Ухвала № 141407945 у справі № 761/30340/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року місто Київ

Справа № 761/30340/25

Провадження № 22-з/824/1218/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Міцкевич Світланою Іванівною, про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

Київський апеляційний суд постановою від 15 вересня 2026 року вирішив:

- апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року - задовольнити частково;

- апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року - задовольнити.

- апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року - задовольнити частково;

- рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення;

- позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити частково;

- визнати протиправними дії ОСОБА_3 щодо публікації на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» допису з фотографіями, на яких зображений ОСОБА_2 (джерело: ІНФОРМАЦІЯ_1

- в іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 - відмовити;

- в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - відмовити;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, у загальному розмірі 16 366,20 грн, з яких: 1 211,20 грн судовий збір, 4 800 грн витрати, пов`язані з проведенням експертизи та 10 355 грн витрати на професійну правничу допомогу.

06 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Міцкевич С.І. подала заяву про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року.

У заяві зазначає, що в резолютивній частині постанови апеляційні скарги ОСОБА_1 на основне та додаткове рішення суду першої інстанції визначені як такі, що задоволені частково, однак окремо не зазначено, які саме вимоги її апеляційних скарг задоволені, а які ні.

На думку заявниці, це допускає декілька варіантів тлумачення судового рішення, оскільки за наслідками апеляційного перегляду у позові безпосередньо до ОСОБА_1 відмовлено повністю, а додаткове рішення суду першої інстанції скасовано повністю.

Посилається на те, що від визначення обсягу задоволення її апеляційних скарг залежить вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим просить роз`яснити абзаци перший та третій резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року із зазначенням того, у якій саме частині її апеляційні скарги на рішення від 02 лютого 2026 року та додаткове рішення від 27 березня 2026 року задоволено, а в якій частині відмовлено в їх задоволенні.

Київський апеляційний суд ухвалою від 07 жовтня 2026 року заяву залишив без руху у зв`язку із несплатою судового збору.

10 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Міцкевич С.І. через систему «Електронний суд» подала клопотання про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Київський апеляційний суд ухвалою від 14 жовтня 2026 року відкрив провадження за поданою заявою, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 20 жовтня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2026 року задовольнив клопотання ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - адвоката Міцкевич С.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Учасникам дозволено брати участь у такому режимі в судовому засіданні 20 жовтня 2026 року та всіх наступних судових засіданнях.

20 жовтня 2026 року розгляд заяви не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, внаслідок чого справу було знято з розгляду, про що складено довідку секретарем судового засідання.

Розгляд заяви повторно призначено на 10 листопада 2026 року о 12 годині 00 хвилин, про що учасників справи повідомлено шляхом направлення судових повісток-повідомлень в електронні кабінети ЄСІТС.

30 жовтня 2026 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання про відкладення розгляду заяви, посилаючись на те, що на 10 листопада 2026 року о 12 годині 00 хвилин в Оболонському районному суді міста Києва призначено судове засідання у кримінальному провадженні (справа № 756/1668/26), у якому вона як адвокат бере участь як представник потерпілого. Зазначала, що дата та час судового засідання у кримінальному провадженні були визначені раніше, ніж призначено розгляд цієї заяви, а тому вона не має можливості одночасно брати участь у двох судових засіданнях. При цьому наголошувала на бажанні особисто взяти участь у розгляді заяви та надати відповідні пояснення.

10 листопада 2026 року на час призначеного судового засідання знову було оголошено повітряну тривогу, яка тривала з 11 години 52 хвилин до 12 години 23 хвилин.

Після оголошення відбою повітряної тривоги учасники справи в судове засідання не з`явилися, участі в режимі відеоконференції не забезпечили. Під час телефонної розмови із секретарем судового засідання представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Міцкевич С.І. повідомила, що у зв`язку з відключенням електропостачання не має технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Вирішуючи питання про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи та клопотання ОСОБА_3 про відкладення судового засідання, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

За змістом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 3 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема у випадку виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що предметом розгляду є виключно заява ОСОБА_1 про роз`яснення постанови апеляційного суду в частині визначення результатів розгляду поданих нею апеляційних скарг, розгляд такої заяви не передбачає повторного вирішення спору по суті, нового дослідження доказів чи перегляду встановлених судом обставин, доводи ОСОБА_3 про необхідність її особистої участі у розгляді заяви, зокрема у зв`язку з тим, що постанова від 15 вересня 2026 року стосується її прав та обов`язків є безпідставними й не свідчать про неможливість вирішення заяви за її відсутності.

За таких обставин, з огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, характер питання, яке підлягає вирішенню, наявність у матеріалах справи достатніх документів для розгляду заяви, відсутність необхідності заслуховування особистих пояснень учасників, а також визначені процесуальним законом скорочені строки її розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши зміст заяви, постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш чіткій і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення виникає через неоднозначне розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 14 березня 2025 року у справі № 757/60528/21-ц, постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 359/5064/22.

Таким чином предметом роз`яснення не може бути абстрактне уточнення того, чому суд оцінив апеляційну скаргу як задоволену повністю або частково, чи деталізація співвідношення кожної окремої вимоги апеляційної скарги з результатом її перегляду, оскільки вирішальним є те, чи містить резолютивна частина судового рішення таку невизначеність, яка перешкоджає розумінню або виконанню встановлених нею прав та обов`язків.

Постанова Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року такої невизначеності не містить. Резолютивною частиною постанови прямо та однозначно визначено остаточний результат вирішення спору щодо ОСОБА_1 : рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення та у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено. Жодного сумніву щодо правових наслідків постанови для ОСОБА_1 , змісту вирішеної щодо неї позовної вимоги або необхідності вчинення нею будь-яких дій резолютивна частина не породжує.

Абзац резолютивної частини про часткове задоволення апеляційної скарги є висновком суду щодо результату її перегляду та не містить самостійного предмету, що підлягав би примусовому виконанню, а відсутність у цьому абзаці переліку кожної вимоги апеляційної скарги із зазначенням «задоволено» чи «відмовлено» не утруднює виконання постанови.

При цьому висновок про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції узгоджується як зі змістом самої апеляційної скарги, так і з постановленим судом результатом, оскільки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Натомість за результатами апеляційного перегляду Київський апеляційний суд відмовив у позові до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , однак визнав обґрунтованою частину позовних вимог до ОСОБА_3 і визнав протиправними її дії щодо публікації фотографій ОСОБА_2 . Тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в обраному нею обсязі не були задоволені повністю.

Аналогічно відсутня будь-яка невизначеність щодо результату перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 просила скасувати додаткове рішення та визнати дії позивача і його представника зловживанням процесуальними правами, покласти на позивача судові витрати та стягнути з нього витрати на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд скасував додаткове рішення як похідне від скасованого основного рішення та здійснив новий розподіл витрат суду першої інстанції, при цьому не встановив зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_2 чи його представника та не поклав на позивача всі заявлені ОСОБА_1 витрати. Саме тому і ця апеляційна скарга була задоволена не повністю, а частково.

Вимога заявниці фактично зводиться до того, щоб суд доповнив абзаци перший та третій резолютивної частини постанови новими положеннями із детальним переліком того, які саме вимоги кожної апеляційної скарги вважаються задоволеними та які відхиленими. Проте така деталізація не є усуненням неясності вже існуючого виконавчого припису, а означала б внесення до резолютивної частини додаткових відомостей, яких постановою в такому вигляді не сформульовано, що виходить за межі процесуального механізму, передбаченого статтею 271 ЦПК України.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявниці на те, що необхідність такого роз`яснення зумовлена вирішенням питання про судові витрати апеляційної інстанції, оскільки на час вирішення цієї заяви відповідне питання вже вирішено додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2026 року.

Незгода учасника справи із відповідними висновками апеляційного суду може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку, але не є підставою для застосування статті 271 ЦПК України.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявниці на ухвали Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 127/10177/18 та від 11 лютого 2020 року у справі № 686/2708/17, оскільки викладений у них підхід про можливість роз`яснення рішення, яке допускає декілька варіантів тлумачення, не суперечить наведеним висновкам суду, оскільки в цій справі заявниця не довела існування двох чи більше можливих варіантів виконання постанови.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року в частині, якої стосується заява ОСОБА_1 , викладена ясно і зрозуміло, не допускає неоднозначного тлумачення щодо встановлених нею правових наслідків та не створює перешкод для виконання.

Фактично заявниця просить додатково конкретизувати та доповнити резолютивну частину відомостями про співвідношення окремих вимог її апеляційних скарг із результатом їх розгляду, що виходить за межі статті 271 ЦПК України, а тому підстав для роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року немає.

Керуючись статтями 258, 259, 260, 261, 271, 381, 382, 389-391 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Міцкевич Світланою Іванівною, про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова