Справа № 214/12250/25
2/214/2463/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Євтушенка Олексія Івановича від розгляду цивільної справи №214/12250/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками), -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенка О.І. перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками).
30.07.2026 позивач ОСОБА_1 через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву про відвід судді Євтушенка О.І. (зареєстровано судом 31.07.2026). В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 15.04.2026 сторонами було подано до суду спільну заяву про затвердження укладеної між ними мирової угоди та клопотання про розгляд зазначеного питання за їх відсутності. На переконання ОСОБА_1 , за наявності всіх необхідних документів суд безпідставно відклав вирішення питання про затвердження мирової угоди, а в подальшому тривалий час не приймав відповідного процесуального рішення, постановивши лише 14.07.2026 ухвалу про відмову у її затвердженні. Позивач ОСОБА_1 вважає, що наведені в ухвалі суду від 14 липня 2026 року мотиви відмови у затвердженні мирової угоди не відповідають вимогам ст.207 ЦПК України, оскільки, на її думку, суд послався на обставини, які не передбачені законом як підстави для відмови у її затвердженні. Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду щодо наявності в умовах мирової угоди ознак кабальності, несправедливості та недотримання балансу прав і законних інтересів сторін, зазначаючи, що умови мирової угоди були добровільно погоджені обома сторонами спору, які неодноразово зверталися до суду із заявами про її затвердження. Посилаючись на наведені обставини, позивач ОСОБА_1 вважає, що дії суду свідчать про необ`єктивність та упередженість головуючого судді, порушення принципів безсторонності, справедливості та своєчасності судового розгляду, а також викликають у неї обґрунтовані сумніви щодо можливості подальшого неупередженого розгляду справи. У зв`язку із цим позивач ОСОБА_1 просить відвести суддю Євтушенка О.І. від участі у розгляді цивільної справи.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді, письмові матеріали справи, зокрема заяву позивача, подані нею документи, дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оцінивши наведені позивачем підстави для відводу головуючого судді Євтушенка О.І. від розгляду цивільної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу виходячи з такого.
Відповідно до ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 ЦПК України.
Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Європейський суд з прав людини у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07) зазначив, що інститут відводу судді визначає наявність як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв.
Суб`єктивний критерій полягає у встановленні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто оцінюється, чи мав суддя особисту упередженість у розгляді справи.
Об`єктивний критерій передбачає оцінку того, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що виключають виникнення будь-яких сумнівів щодо його неупередженості.
При цьому вирішальним є не сама думка сторони, що заявляє відвід, а об`єктивна оцінка того, чи є підстави вважати, що конкретний суддя або склад суду могли проявити недостатню неупередженість. Факти, які можуть викликати сумнів у неупередженості, включають як поведінку судді, так і інші обставини, що підлягають доказуванню.
Отже, навіть зовнішні прояви судового розгляду мають значення для формування довіри до суду, що відповідає принципу, викладеному у рішенні ЄСПЛ, а саме: «справедливість повинна не лише вершитися, але мати очевидний прояв своєї справедливості».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п.43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії». Вирішальним при визнанні судді безстороннім та об`єктивним є те, чи можуть бути виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Мотиви заявлення позивачем ОСОБА_1 відводу головуючому судді зводяться до незгоди з процесуальними діями суду під час розгляду справи, а саме: із відкладенням вирішення питання щодо затвердження мирової угоди та з постановленням ухвали від 14 липня 2026 року про відмову у затвердженні мирової угоди, а також із правовою оцінкою судом умов такої мирової угоди.
Зазначені обставини, на думку позивача ОСОБА_1 , свідчать про упередженість та необ`єктивність судді і викликають сумнів у його неупередженості.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що усі сумніви позивача ОСОБА_1 у неупередженості та об`єктивності головуючого судді у справі ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці нею положень закону та прояві власної недовіри до суду.
Разом із тим, відповідно до положень ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Зазначена норма процесуального закону спрямована на недопущення використання інституту відводу як способу впливу на процесуальну діяльність судді або як засобу усунення судді від розгляду справи виключно у зв`язку з незгодою учасника справи із прийнятими ним процесуальними рішеннями.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду від 14 липня 2026 року про відмову у затвердженні мирової угоди постановлена судом у межах наданих процесуальним законом повноважень за результатами оцінки поданої сторонами мирової угоди на предмет її відповідності вимогам законодавства, а викладені у ній висновки є реалізацією судом повноважень щодо вирішення процесуального питання, передбаченого ст.207 ЦПК України. При цьому сама по собі наявність у судовому рішенні висновків, з якими сторона не погоджується, не свідчить про упередженість чи необ`єктивність судді, оскільки правомірність та обґрунтованість таких висновків може бути предметом перевірки лише в порядку апеляційного перегляду відповідного судового рішення, а не шляхом заявлення відводу судді.
Суд звертає увагу, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 у заяві про відвід, не містять відомостей про наявність у головуючого судді Євтушенка О.І. особистої заінтересованості у результаті розгляду справи, родинних чи інших передбачених законом зв`язків із учасниками справи, порушення порядку визначення судді для розгляду справи або інших об`єктивних обставин, які б могли свідчити про відсутність у судді неупередженості чи об`єктивності. Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що суд, відмовляючи у затвердженні мирової угоди, нібито не врахував волевиявлення сторін та дійшов помилкових висновків щодо її умов, фактично свідчать про незгоду із правовою позицією суду та оцінкою ним обставин справи, однак не є доказом існування обставин, передбачених ст.36 ЦПК України, які виключають участь судді у розгляді справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявником не наведено належних та допустимих доказів існування обставин, які б об`єктивно могли викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Євтушенка О.І., а заявлений відвід фактично ґрунтується на незгоді із процесуальними рішеннями суду, що відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу, що для задоволення відводу мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Оскільки доводи відповідача, викладені у заяві, загалом ґрунтуються на його припущенням та суб`єктивній оцінці процесуальних дій головуючого судді Євтушенка О.В., тому суд вважає їх безпідставними.
Суд зауважує, що постановлення головуючим суддею ухвал та вчинення інших дій, передбачених цивільним процесуальним законодавством при розгляді справи не можуть свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді, викликати сумніви в об`єктивності ухвалення рішення в подальшому, а тому не можуть бути підставою для його відводу.
Крім того, слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 стверджує про порушення своїх прав та законних інтересів у ході розгляду справи, однак при цьому подає вже вдруге заяву про відвід судді Євтушенка О.І., яка не ґрунтується на фактичних або правових підставах, що передбачені ст.36 ЦПК України.
Таким чином, заявлений відвід є формальною спробою оскаржити дії суду, що не підтверджуються об`єктивними обставинами та не можуть бути розцінені як законна підстава для усунення судді від розгляду справи.
Оскільки заяву про відвід головуючому судді у справі позивач ОСОБА_1 подала 31.07.2026, більше ніж за три робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 14:00 год. 18.08.2026, тому заява підлягає розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, з урахуванням вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.33, 36-37, 40, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Євтушенка Олексія Івановича від розгляду цивільної справи №214/12250/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками), визнати необґрунтованою та передати до канцелярії суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України, для подальшого розгляду заяви про відвід судді.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу суду складено та підписано 31 липня 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко