У Х В А Л А
Справа № 240/18257/26
25 червня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погодившись із цією ухвалою позивач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 сформовано склад колегії суддів для розгляду зазначеної справи: суддя-доповідач Слободонюк М.В., члени колегії Кузьмишин В.М. та Канигіна Т.С.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржнику у семиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у спосіб надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
17.06.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Подана заява мотивована тим, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків його річного доходу за попередній календарний рік, на підтвердження чого долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дати отримання копії цієї ухвали. Цією ж ухвалою запропоновано позивачу надати додаткові докази на підтвердження його майнового стану для вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору. Також судом було повідомлено, що питання про наявність правових підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору буде вирішено по закінченню продовженого строку.
Однак, 24 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Слободонюка М.В. у вказаній справі, яка обґрунтована наявністю, на думку заявника, обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді під час вирішення питання щодо звільнення його від сплати судового збору. А саме, заявник посилається на те, що дії судді під час постановлення ухвали від 22.06.2026 спрямовані на штучне обмеження його доступу до правосуддя та вказують на прояв надмірного процесуального формалізму.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка вказує на недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).
При цьому необхідно зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з: "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею або ж колегією суддів принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як поведінка конкретного судді/суддів, що вказує на його/їхню безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, заявник фактично висловлює незгоду з ухвалою суду про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги від 22.06.2026 та наведеними в ній мотивами щодо необхідності подання додаткових доказів на підтвердження його майнового стану з метою вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим наведені доводи не свідчать про існування обставин, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 22.06.2026 апелянту було не відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надано додатковий час для подання доказів, які, на думку заявника, підтверджують наявність підстав для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, зазначена ухвала не містить висновку про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору та не вирішує остаточно відповідне процесуальне питання. Навпаки, її постановлення було спрямоване на надання заявнику додаткової можливості обґрунтувати своє клопотання та подати докази на підтвердження доводів щодо свого майнового стану.
Посилання заявника на те, що надані ним відомості про доходи за попередній календарний рік є достатньою та самостійною підставою для звільнення від сплати судового збору, фактично зводяться до власного тлумачення положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» та незгоди із процесуальною оцінкою суду.
Так, частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір» прямо передбачає саме право суду (а не його обов`язок) відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору за наявності визначених у цій нормі підстав, однак враховуючи майновий стан особи (заявника).
Водночас частиною третьою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при визначенні майнового стану особи суд може враховувати не лише інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, а й інші обставини, зокрема наявність у власності нерухомого, рухомого майна, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї та інші відомості, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, обставини, за яких судом висловлена пропозиція заявнику про надання додаткових доказів на підтвердження майнового стану особи узгоджуються із приписами чинного законодавства та не можуть свідчити про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
Твердження заявника про нібито штучне обмеження доступу до правосуддя також не знаходять свого підтвердження, оскільки ухвалою суду строк для усунення недоліків апеляційної скарги було продовжено, що фактично спрямовано на забезпечення реалізації права особи на апеляційний перегляд судового рішення та надання їй додаткової процесуальної можливості подати необхідні документи.
За своєю суттю наведені у заяві доводи стосуються виключно незгоди заявника із процесуальними діями та правовою позицією суду щодо застосування норм процесуального законодавства.
Однак з цього приводу суд звертає увагу, що імперативними приписами частини четвертої статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин доводи заяви про відвід ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивному сприйнятті заявником процесуальних дій суду, не містять належних і допустимих доказів існування обставин, які могли б об`єктивно викликати сумнів у безсторонності судді, а тому є необґрунтованими.
Відповідно до положень частини 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Таким чином, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб`єктивних сумнівах та незгоди заявника з процесуальним рішенням судді-доповідача, переконливих підстав для таких сумнівів не наведено, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу та визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України,
У Х В А Л И В :
визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Слободонюка Михайла Васильовича по справі № 240/18257/26.
Справу № 240/18257/26 для вирішення питання про відвід судді Слободонюка Михайла Васильовича передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.