Ухвала № 140230501 у справі № 906/1362/24 від 01.10.2026

УХВАЛА

01 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 906/1362/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л. та Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича - Гамей В.В., адвокат (ордер АВ №1270628 від 25.10.2025),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" - Сіра А.В., адвокат (ордер АМ №1070824 від 28.12.2023),

розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву представника Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича

про відвід судді Колос І.Б. від розгляду справи №906/1362/24

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 (головуючий суддя: Романюк Ю.Г., судді Миханюк М.В., Саврій В.А.) та

додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026

у справі № 906/1362/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича (далі - ФОП Губенко С.А.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" (далі - Товариство)

про стягнення 24 191 404, 16 грн (з урахуванням заяви від 26.03.2025 про залишення без розгляду частини позовних вимог).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі 906/1362/24; призначено її розгляд на 06.08.2026.

У судовому засіданні 06.08.2026 оголошувалася перерва до 01.10.2026.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.09.2026 № 32.2-01/1730 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 906/1362/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.

Під час судового засідання 01.10.2026 суддя Колос І.Б. зробила заяву, що вона особисто знайома з адвокатом відповідача. Так, адвокат Сіра Аліна Василівна в минулому надавала адвокатські послуги її близькій особі (чоловік рідної сестри). Проте природа і ступінь існуючих стосунків не впливає на упередженість судді або її об`єктивність у вирішенні цієї справи №906/1362/24, а відтак підстави для самовідводу судді відсутні.

Від представника ФОП Губенко С.А. 01.10.2026 у судовому засіданні надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.10.2026 оголошено перерву до 12:30.

У судовому засіданні 01.10.2026 представник ФОП Губенко С.А. заявив заяву про відвід судді Колос І.Б. у справі № 906/1362/24 на підставі пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи положення процесуального законодавства і подання представником ФОП Губенко С.А. відводу у день судового засідання, розгляд цього відводу здійснюється Судом без передачі заяви про відвід на авторозподіл для визначення судді з його розгляду, який не входить до складу Суду.

Розглянувши зазначену усну заяву про відвід, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені, зокрема статтею 35 ГПК України, за змістом частини першої якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, є оціночною категорією.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або/та сумніви у об`єктивності судді.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення ЄСПЛ Верховний Суд застосовує у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частини першу, другу, четверту статті 11 ГПК України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, стаття 6 Конвенції вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".

За усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).

Колегія суддів виходить також з того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

За результатами розгляду заяви представника ФОП Губенка С.А. про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Колос І.Б. у справі № 906/1362/24 Суд дійшов висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості суді та могли б бути підставою для її відводу у розумінні статті 35 ГПК України. Інших підстав не заявлено.

Суд констатує, що сам факт особистого знайомства про який заявила суддя Колос І.Б. за відсутності інших відносин, що могли би вплинути на об`єктивність судді, не свідчить про те, що в процесі розгляду касаційної скарги вона матиме упередженість до однієї із сторін спору.

З огляду на викладене Суд вважає, що правові підстави для відводу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Колос І.Б., у справі № 906/1362/24 відсутні, а тому Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника ФОП Губенка С.А. про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Колос І.Б., від розгляду справи № 906/1362/24.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Колос І.Б. у справі №906/1362/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос