ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/1317/25(914/3873/25)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармед" від 30.06.2026 (вх. №01-05/2127/26 від 30.06.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 (суддя Чорній Л.З., повне рішення складено 11.06.2026)
у справі №914/1317/25 (914/3873/25)
за позовом: Акціонерного товариства "Галичфарм", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармед", м. Тбілісі, Грузія
про стягнення 50 652,00 дол. США, що еквівалентно 2 136 501,36грн
у межах справи №914/1317/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Девелопмент", м. Київ
про банкрутство: Акціонерного товариства "Галичфарм" (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293)
за участю представників:
від позивача: адвокат Танцюра В.А.
від відповідача: не з`явився
Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі №914/1317/25 (914/3873/25) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТзОВ "Фармед" на користь АТ "Галичфарм" 50 652,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подачі позову (на 17.12.2025) еквівалентно 2 136 501,36 грн; стягнуто з ТзОВ "Фармед" в дохід Державного бюджету України 25 638,02 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ "Фармед" звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі №914/1317/25(914/3873/25) скасувати частково, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 12 690,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день подачі позову (на 17.12.2025) еквівалентно 535 325,11 грн., та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким відмовити в позові АТ "Галичфарм" в частині стягнення 12 690,00 дол. США, що еквівалентно 535 325,11 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Галушко Н.А. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву до 04.09.2026, призначено розгляд справи на 09.09.2026.
02.09.2026 АТ «Галичфарм» подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржене рішення без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 за клопотанням апелянта відкладено розгляд справи на 23.09.2026.
22.09.2026 (після закінчення робочого дня) апелянт подав клопотання (вх.№01-04/8036/26 від 23.09.2026), у якому просив оголосити перерву в судовому засіданні та призначити справу до розгляду на іншу дату, а також надати представнику ТзОВ «Фармед» - адвокату Нечвалю Я.В. можливість участі в судовому засіданні, призначеному на 23.09.2026, та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
22.09.2026 (після закінчення робочого дня) позивач подав заперечення (вх.№01-04/8034/26 від 23.09.2026), у яких просив відмовити ТзОВ «Фармед» у задоволенні клопотання від 22.09.2026 в частині участі представника в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, та просив розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні 23.09.2026.
23.09.2026 апелянт подав додаткові пояснення у справі щодо відзиву на апеляційну скаргу (вх.№01-04/8030/26).
В судовому засіданні 23.09.2026 колегія суддів ухвалила залишити без розгляду клопотання представника ТзОВ «Фармед» - адвоката Нечваля Я.В. про можливість участі в судовому засіданні, призначеному на 23.09.2026, поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, з огляду на те, що вказане клопотання подане поза межами встановленого у ч.5 ст.197 ГПК України процесуального строку.
Так, відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Ухвалу від 09.09.2026 про відкладення розгляду справи на 23.09.2026 доставлено до електронного кабінету адвоката Нечваля Я.В. 15.09.2026 о 16:54, відтак щонайменше з 16.09.2026 представник був ознайомлений з тим, на котрі дату та час призначено судове засідання, однак звернувся з клопотанням про забезпечення участі в судовому засіданні 23.09.2026 о 11:20 в режимі відеоконференції лише 22.09.2026 о 19:01, тобто після закінчення робочого дня, внаслідок чого вказане клопотання було зареєстроване в канцелярії суду лише 23.09.2026. Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні головуючий суддя оголосив короткий зміст клопотання апелянта про оголошення перерви та призначення розгляду справи на іншу дату.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання апелянта про оголошення перерви в судовому засіданні, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Апелянт у клопотанні повідомив суд, що 22.09.2026 в електронному кабінеті ТзОВ «Фармед» з`явилась інформація про подання компанією Pharmedica Plus d.o.o. апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026, яка відповідно до п.2.3.39.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням РСУ №39 від 11.11.2024, підлягає розподілу цій же колегії суддів.
Як зазначає апелянт, норми ГПК України за загальним правилом не наділяють суд апеляційної інстанції повноваженнями за результатами розгляду апеляційних скарг на одне й те ж судове рішення ухвалювати два судових рішення по суті. Єдиним виключенням є норми ст.272 ГПК України, які регламентують порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції, після закінчення апеляційного розгляду справи. Водночас, у нашому випадку вказана норма застосуванню не підлягає, оскільки апеляційна скаргу Pharmedica Plus d.o.o. подана до моменту закінчення апеляційного розгляду справи. Відтак апелянт вважає, що в межах цієї справи слід оголосити перерву з метою подальшого спільного розгляду двох апеляційних скарг на одне і те ж рішення суду.
До клопотання додано копію апеляційної скарги Pharmedica Plus d.o.o., сформованої в системі «Електронний суд» 22.09.2026.
Позивач у запереченнях проти задоволення клопотання апелянта про оголошення перерви звертає увагу на те, що апеляційне провадження за скаргою Pharmedica Plus d.o.o. ще не відкрите, тому розглянути її спільно зі скаргою ТзОВ «Фармед» неможливо. Окрім того, Pharmedica Plus d.o.o. не було учасником апеляційного провадження, тому постає питання чи порушено оскаржуваним судовим рішенням її права чи інтереси. При цьому, апелянт не навів обставин, які перешкоджають суду розглянути апеляційну скаргу ТзОВ «Фармед» саме 23.09.2026. На думку позивача, ТзОВ «Фармед» використовує апеляційну скаргу третьої особи, яку було подано за день до засідання, для того, щоб відкласти розгляд власної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.260 ГПК України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Відповідно до п.2.2.2, п.2.3.1, п.2.8.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Західному апеляційному господарському суді, затверджених зборами суддів від 20.03.2025, реєстрація апеляційних скарг та внесення відомостей щодо них до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» для їх подальшого автоматизованого розподілу між суддями, здійснюється відповідальними особами апарату суду на протязі робочого дня до 15 год 00 хв. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ шляхом: пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Після автоматизованого розподілу судових справ автоматизованою системою працівник відділу документального забезпечення суду (канцелярії) не пізніше наступного робочого дня передає судові справи помічнику судді - головуючого судді визначеному автоматизованою системою.
Станом на дату та час судового засідання - 23.09.2026, 12:14, апеляційну скаргу Pharmedica Plus d.o.o., про подання якої повідомив представник ТзОВ «Фармед» у клопотанні про оголошення перерви, автоматизованою системою документообігу суду не розподілено, склад суду не визначено, відповідно, колегії суддів такої скарги не передано.
Відповідно до вимог ст.ст.256, 258, 260, 261, 262, 272 ГПК України можливими процесуальними наслідками розгляду судом матеріалів апеляційної скарги, окрім відкриття апеляційного провадження, є також залишення скарги без руху, повернення скарги апелянту або відмова у відкритті апеляційного провадження. Таким чином, передчасним є твердження апелянта про те, що апеляційні скарги ТзОВ «Фармед» та Pharmedica Plus d.o.o. на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 підлягають спільному розгляду. Відтак апелянт не довів об`єктивної неможливості розгляду спору в цьому судовому засіданні.
Окрім того, слід врахувати, що розгляд апеляційної скарги ТзОВ «Фармед» вже було відкладено за клопотанням апелянта у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, проте апелянт повторно не забезпечив явки представника, зокрема, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції подано в день судового засідання та було залишене судом без розгляду.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його апеляційної скарги, не є підставою для відкладення розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності представника апелянта.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача заперечив, надав суду пояснення щодо фактичних обставин спору та щодо доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1317/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм».
17.12.2025 Акціонерне товариство "Галичфарм" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармед" про стягнення 50 652,00 дол. США, що еквівалентно 2136501,36 гривень.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2025 справу №914/1317/25(914/3873/25) за позовом АТ "Галичфарм" до відповідача ТзОВ "Фармед" про стягнення 2 136 501,36 грн прийнято до розгляду в межах провадження у справі №914/1317/23 про банкрутство АТ "Галичфарм".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ "Галичфарм" та ТзОВ "Фармед" було укладено контракт № EХР-044/22 від 23.11.2022, відповідно до умов якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця медикаменти, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до умов цього контракту та разової специфікації позивач поставив відповідачу товар на суму 50 652,00 дол. США, проте відповідач не виконав своїх зобов`язань і не здійснив оплату за поставлений товар.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог повністю, зазначав, що позивач подав суду докази - CMR б/н від 23.06.2025 (щодо специфікації № 89); - CMR б/н від 23.06.2025 (щодо специфікації № 90); - CMR б/н від 26.06.2025 (щодо специфікації № 91), які викладені російською та англійською мовами, без відповідних перекладів на українську мову CMR з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, а також не надав копій вказаних перекладів відповідачу, що свідчить про неналежність та недопустимість вказаних доказів.
20.05.2026 позивач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчених перекладів на українську мову міжнародних транспортних накладних, які підтверджують факт поставки товару відповідачу, проте відповідач вказував, що після подання позовної заяви, позивач не має права долучати до матеріалів справи нові докази, в тому числі, й переклади зазначених вище CMR, оскільки відсутні будь-які поважні причини їх неподання разом з позовною заявою.
Суд першої інстанції відхилив вказані твердження відповідача, оскільки подання вже наявних доказів у перекладі не вважається створенням нових доказів, а є виправленням процесуального недоліку.
Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, доказів зворотнього суду не надано, відтак позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та ґрунтується на недопустимих доказах, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- у специфікації № 91 від 23.06.2025 на суму 12 690,00 дол. США вказано, що оплата здійснюється з відтермінуванням платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві, що узгоджується з п. 5.1 контракту, відповідно до якого конкретний термін оплати вказується у разовій специфікації, отже, виникнення у ТзОВ «Фармед» обов`язку з оплати за вказаною специфікацією прямо залежить від наявності в матеріалах справи відповідної міжнародної транспортної накладної (CMR), оскільки саме з датою її складання пов`язується виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату;
- як на підставу наявності у ТзОВ «Фармед» обов`язку здійснити оплату, АТ «Галичфарм» послалось на CMR б/н від 26.06.2025, водночас, вищезазначена CMR заповнена англійською мовою, а бланк CMR викладений російською та англійською мовами;
- у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) вказано: «Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку; такої ж думки дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17;
- близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №751/1620/23;
- позивач не навів та не довів жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому забезпечити переклад CMR до моменту подання позовної заяви - необхідність такого перекладу для цілей судового розгляду була позивачу відомою та очевидною, а тому позивач мав можливість звернутися до перекладача та нотаріуса заздалегідь; відповідно, відсутність належного перекладу CMR на момент подання позову не була зумовлена жодними причинами, що не залежали від позивача, а отже відповідний доказ підлягав визнанню недопустимим;
- враховуючи що позивач разом з позовною заявою не подав до суду перекладу на українську мову згаданого вище CMR з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, та не надав копії вказаного перекладу ТзОВ «Фармед», то вказаний доказ є недопустимим; за таких обставин, в матеріалах справи відсутня міжнародна транспортна накладна (CMR), зі складанням якої пов`язується обрахунок строку оплати за контрактом;
- відхиляючи твердження відповідача про недопустимість CMR як доказу суд в оскарженому рішенні зазначив, що подання вже наявних доказів у перекладі не вважається створенням нових доказів, а є виправленням процесуального недоліку, проте хоча переклад і не є новим доказом, він є частиною доказу, а саме, невід`ємною частиною документу, складеного іноземною мовою;
- подання перекладу як складової частини доказу має відбуватися в тому самому процесуальному порядку та в ті самі строки, що встановлені ст. 80 ГПК України для подання самого доказу, а не з посиланням на «виправлення процесуального недоліку» поза встановленим законодавством порядком;
- позивач не виконав вимоги ч. 4 ст. 80 ГПК України та не подав до суду відповідного письмового повідомлення про неможливість подання перекладу CMR одночасно з позовною заявою, не зазначив причин, з яких такий переклад не міг бути поданий у встановлений строк, та не надав доказів вчинення ним усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого перекладу до моменту подання позов;
- подаючи разом з позовною заявою докази, викладені іноземною мовою (CMR б/н від 26.06.2025), не міг не знати про необхідність забезпечення їх належного перекладу на українську мову з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, оскільки такий обов`язок прямо випливає зі сталої практики Верховного Суду (постанови від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 18.09.2024 у справі №751/1620/23);
- подання перекладу CMR через понад п`ять місяців після подання позовної заяви (20.05.2026) не може вважатися ані поданням доказу у встановлений законом строк, ані поданням доказу з поважних причин після спливу такого строку, оскільки жодних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу отримати переклад вчасно, ним не наведено, а сама необхідність такого перекладу була позивачу заздалегідь відома;
- матеріали справи не містять жодного підтвердження надсилання або надання ТзОВ «Фармед» копії перекладу CMR, поданого позивачем 20.05.2026, у ТзОВ «Фармед» відсутні як саме клопотання про долучення перекладу, так і сам переклад, на який посилається позивач обґрунтовуючи свої доводи, жодного з цих документів відповідач від позивача не отримував;
- позивач не був звільнений від обов`язку щодо надсилання копій доказів, оскільки перекладу у ТзОВ «Фармед» не було, а обсяг долучених доказів є незначним;
- суд першої інстанції в порушення положень ст. 80 ГПК України взяв до уваги переклад CMR, копія якого не була надіслана (надана) відповідачу, чим позбавив ТзОВ «Фармед» можливості своєчасно ознайомитися з цим доказом, надати свої заперечення щодо нього та реалізувати право на захист, що зокрема є порушенням принципу рівності учасників судового процесу (ст. 7 ГПК України) та принципу змагальності сторін (ст. 13 ГПК України);
- враховуючи, що ТзОВ «Фармед» не отримало ні клопотання позивача про долучення відповідного перекладу, ні самого перекладу CMR, відповідач був позбавлений будь-якої можливості ознайомитися з цим доказом та прокоментувати його долучення, що є порушенням гарантій права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- як це підтверджується доданим до апеляційної скарги скріншотом з підсистеми «Електронний суд», в електронному кабінеті представника ТзОВ «Фармед» відсутні як клопотання позивача про долучення перекладу CMR від 20.05.2026, так і сам переклад, що свідчить про те, що відповідні документи були подані позивачем не через підсистему «Електронний суд», а в інший спосіб, що прямо суперечить вимогам ч.9 ст.42 ГПК України, які зобов`язують особу, що подала позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд», й надалі подавати усі документи у справі виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом надано дозвіл на їх подання в паперовій формі; жодного дозволу суду на подання документів у паперовій формі матеріали справи не містять; жодного дозволу суду на подання документів у паперовій формі матеріали справи не містять;
- оскільки єдиний доказ, що міг би підтвердити факт поставки та виникнення у відповідача грошового зобов`язання (CMR) - є недопустимим доказом, факт здійснення поставки товару в оскаржуваній частині та виникнення у відповідача обов`язку з його оплати є повністю недоведеним, суд першої інстанції не мав правових підстав вважати ці факти встановленими на основі документів, які не були належним чином перекладені, заздалегідь надіслані відповідачу чи подані в межах встановленого законом процесуального строку та порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) складається відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ, 1956 р.), учасником якої є Україна, і за своєю природою є уніфікованим міжнародним документом, що традиційно оформлюється мовами, зрозумілими учасникам міжнародного перевезення; така форма CMR є типовою та однаковою для всіх міжнародних перевезень при експорті та імпорті товару;
- норми частин 1, 2 та 5 статті 91 ГПК України прямо допускають подання доказів, складених іноземною мовою, і це не є самостійною підставою для визнання доказу недопустимим - законодавець установлює лише вимогу щодо обов`язкового супроводження такого доказу належно засвідченим перекладом;
- письмові докази, викладені іноземною мовою, є допустимими за умови додання до них належно засвідченого перекладу українською мовою, і саме відсутність такого перекладу (а не сам факт складення документа іноземною мовою) є підставою для критичної оцінки доказу;
- у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 суд відхилив посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи перекладу контракту державною мовою, зазначивши, що скаржник помилково ототожнює мову процесуальних документів (заяв, скарг) з мовою договорів, які укладаються між суб`єктами господарювання; за наявності труднощів у розумінні змісту контракту сторона мала право подати клопотання про переклад або залучення перекладача, чого зроблено не було;
- у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 916/2350/22 суд підтримав вимоги позивача за договором, викладеним російською мовою, попри відсутність нотаріально засвідченого перекладу, оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини прийняття відповідачем цього договору до виконання, а спору щодо тлумачення його умов не було;
- у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 876/72/23, від 09.01.2024 у справі № 876/67/23, від 18.01.2024 у справі № 876/73/23 та від 03.10.2023 у справі № 876/55/23 суд визнав вимогу про переклад документа, стороною якого є сам скаржник (розуміння змісту яким презюмується), за відсутності інших доводів і заперечень щодо неправильного тлумачення його умов, - проявом надмірного формалізму під час здійснення судочинства, що робить право на доступ до суду неефективним;
- саме по собі складення CMR від 26.06.2025 іноземною мовою за наявності в матеріалах справи належно засвідченого нотаріального перекладу не є підставою для визнання цього доказу недопустимим;
- ТзОВ «Фармед», було стороною контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022, по якому і здійснювало отримання товару згідно CMR від 26.06.2025, на якій стоїть підпис уповноваженого представника і печатка апелянта про отримання товару та другий примірник якої наявний у відповідача;
- ТзОВ «Фармед» як юридична особа жодним чином не заперечувало та не заперечує факт отримання товару по даній CMR, як і не заперечує розуміння її змісту в момент отримання товару, лише представник відповідача, виключно з формальних підстав, при відсутності будь яких інших доводів намагається довести недопустимість доказу, що є проявом виключного формалізму, спрямованого на затягування процесу та забезпечення позивачу доступу до ефективного судочинства та порушує його право на розгляд справи впродовж розумного строку, що випливає з ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»;
- оскаржуваним рішенням з відповідача, окрім оскаржуваної суми по CMR від 26.06.2025, стягнуто заборгованість також по двох аналогічних CMR від 23.06.2026 до контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 ( на суму 14 958,00 дол. США до специфікації №89 від 16.06.2025 та на суму 23 004,00 дол. США до специфікації №90 від 16.06.2025), водночас, апелянт жодним чином не ставить під сумнів, як допустимі докази решта CMR, та не оскаржує рішення першої інстанції в цій частині, і жодним чином не наводить причин та мотивів не оскарження рішення у цій частині, натомість з формальних підстав, оскаржує рішення суду в частині стягнення по CMR від 26.06.2025 до специфікації №91 від 23.06.2025 на найменшу суму поставки -12 690,00 дол. США; при тому, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені переклади всіх поданих CMR українською мовою; вказане свідчить про недобросовісну поведінку апелянта та формальну подачу апеляційної скарги, з метою затягування розгляду справи, створення перешкод позивачу в захисті порушених прав та не допущення набрання законної сили рішенням суду першої інстанції;
- доводи апеляційної скарги про недопустимість CMR, як доказу з підстав неподання нотаріального перекладу одночасно з позовною заявою ґрунтуються на неправильному застосуванні статті 77 ГПК України, відповідно до частини 1 якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; жодна норма права не встановлює, що факт поставки товару за міжнародним перевезенням має підтверджуватися виключно документом, викладеним українською мовою, або що документ, складений іноземною мовою, є неналежним засобом доказування факту поставки;
- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є саме тим засобом доказування факту прийняття вантажу перевізником і вантажоодержувачем, який передбачений статтею 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та відповідає вимогам частини 1 статті 91 ГПК України щодо письмових доказів;
- питання мови документа та своєчасності подання перекладу до предмета регулювання ч.1 ст.77 ГПК України (вибір належного, передбаченого законом засобу доказування конкретної обставини) не належить;
- сама міжнародна товарно-транспортна накладна як письмовий доказ факту поставки була подана до суду разом із позовною заявою в установлений строк; жодних додаткових (нових) доказів, що підтверджують інші обставини справи, після спливу процесуальних строків позивач не подавав; тому обмеження, встановлені ч.8 ст.80 ГПК України щодо доказів, не поданих у встановлений строк, на переклад доказу поширюватися не можуть, оскільки йдеться не про подання нового доказу, а про виконання вимоги щодо форми вже поданого доказу;
- нотаріальний переклад накладної не є самостійним доказом, а є похідним, допоміжним документом, що відповідно до частини 5 статті 91 ГПК України лише забезпечує можливість дослідження судом змісту вже своєчасно поданого доказу державною мовою; переклад не створює, не змінює і не доповнює доказову базу - він розкриває зміст документа, який був у матеріалах справи з моменту подання позову (CMR);
- у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 755/9389/22 (провадження № 61-2083св24) суд визнав надмірним формалізмом повернення позовної заяви банку з тих підстав, що документи, викладені іноземною мовою, не були одразу супроводжені перекладом;
- оригінали нотаріально завірених копій перекладу CMR, подані позивачем через канцелярію Господарського суду Львівської області 20.05.2026, з відповідним клопотанням, про що є відповідна відмітка канцелярії суду та на момент винесення рішення суду наявні в матеріалах справи, а тому, відповідач мав реальну можливість ознайомитися з перекладом накладної до ухвалення рішення судом першої інстанції, зокрема шляхом ознайомлення з матеріалами справи в порядку статті 43 ГПК України; технічна відсутність документа у власному електронному кабінеті відповідача (за наявності його належного надходження до суду та можливості ознайомлення з матеріалами справи) не є підставою для визнання доказу недопустимим;
- в судовому засіданні 03.06.2026 секретарем засідання було підтверджено розміщення сканованих нотаріальних перекладів всіх CMR у справі №914/1317/25(914/3873/25) в підсистемі «Електронний суд» канцелярією суду першої інстанції, отже, скановані переклади наявні в підсистемі «Електронний суд».
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач просить врахувати, що обґрунтовуючи необхідність подання до суду перекладу документу, викладеного іноземною мовою, ТзОВ «ФАРМЕД» посилалось на більш пізній висновок Верховного Суду, ніж висновки, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, а також просить звернути увагу на те, що у відзиві позивач посилається на постанови Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 876/72/23, від 09.01.2024 у справі № 876/67/23, від 18.01.2024 у справі № 876/73/23 та від 03.10.2023 у справі № 876/55/23, які є нерелевантними до спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
23.11.2022 Акціонерне товариство "Галичфарм", зареєстроване відповідно до законодавства України (далі - АТ "Галичфарм", продавець, позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармед", зареєстроване відповідно до законодавства Грузії (далі - покупець, відповідач) уклали контракт № EХР-044/22 (далі - контракт), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця на умовах, в обсягах та у порядку, передбаченому цим контрактом, медикаменти, зокрема, але не виключно, з нанесенням на упаковку знаку для товарів "АРТЕРИУМ"/"ARTERIUM" (далі - "товар"), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно з цим контрактом.
Відповідно до п.1.2. контракту постачання товару відбувається на підставі специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару та є невід`ємною частиною цього контракту (далі - "специфікація"). При цьому покупець/одержувач не має права відмовитись від товару, узгодженого сторонами у специфікації.
Відповідно до п.1.3. контракту покупець зобов`язується оплатити вартість товару відповідно до умов разових специфікацій до цього контракту.
Терміни, кількість, ціни, асортимент товару та порядок оплати зазначаються у разових специфікаціях на кожне окреме відвантаження товару (п.1.4 контракту).
Згідно із п.4.3. контракту датою поставки товару, який відвантажується зі складу України, є дата передачі товару перевізнику, згідно супровідних товаротранспортних документів.
Згідно з п.4.4. контракту товар відвантажується перевізнику в повному обсязі, згідно разової специфікації, погодженої з покупцем.
У п.4.7 контракту визначено, що продавець зобов`язаний надати покупцю документи, що підтверджують поставку товару:
Інвойс -1 оригінал, мова документу - російська;
Пакувальний лист - 1 оригінал, мова документу - російська/англійська;
Сертифікат походження - оригінал, мова документу - російська/англійська;
Сертифікат якості заводу виробника - 1 оригінал, мова документу - російська/англійська;
Міжнародна товарна накладна (CMR) або авіанакладна (Airwaybill) - 1 оригінал, мова документу - англійська;
Повідомлення про поставку (Delivery note) - 1 копія (при відвантаженні товару зі складів інших країн), мова документу - англійська;
Страховий поліс - 1 копія, мова документу - англійська.
Відповідно до п.4.8. договору покупець немає права ухилятись від прийняття документів, що підтверджують факт поставки товару.
У п.5.1. товару контракту передбачено, що оплата за товар, що поставляється, здійснюється в доларах США на підставі рахунку продавця та за реквізитами продавця в такому порядку: відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві або у м. Львові чи авіатранспортної накладної (Airwaybill) в аеропорту (у разі відвантаження товару, країною походження якого є Україна) або від дати акту приймання-передачі товару у м. Тбілісі (у разі відвантаження Товару, країною походження якого є Хорватія, Італія). Аеропорт відправлення вказується в авіатранспортній накладній (Airwaybill). Конкретний термін оплати вказується у разовій специфікації.
У п.9.1. у момент, коли продавець здійснив поставку товару покупцеві відповідно до п.4.3. контракту, до останнього переходить право власності на цей товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару.
Відповідно до п.9.2. контракту момент поставки товару визначається у суворій відповідності до правил Інкотермс редакції 2020 р., виходячи з базисних умов поставок, установлених у Розділі 3 і 4 цього контракту, а саме у момент передачі товару перевізнику (дата оформлення CMR або авіанакладної або іншого товаро-транспортного документа на території України) при відвантаженні товару, країною походження якого є Україна) або в момент передачі товару покупцеві (дата підписання акту приймання-передачі товару) при відвантаженні товару, країною походження якого є Хорватія, Італія).
Момент переходу права власності також може вказуватися у специфікаціях щодо кожної окремої поставки товару. У цьому випадку умови специфікації матимуть переважне значення над умовами контракту.
На виконання умов контракту сторони уклали:
специфікацію №89 від 16.06.2025 на поставку партії товару вартістю 14 958,00 дол. США (USD);
специфікацію №90 від 16.06.2025 на поставку партії товару вартістю 23 004,00 дол. США (USD);
специфікацію №91 від 23.06.2025 на поставку партії товару вартістю 12 690,00 дол. США (USD).
Відповідно до умов контракту та специфікацій АТ "Галичфарм" поставлено покупцю товар:
- вартістю 14 958,00 дол. США на підставі специфікації №89 від 16.06.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-89 від 16.06.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 23.06.2025 та митною електронною декларацією 25UA10[телефон приховано]U9;
- вартістю 23 004,00 дол. США на підставі специфікації №90 від 16.06.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-90 від 16.06.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 23.06.2025 та митною електронною декларацією 25UA10[телефон приховано]U0;
- вартістю 12 690,00 дол. США на підставі специфікації №91 від 23.06.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-91 від 23.06.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 26.06.2025 та митною електронною декларацією 25UA10[телефон приховано]U1.
У колонці "Умови оплати" таблиць, наведених у специфікаціях №89 від 16.06.2025, №90 від 16.06.2025 та №91 від 23.06.2025, зазначено: "Відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складення міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві".
Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 23.06.2025 товар за інвойсом №044/22-89 від 16.06.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) - 23.06.2025.
Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 23.06.2025 товар за інвойсом №044/22-90 від 16.06.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) - 23.06.2025.
Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 26.06.2025 товар за інвойсом №044/22-91 від 23.06.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) - 26.06.2025.
Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар:
- за специфікацією №89 від 16.06.2025 - до 10.12.2025;
- за специфікацією №90 від 16.06.2025 - до 10.12.2025;
- за специфікацією №91 від 23.06.2025 - до 13.12.2025.
Доказів сплати отриманого товару відповідач не надав.
Також, відсутність оплат за поставлений товар підтверджується довідкою щодо рахунку боржника, наданою АТ "ОТП Банк" №70-1-1/1173 від 16.12.2025.
Сума заборгованості за товар, поставлений за специфікаціями №89 від 16.06.2025, №90 від 16.06.2025 та №91 від 23.06.2025, становить 50 652,00 дол. США., що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день подачі позову (на 17.12.2025) еквівалентно 2 136 501,36 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі № 914/1317/25(914/3873/25), яким позов задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «Фармед» 50 652,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подачі позову (на 17.12.2025) еквівалентно 2 136 501,36 грн, в частині стягнення заборгованості в сумі 12 690,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день подачі позову (на 17.12.2025) еквівалентно 535 325,11 грн.
Таким чином, апелянт оскаржує рішення в частині стягнення боргу за сплату товару, який було поставлено на підставі специфікації №91 від 23.06.2025.
Вказану поставку товару позивач підтверджує інвойсом №044/22-91 від 23.06.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 26.06.2025 та митною електронною декларацією 25UA10[телефон приховано]U1, які додано до матеріалів справи.
Апелянт стверджує, що міжнародна транспортна накладна (CMR) б/н від 26.06.2025 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки була подана без перекладу на українську мову, згодом переклад було подано з пропуском строків, встановлених у ст.80 ГПК України, та без доказів надсилання копії перекладу відповідачу.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи за безпідставністю, з огляду на таке.
У статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.4 ст.80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як встановлено з матеріалів справи, до позовної заяви, серед інших доказів, було додано міжнародну транспортну накладну (CMR) б/н від 26.06.2025, складену відповідно до умов контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 англійською мовою.
Водночас, переклад цієї накладної на українську мову, засвідчений нотаріально, позивач подав суду 20.05.2026.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання перекладу письмового доказу не є дією, тотожною поданню доказу, натомість було спрямоване позивачем на усунення процесуального недоліку, при цьому, переклад подано 20.05.2026, тобто до моменту подання відповідачем відзиву на позов - 03.06.2026.
Окрім того, відповідно до ч.10 ст.80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Клопотання про долучення нотаріально засвідченого перекладу міжнародних транспортних накладних позивач подав через канцелярію суду першої інстанції, усі подані позивачем документи було відскановано та долучено до матеріалів електронної справи в Автоматизованій системі документообігу суду.
Слід взяти до уваги, що бланки міжнародних транспортних накладних є стандартизованими, ключові відомості в яких відображено загальноприйнятою міжнародною мовою (в цьому випадку - англійською), такі документи відповідно до умов контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 мають бути наявні також у відповідача, а їх зміст відповідачу як учаснику правовідносин поставки товару має бути відомий.
Зокрема, ключовими відомостями у цьому випадку є сторони, найменування товару, кількість товару, номер інвойсу та дата поставки. Такі відомості зрозумілі з контексту, підтверджуються також за результатами оцінки інших наявних в матеріалах справи доказів - специфікацій та інвойсів.
При цьому, відповідач не наводить в обґрунтуванні своєї позиції заперечень щодо обставин отримання товару та не надає доказів на спростування факту поставки, обсягів поставленого товару, дати поставки чи розміру заборгованості, натомість посилається лише на недопустимість наданого позивачем доказу - міжнародно-транспортної накладної (CMR) б/н від 26.06.2025 у зв`язку з невчасним наданням перекладу такого письмового доказу.
Відповідно до ч.2 ст.86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, яка розкриває зміст допустимості доказів, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У цій справі, позивач на обґрунтування підстав позову про стягнення заборгованості за договором поставки подав суду належні та допустимі докази, в тому числі - міжнародно-транспортну накладну (CMR) б/н від 26.06.2025 з перекладом з англійської на українську мову, який виконала перекладач Олена Когут, та який засвідчено 15.05.2026 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. (зареєстровано в реєстрі за №4007), і таким доказам суд першої інстанції надав належну оцінку в їх сукупності, з урахуванням взаємозв`язку цих доказів та їх вірогідності.
Натомість апелянт не спростував існування боргу, не довів порушення місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права, а відтак не довів існування підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 35 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов`язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність; - кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб`єктів або держави, суб`єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі (1-3 абз. ст. 33 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Як встановлено з матеріалів справи та не було спростовано апелянтом, відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару, відтак правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі №914/1317/25 (914/3873/25) оскарженій частині слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармед" - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі №914/1317/25 (914/3873/25) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 05.10.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.