Номер провадження: 22-ц/813/9231/26
Справа № 947/21767/26
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.
Доповідач Шевиріна Т. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - Шевиріної Т.Д.,
суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Сєвєрової Єлєни Станіславівни та Погорєлової Світлани Олегівни, поданої в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 серпня 2026 року у цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Одеського апеляційного суду перебуває вищевказана цивільна справа.
ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про відвід суддів-членів колегії, а саме: Сєвєрової Є.С. та Погорєлової С.О..
Заява мотивована тим, що зазначені судді раніше брали участь у розгляді справ за її скаргами. Зокрема, суддя Погорєлова С.О. брала участь у розгляді справ №947/38819/20 та №947/24396/19, за результатами яких, на думку заявниці, судом не було вирішено спір по суті та у повному обсязі, внаслідок чого було ухвалено протиправні рішення на користь судів першої інстанції. Крім того, суддя Сєвєрова Є.С. брала участь у розгляді справи №947/8435/21, рішення у якій заявниця також вважає протиправним. На думку заявниці, повторна участь тих самих суддів у розгляді цієї справи викликає обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості та об`єктивності. Крім того, заявниця посилається на порушення правил пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи та зазначає, що згадані судді вже сформували власну правову позицію у її спорі, що свідчить про наявність обставин, які можуть викликати сумнів у їхній неупередженості та об`єктивності.
Ознайомившись із заявою про відвід суддів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення заяви про відвід судді Погорєлової С.О. без розгляду з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що 04 вересня 2026 року заявницею вже було подано заяву про відвід вказаної судді від розгляду справи.
07 вересня 2026 року заяву було визнано судом необґрунтованою та передано для розгляду в порядку частини 1 статті 33 ЦПК України.
11 вересня 2026 року ухвалою судді Одеського апеляційного суду у задоволенні заяви про відвід відмовлено (Т.1, а.с. 163-164).
У цьому контексті судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на положення частини 5 статті 39 ЦПК України, відповідно до якої відвід, заявлений повторно з підстав, розглянутих раніше, підлягає залишенню без розгляду.
Водночас розглядаючи заяву про ОСОБА_1 в частині заявленого відводу судді Сєвєровій Є.С., колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 цього Закону суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, дотримуючись засад і правил судочинства.
Однією з гарантій права на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право учасника справи заявити відвід судді (колегії суддів). Водночас право на відвід не є абсолютним, оскільки його безпідставне використання може призвести до необґрунтованої зміни складу суду та створити умови для зловживання процесуальними правами.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Статтею 37 ЦПК України визначено випадки, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді справи.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
При цьому згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Отже, заявлений відвід має бути належним чином вмотивований, а наведені заявником обставини повинні свідчити про наявність передбачених законом підстав для відводу та бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Згідно з частиною першою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні або раніше до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Аналіз заяви про відвід судді свідчить про те, що заявниця обґрунтовує свої сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, яка входить до складу колегії, її попередньою участю у розгляді інших цивільних справ за її апеляційними скаргами, а також незгодою з прийнятими за результатами розгляду цих справ судовими рішеннями.
Водночас такі доводи не свідчать про наявність передбачених законом обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.
Як встановлено колегією суддів, суддя Сєвєврвоа Є.С. брала участь у розгляді інших справ за її участю. При цьому наведені заявницею обставини стосуються змісту та результатів розгляду саме цих справ, а не обставин розгляду справи, яка перебуває на розгляді колегії суддів у цьому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Зазначена норма спрямована, зокрема, на недопущення ототожнення незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями судді, прийнятими під час розгляду інших справ, із наявністю упередженості чи необ`єктивності такого судді. Сам по собі факт участі судді в розгляді інших справ за участю тієї самої особи та прийняття ним відповідних процесуальних рішень не свідчить про наявність особистої заінтересованості судді в результаті розгляду іншої справи або про його упередженість щодо учасника справи.
Посилання заявниці на те, що суддя у попередніх справах, на її думку, не розглянула спір по суті та ухвалила протиправні рішення, фактично є оцінкою заявницею законності та обґрунтованості судових рішень, постановлених в інших судових провадженнях. Такі доводи не можуть бути предметом оцінки суду під час вирішення питання про відвід, оскільки правильність та законність судових рішень перевіряються у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Крім того, наведені заявницею обставини не свідчать про повторну участь судді у розгляді цієї самої справи в розумінні статті 37 ЦПК України.
Посилання заявниці на те, що суддя нібито вже сформувала власну правову позицію щодо обставин справи, також не підтверджене конкретними обставинами, які б свідчили про її особисту зацікавленість у результаті розгляду цієї справи або про неможливість об`єктивного та безстороннього її розгляду.
Таким чином, наведені у заяві доводи зводяться переважно до незгоди заявниці з процесуальними рішеннями судді, постановленими під час розгляду інших справ, та її суб`єктивної оцінки таких рішень. Сам по собі факт попередньої участі судді у розгляді інших справ за участю заявниці не може бути визнаний обставиною, яка відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України викликає обґрунтований сумнів у їхній неупередженості або об`єктивності.
Заявницею не наведено, а судом не встановлено інших обставин, які б свідчили про наявність передбачених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для відводу суддів. Доказів на підтвердження таких обставин до заяви про відвід також не долучено.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що заява про відвід судді Сєвєрової Є.С., є необґрунтованою, а правові підстави для її задоволення відсутні.
При цьому суд звертає увагу, що інститут відводу судді не може використовуватися учасниками справи як спосіб впливу на склад суду або як засіб усунення судді виключно через незгоду з його процесуальними рішеннями, прийнятими в інших судових провадженнях. Водночас необґрунтоване усунення судді від розгляду справи так само не відповідає засадам незалежності суду та праву учасників справи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
З урахуванням наведеного, а також необґрунтованості заявленого ОСОБА_1 відводу судді-члена колегії Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С. питання про відвід судді відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Погорєлової Світлани Олегівни, в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 серпня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - залишити без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Єлєни Станіславівни, поданої в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 серпня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним - визнати необґрунтованою.
Цивільну справу № 947/21767/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним, передати до Одеського апеляційного суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: Т.Д. Шевиріна
Судді: В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов