Постанова № 141425656 у справі № 904/3426/24 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 904/3426/24 (904/2629/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026

у складі колегії суддів: Джепи Ю. А. (головуючий), Соп`яненко О. Ю., Фещенко Ю. В.,

у справі № 904/3426/24 (904/2629/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП Україна" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича

до ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та повернення транспортного засобу

в межах справи № 904/3426/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП Україна"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

1. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП Україна" (далі - ТОВ "ЕМ ГРУП Україна") в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича подано позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1242/2023/3921581 від 07.07.2023 та повернення майна банкруту.

2. 01.09.2025 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3426/24 (904/2629/25) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2023/3921581 від 07.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП Україна" та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ "ЕМ ГРУП Україна" транспортний засіб TOYOTA COROLLA, VIN НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який був відчужений на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2023/3921581 від 07.07.2023.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕМ ГРУП Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 250, 62 грн.

3. 15.01.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 30.10.2025 на рішення суду першої інстанції залишено без руху, у зв`язку з ненаданням доказів надсилання її копії позивачу ТОВ "Ем Груп Україна". Вказану ухвалу направлено за адресою фактичного проживання скаржниці: АДРЕСА_1 та повторно за адресою, вказаною в паспорті скаржниці: АДРЕСА_2 , однак поштові відправлення повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 15.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена в електронний кабінет скаржника 15.01.2026 о 19:50 год.

4. 08.04.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі ч. 2 ст. 260, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з неусуненням недоліків.

5. 28.04.2026 ОСОБА_1 повторно звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення, заявивши також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6. 04.05.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема для надання інформації та доказів щодо дати отримання копії оскаржуваного рішення. Ухвалу доставлено до електронного кабінету скаржниці 04.05.2026 о 17:11 год., у зв`язку з чим вона вважається врученою 05.05.2026, а строк для усунення недоліків спливав 15.05.2026.

7. 14.05.2026 скаржниця подала заяву про усунення недоліків та уточнену апеляційну скаргу, однак не зазначила дату отримання копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 та не надала доказів на її підтвердження. З огляду на те, що цей недолік не усунуто, що унеможливило перевірку дотримання строку апеляційного оскарження та вирішення питання про його поновлення, другу апеляційну скаргу на підставі ч. 2 ст. 260, ч. 4 ст. 174 ГПК України також повернуто.

8. 08.06.2026 ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просила:

- поновити строк на апеляційне оскарження рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25);

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25) у повному обсязі;

- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- зупинити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25) до закінчення апеляційного розгляду справи;

- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Поновити строк на апеляційне оскарження з підстав відсутності належного повідомлення апелянта про складання повного тексту рішення суду.

9. Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, клопотання про звільнення від сплати судового збору, а вразі відмови про зменшення або відстрочення його сплати та клопотання про зупинення виконання рішення суду.

10. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржниця вказувала, що є громадянкою іноземної держави, внутрішньо переміщеною особою; під час розгляду справи фактичне місце проживання апелянта не співпадало з місцем реєстрації, у зв`язку з чим кореспонденція суду фактично не отримувалася. Про існування рішення та його зміст апелянту стало відомо в другій половині жовтня 2025 року після ознайомлення з відповідною інформацією через електронний сервіс "Дія". Після фактичного ознайомлення з рішенням апелянтом без невиправданих зволікань було підготовлено та подано апеляційну скаргу.

11. 16.06.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення (зменшення або відстрочення) від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Встановлено скаржниці десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору в розмірі 7 875, 93 грн та вказати інші підстави поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

12. 26.06.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі №904/3426/24 (904/2629/25) та докази сплати судового збору.

13. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржниця зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, та фактично не проживає за адресою реєстрації, зазначеною в матеріалах справи. Фактичне місце проживання не збігалося з адресою реєстрації, у зв`язку з чим вона не отримувала кореспонденцію та не була своєчасно обізнана про розгляд справи. Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" зареєстровано лише 17.10.2025, що підтверджується відповідними доказами. Після отримання інформації про існування судового рішення скаржниця 30.10.2025 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

14. 27.07.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25). Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25).

15. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України та мотивована тим, що скаржник не навела відповідних доводів та не надала належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

16. 13.08.2026 (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25); передати справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

17. Скаржник в касаційній скарзі вказує, що не заперечує, що знала про існування судового провадження та до ухвалення рішення подавала до Господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення, проте не була присутня у судовому засіданні під час ухвалення рішення 01.09.2025 і до 17.10.2025 фактично не була обізнана про ухвалення рішення та його зміст. В жовтні 2025 року ОСОБА_1 вперше фактично дізналася про наявність судового рішення під час перегляду інформації у мобільному застосунку "Дія" та 17.10.2025 зареєструвала електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд". 30.10.2025 ОСОБА_1 подала першу апеляційну скаргу, що свідчить про намір без невиправданої затримки реалізувати право на апеляційний перегляд.

18. Посилаючись на ст. 256 ГПК України, скаржниця вказує, що апеляційний суд визнав причини пропуску строку неповажними, не встановивши дати, способу вручення їй повного тексту рішення суду першої інстанції та, в контексті оцінки її добросовісної поведінки, не надав належної оцінки тому, що вперше апеляційну скаргу вона подала через 13 днів після ознайомлення з рішенням. Суд, на переконання скаржниці, мав окремо оцінити причини первісного пропуску строку на апеляційне оскарження, оперативність поведінки скаржника та подальші процесуальні недоліки поданих скарг, а також оцінити статус скаржниці як внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання. Скаржниця стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, недотриманні стандарту оцінки доказів та наполягає на недопустимості надмірного формалізму.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

19. 01.10.2026 ліквідатор ТОВ "ЕМ ГРУП Україна" Саутенко С. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 залишити без змін.

20. Позивач вказує, що скаржниця була обізнана про судовий розгляд цієї справи ще до ухвалення рішення суду першої інстанції, а процесуальна поведінка скаржниці свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для звернення до суду та полягає у невиконанні нею процесуальних вимог, про які неодноразово повідомляв її суд. Ліквідатор зауважує, що третю апеляційну скаргу було подано 08.06.2026 - через 272 дні після складення повного тексту рішення суду першої інстанції, через 234 дні після 17.10.2025 та через 221 день після 30.10.2025 - дати, коли скаржниця вже мала текст рішення та звернулася з першою апеляційною скаргою.

21. На думку ліквідатора, висновок апеляційного суду про відсутність об`єктивних причин, які перешкоджали скаржниці своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, відповідає встановленим у справі обставинам, а доводи скаржниці зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставинам справи та не доводять порушення судом норм права.

В. Хід розгляду справи

22. 03.09.2026 ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3426/24 (904/2629/25). Відкладено розгляд питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25) до надходження матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23. 15.09.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 904/3426/24 (904/2629/25).

24. 24.09.2026 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3426/24 (904/2629/25) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.10.2026. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25).

25. Текст цієї постанови складений у межах розумного строку з урахуванням перебування судді Пєскова В. Г. у відрядженні та відпустці.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

28. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Основного Закону однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

29. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

30. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

31. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

32. У постанові від 20.01.2025 у справі № 925/1596/23 Верховний Суд звернув увагу, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів ("Diya 97 v. Ukraine", № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ("Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine", № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

33. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

34. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).

35. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

36. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

37. Водночас вказаною нормою не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

38. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21 та ін.).

39. У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17 Суд вказав, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Аналогічний висновок наведено також в постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 922/2154/22, від 10.02.2025 у справі № 910/628/20.

40. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

41. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

43. У цій справі оскаржуване ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції було постановлене судом 01.09.2025. При цьому, як вказує сама скаржниця, вона була обізнана про розгляд цієї справи судом і подавала до суду письмові пояснення. Однак, за її доводом, повний текст судового рішення від 01.09.2025 вона не отримувала, а ознайомилася з ним через електронний сервіс "Дія" у жовтні 2025 року.

44. Як встановив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вперше звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 30.10.2025 і ця апеляційна скарга була повернута ухвалою апеляційного суду від 08.04.2026 скаржниці у зв`язку з неусуненням нею недоліків скарги. Повторно подану 28.04.2026 апеляційну скаргу також апеляційним господарським судом було повернуто скаржниці, оскільки остання не усунула недоліків апеляційної скарги, зокрема не зазначила дати отримання копії рішення місцевого господарського суду та не надала доказів на її підтвердження.

45. Втретє ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду 08.06.2026. Суд, апеляційної інстанції, визнавши неповажними наведені скаржницею причини пропуску строку на апеляційне оскарження, надав їй строк для усунення недоліків, зокрема - вказати інші підстави поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

46. Заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржниця вказувала, що є внутрішньо переміщеною особою, її місце реєстрації не збігається із фактичним місцем проживання, не була своєчасно обізнана з розглядом справи, електронний кабінет зареєструвала 17.10.2025 та без зволікань подала апеляційну скаргу 30.10.2025.

47. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 27.07.2026 вбачається, що судом в повній мірі було враховано неодноразове подання скаржницею апеляційних скарг (тричі) на рішення суду першої інстанції та невиконання нею вимог суду про усунення недоліків таких скарг, що стало підставою для повернення їх скаржнику.

48. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені скаржницею доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження носять загальний декларативний характер та пов`язані із несвоєчасним виконанням самим скаржником процесуальних вимог попередніх ухвал суду апеляційної інстанції, отже не є поважними.

49. Доводи скаржника в касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом поведінки скаржниці спростовується змістом постановленої ухвали апеляційного господарського суду. При цьому, в касаційній скарзі скаржниця наполягає саме на відсутності з її боку зволікання зі звернення до суду, пов`язуючи свою поведінку саме із первісним зверненням 30.10.2025, що не спростовує висновків суду, адже апеляційним судом було враховано її дії впродовж всіх трьох звернень.

50. Щодо тверджень скаржниці, що апеляційний господарський суд не встановив дати вручення їй повного тексту судового рішення суду першої інстанції, то колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується (п. 8 ч. 2 ст. 258 ГПК України). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Тобто, саме особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження має вказати дату отримання копії судового рішення та відповідні докази на підтвердження цієї обставини за їх наявності. При цьому, висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не ґрунтуються на самому лише відрахуванні пропущеного строку від дати ймовірної обізнаності скаржника із повним текстом судового рішення у жовтні 2025 року, а зроблені на підставі оцінки також подальших дій скаржниці.

51. Відносно посилання скаржниці на неврахування того, що вона є внутрішньо переміщеною особою і її місце фактичного проживання не збігається із місцем реєстрації, то скаржниця не вказує із посиланням на конкретні докази, яким чином ці обставини унеможливили чи істотно утруднили своєчасне або якнайшвидше звернення до апеляційного суду і, що ці конкретні обставини та докази не були досліджені судом.

52. Колегія суддів Верховного Суду також враховує, що в касаційній скарзі скаржниця зазначає, що знала про існування цього судового провадження. З цього приводу, Суд звертає увагу на положення ч. 7 ст. 120 ГПК України, відповідно до яких учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

53. При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено, а скаржниця не наполягає на тому, що вона повідомляла суд про зміну свого місця проживання.

54. Відтак, Верховний Суд визнає безпідставними доводи скаржника про недотримання апеляційним господарським судом стандартів оцінки доказів у справі. Скаржник також не вказує, який конкретний доказ суд апеляційної інстанції не дослідив чи дослідив з порушенням процесуального закону та яку норму процесуального права в цій частині було порушено судом.

55. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

56. Отже, оскільки скаржниця не довела поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд правильно застосував п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025.

57. Арґументи скаржника зводяться до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановленим обставинам та прийнятим рішенням та не підтверджують порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права чи застосування до скаржника надмірного формалізму.

58. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та залишає касаційну скаргу без задоволення.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України). Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 ч. 1 ст. 308, ст. 309 ГПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

60. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 904/3426/24 (904/2629/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Васьковський

В. Погребняк