ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/1495/25 (908/715/26)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М. Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Громака В. О.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О. О.) від 14.04.2026 (в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Фещенко Ю. В., судді: Золотарьова Я. С., Мартинюк С. В.) від 01.07.2026
за позовом Шимана Євгена Олександровича
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода"
про визнання недійсним договору та спростування майнових дій
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОС КОНСАЛТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник позивача - арбітражний керуючий Шиман Є. О., розпорядник майна;
представник відповідача 1 - не з`явився;
представник відповідача 2 - не з`явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 05.06.2025 Господарський суд Запорізької області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОС КОНСАЛТ" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" (далі - Боржник) за правилами, визначеними Кодексом України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Шимана Є. О. тощо.
1.2. 24.03.2026 розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Шиман Євгеній Олександрович (Позивач) подав позов, в якому, з урахуванням поданої 30.03.2026 заяви про зміну предмета позову, просив:
- спростувати майнові дії Боржника (Відповідач 1), що полягали в укладенні ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" (далі - Відповідач 2) договору від 18.03.2025 про відступлення права вимоги;
- визнати недійсним договір від 18.03.2025 про відступлення права вимоги, укладений між відповідачами;
- спростувати майнові дії Боржника, що полягали у перерахуванні ним Відповідачу 2 у період з 02.04.2025 до 30.04.2025 коштів у сумі 132 045 951 грн 50 коп. з призначенням платежу (оплата згідно з договором від 18.03.2025 про відступлення права вимоги);
- стягнути з Відповідача 2 на користь Боржника 132 045 951 грн 50 коп.
1.3. Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваних майнових дій, вчинених у "підозрілий" період, за місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, відразу після заміни назви, керівника, кінцевого бенефіціарного власника та адреси товариства Боржника на суму, яка за розміром дорівнює половині загальновизнаних грошових вимог кредиторів до Боржника. Щодо вимог про недійсність оспорюваного договору відступлення права вимоги позов обґрунтований фраудаторним характером такого правочину, вчиненого на шкоду кредиторам Боржника, оскільки Боржник у період існування у нього боргу перед податковим органом безоплатно відступив Відповідачу 2 право вимоги за договорами поставки на суму 200 млн грн, додатково сплативши за цією угодою спірну суму в 132 045 951 грн 50 коп., що виключає розумну економічну мету під час вчинення такого правочину у "підозрілий" період, за три місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 14.04.2026 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026) про часткове задоволення позову:
- визнання недійсним договору від 18.03.2025 про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами;
- спростування майнової дії Боржника, яка полягала у перерахуванні ним Відповідачу 2 у період з 02.04.2025 до 30.04.2025 коштів у сумі 116 257 951 грн 50 коп. з призначенням платежу, оплата згідно з договором від 18.03.2025 про відступлення права вимоги;
- стягнення з Відповідача 2 на користь Боржника 116 257 951 грн 50 коп.;
- з відмовою у вимогах про стягнення з Відповідача 2 на користь Боржника 15 788 000 грн 00 коп.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю розумної економічної мети у вчиненні Боржником "у підозрілий період" (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника) оспорюваного правочину з відступлення права вимоги на користь Відповідача 2, збитковістю такого правочину для Боржника, спрямованого на зменшення ліквідаційної маси Боржника та порушення прав кредиторів, оскільки фактично відбулося подвійне вибуття активів Боржника без отримання будь-якої компенсації та з додатковими витратами на оплату гонорару Відповідачу на заявлену до стягнення суму. Також суди виходили з того, що здійснення Боржником платежів на значну суму одразу після призначення керівником та єдиним учасником Боржника громадянина Республіки Молдова, за місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності загрози застосування до Боржника з боку податкових органів штрафних санкцій, а також в подальшому невчинення дій зі стягнення придбаної дебіторської заборгованості, може свідчити про свідоме виведення грошових коштів з рахунків Боржника з метою унеможливлення погашення кредиторської заборгованості та, як наслідок, доведення Боржника до банкрутства.
Відхилення позовних вимог на суму 15 788 000 грн 00 коп. мотивовано обставинами повернення цієї суми Відповідачем 2 Боржнику без повторного перерахування ним цієї суми Відповідачу 2.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Боржник до зміни найменування на підставі рішення учасника від 19.03.2025 № 19/03/25 ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" (ТОВ "УТДК", код ЄДРПОУ 44477735) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34).
3.2. Головне управління ДПС у м. Києві 07.03.2023 видало ТОВ "УТДК" ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями: сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300012 (термін дії з 07.03.2023 до 07.03.2028) та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202300015 (термін дії з 07.03.2023 до 07.03.2028).
3.3. Наказом Головного управління ДПС у місті Києві від 06.02.2025 № 941-п, на підставі пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16, пп. 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4, пп. 20.1.6, пп. 20.1.8, пп. 20.1.9, пп. 20.1.10, пп. 20.1.11, пп. 20.1.12, пп. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 69.2 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" наказано провести фактичну перевірку ТОВ "УТДК" за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 24; з 06.02.2025 тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за період з 01.01.2024 до 15.02.2025.
3.4. Посадові особи ГУ ДПС у Житомирській області 06.02.2025 здійснили виїзд з метою проведення фактичної перевірки місця зберігання алкогольних напоїв Боржника (на той час ТОВ "УТДК"), внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання, за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12.
Перевіркою встановлено факт відсутності уповноважених осіб за місцем зберігання та складено акт від 06.02.2025 № 71/09-01/44477735 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" за місцем фактичного провадження діяльності: Житомирська область, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12.
В цьому Акті зазначено, що, оскільки встановити, який саме склад орендує ТОВ "УТДК" неможливо, то в результаті звернення до ТОВ ТК "Поліссся - Продукт" (код ЄДРПОУ 32265298) (орендодавець складу) останнім надано акт прийому-передачі приміщення з оренди та додаткову угоду до договору оренди від 15.03.2023 № 90. На підставі наданих документів встановлено, що достроково розірвано договір оренди приміщень між ТОВ ТК "Поліссся Продукт" та ТОВ "УТДК" з 31.03.2024. В Акті зазначено інформацію про додатки, в тому числі фото приміщення складу.
Зазначений Акт був направлений ТОВ "УТДК" 12.02.2025 в Електронний кабінет платника податків листом ГУ ДПС у Житомирській області 12.02.2025 № 4685/6/06-30-09-01.
Акт від 06.02.2025 № 71/09-01/44477735 про неможливість проведення перевірки ТОВ "УТДК" за місцем фактичного провадження діяльності (Житомирська область, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12), а також інші матеріали, складені під час виходу для проведення перевірки, направлено до ГУ ДПС у м. Києві для вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства.
3.5. На підставі розгляду вищевказаних матеріалів, відповідно до частини першої 1, пункту 10 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 46 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ГУ ДПС у м. Києві прийняло рішення від 04.03.2025 № 460 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а саме: ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями: сидром та перрі (без додання спирту) № 990209202300012 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202300015.
3.6. Боржник звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу № 460 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності".
Згідно з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 280/6567/25 Боржнику відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням Боржник подав апеляційну скарга. Згідно з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Боржника на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 в адміністративній справі №280/6567/25 повернуто заявнику.
3.7. На підставі направлень від 06.02.2025 № 3601/26-15-09-01, від 06.02.2025 № 3602/26-15-09-01, від 07.02.2025 № 3624/26-15-09-01 та наказу від 06.02.2025 № 941-п Головне управління ДПС у місті Києві у період з 06.02.2025 до 15.02.2025 проведено фактичну перевірку господарської одиниці (офіс) ТОВ "УТДК" за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 24; з питань дотримання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольний напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 17.02.2025 № 12826/Ж5/26-15-09-01/44477735.
На підставі акту перевірки від 17.02.2025 № 12826/Ж5/26-15-09-01/44477735 та висновку від 12.03.2025 № 6031/ж12/26-15-09-01-05 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення від 14.03.2025 № 562/ж10/31-00-07-03-03-25, яким до ТОВ "УТДК" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 97 084 812 грн 60 коп. (48 524 406,30 грн х 200 %) за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
3.8. Згідно з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.03.2025 № 562/ж10/31-00-07-03-03-25. Вказане рішення не набрало законної сили станом на поточну дату.
3.9. Згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2025 у цій справі про банкрутство Боржника визнані вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у сумі 97 084 812 грн 60 коп. (штрафні санкції) із задоволенням у шосту чергу та в сумі 6 056 грн 00 коп. судового збору із задоволенням у першу чергу.
3.10. 18.03.2025 ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" (нова назва ТОВ "Опт-Системс", Первісний кредитор) та Відповідач 2 (Новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договорами поставки, які вказані в Додатку № 1 до цього Договору, укладені між боржниками, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основними договорами.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору Первісний кредитор передав Новому кредитору належне йому право вимоги за Основними договорами на загальну суму в сумі 200 000 000 грн 00 коп.
У пункті 1.4 визначено низку дій, які Новий кредитор зобов`язується вчинити для отримання від боржників належного виконання грошових зобов`язань.
Умовами Договору не передбачено обов`язок Відповідача 2 щодо оплати отриманого від Боржника як Первісного кредитора права вимоги.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Відповідач 2 має право користуватися грошовими коштами, отриманими від дебіторів, не перераховувати їх Боржнику в строк до 01.07.2027.
Згідно з пунктом п 2.4 Новий кредитор (Відповідач 2) має право повернути за власним бажанням всі кошти, отримані за цим Договором Первісному кредиторові достроково у період з 01.07.2026 до 01 вересня 2027, у зв`язку з чим Новий кредитор має право залишити собі гонорар у сумі 20 (двадцять) відсотків від суми повернутих (отриманих) коштів за цим Договором.
У разі отримання Первісним кредитором коштів за Договорами поставки після укладання Договору (відступлення), Боржник зобов`язаний перерахувати такі кошти на рахунок Відповідача 2 (пункт 2.5. Договору).
3.11. Додаток № 1 з переліком боржників, право вимоги до яких було відступлено згідно з Договором, відсутній у матеріалах справи, та Відповідачем 2 не наданий.
3.12. Відсутні у матеріалах справи докази перерахування коштів Первісному кредитору на виконання пункту 2.5 Договору (відступлення).
3.13. 02.04.2025 до 30.04.2025 здійснено оплати на користь Відповідача 2 на загальну суму 132 045 951 грн 50 коп. за Договором (про відступлення права вимоги).
3.14. Відповідно до банківської виписки два платежі на загальну суму 15 788 000 грн 00 коп., сплачені за Договором (про відступлення права вимоги від 18.03.2025), були повернуті і в подальшому повторно за цим Договором не сплачувались
3.15. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на день укладення Договору (відступлення права вимоги), 18.03.2025 керівником Боржника був ОСОБА_2 , а Боржник мав назву ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія» (ТОВ "УТДК").
3.16. 21.03.2025 стосовно Боржника було проведено низку реєстраційних дій, а саме: змінено найменування на ТОВ "Опт-Системс"; змінено адресу реєстрації на 69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, оф. 216; змінено керівника на громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 ; змінено кінцевого бенефіціарного власника на громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 .
3.17. 30.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Позивача про зміну предмету позову.
09.04.2026 через підсистему "Електронний суд" отримано відзив адвоката Голуб Н. О. - представника Відповідача 2, на позовну заяву, заперечення на заяву позивача про зміну предмета позову та заява про закриття провадження у справі.
13.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення з урахуванням поданого Відповідачем відзиву та заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 18.03.2025 в порядку частини третьої статті 237 ГПК України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 20.07.2026 Відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами оспорюваного договору від 18.03.2025 про відступлення права вимоги і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог Позивача.
5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми частини третьої статі 42 КУзПБ, не застосували норми частини четверту статті 7 цього Кодексу, неправильно застосували норми пунктів 2, 4 частини другої статті 16, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), помилково застосували частину третю статті 237 ГПК України, не врахувавши при цьому висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, з урахуванням яких Позивач фактично обрав неналежний спосіб захисту, що створює підстави для подальшого звернення з іншим позовом або створення преюдиційної обставини чи доказу для іншого судового провадження, метою якого буде переведення на Боржника прав вимоги за грошовими зобов`язаннями третіх осіб.
5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:
- норм частини четвертої статті 7 КУзПБ, у подібних правовідносинах щодо залишення без розгляду позову у спірних правовідносинах з огляду на те, що Позивач (після звернення з позовом про визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного з Відповідачем 2, на підставі якого останнє отримало кошти) заявив у справі № 910/3652/26 про банкрутство Відповідача 2, провадження в якій відкрито ухвалою від 15.04.2026, грошові вимоги на частину суми, отриманої Відповідачем 2 на підставі оспорюваного Позивачем у цій справі Договору (відступлення права вимоги);
- норм частини третьої статті 237 ГПК України у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, якою є ця справа, з огляду на визнання недійсним оспорюваного Договору за вимогою Позивача в заяві, поданої напередодні ухваленого місцевим судом оскаржуваного рішення, як такої, що не могла бути включена до первісних позовних вимог з незалежних від Позивача причин.
5.3. Крім цього, згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду також є положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки розгляд справи та ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови відбувся за відсутності представника Відповідача 2, з безпідставним відхиленням поданого перед цим 30.06.2026 представником Відповідача 2 клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності погодження цією стороною участі у справі іншого представника.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу, в якому він заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, загалом аналогічних мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться також до:
- відповідності висновків в оскаржуваних судових рішеннях висновкам у постанові Верховного Суду у справі № 910/6654/24, на які послався скаржник;
- безпідставності підстави для касаційного оскарження, визначеної скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України;
- відсутності підстави для касаційного оскарження, визначеної скаржником з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 та статтю 310 ГПК України, оскільки скарга не містить вказівку на не встановлені судами істотні обставини;
- неспростування аргументами в скарзі встановлених судами ознак фраудаторності оспорюваного правочину.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо підстав для недійсності правочину, вчиненого боржником
7.1. Суди встановили, що предметом спору стали: вчинений між відповідачами правочин із відступлення Боржником Відповідачу 2 права вимоги до третіх осіб та вчинені за таким правочином майнові дії Боржника з перерахування Боржником Відповідачу 2 спірної суми коштів.
7.2. Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані, зокрема положеннями ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 цього Кодексу одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
7.3. Зміст частини третьої статті 215 ЦК України встановлює, що договір може бути визнаний недійсним за позовом як сторони оспорюваного договору, так і особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (висновки у пункті 4.6 постанови Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19).
7.4. Тобто, за загальним правилом у спорі про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
7.5. Поряд з цим, правила законодавства у сфері банкрутства містять спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який визначений законодавством про банкрутство.
Положення частини першої статті 42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
За приписами частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
7.6. Таким чином, на відміну від вимог ЦК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного / "підозрілого" періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду у справі № 925/964/24 (925/967/25) від 26.03.2026).
Тобто, якщо б боржник як сторона правочину, не перебувала в особливому правовому режимі, який визначений законодавством про банкрутство, то наведені підстави (за статтею 42 КУзПБ) не підлягали застосуванню у спорі про недійсність вчиненого відповідною особою правочину.
7.7. При цьому Суд зазначає, що інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
7.8. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які врегульовані нормами названого Кодексу, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (подібний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Тобто, у вирішенні спорів про недійсність правочинів зберігаються загальні вимоги та підстави, за яких особа (позивач) завертається до суду, а саме.
7.9. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
За змістом частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
7.10. Тож, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 704/1410/18, від 10.12.2021 у справі № 370/3154/14, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
7.11. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
Правочини за участі боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).
У цих висновках Суд звертається до власної правової позиції, сформульованої в постанові від 17.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22).
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
7.12. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами обставини:
- безоплатного відчуження Боржником на користь Відповідача 2 у "підозрілий" період" (за три місяці до відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника), а також у період існування зобов`язань перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій (сума яких була визнана у цій справі про банкрутство як грошові вимоги до Боржника), власних активів Боржника, до яких належать відчужені за оспорюваною угодою (з відступлення права вимоги) майнові права за вимогами до третіх осіб (пункти 1.1, 3.7, 3.9, 3.10, 3.13, 3.14);
- а також обставини вчинених Боржником за Договором майнових дій з перерахування Відповідачу 2 суми коштів, з урахуванням також обставин вчинення низки реєстраційних змін щодо Боржника зі зміною найменування, адреси, керівника та кінцевого бенефіціарного власника (пункти 3.13, 3.14, 3.16);
Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про вчинення Боржником оспорюваних правочину та майнових дій на користь Відповідача 2 з метою зменшення власних активів та уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами через відсутність у вчиненні Боржником такого правочину та майнової дії розумної економічної мети, збитковістю такого правочину для Боржника, спрямованого на зменшення ліквідаційної маси Боржника та порушення прав кредиторів, оскільки фактично відбулося подвійне вибуття активів Боржника без отримання будь-якої компенсації та з додатковими витратами на оплату гонорару Відповідачу 2 на стягнену судами суму коштів.
7.13. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема і аргументи про застосований у спірних правовідносинах неналежний спосіб захисту, оскільки скаржник у цих аргументах не враховував правову природу угоди про відступлення права вимоги, встановлені судами обставини виконання оспорюваного Договору, визначені Позивачем способи захисту, у межах яких суд задовольнив відповідні вимоги згідно з оскаржуваними судами рішеннями, та ті матеріально-правові наслідки недійсності оспорюваної угоди для її сторін, які у зв`язку з цим настали, через що Суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас на виконання оспорюваної угоди з відступлення Боржником на користь Відповідача 2 права вимоги до третіх осіб Боржник як відчужувач права вимоги, передаючи Відповідачу 2 такі права між тим не здійснив фізичного передання відповідних матеріальних благ (протилежного у справі не встановлено), що зумовило відображення припинення відповідного права Боржника у своєму обліку.
Що ж до перерахованих Боржником у межах спірної угоди коштів на користь Відповідача 2, то Позивач заявив відповідну позовну вимогу (пункт 1.2), яка була задоволена судом згідно з оскаржуваними судовими рішеннями у межах перевіреної судами та підтвердженої доказами суми, отриманої Відповідачем 2 за Договором (пункти 1.2, 2.1).
Отже, визнання недійсним оспорюваного Договору (з відступлення права вимоги) зі спростуванням відповідної вчиненої Боржником за ним майнової дії та стягненням перерахованих Боржником Відповідачу 2 у межах такої майнової дії коштів призвело до відновлення прав Боржника на відповідні активи (майнові права до третіх осіб та кошти Боржника), за захистом яких звернувся Позивач, що спростовує протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).
7.14. Суд відхиляє також аргументи скаржника (пункт 5.2) з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду у застосуванні норм частини четвертої статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах: щодо залишення без розгляду позову у спірних правовідносинах з огляду на заявлення Позивачем (після звернення з позовом про визнання недійсним оспорюваного правочину) вимог у справі № 910/3652/26 про банкрутство Відповідача 2 про визнання грошових вимог на частину суми, отриманої Відповідачем 2 на підставі оспорюваного Позивачем у цій справі Договору (про відступлення права вимоги), у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.
По-перше, визначене нормами частини четвертої статті 7 КУзПБ правило про залишення судом без розгляду позову у спорі про стягнення з боржника грошових коштів, якщо позивач у такому спорі подав у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, застосовується, якщо позов поданий у межах тієї ж справи про банкрутство, в якій подано заяву з грошовими вимогами до боржника.
Натомість, вимоги по стягнення коштів з Відповідача 2, отриманих ним за оспорюваним Договором, заявлені у межах справи про банкрутство Боржника, а не Відповідача 2, що зумовлено тим, що спір щодо правочину, вчиненого Боржником та стосовно його майна (майнових прав та коштів), ініційований Позивачем саме у межах справи про банкрутство Боржника, за правилами статті 7 КУзПБ, з метою захисту саме прав та інтересів Боржника, а не Відповідача 2.
По-друге, виходячи зі змісту та підстав позовних вимог у цій справі (пункт 1.3) та наведених аргументів скаржника щодо заявлених Позивачем у справі № 910/3652/26 про банкрутство Відповідача 2 грошових вимог на частину суми, отриманої Відповідачем 2 на підставі оспорюваного Позивачем у цій справі Договору (про відступлення права вимоги), між сторонами щодо таких вимог існує спір саме внаслідок вчинення оспорюваного у цій справі правочину з відступлення права вимоги, що вимагає вирішення відповідного спору за правилами статті 7 КУзПБ, у зв`язку з чим і був поданий відповідний позов (пункт 1.2).
При цьому, Суд зауважує, що реалізація ухваленого у цій справі рішення у примусовому порядку, зокрема в частині стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми коштів, отриманої Відповідачем 2 від Боржника за Договором, може здійснюватися лише у межах справи № 910/3652/26 про банкрутство Відповідача 2 у встановленому КУзПБ порядку, а саме шляхом задоволення вимог кредиторів у такій справі про банкрутство, що і зумовлює таку поведінку Позивача як звернення із відповідними грошовими вимогами до Відповідача 2 у справі № 910/3652/26 про банкрутство, а тому вирішення спору щодо таких вимог у цій справі не суперечить приписам частини четвертої статті 7 КУзПБ.
7.15. Що ж до аргументів скаржника (пункт 5.2) про розгляд судом позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного Договору та ухвалення судового рішення в цій частині з урахуванням норм частини третьої статті 237 ГПК України Суд зазначає про таке.
7.16. За приписами частини третьої статті 46 ГПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
7.17. А тому, враховуючи, що:
- ухвалою від 25.03.2026 відкрито провадження у цій справі з розгляду позовної заяви зі здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а судове засідання для розгляду справи призначено на 14.04.2026;
- суди встановили, що заяву про зміну предмета позову Позивач подав через підсистему "Електронний суд" 30.03.2026 (пункт 3.17), тобто за 15 днів до початку призначеного у цій справі першого судового засідання у справі;
Суд доходить висновку про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні заяви Позивача про зміну предмету позову через несвоєчасне подання ним доказів у справі, а саме такого доказу як оспорюваний Договір, оскільки визначене частиною третьою статті 46 ГПК України процесуальне право змінити предмет (або підстави) позову у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, обмежено лише строками подання відповідної заяви до початку першого судового засідання у справі (які - строки у цій справі не були порушені Позивачем) та не обмежується визначеними місцевим судом в оскаржуваному рішенні процесуальними положеннями ГПК України щодо правил надання суду доказів в обґрунтування вимог в первісно поданій позовній заяві.
Таким чином у Позивача були відсутні підстави звертатись до суду у цій справі з вимогами про визнання недійсним Договору за правилами норм частини третьої статті 237 ГПК України, а у суду - розглядати такі вимоги та оцінювати відповідні процесуальні дії Позивача відповідно до таких процесуальних норм.
Дійшовши такого висновку, Суд погоджується з аргументами скаржника про помилкове застосування судами частини третьої статті 237 ГПК України, що однак не призвело до ухвалення судами незаконного рішення; та відхиляє аргументи скаржника з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм ГПК України (пункт 5.2), необхідність формування якого у цій справі відсутня у зв`язку з наведеними висновками.
7.18. Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.3) з апелюванням до процесуальних порушень, допущених апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови за відсутності представника Відповідача 2 з безпідставним відхиленням цим судом поданого представником Відповідача 2 перед цим 30.06.2026 клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності погодження такою стороною участі у справі іншого представника, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.
7.19. Суд погоджується з висновками апеляційного суду про неповажність заявлених Відповідачем 2 причин для відкладення розгляду справи з огляду на неспростовані скаржником встановлені судом обставини та висновки апеляційного суду, а саме з урахуванням:
- обставин належного повідомлення судом Відповідача 2 про дату, час та місце судового засідання в апеляційному суді з огляду на отримання 20.05.2026 Відповідачем 2 ухвали суду від 19.05.2026 (про відкриття апеляційного провадження у справі з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2026), тобто майже за півтора місяці до судового засідання 01.07.2026;
- посилання заявника на обставини, які виникли у травні 2025 року (рішення ВКДКА від 16.05.2025), через які у Відповідача 2 було достатньо часу для пошуку нового представника до судового засідання, призначеного на 01.07.2026;
- недоведення Відповідачем 2 неможливості заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність про призначене на 01.07.2026 судове засідання, з урахуванням чого на пошук представника у Відповідача 2 було близько півтора місяця;
- визнання ухвалою суду від 19.05.2026 необов`язковою явки представника у судове засідання 01.07.2026 ;
- детально викладеної правової позиції Відповідача 2 щодо обставин справи: в апеляційній скарзі, доповненнях до апеляційної скарги та заяві про скасування судового рішення та залишення позову без розгляду;
- недоцільності відкладення розгляду справи через закінчення строку розгляду апеляційної скарги 17.07.2026, виходячи з того, що Відповідач не урегулював питання власного представництва в суді протягом 1,5 місяці з дня відкриття апеляційного провадження у справі.
7.20. Поряд з наведеним Суд зауважує щодо неузгодженості процесуальних дій скаржника з оскарження судових рішень лише в частині рішення про недійсність оспорюваного Договору, без оскарження при цьому цих рішень в частині стягнення з Відповідача 2 на користь Боржника суми коштів, рішення про що ухвалено у цій справі саме з підстав недійсності оспорюваного Договору.
7.21. Таким чином, доводи скаржника про незаконність задоволення позову: визнання недійсним Договору, спростування майнових дій за ним шляхом стягнення з Відповідача 2 на користь Боржника перерахованої ним за недійсним Договором суми коштів не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
7.22. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.23. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та -без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 (в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги) у справі № 908/1495/25 (908/715/26) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк