Ухвала № 137128473 у справі № 757/16969/16 від 04.06.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/9181/2026

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув заяву ОСОБА_1

про відвід головуючого судді Євграфової Є. П., а також суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В.

від розгляду цивільної справи № 757/16969/16-ц Печерського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року позов задоволено частково.

ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення суду шляхом подачі 12.03.2026 апеляційної скарги (первісна редакція) через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, справу визначено для розгляду складу колегії суддів - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), Левенець Б. Б. та Саліхов В. В.

Матеріали справи, що витребувані судом апеляційної інстанції 13.03.2026, надійшли до Київського апеляційного суду 15.04.2026. За наслідками перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам ст. 356 ЦПК України, апеляційну скаргу 20.04.2026 залишено без руху у зв`язку із недотриманням скаржником вимог п. 2 ст. 4 ст. 356 ЦПК України, встановлено строк для подання доказів надсилання апеляційної скарги іншим учасникам, відповідно до вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України.

За інформацією АСЕД «Апеляція» ухвала від 20.04.2026 про залишення апеляційної скарги без руху 20.04.2026 о 15:05 направлена до ЄДРСР.

23.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 20 квітня 2026 року.

23.04.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. в апеляційному провадженні № 22-з/824/534/2026 та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом, а також додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. - визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року у складі судді Шкоріної О. І. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. - відмовлено.

27 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. в апеляційному провадженні № 22-ц/824/9181/2026 та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом, а також додаткові письмові пояснення.

Суддя Саліхов В. В. в період з 27.04.2026 по 08.05.2026, а судді Євграфова Є. П. та Левенець Б. Б. у період з 04.05.2026 по 08.05.2026 перебували у відпустці, що в свою чергу унеможливило вирішення процесуальних питань, пов`язаних з розглядом зазначеної справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. - визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у складі судді Кирилюк Г. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. - відмовлено.

Суддя Саліхов В. В. 13.05.2026 перебував у відрядженні, що в свою чергу унеможливило вирішення процесуальних питань, пов`язаних з розглядом зазначеної справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_5 , суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалами цієї ж колегії суддів від 15 травня 2026 року та від 26 травня 2026 року у пов`язаних провадженнях №22-з/824/534/2026 та №22-ц/824/703/2026 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позову.

18 травня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та ОСОБА_6 - визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у складі судді ОСОБА_7 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії головуючого судді Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. - відмовлено.

28 травня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом.

Суддя Саліхов В. В. 29.05.2026 перебував у відрядженні, що в свою чергу унеможливило вирішення процесуальних питань, пов`язаних з розглядом зазначеної справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. - визнано необґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у складі судді Желепи О. В. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії головуючого судді Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року призначено до апеляційного розгляду в приміщенні Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 2а) у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2026 року о 12 год 00 хв.

04 червня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 від 03.06.2026 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом.

В обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 зазначає, що одного з відповідачів у справі ОСОБА_2 систематично не зазначають серед адресатів судових надсилань у супровідних листах суду (зокрема, у листах від 15.05.2026 та від 27.05.2026), що в свою чергу свідчить про повторюваний процесуальний дефект, а не про поодиноку помилку. Вказує, що заявник завчасно (28.05.2026, до спливу строку на подання відзиву) повідомив суд про цей дефект двома різними каналами: через процесуальну заяву в матеріали справи та через скаргу з вимогою проведення службової перевірки. Станом на 03.06.2026 в Електронному кабінеті заявника відсутні будь-які відомості про те, що суд перевірив факт вручення документів відповідачу, усунув дефект чи продовжив строки для реалізації її прав. Попри це, колегія суддів продовжила рух справи та 01.06.2026 постановила іншу ухвалу. Звертає увагу, що відсутність належного судового контролю за повідомленням сторін порушує права відповідача та створює ризики затягування процесу, нестійкості майбутнього рішення і повторного повернення справи на новий розгляд (що є критичним, оскільки справа триває вже понад 10 років). Сукупність цих обставин викликає сумнів не в правильності окремого рішення, а в спроможності колегії забезпечити належну процесуальну ретельність, рівність прав сторін та реальні гарантії судочинства. Також зазначає, що ця заява ґрунтується на нових, документально зафіксованих фактах неналежного повідомлення учасника справи та відсутності реакції суду на це, і не повторює доводи попередніх заяв про відвід.

Вирішуючи вказану процесуальну заяву, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі (частина перша статті 37 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про неупередженість та необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень у інших справах.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Аналізуючи заяву ОСОБА_1 про відвід через призму наведених критеріїв, колегія суддів зазначає, що доводи заявника повністю зводяться до його суб`єктивних припущень щодо упередженості та необ`єктивності колегії суддів, які обґрунтовані неотриманням через підсистему «Електронний суд» інформації про процесуальну реакцію суду на його клопотання, незгодою з неотриманням/ненадсиланням супровідних листів іншим відповідачем, а також фактом постановлення колегією суддів ухвали від 01 червня 2026 року в процесі подальшого руху справи. Зазначені доводи стосуються процесуальних дій суду щодо організації розгляду справи, контролю за повідомленням учасників справи та безпосереднього здійснення правосуддя.

За таких умов, оскільки незгода з судовим рішенням або процесуальними діями суду прямо виключена законом із переліку підстав для усунення судді від розгляду справи відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України, заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. є необґрунтованим.

Щодо процесуальних наслідків подання вказаної заяви, апеляційний суд зважає на положення частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з яким учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними не допускається.

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства. Процесуальні права надаються особам для сприяння суду у правильному та своєчасному вирішенні справи, а вчинення процесуальних дій з іншою метою, зокрема задля штучного створення перешкод, затягування розгляду або схиляння суду до прийняття бажаного рішення, є спотворенням права, тобто зловживанням ним.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання або заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або заявлення завідомо безпідставного відводу.

Як вбачається з матеріалів провадження, питання про наявність чи відсутність обставин для відводу даного складу суду за заявами ОСОБА_1 вже було предметом перевірки й остаточного вирішення апеляційним судом в ухвалах від 27 квітня, 12 травня, 21 травня та 02 червня 2026 року. Подання ОСОБА_1 04 червня 2026 року п`ятої за рахунком заяви про відвід тій самій колегії суддів з підстав, які за своєю правовою природою зводяться виключно до процесуальної незгоди з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів, свідчить про штучне і систематичне ускладнення цивільного процесу. Такі дії заявника суперечать завданням цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що право на справедливий суд не є абсолютним і не може виправдовувати недобросовісні процесуальні дії сторони, оскільки обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на судові органи, а нездатність суду ефективно протидіяти перепонам для руху справи є порушенням статті 6 Конвенції. Повторне заявлення завідомо безпідставного відводу, заснованого на обставинах, які в силу закону не можуть слугувати підставою для усунення судді, спрямоване на зволікання у розгляді справи, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.

За наявності факту зловживання процесуальними правами, частина третя статті 44 Цивільного процесуального кодексу України надає суду право залишити відповідну заяву без розгляду.

Окрім цього, відповідно до частини четвертої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та застосовувати заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтями 143 та 144 Цивільного процесуального кодексу України, заходи процесуального примусу, зокрема штраф, застосовуються судом з метою припинення зловживання правами. Пунктом 2 частини першої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у випадках зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому законом, а саме 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 3 328 гривень, у зв`язку з чим розмір штрафу в сумі 0,3 від вказаної величини складає 998 гривень 40 копійок.

Керуючись статтями 2, 12, 36, 39, 40, 44, 143, 144, 148, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді-доповідача Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. від розгляду цивільної справи № 757/16969/16-ц.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. у цивільній справі № 757/16969/16-ц залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф за зловживання процесуальними правами у розмірі 0,3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 гривень 40 копійок.

Боржник: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в частині накладення штрафу до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов