очевидної фінансової кризи.

Скаржник стверджує, що суд не оцінив сукупність обставин, які свідчать про фраудаторність застави, укладеної на шкоду кредиторам, серед яких неплатоспроможність боржника, наявність прострочених боргів перед іншими кредиторами та передача активу на користь кредитора, з яким боржника пов`язують численні супутні договори поруки, доручення та переведення боргу, а також безпроцентний характер фінансової допомоги.

На переконання апелянта, висновок суду про те, що застава не спричинила відчуження майна, є хибним, оскільки встановлення позачергового, привілейованого порядку задоволення вимог заставодержателя за рахунок цього активу на підставі статті 572 ЦК України завдає безпосередньої майнової шкоди незабезпеченим кредиторам, які втрачають можливість пропорційного задоволення своїх вимог у четвертій черзі.

На додаток, апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень ч.2 ст. 42 та статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки місцевий господарський суд безпідставно обмежився лише встановленням відсутності формального корпоративного контролю між боржником та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" станом на момент укладення оспорюваного правочину, помилково застосувавши при цьому визначення контролю за Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Скаржник наголошує, що дефініція заінтересованої особи в розумінні законодавства про банкрутство є значно ширшою за поняття контролю у конкурентному законодавстві та не обмежується виключно наявністю корпоративного володіння часткою на конкретну дату, оскільки охоплює інші форми юридичної, управлінської та господарської пов`язаності учасників правовідносин.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки сукупності обставин у їх єдності, які свідчать про узгоджену модель поведінки сторін у межах єдиної групи та виходять за межі звичайної господарської діяльності незалежних юридичних осіб.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно критично оцінив надані позивачем відомості аналітичної системи "YouControl" щодо наявності спільного кінцевого бенефіціарного власника сторін у період до вересня 2021 року, не спростувавши їх належними та допустимими доказами протилежного змісту та обмежившись лише загальним посиланням на офіційні відомості реєстру.

Апелянт підкреслює, що встановлена ланка взаємних забезпечувальних і представницьких правочинів разом із хронологією виникнення відносин є більш вірогідною ознакою фактичної заінтересованості сторін, що повністю відповідає стандарту доказування "баланс вірогідностей" у справах про банкрутство, у зв`язку з чим, на переконання скаржника, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 справу №922/3282/24 (922/57/26) передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3282/24 (922/57/26); відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24(922/57/26) до надходження матеріалів справи.

26.08.2026 справа №922/3282/24(922/57/26) надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 апеляційну скаргу ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24(922/57/26) залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 7987,20грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24(922/57/26); установлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 30.09.2026 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 06.10.2026 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

24.09.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Каіс Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому керуючий санацією повністю підтримує висновки, яких дійшов суд першої інстанції під час ухвалення рішення по справі. Вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст.73, 77 ГПК України, що оспорюваний Договір застави від 04.09.2024 є фраудаторним та укладеним на шкоду кредиторам. Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" не є заінтересованою особою відносно боржника ТОВ "КАІС АГРО", що встановлено ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2025 по справі № 922/3282/24. Задоволення вимог компанії ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. та інших кредиторів можливе за рахунок інших активів. Позивачем не доведено, що оспорюваний Договір застави від 04.09.2024 укладався з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок активу Боржника - майнових прав грошової вимоги до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів". Також, позивачем не доведено нереальність інших активів ТОВ "КАІС АГРО".

З урахуванням викладеного, керуючий санацією боржника ТОВ "КАІС АГРО" просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 року по справі № 922/3282/24 (922/57/26), рішення суду від 14.07.2026 залишити в силі.

Також, 24.09.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача -2, в якому УАСП у формі ТОВ "КАІС" просить суд відмовити Інерко Трейд С.А. в задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 р. по справі № 922/3282/24 (922/57/26) та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта відповідач -2 зазначає, що Договір застави має акцесорний характер щодо основного зобов`язання та сам по собі не породжує нового грошового обов`язку заставодавця перед заставодержателем, а лише встановлює спосіб забезпечення виконання вже існуючого зобов`язання. Отже, укладення такого договору саме по собі не свідчить про збільшення обсягу боргових зобов`язань боржника чи погіршення його фінансового стану. Предмет застави залишився у власності та майновій сфері боржника, не вибув із його активів, а сам факт його обтяження заставою не свідчить про зменшення ліквідаційної маси або втрату боржником контролю над відповідним майном. Отже, апелянтом не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору застави та виникненням неплатоспроможності боржника або порушенням прав кредиторів, в зв`язку з чим правових підстав для застосування частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, призначеному на 06.10.2026, приймала участь представниця ТОВ "КАІС АГРО", представник апелянта (позивача) та представник відповідача -2 не з`явились, причин неявки суд не повідомили, будь - яких заяв/клопотань не подавали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та завчасно.

Представниця відповідача -1 надала пояснення по суті спору, заперечувала проти доводів та вимог апелянта, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/3282/24(922/57/26) до 27.10.2026 о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, призначеному на 27.10.2026, приймала участь представниця ТОВ "КАІС АГРО" та представниця апелянта (позивача). Представник відповідача -2 не з`явися, причин неявки суд не повідомив, будь - яких заяв/клопотань не подавав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та завчасно.

Представниця апелянта підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по суті спору. Просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представниця відповідача -1 підтримала надані раніше пояснення, заперечувала проти доводів та вимог апелянта, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.

Враховуючи, що ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 та 06.10.2026 явка в судове засідання не визнавалась обов`язковою, беручи до уваги, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи також що відповідач -2 висловив свою позицію письмово у відзиві, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс".

Східний апеляційний господарський суд, відповідно до ст.219 ГПК України, після судових дебатів у справі за участю зазначених вище учасників оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення (постанови), відкладення його ухвалення та проголошення на 03.11.2026 об 11:50 год.

03.11.2026 під час проголошення судового рішення (постанови) були присутні представник позивача (апелянта) та представниця ТОВ "КАІС АГРО" (відповідача -1).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення, викладені у відзивах, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

З обставин справи вбачається, що 23.07.2021 між ТОВ "КАІС АГРО" (позичальник) та УАСП у формі ТОВ "КАІС" (кредитор) укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД на суму 30 000 000,00 грн для поповнення оборотних коштів зі строком повернення до 31 грудня 2021 року включно.

01.11.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1, якою збільшили розмір безпроцентної поворотної фінансової допомоги до 150 000 000,00 грн.

31.12.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 2, якою змінили строк повернення фінансової допомоги до 30 грудня 2022 року включно.

29.12.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 3, якою змінили строк повернення фінансової допомоги до 28 грудня 2023 року включно.

28.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду № 4, якою змінили строк повернення фінансової допомоги до 01 вересня 2024 року включно.

На виконання умов договору кредитор перерахував на рахунок боржника грошові кошти у загальному розмірі 266 227 953,07грн, а боржник повернув кошти на загальну суму 215 520 170,00 грн.

Залишок непогашеної заборгованості боржника за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД склав 50 707 783,07 грн.

04.09.2024 року між ТОВ "КАІС АГРО" (заставодавець) та УАСП у формі ТОВ "КАІС" (заставодержатель) укладено Договір застави, предметом якого є майнові права, а саме - право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166), правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВ "Лім Сервіс Груп" (код ЄДРПОУ 44629983), що підтверджені в тому числі рішеннями господарського суду згідно з переліком наведеним у п. 1.1. цього Договору (далі - Договір застави), а саме:

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2019 р. по справі № 922/1595/19 та ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 р. по справі № 922/1595/19;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 року у справі № 917/996/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2020 р. по справі № 917/998/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2020 р. по справі № 917/333/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2021 р. по справі № 917/1742/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2020 р. по справі № 917/361/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2020 р. по справі № 917/374/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2020 р. по справі № 917/332/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2020 р. по справі № 917/369/20.

Предмет застави за домовленістю сторін оцінений у суму 24372837,83 грн (п. 1.1. Договору застави).

Зі змісту договору вбачається, що його укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "КАІС АГРО" за укладеним з УАСП ТОВ "КАІС" Договором про надання безпроцентної фінансової допомоги №23/07ФД від 23.07.2021.

04.09.2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано державну реєстрацію застави та обтяження за номером 31532109.

17.09.2024 ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. (ініціюючий кредитор) звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ТОВ "КАІС АГРО".

24.10.2024 року ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/3282/24 про банкрутство ТОВ "КАІС АГРО" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Наведені вище обставини щодо договірних відносин було викладено УАСП ТОВ "КАІС" в заяві від 22.11.2024 з грошовими вимогами до боржника та досліджені судом в ухвалі від 20.05.2025 (попереднє засідання) у справі № 922/3282/24 про банкрутство ТОВ "КАІС АГРО".

Вказаною ухвалою суд, зокрема, постановив визнати вимоги конкурсних кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Каіс Агро":

- ОСОБА_1 в сумі 12 821 321,00 грн (4 черга) та 96224,00 грн судових витрат (1 черга);

- ГУ ДПС у Харківській області в сумі 3538,32 грн (6 черга), та 6056 грн судового збору (1 черга);

- Українсько-Американського спільного підприємства у формі ТОВ "Каіс" в сумі 51284511,33 грн, з яких 24 372837,83 грн - забезпечені заставою, 26 911 673,50 грн (4 черга) та 6056 грн судового збору (1 черга);

- Фермерського господарства "Подолянка" в сумі 48 307 344,17 грн (4 черга) та 6056грн судового збору (1 черга);

- ТОВ "Верітас Інвест Груп" в сумі 1364709,81грн (4 черга, без права вирішального голосу) та 6056 грн судового збору (1 черга).

Постановлено також, що окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Каіс Агро" підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог Українсько-Американського спільного підприємства у формі ТОВ "Каіс" у відповідності до договорів застави рухомого майна (права грошової вимоги до ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів).

Вимоги кредитора (УАСП ТОВ "Каіс") були перевірені судом; суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та зазначив, що вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів на суму 51 284 511,33 грн основної заборгованості та судові витрати 6056 грн за подання заяви з грошовими вимогами до суду в наступній черговості: 6056,00 грн - вимоги 1 черги (судовий збір); 26 911 673,50 грн - вимоги 4 черги; 24 372 837,83 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна ( майнових прав) боржника.

Крім того, як встановив суд, кредитор не є заінтересованою особою щодо боржника у відповідності до приписів ст. 1 КУзПБ.

09.01.2026 Інерко Трейд С.А. звернулось до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним Договору застави від 04.09.2024 та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державну реєстрацію застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 31532109 від 04.09.2024 року реєстратором: приватний нотаріус Малахова Г.І., Харківський міський нотаріальний округ, об`єктів обтяження, згідно переліку, наведеного у позові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Договір застави від 04.09.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1,2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статей 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено у межах трирічного підозрілого періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство за умов очевидної та стійкої фінансової неспроможності боржника; правочин має ознаки фраудаторності, оскільки вчинений без розумної ділової мети та спрямований на штучне виведення єдиного реального і ліквідного активу боржника - майнових прав грошової вимоги до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (правонаступником якого є ТОВ "Лім Сервіс Груп") - з-під рівного задоволення вимог інших конкурсних кредиторів. Передача цього активу в заставу була здійснена на користь заінтересованої особи, з якою боржник перебуває у тривалому корпоративному та фінансовому зв`язку (що підтверджується статусом засновника, спільною адресою, безпроцентним характером позики та ланцюгом супутніх договорів поруки, доручення і переведення боргу).

За твердженням позивача, укладення договору застави після настання строку виконання основного зобов`язання з поворотної фінансової допомоги створило для Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" незаконну преференцію, безпідставно надавши йому статус забезпеченого кредитора та право позачергового задоволення вимог на шкоду незабезпеченим кредиторам четвертої черги, що повністю порушує принцип пропорційності та рівності в процедурі неплатоспроможності.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд керується та зазначає наступне.

Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договору, укладеного боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство, недійсним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Водночас, не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, якщо правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

За приписами частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Застосування положень статті 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення вимог усієї сукупності кредиторів.

Тому, розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства сутність якого полягає в тому, що б під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права (Постанова КГС ВС від 02.07.2026 у справі № 906/939/23 (906/656/25)).

Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18, від 30.11.2022 у справі № 916/329/21(916/3265/21).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплений у статті 42 КУзПБ, є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Як зазначалось вище, 24.10.2024 року ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/3282/24 про банкрутство ТОВ "КАІС АГРО" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

04.09.2024, тобто менше ніж за 2 місяці до відкриття провадження у справі, між ТОВ "КАІС АГРО" (заставодавець) та УАСП у формі ТОВ "КАІС" (заставодержатель) укладено Договір застави, за яким боржник передав в заставу право грошової вимоги за дев`яти судовими рішеннями на забезпечення виконання зобов`язань за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД від 23.07.2021, укладеного між тими ж сторонами.

Оспорюваний договір застави став підставою для визнання вимог конкурсного кредитора УАСП у формі ТОВ "КАІС" (заставодержателя) в розмірі 24372837,83 грн, як таких, що забезпечені заставою майна боржника (решта кредиторських вимог в розмірі 26 911 673,50 грн включено до 4 черги, та 6056 грн судового збору до 1 черги).

Окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Каіс Агро" внесено відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог УАСП у формі ТОВ "КАІС" у відповідності до договорів застави рухомого майна (права грошової вимоги до ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів).

За висновками суду першої інстанції, які підтримуються відповідачами у відзивах на апеляційну скаргу, та з якими погоджується Східний апеляційний господарський суд, укладення договору застави не спричинило відчуження майна боржника, не зменшило його активів, не призвело до вибуття майна з власності боржника та не змінило його майнового стану.

Разом з тим, Східний апеляційний господарський суд не погоджується з тим, що укладений оспорюваний правочин не порушує прав інших кредиторів.

Так, поза увагою Господарського суду залишився той факт, що оспорюваний договір застави укладено у період незадовільного фінансового стану підприємства-боржника, переважання зобов`язань перед активами, існування прострочених зобов`язань не перед одним кредитором, заборгованість певних кредиторів станом на дату укладання договору застави підтверджена судовими рішеннями.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та запереченням, викладеним у відзивах Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Оцінюючи спірний договір застави, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що на момент його укладення 04.09.2024 року провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "КАІС АГРО" ще не було відкрито, а отже, боржник не міг достеменно знати про майбутній початок цієї процедури.

Разом з тим, дані фінансової звітності боржника за 2024 рік, інвентаризаційні матеріали розпорядника майна та аналіз структури балансу товариства вказує на незадовільний стан його платоспроможності, за якого розмір наявних боргових зобов`язань у вигляді кредиторської заборгованості понад 160 млн грн очевидно перевищував загальну вартість його майнових активів, що також відобразилось у сталому від`ємному значенні власного капіталу боржника на суму понад 67 млн грн.

Крім того, станом на дату підписання договору застави боржник мав значне фінансове навантаження у вигляді невиконаних прострочених грошових зобов`язань перед рядом інших контрагентів (кредиторів), а не тільки перед УАСП у формі ТОВ "КАІС", зокрема перед компанією ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. на суму 12821321,00грн (судові рішення у справі №824/164/23, зокрема, постанова Верховного суду від 01.08.2024), а також перед ФГ "Подолянка", ТОВ "Верітас Інвест Груп", ФГ "Агроземля" на суму 5815661,378грн (судові рішення у справі №922/2786/23, зокрема, постанова Верховного суду від 14.05.2024) та ТОВ "ЮРС ТРАНС".

Верховний Суд у низці постанов (зокрема, постанови від 08.12.2021 у справі №910/8357/18, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 02.05.2023 у справі № 904/648/22, від 29.01.2026 у справі № 920/1167/23(920/292/24)) сформував правову позицію, згідно з якою дії боржника мають оцінюватися крізь критерії добросовісності, момент вчинення правочину, характер відносин із контрагентом і наслідки для кредиторів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на близькість дат між ухваленням остаточних судових рішень про стягнення з боржника заборгованості (у тому числі постанов Верховного Суду від 14.05.2024 та від 01.08.2024) та моментом вчинення оспорюваного правочину - 04.09.2024.

За наявності таких підтверджених судовими актами боргів, боржник об`єктивно не мав реальної спроможності задовольнити вимоги всіх кредиторів одночасно, разом з тим володіючи дебіторською заборгованістю перед ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (ТОВ "Лім Сервіс Груп") як своїм найбільш ліквідним та безумовним активом, оскільки він уже був підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили, та перебував на стадії примусового виконання, боржник замість рівномірного та пропорційного розрахунку з кредиторами у звичайному цивільному обороті, усвідомлюючи неможливість виконання зобов`язань перед усіма стягувачами свідомо уклав договір застави саме цього права грошової вимоги на користь лише одного кредитора - Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", тим самим надавши йому перевагу поряд з іншими кредиторами.

Вчинення такого забезпечувального правочину щодо активу (дебіторської заборгованості), стягнення за яким фактично не потребувало жодних додаткових процесуальних дій з доказування, об`єктивно призвело до вилучення його з-під можливості майбутнього конкурсного розподілу та надання позачергової переваги одному стягувачу перед іншими кредиторами, чиї вимоги так само були прострочені та поміж іншого підтверджені судовими рішеннями.

Зазначені дії не узгоджуються з принципом добросовісності, закріпленим у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, та положеннями статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопустимості зловживання правами, оскільки розпорядження майном у такий спосіб об`єктивно позбавило інших кредиторів можливості пропорційного задоволення своїх вимог за рахунок цього активу в межах звичайного цивільного обороту та у відкритій згодом процедурі неплатоспроможності.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що вибір вказаного контрагента для надання преференції очевидно обумовлювався характером тривалих господарських відносин сторін оскаржуваного договору, які характеризувалися особливим ступенем взаємної довіри, що підтверджується безпроцентною основою надання багатомільйонної фінансової допомоги, а також укладенням протягом 2023- 2024 років низки супутніх (наявних в матеріалах справи) забезпечувальних та представницьких угод, зокрема договорів поруки, доручення на вчинення процесуальних дій, договору про переведення боргу.

Передача в заставу права вимоги на користь такого кредитора під уже прострочене на той момент основне зобов`язання об`єктивно призвело до вилучення його (активу) з-під можливості майбутнього рівного конкурсного розподілу та надання позачергової преференції одному обраному самим боржником кредитору.

Зазначені дії прямо суперечать принципу добросовісності, закріпленому у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, та вимогам статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопустимості зловживання правами, оскільки розпорядження майном у такий спосіб за наявності невиконаних судових рішень на користь інших осіб свідчить про фраудаторний характер дій сторін правочину.

Відхиляючи заперечення керуючого санацією та відповідача-2 про те, що питання заінтересованості Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" стосовно боржника вже було остаточно вирішено ухвалою попереднього засідання Господарського суду Харківської області від 20 травня 2025 року, Східний апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.11.2025 у справі № 914/597/23. Як зауважив касаційний суд, положення Кодексу України з процедур банкрутства встановлюють критерії ідентифікації заінтересованих осіб стосовно боржника та окреслюють спеціальні правові наслідки такого статусу, зокрема обмеження щодо участі у голосуванні на зборах та комітеті кредиторів при вирішенні долі майнових активів боржника або припиненні повноважень арбітражного керуючого. Поряд з цим, наведені приписи регулюють порядок формування реєстру вимог кредиторів та визначення їхнього процесуального статусу у справі про банкрутство, однак жодним чином не обмежують повноваження суду щодо самостійного встановлення та оцінки відповідних обставин взаємовідносин сторін під час розгляду позовних спорів про визнання правочинів недійсними.

Водночас, перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині застосування частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, судова колегія погоджується з тим, що згідно з офіційними відомостями Єдиного державного реєстру станом на момент укладення оспорюваного договору застави (04.09.2024) та протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство кінцевими бенефіціарними власниками боржника та відповідача-2 були різні фізичні особи (зокрема, у боржника власниками виступали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тоді як у відповідача-2 - ОСОБА_4 ), що свідчить про відсутність між ними формального корпоративного контролю на дату вчинення осаржуваного правочину.

Проте судова колегія наголошує, що відсутність формальних ознак заінтересованості в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства не виключає оцінки фактичної пов`язаності контрагентів при вирішенні питання про фраудаторність правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, для мотивування кваліфікації правочину як фраудаторного недостатньо лише загального ствердження про наявність зловживання правом; таке мотивування має відбуватися через обґрунтування сукупності конкретних обставин, які дозволяють кваліфікувати забезпечувальний договір як вчинений на шкоду кредиторам.

До таких обставин, зокрема, належать: створення переваг одного кредитора перед іншими чи створення "свого забезпеченого кредитора" для боржника; момент укладення договору (зокрема, після пред`явлення позову чи ухвалення судових рішень про стягнення коштів); а також особа контрагента, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, оскільки пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин, може бути досить різноманітною та охоплювати не лише пряму корпоративну підпорядкованість, а й інші тісні цивільні, господарські чи ділові відносини.

У контексті обставин даної справи судова колегія звертає увагу на те, що хоча на дату укладення договору застави формальний корпоративний контроль між товариствами був припинений, характер їхніх попередніх та поточних взаємовідносин свідчить про наявність тривалої господарської та фінансової пов`язаності. Зокрема, УАСП у формі ТОВ "КАІС" виступало засновником боржника при його створенні, обидва підприємства тривалий час знаходяться за однією адресою (місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1), фінансування у значних розмірах за договором поворотної фінансової допомоги надавалося боржнику на безпроцентній основі, а протягом 2023- 2024 років сторони уклали низку супутніх договорів поруки, доручення на вчинення процесуальних дій та договір про переведення боргу. Сукупність встановлених обставин, а саме наявність простроченої заборгованості перед іншими незалежними кредиторами на момент укладення правочину, зміна правового режиму найбільш ліквідного активу боржника у бік надання забезпеченості та вчинення такого правочину на користь "дружнього" кредитора, з яким боржника поєднують тісні господарські зв`язки, незалежно від відсутності формального статусу заінтересованої особи за статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, беззаперечно свідчить про спрямованість таких дій на створення незаконних переваг окремому контрагенту (кредитору) та формування "свого забезпеченого кредитора", що є несумісним із засадами добросовісності та рівності кредиторів у процедурі неплатоспроможності.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо наявності у боржника іншої дебіторської заборгованості на загальну суму 89868556,28грн, за рахунок якої можливе задоволення вимог кредиторів та яка була предметом розгляду і врахована судом під час затвердження плану санації боржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт існування такої заборгованості (активу) не може слугувати виправданням для позбавлення інших кредиторів права на справедливий розподіл усього майна боржника.

Більше того, на відміну від переданого в заставу права грошової вимоги, яке вже підтверджене остаточними судовими рішеннями та перебуває на стадії примусового виконання, решта дебіторської заборгованості суттєво відрізняється за порядком та умовами її фактичного отримання, оскільки її реалізація залежить від належного виконання зобов`язань відповідними контрагентами-боржниками (в тому числі іноземними), а також об`єктивно пов`язана з часовими, процесуальними та майновими ризиками.

Законодавство про банкрутство, оцінюване у взаємозв`язку із принципами добросовісності та справедливості цивільного права, передбачає, що уся сукупність виявлених майнових активів боржника, який перебуває у стані фінансової неспроможності (зокрема і вся наявна дебіторська заборгованість), формує єдину сукупність майна боржника, яка має бути спрямована на пропорційне, паритетне та справедливе задоволення вимог усієї сукупності кредиторів.

Проте, уклавши оспорюваний договір застави щодо найбільш ліквідної частини дебіторської заборгованості, яка вже була підтверджена судовими рішеннями та готова до стягнення, боржник штучно виокремив цей безумовний актив на користь лише одного зі своїх кредиторів.

Таке вибіркове обтяження активу заставою під уже прострочений борг зменшило обсяг вільних майнових активів боржника, призначених для рівномірного задоволення вимог усіх кредиторів, безпідставно надало привілейоване становище одному кредитору та істотно обмежило інших кредиторів у їхньому праві на пропорційне задоволення вимог за рахунок усієї сукупності майна боржника, що підтверджує наявність об`єктивного критерію фраудаторності та, у сукупності з встановленим фінансовим станом боржника, свідчить про недобросовісність дій сторін оспорюваного правочину.

Судова колегія Східного апеляційного господарського суду зазначає, що як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, так і відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу обґрунтовано наголошували на акцесорному характері спірного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що укладення Договору застави від 04.09.2024 формально не призвело до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" нових самостійних грошових зобов`язань, не збільшило загальну суму його кредиторської заборгованості, не спричинило безпосереднього вибуття або відчуження майна з власності боржника і саме по собі не виступило першопричиною виникнення його фінансової неплатоспроможності.

Проте, констатація цих формальних обставин не спростовує того факту, що вказаний забезпечувальний правочин безпосередньо вплинув на майнові права та інтереси інших конкурсних кредиторів боржника. За змістом статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, а також суті та завдань процедур банкрутства, за умов критичного фінансового стану всі кредитори боржника мають перебувати у рівних, паритетних умовах щодо майнових активів боржника. Натомість, надана Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" перевага у вигляді позачергового задоволення вимог за рахунок найбільш ліквідної дебіторської заборгованості боржника, підтвердженої судовими рішеннями, призвела до грубого порушення балансу інтересів кредиторів у процедурі банкрутства.

Створення такої незаконної преференції для одного, фактично "дружнього" кредитора, під уже прострочений борг призвело до того, що інші конкурсні кредитори, чиї вимоги так само були прострочені та підтверджені остаточними судовими рішеннями, втратили законну можливість отримати пропорційне та справедливе задоволення своїх вимог на рівних засадах із заставодержателем.

Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанції на презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України) та правило ділового рішення (business judgment rule) є безпідставними, оскільки зазначені правові механізми покликані захищати звичайні господарські ризики платоспроможного суб`єкта господарювання, однак не можуть виправдовувати вибірковий перерозподіл майна боржника в умовах критичної фінансової неспроможності на шкоду іншим кредиторам.

Враховуючи встановлену сукупність фактичних обставин справи, Східний апеляційний господарський суд доходить загального висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для визнання спірного договору недійсним як правочин, вчинений у межах трирічного підозрілого періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство, за яким боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог, що має ознаки фраудаторності та спрямований на створення переваги окремому кредитору на шкоду іншим кредиторам, на підставі частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку з пунктом 6 частини першої статті 3, частиною третьою статті 13, частиною першою статті 203 та частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам у їх сукупності, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 31532109 від 04.09.2024, яка за змістом абзацу другого частини першої статті 173 ГПК України є похідною від основної вимоги про визнання договору застави недійсним.

Оцінюючи зміст прохальної частини позову в цій частині, суд апеляційної інстанції керується принципом неприпустимості надмірного формалізму (правового пуризму) та правилом превалювання змісту позовних вимог над їх формою.

Очевидним правовим наміром та суттю вимоги позивача є усунення обтяження з майнових прав боржника внаслідок визнання недійсним договору застави, що є належним і передбаченим законом способом захисту порушеного права. Водночас позивач при формулюванні прохальної частини позову використав термін "скасувати", тоді як спеціальний закон - Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" як наслідок припинення забезпечувального зобов`язання чи недійсності договору застави передбачає саме припинення обтяження рухомого майна.

Зважаючи на визнання недійсним Договору застави від 04.09.2024, укладеного між ТОВ "КАІС АГРО" та УАСП у формі ТОВ "КАІС", зазначена похідна вимога підлягає задоволенню шляхом припинення обтяження щодо дев`яти об`єктів права грошової вимоги, визначених позивачем.

Уточнення судом у резолютивній частині постанови формулювання похідної позовної вимоги шляхом зазначення про припинення обтяження замість його скасування лише забезпечує точну термінологічну відповідність судового рішення приписам матеріального закону, забезпечує усунення правових наслідків недійсного договору застави та відновлення правового становища сторін, яке існувало б за відсутності таких обтяжень та гарантує практичну можливість захисту порушених прав (реальне виконання вимоги, заявленої позивачем).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що застосований судом першої інстанції підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Формальний підхід у цьому випадку є неприпустимим, адже, насамперед, метою і завданням інституту визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства) є забезпечення збереження майнових активів боржника для справедливого та пропорційного задоволення вимог усієї сукупності кредиторів, а не формальна констатація акцесорного характеру забезпечувального договору чи відсутності збільшення обсягу боргових зобов`язань боржника, внаслідок чого узаконюється надання переваги окремому кредитору на шкоду іншим кредиторам.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню; рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24(922/57/26) слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З урахуванням наведеного, сплачений ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. судовий збір за подання позову в розмірі 5324,8грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 7987,20грн покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 1,3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/3282/24(922/57/26) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір застави від 04.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" (код ЄДРПОУ 35071227; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 403) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, кабінет 501).

Припинити в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровані на підставі Договору застави від 04.09.2024 обтяження за номером 31532109 від 04.09.2024 реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.:

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2019 р. по справі № 922/1595/19 та ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 р. по справі № 922/1595/19, виконавчі провадження № 60958145 та № 60222021, знаходяться в проваджеіші відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "полтавський комбінат ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступниквулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 року у справі № 917/996/20, виконавче провадження № 71892723, знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2020 р. по справі № 917/998/20, виконавче провадження № 67320152 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2020 р. по справі № 917/333/20, виконавче провадження № 63079426 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2021 р. по справі № 917/1742/20, виконавче провадження № 64956834 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИМ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ". КОД ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 3602 місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2020 р. по справі № 917/361/20, виконавче провадження № 63667434 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2020 р. по справі № 917/374/20 виконавче провадження № 62920372 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2020 р. по справі № 917/332/20, виконавче провадження № 62920484 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

інший, Право грошової вимоги до боржника ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2020 р. по справі № 917/369/20, виконавче провадження № 62920435 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" на користь ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. 2662,40грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 3993,60грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" на користь ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. 2662,40грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 3993,60грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.11.2026.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін