П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
16 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 540/92/22
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі судді Коваля М.П., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса заяву Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України про відвід колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від розгляду справи № 540/92/22, за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Херсонського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №540/92/22 за позовною заявою Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позовні вимоги Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України задоволено.
Додатковими рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та Міністерством юстиції України подано апеляційні скарги.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та задоволено апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та додаткові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року. Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та додаткові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, ухвалено у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2026 року касаційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Разом із тим, на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду 10 липня 2023 року надійшла апеляційна скарга Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишено без руху подану апеляційну скаргу, так як у суду виникли сумніви у достовірності наданих доказів щодо направлення апеляційної скарги поштою (кур`єрською службою доставки).
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року не враховано наданих апелянтом доказів та відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав пропуску строку апеляційного оскарження.
Крім того, окремою ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року повідомлено Одеську обласну прокуратуру про необхідність перевірки дій посадових осіб Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 44422811) та ТОВ "Двадцять п`ять годин" (код ЄДРПОУ 37585398) на предмет наявності ознак вчинення кримінальних правопорушень.
28 грудня 2023 року кримінальне провадження № 42023163030000064 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2026 року задоволено касаційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України та скасовано окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року.
Верховний Суд у відповідній постанові виснував, що апеляційний суд не здійснював перегляду справи по суті за апеляційною скаргою позивача, не досліджував докази та не встановлював обставин спору, а тому не мав достатньої процесуальної бази для висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень у діях посадових осіб.
04 вересня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено заяву до розгляду.
В свою чергу, 11 вересня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України заява про відвід колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду Яковлєва О.В., Єщенка О.В., Крусяна А.В.
Вказана заява обґрунтована фактом скасування окремої ухвали суду апеляційної інстанції Верховним Судом, закриттям кримінального провадження №42023163030000064 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та процесуальним рішеннями колегії суддів у справах № 420/33707 /22, № 420/32741 /24 та № 766/11990/24. На думку заявника, висловлена колегією негативна оцінка добросовісності Профспілки, істотно суворіше реагування саме щодо неї порівняно з іншими апелянтами за фактично ідентичних обставин, ініціювання кримінального провадження, його закриття у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення та висновки Верховного Суду про відсутність достатньої процесуальної бази для окремої ухвали в сукупності відповідають підставі для відводу, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року визнано необґрунтованою заяву про відвід колегії суддів та в порядку ч.1 ст.31 КАС України, передано справу для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 року наведену заяву про відвід передано судді Ковалю М.П в порядку ч.1 ст.31 КАС України.
Згідно положень ч.8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Розглянувши подану заяву, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу колегії суддів з огляду на наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 КАС України.
Так, за правилами ч.ч. 1, 3 вказаної статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України (ч. 2 ст. 36).
В свою чергу, порядок подання заяви про відвід (самовідвід) визначають положення ст. 39 КАС України.
Так, згідно ч.ч. 1-3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Зі змісту поданої заяви про відвід колегії суддів вбачається, що на переконання заявника, обставини прийняття окремої ухвали, її подальше скасування, закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу злочину та процесуальні рішення у інших аналогічних справах у своїй сукупності свідчать про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.
Відповідно до пункту 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі».
Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Водночас, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (Заява N 33949/02), яке згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria;, заява №14396/88) від 24.02.1993, пп. 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96, пункт 43).
Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96) п. 44; та рішення від 07.08.1996 у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy; заява №44759/98, п. 58).
За критеріями об`єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ від 24.02.1993 у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria;, заява №14396/88) Суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Отже, як вбачається вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Проаналізувавши вищенаведені підходи до визначення упередженості, безсторонності та об`єктивності судді, суд вважає, що зазначені заявником доводи щодо відводу колегії суддів і у світлі таких критеріїв та з урахуванням обставин цієї справи й поведінки суддів під час її розгляду у суді апеляційної інстанції, не вказують на наявність ознак зацікавленості суддів у результатах розгляду цієї справи або наявність упередженості.
Згідно ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Тобто, з наведеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, яке було реалізоване шляхом прийняття ухвали від 25 липня 2023 року.
Подальше скасування такої ухвали судом касаційної інстанції свідчить виключно про допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, однак такі порушення не створюють підстав для відводу.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 11 травня 2023 року у справі №300/2813/22, порушення судом (суддею) норм процесуального права, якщо вони дійсно мали місце й зумовили ухвалення судового рішення, яке не відповідає закону, можуть зумовлювати настання інших, визначених процесуальним правом наслідків, зокрема, у вигляді скасування такого рішення за наслідками його оскарження.
Відповідно ж до правових позицій Верховного Суду, висловлених щодо підстав відводу (самовідводу) суддів і наведених, зокрема, в ухвалах від 25.07.2019 у справі №825/3587/15-а та від 23.12.2019 у справі №9901/526/19, право відводу (самовідводу) є процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, що є його головною метою щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Обставини ініціювання судом перевірки правоохоронними органами наявності або відсутності ознак вчинення кримінальних правопорушень також не свідчать про наявність упередженості колегії суддів, оскільки такі обставини були предметом розгляду компетентних правоохоронних органів, а суд не встановлював наявність у діях конкретних осіб складу кримінального правопорушення.
Посилання заявника на процесуальні рішення колегії суддів у справах №420/33707/22, № 420/32741 /24 та № 766/11990/24 також є недостатньо обґрунтованими, оскільки право на постановлення окремої ухвали реалізується судом в залежності від фактичних обставин кожної окремої справи, обсягу наявних у них доказів, що підтверджують той чи інший факт. Незважаючи на те, що у вказаних заявником справах предметом дослідження було зокрема направлення процесуальних документів за допомогою кур`єрської служби ТОВ «Двадцять п`ять годин», вказані процесуальні рішення були ухвалені в різні періоди часу, на підставі різних фактичних обставин такого направлення, а отже відсутні докази ідентичності обставин з обставинами, що були предметом аналізу у межах даної справи.
Наявність стверджуваних заявником негативних наслідків прийняття окремої ухвали для ділової репутації заявника жодними доказами не підтверджена.
Окремо суд звертає увагу, що предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є заява ОСОБА_1 , яка є окремим учасником справи, про перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року за нововиявленими обставинами. Заявником жодним чином не обґрунтовано, як саме стверджувана ним упередженість колегії суддів відносно заявника може вплинути на результати розгляду заяви іншого учасника справи про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.
Жодних інших фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України для відводу колегії суддів заявником у заяві про відвід не зазначено.
Таким чином, викладені заявником в обґрунтування поданого відводу обставини не є належним чином обґрунтованими, переважно ґрунтуються на незгоді з процесуальним рішенням суду у даній справі та не свідчать про те, що суд, який розглядає дану справу, прямо чи опосередковано заінтересований в результаті її розгляду або його дії викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності.
На підставі наведеного, подана заява про відвід складу суду у цій справі підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 31, 36, 37, 39, 40, 241, 248, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України про відвід колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від розгляду справи №540/92/22, за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: М.П. Коваль