Справа № 214/12250/25
2/214/2463/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Євтушенка Олексія Івановича від розгляду цивільної справи №214/12250/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками), -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенка О.І. перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками).
07ї09.2026 позивач ОСОБА_1 через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву про відвід судді Євтушенка О.І. (зареєстровано судом 08.09.2026). В обґрунтування заяви про відвід позивач ОСОБА_1 зазначає, що в провадженні суду перебуває цивільна справа №214/12250/25 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за укладеними договорами позики, головуючим суддею у якій є Євтушенко О.І. Зазначає, що 15.04.2026 сторонами було подано до суду для затвердження мирову угоду, однак ухвалою суду від 14 липня 2026 року у її затвердженні було відмовлено з мотивів невідповідності її положень вимогам закону. Також вказує, що у судовому засіданні 01.09.2026 відповідач ОСОБА_2 подав заяву про повне визнання позовних вимог, проте ухвалою суду від 01 вересня 2026 року, повний текст якої було виготовлено 04.09.2026, суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 заявлених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 , не заперечуючи права суду на вирішення питання щодо прийняття або неприйняття визнання позову відповідно до вимог ст.206 ЦПК України, вважає, що при постановленні зазначеної ухвали суддя Євтушенко О.І. вийшов за межі вирішення процесуального питання щодо прийняття визнання позову та здійснив правову оцінку заявлених позовних вимог, зокрема щодо правомірності нарахування пені за договорами позики та відсотків за період після закінчення строку дії таких договорів.
На думку позивача ОСОБА_1 , наведені питання належать до предмета доказування у справі та підлягають оцінці судом під час вирішення спору по суті та ухвалення остаточного судового рішення, а їх попередня оцінка на стадії підготовчого провадження, на переконання заявника, свідчить про сформовану суддею наперед позицію щодо перспектив задоволення відповідних позовних вимог.
Посилаючись на зміст ухвали суду від 01 вересня 2026 року, позивач ОСОБА_1 стверджує, що викладені в ній суддею висновки щодо окремих заявлених позовних вимог дають їй підстави сумніватися в об`єктивності та неупередженості судді Євтушенка О.І. під час подальшого розгляду справи. При цьому ОСОБА_1 вважає, що суддя Євтушенко О.І. фактично сформував наперед свою правову позицію щодо спору та, як наслідок, у подальшому не зможе забезпечити неупереджений розгляд справи.
Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначає, що, на його думку, висловлення суддею відповідних міркувань щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог фактично свідчить про зайняття суддею Євтушенком О.І. позиції на стороні відповідача ОСОБА_2 , що, на переконання ОСОБА_1 , є несумісним із принципом безсторонності суду та правом на справедливий суд.
У зв`язку з наведеним позивач ОСОБА_1 посилається на п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України як на підставу для відводу судді, вважаючи, що зазначені обставини об`єктивно можуть викликати у неї сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Євтушенка О.І. та, з метою забезпечення довіри до суду і гарантування справедливого, об`єктивного та неупередженого розгляду справи, просить заяву про відвід задовольнити.
Також позивач ОСОБА_1 у прохальній частині зазначеної заяви просила суд розглянути питання відводу за її відсутності та за відсутності її представника.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді, письмові матеріали справи, зокрема заяву позивача, дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оцінивши наведені позивачем підстави для відводу головуючого судді Євтушенка О.І. від розгляду цивільної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу виходячи з такого.
Відповідно до ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 ЦПК України.
Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Європейський суд з прав людини у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07) зазначив, що інститут відводу судді визначає наявність як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв.
Суб`єктивний критерій полягає у встановленні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто оцінюється, чи мав суддя особисту упередженість у розгляді справи.
Об`єктивний критерій передбачає оцінку того, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що виключають виникнення будь-яких сумнівів щодо його неупередженості.
При цьому вирішальним є не сама думка сторони, що заявляє відвід, а об`єктивна оцінка того, чи є підстави вважати, що конкретний суддя або склад суду могли проявити недостатню неупередженість. Факти, які можуть викликати сумнів у неупередженості, включають як поведінку судді, так і інші обставини, що підлягають доказуванню.
Отже, навіть зовнішні прояви судового розгляду мають значення для формування довіри до суду, що відповідає принципу, викладеному у рішенні ЄСПЛ, а саме: «справедливість повинна не лише вершитися, але мати очевидний прояв своєї справедливості».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п.43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії». Вирішальним при визнанні судді безстороннім та об`єктивним є те, чи можуть бути виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Євтушенко О.І. від участі у розгляді цивільної справи №214/12250/25, суд дійшов висновку, що наведені позивачем ОСОБА_1 у заяві доводи не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу судді та не підтверджують існування обставин, які об`єктивно можуть викликати сумнів у його неупередженості або об`єктивності.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, позивач ОСОБА_1 пов`язує наявність підстав для відводу судді, передбачених п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, виключно із змістом ухвали суду від 01 вересня 2026 року, якою судом відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 заявлених позовних вимог.
Так, ОСОБА_1 зазначає, що при постановленні вказаної ухвали судом було здійснено аналіз заявлених позовних вимог, зокрема вимог щодо нарахування пені за договорами позики та нарахування процентів після закінчення строку дії договорів, а також висловлено висновки щодо їх законності та обґрунтованості.
Разом з тим, зі змісту заяви про відвід вбачається, що позивач ОСОБА_1 фактично ставить під сумнів правильність правових висновків, викладених судом в ухвалі від 01 вересня 2026 року, та не погоджується з мотивами, з яких суд не прийняв визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог. Водночас жодних конкретних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, наявність у нього певного ставлення до будь-кого з учасників процесу, існування позапроцесуальних зв`язків із відповідачем чи інших об`єктивних чинників, здатних поставити під сумнів безсторонність судді, у заяві не наведено.
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що суддя при вирішенні питання про прийняття визнання відповідачем позову здійснив правову оцінку окремих заявлених позовних вимог, саме по собі також не свідчить про упередженість судді.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. Водночас ч.2 цієї статті передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд перевіряє, зокрема, чи не суперечить таке визнання закону та чи не порушує воно права, свободи чи інтереси інших осіб.
Більше того, ч.3 ст.200 ЦПК України прямо передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, а ч.4 цієї статті встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу.
Отже, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що суд не мав здійснювати правову оцінку воловиявлення відповідача з приводу заявлених позовних вимог на стадії підготовчого провадження не ґрунтується на положеннях ЦПК України. Навпаки, закон прямо покладає на суд обов`язок перевірити допустимість такого процесуального волевиявлення відповідача.
При цьому необхідно розмежовувати правову оцінку, яку суд надає певним обставинам у межах вирішення конкретного процесуального питання, та остаточне вирішення спору по суті. Наведення судом у мотивувальній частині процесуального рішення висновків щодо застосування норм матеріального чи процесуального права не означає, що суддя позбавлений можливості надалі здійснювати повний та всебічний розгляд справи, оцінювати докази, надані сторонами, встановлювати фактичні обставини справи та ухвалювати остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті.
Зазначені твердження позивача ОСОБА_1 у заяві про відвід від 07.09.2026, мають характер суб`єктивної оцінки процесуальних дій судді та не підтверджені жодними об`єктивними даними, які б свідчили про здійснення суддею дій поза межами його процесуальних повноважень або надання переваги одній зі сторін.
Разом з тим, відповідно до положень ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Зазначена норма процесуального закону спрямована на недопущення використання інституту відводу як способу впливу на процесуальну діяльність судді або як засобу усунення судді від розгляду справи виключно у зв`язку з незгодою учасника справи із прийнятими ним процесуальними рішеннями.
Крім того, слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 стверджує про порушення своїх прав та законних інтересів у ході розгляду справи, однак при цьому подає вже втретє заяву про відвід судді Євтушенка О.І., яка не ґрунтується на фактичних або правових підставах, що передбачені ст.36 ЦПК України.
Таким чином, заявлений відвід є черговою формальною спробою оскаржити дії суду, що не підтверджуються об`єктивними обставинами та не можуть бути розцінені як законна підстава для усунення судді від розгляду справи.
Суд також бере до уваги положення ч.4 ст.40 ЦПК України, відповідно до яких, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід судді вирішується іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 цього Кодексу.
Оскільки заяву про відвід головуючому судді у справі позивач ОСОБА_1 подала 07.09.2026, за три робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 11:30 год. 10.09.2026, тому заява підлягає розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, з урахуванням вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.33, 36-37, 40, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Євтушенка Олексія Івановича від розгляду цивільної справи №214/12250/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики (розписками), визнати необґрунтованою та передати до канцелярії суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України, для подальшого розгляду заяви про відвід судді.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу суду складено та підписано 08 вересня 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко