ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3426/24 (904/5346/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко С. О.
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С. В.) від 09.12.2025 (у частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна та зобов`язання зареєструвати майно з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Фещенко Ю. В., судді: Джепа Ю. А., Соп`яненко О. Ю.)від 01.04.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна"
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Майн Трейд"
до відповідача 2 ОСОБА_1
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного сервісного центру МВС в особі філії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях
про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник позивача - ліквідатор, арбітражний керуючий Саутенко С. О.;
представник відповідача 1 (ТОВ "Майн Трейд") - Юрашко О. П., адвокат;
представник відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) - Гурський В. С., адвокат;
представник третьої особи - не з`явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 02.09.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" провадження у справ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядженням майном та призначити розпорядника майна Боржника тощо.
17.12.2024 Господарський суд Дніпропетровської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Саутенка С. О. тощо.
1.2. 19.09.2025 Боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенка С. О. (далі - Позивач) подав позов про:
- визнання недійсним вчиненого Боржником та Товариством обмеженою відповідальністю "Майн Трейд" (далі - Відповідач 1) правочину, оформленого актом від 27.10.2022 приймання-передачі транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. під реєстровим № 1834, 1835;
- визнання за Боржником права власності на транспортний засіб марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, тип загальний легковий універсал-В, номер кузова VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску (далі - Автомобіль);
- витребування цього Автомобіля у ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2);
- та зобов`язання Головного сервісного центру МВС в особі філії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (далі - Третя особа) зареєструвати Автомобіль за Боржником з видачею свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу.
1.3. Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного правочину, вчиненого за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, із Відповідачем 1 як і з заінтересованою особою (так як Боржник є учасником товариства Відповідача 1), на шкоду кредиторам Боржника, оскільки вчинений в період існування у Боржника заборгованості перед кредиторами, без мети настання реальних наслідків, з відчуженням спірного Автомобіля за ціною, нижче ринкової у 20 разів. Вимоги про витребування майна у Відповідача 2 обґрунтовані подальшим продажем Відповідачем 1 Автомобілю Відповідачу 2, а про здійснення реєстрації - необхідністю повного поновлення прав Боржника спірне майно.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 09.12.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026) про часткове задоволення позову: визнання недійсним правочину за актом приймання-передачі транспортного засобу від 27.10.2022, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. під реєстровим номером 1834, 1835, укладеного між Боржником та Відповідачем 1, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.
2.2. Судові рішення мотивовані вчиненням оспорюваного правочину з відчуження Автомобіля Боржника на шкоду його кредиторами, оскільки Боржник та Відповідач 1, який безпосередньо пов`язаний з Боржником, діяли спільно, очевидно недобросовісно, зловживаючи правом, умисно уклали спірний договір за заниженою ціною. Відмова в решті позову, зокрема і про витребування майна у Відповідача 2 мотивована недоведенням ліквідатором Боржника недобросовісності Відповідача 2, як кінцевого набувача спірного транспортного засобу, оскільки суд не встановив обставин, які б свідчили про об`єктивну можливість Відповідача 2 бути обізнаним про можливу незаконність вибуття майна з володіння Боржника, про недобросовісну поведінку Боржника та Відповідача 1 при укладенні акту приймання-передачі транспортного засобу, який як правочин має ознаки фраудаторності.
3. Встановлені судами обставини
3.1. На підставі Акту приймання-передачі транспортного засобу від 27.10.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. під реєстровим номером 1834, 1835, Боржник здійснив передачу, а Відповідач 1 прийняв додатковий негрошовий майновий вклад до статутного капіталу товариства Відповідача 1 у вигляді транспортного засобу: автомобіль марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, тип загальний легковий-загальний універсал-В державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску, вартістю 120 000 грн 00 коп.
3.2. Протоколом № 01/22 від 27.10.2022 Загальних зборів учасників товариства Відповідача 1 було вирішено збільшити розмір статутного капіталу товариства, зокрема за рахунок додаткового майнового вкладу учасника - Боржника, який, в тому числі складається з транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску, вартістю 120 000 грн 00 коп.
3.3. Згідно з листом РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях вих. №31/29/14-11353-2024 від 01.11.2024 , транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN НОМЕР_1 було перереєстровано на Відповідача 1 28.10.2022.
3.4. Між відповідачами, ТОВ "МАЙН ТРЕЙД" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1242/2023/4051542 від 14.09.2023.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску, тип загальний легковий-загальний універсал-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пунктами 2.1 та 2.2 Договору передбачено, що передача Транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на Транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного Договору.
3.5. Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях за вих. № 31/29/14-8959-2025 від 30.04.2025 Автомобіль на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ МВС №1242 №1242/2023/4051542 від 14.09.2023, перереєстровано на ОСОБА_1 (Відповідача 2).
3.6. Відповідно до листа ТОВ "ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМА РІА" № 928/ІРР від 04.12.2025 19.06.2023 на сайті auto.ria.com було розміщено оголошення (id оголошення 34684567) з продажу транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 р.в., з номерним знаком НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 за ціною 69 000, 00 доларів США. Відповідне оголошення було видалено користувачем з сайту auto.ria.com 08.09.2023 з відміткою "Продано".
3.7. Згідно з експертним висновком серії № ОЦ-3366/1 від 12.09.2025, виданим Запорізькою торгово-промисловою палатою, середньоринкова вартість транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см. станом на дату відчуження (28.10.2022 року) складає 2 764 769 грн 00 коп.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 22.04.2026 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у частині відмови у задоволенні позовних вимог (про витребування Автомобілю у Відповідача 2, а також про зобов`язання Головного сервісного центру МВС в особі філії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) зареєструвати цей транспортний засіб за Боржником з видачою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) і прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- від 09.08.2018 у справі № 927/876/17, від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16 щодо права власника витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави;
- у постанові від 04.03.2025 у cправі № 5015/118/11 (914/942/24), з урахуванням якого наявність у Відповідача 2 статусу добросовісного набувача спірного майна, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;
- від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, за яким набувач внаслідок вилучення майна з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати кошти, сплачені ним за це майно від продавця у порядку двосторонньої реституції;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 щодо права кінцевого набувача відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
При цьому скаржник зауважив, що Боржник, що перебуває в процедурі банкрутства, в результаті втрати майна на підставі недійсного правочину, буде так само зобов`язаний нести тягар, пов`язаний з необхідністю шукати способи компенсації своїх втрат, адже такі втрати безпосередньо впливають на можливість погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Відповідача 2 у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує аргументи в касаційній скарзі, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях та зводяться до:
- недоведення скаржником підстав для скасування судових рішень першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині;
- незгоди скаржника з оцінкою доказів і до помилкового ототожнення фраудаторності першого правочину з вибуттям майна поза волею власника;
- добросовісного набуття ОСОБА_1 спірного Автомобілю за відплатним договором, за ціною, що відповідала публічній пропозиції продавця та не мала очевидних ознак заниження для пересічного покупця, через публічне оголошення та офіційну процедуру перереєстрації;
- права Позивача застосувати такий належний спосіб відновлення майнової сфери Боржника у разі неможливості повернення майна від сторони недійсного правочину як застосування наслідків, передбачених статтею 42 КУзПБ, до Відповідача 1, а не позбавлення права власності добросовісного кінцевого набувача.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо витребування у межах справи про банкрутство майна, відчуженого боржником
7.1. Суди встановили, що предметом спору став Автомобіль, відчужений Боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство на користь заінтересованої стосовно нього особи, кінцевим набувачем якого став Відповідач 2.
Предметом перегляду в касаційному порядку стали судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, а саме у частині незадоволених судами позовних вимог.
Тож, касаційне провадження з перегляду оскаржуваних судових рішень здійснюється Судом за правилами частини першої статті 300 ГПК України у відповідних визначених скаржником межах доводів та вимог касаційної скарги, без оцінки правомірності ухвалених попередніми інстанціями оскаржуваних судових рішень у задоволеній частині позовних вимог: про визнання недійсним правочину за актом приймання-передачі транспортного засобу від 27.10.2022, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. під реєстровим номером 1834, 1835, укладеного між Боржником та Відповідачем 1 (пункти 1.2, 2.1).
7.2. Щодо вимог про витребування спірного Автомобілю від Відповідача 2 Суд, звертаючись до висновків судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, систематизованих та сформульованих у постанові від 11.02.2026 у справі № 917/1500/18 (917/1513/24) (пункти 55-68) щодо правових підстав для витребування майна із чужого володіння, зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (частина друга статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Відповідно до приписів статті 330 ЦК України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність.
При цьому Суд враховує, що частина п`ята статті 12 ЦК України встановлює загальну презумпцію добросовісності, однак виходить з того, що у віндикаційному спорі пріоритет має спеціальна норма - стаття 330 ЦК України (висновки, сформульовані у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), пункт 131).
7.3. Таким чином, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
7.4. Враховуючи викладене, зокрема висновки судів в оскаржуваних рішеннях щодо підстав для задоволення частини вимог (що не оскаржується), а саме про поведінку Боржника під час відчуження ним спірного майна на користь Відповідача 1, що останній безпосередньо пов`язаний з Боржником, ці особи діяли спільно, очевидно недобросовісно, зловживаючи правом, умисно уклали спірний договір за заниженою ціною Автомобілю, а також встановлені судами та не спростовані скаржником обставини придбання Відповідачем 2 цього майна у Відповідача 1:
- за опублікованим публічно приватним оголошенням про продаж Автомобілю з подальшим укладенням відповідно до закону договору купівлі-продажу (пункти 3.4, 3.6);
- оплатно, з укладенням відповідного договору та зазначенням в ньому про порядок та умови оплати (пункт 3.4);
- з подальшою визначеною законом публічною державною реєстрацією прав на спірне майно у зв`язку з придбанням його Відповідачем 2 (пункт 3.5);
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про добросовісну поведінку Відповідача 2 у спірних правовідносинах, відсутність тих визначених частиною першою статті 388 ЦК України підстав, за яких власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача, а разом з цим і відсутність підстав для втручання у мирне володіння спірним майном Відповідача 2.
7.5. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), виходячи також:
- з того, що перебування Боржника у процедурі ліквідації у справі про банкрутство не є визначеною законом (зокрема статтею 388 ЦК України) підставою для витребування майна у добросовісного набувача;
- з врахуванням Судом у наведених висновках актуальних правових позицій і Великої Палати Верховного Суду, і судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у питанні витребування відчуженого майна із чужого володіння добросовісного набувача, які (правові позиції) скаржник між тим не врахував.
7.6. Дійшовши висновку, про відсутність підстав для витребування спірного майна від Відповідача 2 на користь Боржника (пункт 7.3), відсутні підстави для задоволення інших заявлених стосовно спірного Автомобілю позовних вимог, пов`язаних із захистом та відновленням права власності Боржника на таке майно.
7.7. Поряд з цим, щодо мотивів відхилення решти позовних вимог (пункт 1.2) Суд вважає за необхідне додати таке.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника; у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).
Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. Протилежні висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у cправі № 926/3514/22, не відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, тому об`єднана палата відступає від зазначених висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у cправі № 926/3514/22.
7.8. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження через відсутність зазначених скаржником порушень при постановленні судами оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.9. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко С. О. залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 (у частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна та зобов`язання зареєструвати майно з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) у справі № 904/3426/24 (904/5346/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк