УХВАЛА
13 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16588/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича (далі - ФОП Свириденко О.Й.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat"
до: 1) Акціонерного товариства "ПроКредит банк",
2) ФОП Свириденка О.Й.
про стягнення 88 501 євро 72 євроцентів,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Саюк Петро Іванович,
ВСТАНОВИВ:
ФОП Свириденко О.Й. 25.06.2026 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 910/16588/21 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення зі скаржника безпідставно набутих коштів та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Водночас у скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підстави для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 204, 1212, 1215 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального, а саме - статтю 46 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, про які скаржник зазначає у скарзі;
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування, зокрема, частини третьої статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" та частини другої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у подібних правовідносинах.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пунктів 1 і 2 частини першої та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд необґрунтовано не застосував відвід судді за наявності на те підстав та не дослідив зібрані у справі докази.
Поряд з цим, зазначаючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену, пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник також постилається на пункт 3 частини першої статті 310 цього Кодексу (арк.6), а також скарга містить посилання на необґрунтоване відхилення судом клопотання скаржника.
Водночас Суд зауважує, що оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Однак скарга не містить обґрунтування процесуальних порушень, передбачених пунктом 3 частини першої статті 310 ГПК України, наведених скаржником (на сторінці 6 скарги), як на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 4 частини другої вказаної норми.
Натомість у тексті касаційної скарги скаржник зазначає про те, що спір розглянуто судами з порушенням правил територіальної юрисдикції та про необґрунтоване відхилення клопотання скаржника, однак, при цьому, не зазначає яке саме клопотання було необґрунтовано відхилене судом, не посилається на відповідний пункт/пункти з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України та не обґрунтовує наведене як підставу для касаційного оскарження.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити наведену підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та обґрунтувати (у разі їх наявності) процесуальні порушення, передбачені відповідним пунктом/пунктами частин першої та третьої статті 310 ГПК України, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі з урахуванням вимог, викладених у цій ухвалі.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 зі справи № 910/16588/21 залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі-підприємцю Свириденку Олександру Йосиповичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Свириденку Олександру Йосиповичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова