ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/3417/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Фізичної особи-підприємця Самборського Юрія Олександровича (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Йорданешти)
до Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Федоров О.С.;
від відповідача: Прокопенко В.М.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець Самборський Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 972160,13грн, з якої: 375300,00грн основного боргу, 562950,00грн пені, 9253,97грн трьох відсотків річних, 24656,16грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №Т9/1070 від 27.01.2025 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2026.
19.06.2026 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, відповідач просить поновити строк для подання відзиву на позов.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, порушивши державні будівельні норми України (зокрема, ДБН В.2.2-2-2:2024 Теплиці і парники, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.07.2024 № 589 та ДБН В.1.2-2:2006 "Навантаження і впливи", затверджені наказом Мінбуду України 2006 №220 від 03.07.2006 №220) та умови узгодженої Специфікації. Також наголошує, що посилання позивача на факт підписання відповідачем акта приймання-передачі виконаних робіт як на беззаперечний доказ належної якості цих робіт є абсолютно безпідставним і спростовується нормами права та фактичними обставинами справи.
Крім того, 19.06.2026 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про виклик і допит свідків.
Разом з цим, в наведеному клопотанні про призначення експертизи відповідач просить після проведення експертизи визначити відповідачу процесуальний строк тривалістю 15 днів з дня поновлення провадження у справі для подання зустрічного позову.
Також, 19.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо неправомірності стягнення пені та штрафу.
22.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та забезпечення доказів шляхом проведення огляду об`єкта за його місцезнаходженням, здійснення фото- та відеофіксації, залучення спеціаліста.
24.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду. Позивач просить визнати непідтвердженими повноваження представника відповідача на підписання та подання відзиву. Також, позивач звернувся з клопотанням про надання строку для подання відповіді на відзив у разі прийняття судом відзиву на позовну заяву.
Крім того, 24.06.2026 представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду. Аналогічні заперечення надійшли 24.06.2026 від представника відповідача до канцелярії суду через систему "Електронний суд".
25.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про визнання недопустимим, неналежним та недостовірним доказу.
Окрім цього, 25.06.2026 представник відповідача подав до канцелярії суду письмові пояснення щодо ордеру адвоката - представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2026.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 повернуто без розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про забезпечення доказів у справі №904/3417/26.
29.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про забезпечення доказів шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням.
30.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про неотримання від позивача заявлених ним клопотань, в якій просив визнати поважними причини неможливості подання відповідачем заперечень на клопотання позивача у строк, встановлений ухвалою суду від 25.06.2026.
02.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про неотримання від позивача заявлених ним клопотань, в якій просив визнати поважними причини неможливості подання відповідачем заперечень на клопотання позивача у строк, встановлений ухвалою суду від 25.06.2026 у зв`язку з фактичним не отриманням відповідачем та його представником відповідних клопотань позивача.
02.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив поновити процесуальний строк на подання відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх пояснень на заперечення відповідача зазначає, що відповідач не надав мотивованої письмової відмови від підписання акта у строки встановлені договором, не зазначив у самому акті жодних застережень щодо якості робіт та не зафіксував будь-яких претензій до позивача на момент прийняття робіт. Разом з цим, після прийняття робіт відповідач письмово визнав наявність залишку заборгованості у сумі 375300,00грн та погодив строк остаточного розрахунку.
03.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що факт підписання первинного акта не нівелює провини позивача у здачі аварійного та неякісного об`єкту, не позбавляє відповідача права заявляти заперечення проти позову та повністю виключає обов`язок оплачувати роботу, яка не відповідає закону та договору. Відповідач наголошує, що позивач був повідомлений про виявлені недоліки не лише шляхом направлення письмових вимог, а й шляхом безпосередніх телефонних перемовин, усного спілкування та переговорів між сторонами.
06.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
07.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові заперечення проти задоволення позовних вимог.
22.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про допит свідків, призначення судової будівельно-технічної експертизи, забезпечення доказів та витребування документів.
27.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові заперечення на позовні вимоги, а також додаткові обґрунтування щодо раніше наданих заяв по справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про забезпечення доказів шляхом проведення огляду об`єкта за його місцезнаходженням, здійснення фото- та відеофіксації, а також залучення спеціаліста.
У судовому засіданні 30.07.2026 представник відповідача підтримав заявлені клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про виклик і допит свідків та про витребування доказів, заперечував проти задоволення клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, представник позивача підтримав заявлене клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду та заперечував проти заявлених відповідачем клопотань.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про призначення судової будівельно-технічної експертизи, клопотання про виклик та допит свідків, клопотання про витребування доказів, клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.08.2026.
За результатами судового засідання 13.08.2026 оголошено перерву до 25.08.2026.
14.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання.
24.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання разом із клопотанням про встановлення регламенту виступу учасників судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про повернення до стадії підготовчого провадження, призначення підготовчого засідання та призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 25.08.2026 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
27.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Волошиною Іриною Вікторівною (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Самборським Юрієм Олександровичем (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду на будівництво промислової теплиці №Т9/1070 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов`язання своїми засобами за рахунок замовника виконати роботи по будівництву промислової теплиці, а саме: виготовлення, доставка, монтаж каркасу теплиці, установка перекриття у п. 1.2 цього договору (надалі - роботи) за адресою: Україна, Дніпропетровська область, надалі "об`єкт", а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.
Обсяг робіт за цим договором передбачає здійснення виконавцем будівництва чотирьох (4) промислових теплиць, за об`єктом замовника відповідно до додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість виконання окремих етапів робіт визначається цим договором, а також додатками та додатковими угодами, які є невід`ємною частиною даного договору.
Приписами пункту 2.2 договору встановлено, що вартість робіт, визначена згідно кошторису, наведеного у додатку № 2 до цього договору, є договірною, твердою і складає 1669332,00грн (один мільйон шістсот шістдесят дев`ять тисяч триста тридцять дві гривні 00 копійок). Одиничні розцінки робіт, на підставі яких розрахована вартість робіт, не підлягають зміні протягом строку дії цього договору і враховують:
- вартість основних матеріалів (металевий профіль, плівка, канати) необхідних для виконання робіт на будівництво об`єкта (промислової теплиці);
- загальновиробничі витрати (розхідні матеріали: круги, електроди, лакофарбові матеріали, роботу приладів та механізмів);
- супутні витрати на паливо при відрядженні бригади для монтажу каркасу теплиці на об`єкт замовника.
Оплата вартості робіт по цьому договору здійснюється шляхом:
- 42% попередньої оплати здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з дати укладення договору в розмірі 700000,00грн (сімсот тисяч гривень 00 копійок).
- 29% 484666,00грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок) в день доставки конструкцій на об`єкт замовника;
- 29% 484666,00грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок) в день підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (або розписки про відсутність претензій у сторін за виконанням робіт по цьому договору).
- окремо здійснюється оплата організації доставки каркасу теплиці та проживання монтажної бригади (пункт 2.5 договору).
Пунктом 2.6 договору передбачено, що усі розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях шляхом передачі відповідної суми готівкою виконавцю.
Пункт 5.1 договору визначає, що строк виконання робіт за цим договором складає 90 днів з дати отримання виконавцем платежу, визначеного п. 2.5. цього договору за умови виконання замовником обов`язків, визначених пунктами 3.2.1. - 3.2.5. цього договору.
У випадку порушення замовником строків оплати, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день порушення (пункт 6.3 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №Т9/1070 від 27.01.2025 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Сторони підписали додаток №1 (схема будівництва теплиці), додаток №2 (кошторис) (а.с. 18, 19 том 1).
Позивач зазначає, що згідно з умовами договору він виконав будівельні роботи, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №01 від 30.06.2025 на загальну суму 1669332,00грн (а.с. 20 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги розрахувався частково, що підтверджується розпискою від 30.06.2025 на суму 1294032,00грн. Відповідно до зазначеної розписки, сторони дійшли згоди, що Волошина І.В., згідно умов договору №Т9/1070 зобов`язалася сплатити залишок коштів в розмірі 375300,00грн до 31.07.2025.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію за Вих.№01/06/26 від 01.06.2026 про сплату заборгованості (а.с. 22 - зворотня сторінка а.с. 23 том 1)
У відповідь на претензію відповідач листом від 16.06.2026 повідомив про виконання робіт неналежної якості, а залишок заборгованості не виплачений замовником у зв`язку з виявленням істотних прихованих дефектів.
Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору підряду, строк його дії, строк оплати, виконання підрядником робіт, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).
Приписами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зазначений вид договору, вбачається, що він є оплатним.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, позивачем виконані будівельні роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт №01 від 30.06.2025 на загальну суму 1669332,00грн (а.с. 20 том 1).
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.5 договору порядок оплати за виконані роботи, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 01.08.2025.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 375300,00грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 27094,08грн за період з 01.08.2025 по 27.05.2026, три відсотки річних у сумі 9253,97грн за загальний період з 01.08.2025 по 27.05.2026, інфляційні втрати у сумі 24656,16грн з період з серпня 2025 року по квітень 2026 року, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У пункті 6.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків оплати, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день порушення.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 94411,08грн за загальний період з 01.08.2025 по 27.05.2026.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Щодо аргументів відповідача в частині невідповідності виконаних позивачем робіт проектно-кошторисній документації та вимогам державних стандартів до даного виду робіт, господарський суд зазначає наступне.
В ході вирішення спору відповідач обґрунтовував заперечення проти позову посиланням саме на наведені вище доводи. Однак, жодних доказів невідповідності робіт умовам договору відповідач не надав, а наполягав на призначенні у справі судової експертизи, виклику та допиту свідків, витребуванні від позивача документів та забезпеченні доказів шляхом проведення огляду судом теплиці за її місцем знаходження, з метою встановлення цих обставин. При цьому відповідач зазначав, що в разі встановлення недоліків виконаних позивачем робіт це може бути підставою для пред`явлення в майбутньому зустрічного позову.
У цьому аспекті господарський суд зауважує, що відповідно до положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Частиною другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Поряд із тим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №910/2683/19 наголосив на тому, що з огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.
За змістом частини четвертої статті 853 Цивільного кодексу України лише у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, якщо замовник, який без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі у спорі про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то саме на нього покладається обов`язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, відповідач, як замовник під час розгляду справи не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.
Господарським судом встановлено, що відповідач прийняв роботи без зауважень та підписав акт-приймання передачі виконаних робіт, тобто якість, строк та ціна фактично виконаних позивачем робіт підтверджені актом.
Отже, не заявивши обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт, відповідач з огляду на приписи частин першої, другої статті 853 Цивільного кодексу України втратив право заявляти про недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини щодо виконання підрядником робіт і прийняття їх замовником за актом без зауважень, що згідно з умовами договору та положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті.
З огляду на викладене, посилання відповідача на необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення невідповідності виконаних позивачем робіт проектно-кошторисній документації та вимогам державних стандартів не можуть бути підставою для її призначення, про що і було зазначено в ухвалі суду від 25.08.2026. Відповідач, прийнявши виконані роботи без зауважень та підписавши акт їх приймання, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності прихованих недоліків, відступів від умов договору чи інших обставин, які б ставили під сумнів обсяг, якість та вартість прийнятих ним робіт.
При цьому суд враховує, що відповідачем у ході розгляду справи заявлялися не лише клопотання про призначення судової експертизи, а й заява про виклик та допит свідків, а також про забезпечення доказів шляхом огляду судом змонтованої теплиці, які були розглянуті та надана їх судом оцінка, викладена у відповідних ухвалах під час розгляду справи.
Зазначені процесуальні дії відповідача у своїй сукупності були спрямовані не на підтвердження наданих ним доказів покладених в основу заперечень проти позову, а фактично мали на меті встановлення обставин щодо якості та відповідності виконаних робіт безпосередньо та виключно судом. В той же час, відповідачем не було надано власних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу його заперечень.
За таких обставин призначення експертизи, як і вчинення інших зазначених відповідачем процесуальних дій, фактично було б спрямоване не на дослідження вже доведених та спірних обставин, а на встановлення нових фактів, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, що суперечить визначеному статтею 74 Господарського процесуального кодексу України принципу розподілу обов`язку доказування. Саме по собі припущення відповідача про можливу невідповідність виконаних робіт не свідчить про наявність дійсної потреби у спеціальних знаннях та не є достатньою підставою як для призначення експертизи, так і для вчинення інших процесуальних дій, на яких наполягав відповідач.
Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин прийняття відповідачем виконаних робіт без зауважень, підписання відповідного акта та відсутності належних доказів на підтвердження заявлених недоліків, господарський суд не вбачав як передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи при розгляді клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, так і відповідних підстав для задоволення інших заяв відповідача щодо збору доказів.
Посилання відповідача на необхідність проведення експертизи, виклику та допиту свідків і забезпечення доказів шляхом огляду судом теплиці є необґрунтованими та фактично спрямовані на отримання нового доказу на підтвердження обставин, які ним належним чином не доведені.
При формуванні даного висновку, господарський суд керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.09.2025 у справі №922/1834/24.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 503621,21грн, з якої: 375300,00грн - основного боргу, 9253,97грн - трьох відсотків річних, 94411,08грн - пені, 24656,16грн - інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань. В решті позовних вимог слід відмовити.
Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00грн.
Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії ордеру на надання правничої допомоги серія АІ №2222091, договору про надання правової допомоги №26/05/26 від 26.05.2026, додаткової угоди №1 від 26.05.2026 до договору, платіжної інструкції №@PL569942 від 26.05.2026 на суму 30000,00грн, рахунку-фактури №1 від 26.05.2026 на суму 30000,00грн (а.с. 7, 24-27 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 30000,00грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 6043,45грн витрат по сплаті судового збору та 15541,30грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Самборського Юрія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 972160,13грн, з якої: 375300,00грн основного боргу, 562950,00грн пені, 9253,97грн трьох відсотків річних, 24656,16грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Самборського Юрія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 375300,00грн основного боргу, 94411,08грн пені, 9253,97грн трьох відсотків річних, 24656,16грн інфляційних втрат, 6043,45грн витрат по сплаті судового збору та 15541,30грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Волошиної Ірини Вікторівни на користь Фізичної особи-підприємця Самборського Юрія Олександровича 468538,92грн - пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 02.09.2026.
Суддя В.О. Татарчук