ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/5477/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),
суддів: Віннікова С.В., Мартинюка С.В.
секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.
від скаржника: Кудрявцев Д.В.
від відповідача-1: не з`явився
від відповідача-2: Перевощикова Т.М.
від третьої особи: не з`явився
розглянув матеріали апеляційної скарги TOO UKRINVEST на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 (повне рішення складено 27.05.2026) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026, суддя Мілєва І.В.
у справі №904/5477/24
за позовом TOO UKRINVEST, (10615, Estonia, Tallinn, Кеешіа, 4, Harju maakond)
до відповідача-1: ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл., м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвествік", Дніпропетровська обл., м. Дніпро
третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал", Херсонська обл., м. Херсон
про визнання недійсним договору застави
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст справи
TOO Ukrinvest звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_1 та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвествік" , просить суд визнати недійсним договір застави від 27.11.2018, укладений між Fram Trade OU та Ukrinvest OU з моменту його вчинення.
Позов обґрунтований тим, що Калев Райдіе, який підписав договір застави від імені ТОВ «УКРІНВЕСТ», не мав на це належних повноважень. Зокрема, він діяв без згоди пайовиків (учасників) товариства, що є обов`язковою умовою для вчинення таких правочинів згідно зі Статутом та Комерційним кодексом Естонії.
Представник діяв недобросовісно, нерозумно та не в інтересах юридичної особи, вийшовши за межі своїх повноважень. Договір застави забезпечував виконання зобов`язань за кредитним договором між третіми особами (FRAM TRADE OU та K.R. TRUST & ASSET MANAGEMENT), до яких позивач не мав жодного відношення.
Згідно зі Статутом ТОВ «УКРІНВЕСТ» та нормами Комерційного кодексу Естонії, правочини, що виходять за межі повсякденної господарської діяльності (зокрема, застава майна), потребують згоди ради або рішення учасників. Такої згоди на заставу 25 310 акцій ПрАТ «Дніпровський термінал» надано не було.
Позивач зазначає, що оспорюваний правочин та подальше відчуження акцій призвели до незаконного позбавлення його права власності, що порушує Конституцію України (ст. 41) та загальні засади цивільного законодавства щодо недоторканності права власності.
Позивач вказує, що відповідачі, які набули право власності на акції через ланцюг договорів відступлення права вимоги, знали або мали знати про незаконність первинного договору застави та наявність судових спорів щодо цих активів.
27.05.2026 відповідач-2 подав до суду заяву, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі №904/5477/24 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладені на позивача.
Мотиви рішення зводяться до такого.
Суд дійшов висновку, що вимога про визнання договору застави недійсним не є ефективним способом захисту, оскільки ефективний спосіб захисту має забезпечувати реальне поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. На думку суду, скасування договору від 2018 року не призведе до автоматичного відновлення прав позивача без вчинення інших додаткових дій.
Згідно з Витягом із Комерційного реєстру Естонії станом на травень 2018 року, Калєв Райдіе був членом правління з правом представляти товариство при здійсненні будь-яких операцій.
Суд встановив, що на момент укладення договору (27.11.2018) Калєв Райдіе мав повноваження діяти від імені компанії.
Суд послався на Комерційний кодекс Естонії (ст. 181, 317), згідно з яким будь-які внутрішні обмеження прав правління (наприклад, необхідність згоди ради чи учасників) є недійсними щодо третіх осіб, якщо вони не внесені до офіційного Комерційного реєстру.
Треті особи (контрагенти) не зобов`язані досліджувати внутрішні документи компанії за відсутності зареєстрованих обмежень у публічному реєстрі. Таким чином, навіть якщо згода учасників була потрібна, її відсутність не впливає на дійсність договору із зовнішнім контрагентом (Fram Trade OU).
Позивач надав суду Статут у редакції від 2019 року, тоді як договір був укладений у 2018 році. Редакція Статуту, що діяла саме на момент вчинення правочину, суду надана не була.
Посилання позивача на те, що підписант не пам`ятає, чи був він у місті Дніпро в день підписання, суд визнав неналежним та недостовірним доказом.
Лист учасників про ненадання згоди був складений лише у 2024 році (через 5,5 років після укладення угоди), що суд врахував при оцінці доказів.
Суд зазначив, що той факт, що ТОВ «УКРІНВЕСТ» не було стороною основного договору позики, не є підставою для недійсності застави. Компанія виступила майновим поручителем, що є законною та звичайною практикою.
Також суд зауважив наявність корпоративного зв`язку, оскільки позичальник за основним боргом (K.R. Trust & Asset Management) був учасником ТОВ «УКРІНВЕСТ».
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/5477/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвествік" про прийняття додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з TOO UKRINVEST на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвествік" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" TOO UKRINVEST звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року та прийняти постанову, якою задовольнити позов TOO UKRINVEST (Естонія) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТВІК" про визнання недійсним договору застави.
Також, не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" TOO UKRINVEST звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року, у справі № 904/5477/24 за позовом TOO UKRINVEST (Естонія) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТВІК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал" про визнання недійсним договору застави та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвествік" про прийняття додаткового рішення - відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
Апеляційна скарга на рішення обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції від 27.05.2026 у справі № 904/5477/24 є незаконним через неповне з`ясування обставин справи, недоведеність встановлених судом фактів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Суд зробив висновок про наявність повноважень у Калева Райдіюе на підписання договору застави без дослідження Статуту ТОВ «УКРІНВЕСТ» у редакції, чинній на дату правочину (27.11.2018). Позивач стверджує, що такий Статут надавався суду, але був проігнорований.
Апелянт вказує, що згідно зі ст. 317 Комерційного кодексу Естонії, для правочинів, що виходять за межі повсякденної діяльності (як-от застава 10% капіталу для забезпечення чужого боргу), необхідна згода ради товариства, якої не було.
Суд першої інстанції не врахував обставини, вже встановлені у справі № 923/515/21, де досліджувалося естонське законодавство та необхідність отримання згоди на подібні угоди про заставу.
Скаржник наголошує, що суд не дослідив особисту та корпоративну пов`язаність між представником позивача (Калевим Райдіюе) та представниками заставодержателя (родиною Кракалових), а також швидку ліквідацію компанії FRAM TRADE після передачі акцій.
Лист учасників ТОВ «УКРІНВЕСТ» підтверджує, що жодного погодження на передачу акцій у заставу не надавалося, а обов`язок довести наявність такого схвалення покладено на відповідачів.
Апелянт вважає помилковим твердження суду про «неефективність» обраного способу захисту (визнання договору недійсним), оскільки цей спосіб прямо передбачений ст. 16 ЦК України, і суд одночасно розглянув спір по суті.
Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована тим, що додаткове рішення є незаконним через порушення норм процесуального права (зокрема ст. 126, 129 ГПК України), неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції проігнорував заперечення про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження фактичного понесення витрат (платіжні доручення тощо) з боку ТОВ «ІНВЕСТВІК».
Посилаючись на практику Верховного Суду (справа № 922/2604/20), позивач зазначає, що відсутність детального опису робіт, акту прийому-передачі та інших підтверджуючих документів є підставою для відмови у розподілі судових витрат. До заяви про прийняття додаткового рішення не було долучено належних доказів оплати.
Скаржник вважає суму в 10 000 грн необґрунтованою та завищеною з огляду на складність справи та обсяг наданих доказів. На думку апелянта, ця сума має бути зменшена щонайменше до 5 000 грн, якщо суд все ж знайде підстави для стягнення.
Суд не дотримався вимог ст. 126 та ст. 129 ГПК України щодо співмірності витрат із часом, витраченим адвокатом, обсягом послуг та ціною позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законним, а доводи апелянта - безпідставними.
Відповідач-2 зазначає, що станом на 27.11.2018 Калєв Райдие був членом правління ТОВ «УКРІНВЕСТ» і мав повне право представляти товариство у всіх правових діях згідно зі Статутом (п. 3.6). У Комерційному реєстрі Естонії не було жодних зареєстрованих обмежень його повноважень, які могли б бути протиставлені третім особам.
Апелянт помилково посилається на норми Комерційного кодексу Естонії щодо згоди ради товариства, оскільки Статут ТОВ «УКРІНВЕСТ» прямо передбачав, що товариство ради не має (п. 3.8). Отже, неможливо вимагати погодження від органу, якого не існує.
Згідно із законодавством Естонії та України, внутрішні обмеження повноважень, не внесені до публічного реєстру, не мають юридичної сили щодо третіх осіб (контрагентів), якщо не доведено їхню недобросовісність. Позивач не надав доказів того, що заставодержатель (FRAM TRADE OU) знав про будь-які внутрішні обмеження.
Договір застави забезпечував дійсне грошове зобов`язання (позику на 700 000 євро), був укладений у належній формі та зареєстрований у депозитарній системі ще у 2019 році. Застава не була безпідставною, оскільки боржник за позикою (K.R. TRUST & ASSET Management) був учасником ТОВ «УКРІНВЕСТ» з часткою 33,33%, а Калєв Райдие був пов`язаний з обома компаніями.
Висновки у справі № 923/515/21 не мають преюдиційного значення, оскільки там розглядався інший правочин (договір купівлі-продажу 2019 року), були інші підстави позову та інше коло учасників. Верховний Суд у тій справі не визнавав договір застави недійсним, а навпаки, встановив факт існування заставного обтяження.
Відповідач-2 наголошує, що недійсність правочину має оцінюватися виключно на момент його вчинення (листопад 2018 року). Події, що сталися роками пізніше (ліквідація компаній, відступлення прав у 2022 році), не можуть бути підставою для визнання первинного договору недійсним.
Хоча суд першої інстанції згадав про неефективність обраного способу захисту, це не було єдиною підставою для відмови - суд повноцінно розглянув справу по суті та не знайшов порушень закону при укладенні договору.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
16.06.2026 TOO UKRINVEST звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 по справі № 904/5477/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів -Віннікова С.В., Левшиної Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу TOO UKRINVEST на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі №904/5477/24 залишено без руху. Апелянту протягом 10 днів з дати отримання ухвали було необхідно усунути недолік апеляційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
25.06.2026 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 18.06.2026 надійшла заява про усунення недоліків скарги із доказами сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Призначено судове засідання на 21.07.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/5477/24, необхідні для розгляду апеляційної скарги.
30.06.2026 TOO UKRINVEST звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі № 904/5477/24.
02.07.2026 відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу на рішення.
03.07.2026 матеріали справи № 904/5477/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою TOO UKRINVEST на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/5477/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.07.2026. Приєднано апеляційну скаргу TOO UKRINVEST на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/5477/24 до апеляційної скарги TOO UKRINVEST на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Левшиної Г.В. - члена колегії суддів та у зв`язку із запланованою відпусткою судді-доповідача Золотарьової Я.С. у серпні 2026 року, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/5477/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 прийнято апеляційні скарги TOO UKRINVEST на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/5477/24 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Мартинюка С.В.
У судове засідання 21.07.2026 представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.
У судовому засіданні 21.07.2026 заслухано предстаників скаржника та відповідача-2 та Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом
TOO Ukrinvest (Естонія) належить 75 930 акцій, номінальною вартістю 7 593 000,00 грн, що складає 30% від загальної кількості акцій ПрАТ "Дніпровський Термінал" ( 20% відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів № 96790 від 19.06.2023 та 10 % на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022, залишеним без змін Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 923/515/21 за позовом TOO Ukrinvest (Естонія) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
08.01.2024 під час розгляду справи Господарським судом Одеської області за позовом TOO Ukrinvest (Естонія) до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фінансових технологій", ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії позивачу стало відомо про те, що 27.11.2018 було укладено договір позики між Fram Trade OU (позикодавець) та K.R. Trust&Asset Management на суму 700 000,00 Євро (Fram Trade OU - позикодавець, K.R. Trust&Asset Management - позичальник).
27.11.2018 було укладено договір застави між, Fram Trade OU, в особі ОСОБА_3 та Ukrinvest OU, в особі Kalev Raidie, яким забезпечувалося виконання зобов`язання з повернення за основним договором грошових коштів у розмірі 700 000 Євро (Fram Trade OU -заставодержатель, Ukrinvest OU- заставодавець.
У порядку та на умовах, визначених цим договором, заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором, одержати задоволення своїх вимог за рахунок зазначеного у п. 3.1. цього договору заставленого майна (далі - "предмет застави"), переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Під "основним договором" у цьому договорі розуміється договір позики від 27.11.2018, укладений між Fram Trade ОU та K.R.Trust & Asset Management. Предмет застави: вид цінних паперів - акції; емітент - ПРАТ "Дніпровський термінал"; адреса емітента - Україна, м. Херсон, вул, Перекопська 169; номінальна вартість: 100 грн за одну акцію; кількість; 25 310 шт 10%).
Відповідно до п. 5.1 договору на відносини сторін, не врегульовані цим договором, поширюються норми законодавства України.
Позивач неодноразово звертався до депозитарної установи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" щодо отримання копій документів та інформації про відчуження 10% акцій належних TOO Ukrinvest.
Однак жодної відповіді TOO Ukrinvest не отримало.
Позивач наголошує, що відповідно до листа підтвердження від 28.06.2024 (т. 1 а.с. 21) кредитор Fram Trade жодного разу не звертався до KR. Trust Asset Mandgment як до боржника для виконання своїх зобов`язань, які виникли 27.11.2018 на підставі кредитного договору. При цьому договір застави від 27.11.2018 між Fram Trade OU в особі ОСОБА_3 та Ukrinvest OU в особі Kalev Raidie начебто було укладено у м. Дніпро. Однак, зі слів Kalev Raidie останній не пам`ятає, щоб він був 27.11.2018 у м. Дніпро.
ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги № 13/10-22/2 від 13.10.2022 (т. 1 а.с. 14-15) набула право вимоги за договором застави від 27.11.2018, укладеним між ТОВ "Фарм Трейд" та ТОВ "Укрінвест", на предмет застави 25 штук акцій емітента ПрАТ "Дніпровський термінал", що становить 0,01% його статутного капіталу.
13.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвествік" на підставі договору про відступлення права вимоги № 13/10-22 (т. 1 а.с. 16) набуло право вимоги за договором застави від 27.11.2018, укладеного між ТОВ "Фрам Трейд" та ТОВ "Укрінвест", на предмет застави: 25 285 штук акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал", що становить 9,99% його статутного капіталу.
13.10.2022 ОСОБА_1 та ТОВ "Інвествік" направили вимогу ОСОБА_2 про передачу акцій у власність у позасудовому порядку, оскільки станом на 13.10.2022, акції знаходились на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 . Вказані вимоги були виконанні ОСОБА_2 та акції були передані у власність ОСОБА_1 та ТОВ "Інвествік".
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції при ухвалені додаткового рішення, перевірені апеляційним судом та мотиви судового рішення
В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем-2 подано: договір про надання правової допомоги № 23 від 23.01.2024, укладений між відповідачем-2 та адвокатом Перевощиковою Т.М., додаткову угоду № 1 від 31.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 23 від 23.01.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2026 на суму 40 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 2639 від 14.07.2014, ордер АЕ № 1445665 від 18.11.2025.
23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвествік" (клієнт) та Адвокатом Перевощиковою Тетяною Миколаївною (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги № 23 (т.2 арк.с.61).
Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги.
Згідно пункту 1.2 договору, виконання послуг за цим договором засвідчуються двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, які складаються за результатами наданих послуг.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість наданих послуг виконавця визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину правової роботи. Вартість за годину визначається з розрахунку 2 500,00 грн за 1 годину.
27.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвествік" (клієнт) та Адвокатом Перевощиковою Тетяною Миколаївною (виконавець) було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено, що адвокатом були надані послуги відповідачу-2 у розмірі 40 000,00 грн, а саме:
- аналіз позову та підготовка відзиву на позов - 11 год;
- підготовка до судових засідань 25.11.2025, 13.01.2026, 15.04.2026, 06.05.2026, 25.05.2026 - 5 год.
Мотиви додаткового рішення щодо часткового задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу гарантуються на таких аргументах:
Суд керувався ст. 244 ГПК України, яка дозволяє ухвалити додаткове рішення, якщо під час прийняття основного рішення не було вирішено питання про судові витрати. Оскільки в основному позові було відмовлено, обов`язок відшкодування витрат покладається на позивача.
Дослідивши матеріали, суд дійшов висновку, що заявлений розмір у 40 000 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаними роботами. Суд визначив, що обґрунтованою та такою, що відповідає складності справи, є сума 10 000 грн.
При прийнятті рішення суд також врахував, що позивач не подав клопотання про неспівмірність витрат.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що його укладено між нерезидентами України. Предметом застави є акції, емітентом яких є резидент України - ПРАТ «Дніпровський термінал».
Вирішуючи питання про те, яке матеріальне право слід застосовувати у цій справі апеляційний суд зауважує таке.
Статтею 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені такі терміни:
іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;
вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;
автономія волі - принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин.
Сторони у п. 5.1 договору здійснили вибір права, яке буде застосовуватися, вказавши, що на відносини сторін, не врегульовані цим договором, поширюються норми законодавства України.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
Сторонами у цій справі не зазначено про те, що є будь-які законодавчі обмеження або заборони щодо застосування до правовідносин сторін права України. Відповідно зміст договору застави регулюється правом України.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Отже, вирішуючи цей спір суд має надати оцінку спірному договору, перевіривши, чи відповідає він законодавству України, оскільки сторони цього договору вибрали саме право України, а не Естонії.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).
У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 Статуту фірмове найменування товариства з обмеженою відповідльністю: товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ".
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до наведеного вище пункту Статуту, компанія Укрінвест є товариством з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Комерційного кодексу Естонії при здійсненні всіх угод товариство з обмеженою відповідальністю може бути представлене будь-яким членом правління, якщо статутом не передбачено, що товариство представляють декілька членів правління або всі члени правління спільно. Щодо третіх осіб спільне представництво діє лише у разі реєстрації відповідного запису у Комерційному регістрі.
У разі здійснення угод від імені товариства з обмеженою відповідальністю члени правління зобов`язані дотримуватися щодо товариства обмеження, передбачені статутом або встановлені учасниками, радою чи правлінням. Обмеження представницьких прав недійсне щодо третіх осіб (ч. 2 ст. 181 Комерційного кодексу Естонії).
Статутом TOO Ukrinvest (в редакції від 18.10.2011) не передбачено, що товариство мають право представляти декілька членів правління або всі члени правління спільно.
Натомість, п. 3.6. Статуту TOO Ukrinvest (в редакціїї від 18.10.2011) встановлено, що кожен член правління має право представляти товариство з обмеженою відповідальністю у всіх правових діях, за виключенням випадку, якщо до комерційного реєстру внесено інше. Відповідне рішення учасників приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до статуту.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які належні докази, які б свідчили про те, що на момент укладання спірного договору застави у комерційному реєстрі Естонії були внесені обмеження представницьких повноважень Калєва Райдие позивач не надав. Також не встановлено обмежень повноважень у Статуті товариства.
В матеріалах справи міститься витяг з комерційного реєстру Естонії стосовно TOO Ukrinvest станом на 28.05.2018 (т. 1 а.с. 135-137), в якому зазначено відомості про осіб, внесених до реєстраційної картки, а саме: Калев Райдйие - член правління (уповноважений до 30.05.2020), Роберт Мірзо - член правління (уповноважений до 30.05.2020) та зазначено, що кожен член правління може представляти товариство при здійсненні будь-яких операцій.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що Калєв Райдие мав повноваження укладати спірний договір застави від імені TOO Ukrinvest.
До того ж, з аналізу Комерційного кодексу Естонії вбачається, що будь-які внутрішні обмеження повноважень правління є чинними виключно у внутрішніх відносинах Товариства і не можуть бути протиставлені третім особам - добросовісним контрагентам, якщо такі обмеження офіційно не зареєстровані в комерційному реєстрі. Тобто, треті особи не зобов`язані досліджувати внутрішні рішення TOO Ukrinvest за відсутності офіційно зареєстрованих відповідних обмежень в комерційному реєстрі.
За вказаних обставин, відсутність згоди учасників або ради не впливає і не може впливати на дійсність правочину в зовнішніх правовідносинах TOO Ukrinvest з третіми особами, зокрема з Fram Trade OU.
Щодо доводів скаржника про те, що висновки Верховного Суду у справі № 923/515/21 мають преюдиційне значення у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
У справі № 923/515/21 предметом розгляду був договір купівлі-продажу акцій від 2019 року, а в цій справі предметом розгляду є договір застави від 2018 року.
Також, відповідачі у цій справі (ТОВ «Інвествік» та ОСОБА_1 ) не були учасниками справи № 923/515/21, тому встановлені обставини у справі №923/515/21 не мають щодо цієї справи преюдиційної сили згідно зі ст. 75 ГПК України.
З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі на рішення суду.
Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що судом не було досліджено Статут товариства в редакції від 18.10.2011, який міститься в матеріалах справи. Водночас, апеляційний суд вказує про те, що положення Статуту в редакціїї від 18.10.2011 та Статуту в редакції від 06.03.2019, які мали значення для вирішення цієї справи є тотожними, а тому не врахування судом першої інстанції Статуту в редакції від 18.10.2011 не призвело до неправильного вирішення цієї справи.
Надаючи оцінку висновкам суду про неналежний спосіб захисту, апеляційний суд зауважує таке.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.
Способи захисту мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права (забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного - забезпечити отримання відповідного відшкодування. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення, він компенсує витрати або в інший спосіб нівелює негативні наслідки.
Застосування конкретного способу захисту залежить як від виду та змісту правовідносин, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідків.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом. Перелік способів захисту не є вичерпним.
Під порушеним правом слід розуміти такий стан субєктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого воно зазнало зменшення або ліквідації. Порушення права повязане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому (Рішення КСУ № 18-рп/2004 від 01.12.2004).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (рішення ЄСПЛ у справі «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003). Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980, «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (Рішення КСУ від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Пункт 1 статті 6 Конвенції включає право отримати остаточне рішення спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18). Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача без необхідності вчинення інших дій, повторного звернення до суду. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до суду й отримувати ще одне рішення - обраний спосіб захисту є неефективним.
Позивач звернувся до суду та просив визнати недійсним договір застави від 27 листопада 2018 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач прагне повернення у свою власність предмета застави - акцій.
Спосіб захисту є ефективним лише тоді, коли він призводить до реального поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Колегія суддів зазначає, що саме по собі скасування правочину від 2018 року не здатне забезпечити відновлення прав позивача на акції, які вже перебувають у власності третіх осіб (відповідачів), без вчинення додаткових юридичних дій. У контексті вибуття майна з володіння ефективним механізмом вважається віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння) або позов про визнання права власності та скасування записів у реєстрах, що дозволяє остаточно вирішити спір по суті.
Отже, прагнучи лише визнання договору недійсним, позивач обрав шлях, який суд визнав юридично недостатнім для досягнення його кінцевої мети - повернення контролю над пакетом акцій.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання недійсним договору застави від 27.11.2018 з моменту його вчинення не є ефективним, оскільки не може забезпечити відновлення порушеного, на думку позивача, права (спричинити потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору застави від 27.11.2018, укладеного між Fram Trade OU та Ukrinvest OU, задоволенню не підлягають.
Щодо додаткового рішення
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (з врахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у Постанові від 08.12.2022 у справі №910/16564/21) відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПКУкраїни);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Так, відповідачем-2 до матеріалів справи додано копії таких документів: договір про надання правової допомоги № 23 від 23.01.2024, укладений між відповідачем-2 та адвокатом Перевощиковою Т.М., додаткову угоду № 1 від 31.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 23 від 23.01.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2026 на суму 40 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 2639 від 14.07.2014, ордер АЕ № 1445665 від 18.11.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги.
Згідно пункту 1.2 договору, виконання послуг за цим договором засвідчуються двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, які складаються за результатами наданих послуг.
27.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвествік" (клієнт) та Адвокатом Перевощиковою Тетяною Миколаївною (виконавець) було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено, що адвокатом були надані послуги відповідачу-2 у розмірі 40 000,00 грн, а саме:
- аналіз позову та підготовка відзиву на позов - 11 год;
- підготовка до судових засідань 25.11.2025, 13.01.2026, 15.04.2026, 06.05.2026, 25.05.2026 - 5 год.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість наданих послуг виконавця визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину правової роботи. Вартість за годину визначається з розрахунку 2 500,00 грн за 1 годину.
За змістом ч. 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Оцінюючи обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн.
Щодо аргументу скаржника про те, що у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження проведення оплати витрат, суд звертає увагу скаржника на правові позиції Верховного Суду з цього питання, викладені, зокрема у постановах від 03.10.2019 по справі №922/445/19, від 21.01.2020 по справі №904/1038/19, від 23.01.2020 по справі №910/16322/18, від 30.01.2020 по справі №911/420/18, від 04.02.2020 по справі №904/1759/18, від 06.02.2020 по справі №916/1830/19, від 12.02.2020 по справі №648/1102/19, від 17.02.2020 по справі №906/941/18, від 04.03.2020 по справі №914/633/18, від 10.03.2020 по справі № 924/1107/18, від 12.03.2020 по справі №904/1878/19/.
У вказаних постановах вказано, що відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу не може бути підставою для відмови у її стягненні, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн апеляційний суд зазначає таке.
Cудом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу, в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, керуючись ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем за підготовку документів процесуального характеру, супровід та представництво інтересів позивача у суді першої інстанції підтверджені матеріалами справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду та додаткового рішення - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скаргах і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу TOO UKRINVEST на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 по справі № 904/5477/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 по справі № 904/5477/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу TOO UKRINVEST на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 по справі № 904/5477/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 по справі № 904/5477/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову виготовлено і підписано 29.07.2026.
Головуючий суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Вінніков
Суддя С.В. Мартинюк