14.10.26
22-ц/812/2145/26
Справа №483/1220/21 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова
Провадження №22-ц/812/2145/26
Постанова
Іменем України
14 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області постановлену 03 серпня 2026 року, під головуванням судді Шевиріної Т.Д., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторії Володимирівни,
в с т а н о в и л а:
У червні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В.
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. перебуває виконавче провадження №73608143 з виконання виконавчого листа, виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 13 грудня 2023 року, по справі №483/1220/21, про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ОСОБА_3 (стягувач) суми боргу в розмірі 1 852 320,00 грн.
23 травня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №73608143.
Копію цієї постанови, у зв`язку з перебуванням на лікарняному у період з 02 червня 2026 року по12 червня 2026 року, він отримав лише 16 червня 2026 року. При цьому не був належним чином повідомлений про дату проведення опису та арешту майна.
Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника вважає незаконною, винесену з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема зазначав, що приватний виконавець у вищевказаній постанові, крім іншого, посилається на інформацію з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, де за боржником на праві власності зареєстровані нежитлова будівля загальною площею 1230.9 кв.м та земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:004:0467 за адресою АДРЕСА_1 .
Всупереч вимогам ч.3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не перевірив наявність арештів щодо вказаного нерухомого майна боржника. В той час, як на момент винесення постанови від 23 травня 2026 року на вказане вище майно вже було накладено арешт та заборона відчуження на підставі ухвал Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року справа №713/186/26 та від 09 грудня 2024 року, у справі №713/4620/24.
В постанові про опис та арешт майна від 23 травня 2026 року відсутні реквізити інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі якої виконавець встановив належність майна боржнику. Опис майна фактично не проводився за місцем його знаходження, оскільки постанова не містить відомостей про точне місце вчинення виконавчих дій, даних про понятих та інших відомостей, які підтверджували б проведення фактичного огляду майна.
Оскільки скаржник не був належним чином повідомлений про проведення опису майна, був позбавлений можливості спостерігати за ходом виконавчих дій, надати пояснення та зауваження, а також отримати копію постанови, що, на його думку, суперечить вимогам ст.ст. 22, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Також, зазначена постанова не містить усіх обов`язкових відомостей про нерухоме майно, передбачених ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме ідентифікуючих ознак вказаних нежитлової будівлі та земельної ділянки.
Крім того, приватний виконавець безпідставно зазначив у постанові про відсутність повідомлень щодо часткового виконання рішення, хоча частина заборгованості вже була стягнута, а саме у сумі 430 100 грн.
Враховуючи наведене, просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В., вчинені у виконавчому провадженні №73608143, щодо опису та арешту належного боржнику нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет та земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0467, а також скасувати постанову приватного виконавця від 23 травня 2026 року про опис та арешт майна (коштів) боржника.
03 серпня 2026 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В.
Обґрунтовуючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення ОСОБА_1 з поданою 23 червня 2026 року скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В.
Натомість, наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 , судом не встановлено неправомірних дій приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. під час винесення постанови від 23 травня 2026 року про опис та арешт майна. Тому, суд вважав скаргу необґрунтованою та дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу районного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій вчинених 23 травня 2026 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №73608143 щодо опису та арешту належного боржнику нерухомого майна.
Вказує, що судом проігноровано порушення приватним виконавцем Довгань В.В. прав боржника, який не був проінформованим про дату та місце проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна, у зв`язку з чим позбавлений можливості падати письмові пояснення, висловити свою незгоду або зауваження з даними, які внесені до постанови приватного виконавця Довгань В.В. від 23 травня 2026 року, внаслідок чого порушив рівність та повагу сторони виконавчого провадження, хоча зобов`язаний діяти сумлінно, добросовісно, дотримуватися принципів верховенства права, справедливості та поважати права учасників, на яке звертає увагу Верховний Суд у п. 45 постанови від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20.
У постанові про опис та арешт майна від 23 травня 2026 року відсутні дані про надання копії цієї постанови боржнику, що також свідчить про порушення приватним виконавцем Довгань В.В. ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом не було надано правової оцінки підставам залучення понятих в ході проведення 23 травня 2026 року виконавчих дій з опису та арешту майна, наявність підтверджуючих це доказів, відсутність у цій постанові інформації про залучення понятих та їх персональних даних.
Вважає, що міськрайонним судом безпідставно відхилено доводи заявника про те, що опис та арешт майна фактично не проводилися за місцем його знаходження у зв`язку з відсутністю у постанові відомостей про точне місце вчинення виконавчих дій, аргументувавши це тим, що приватним виконавцем на підтвердження проведення виконавчої дії за місцем знаходження майна надано докази здійснення виїзду, зокрема фотоматеріали, зроблені під час проведення опису об`єкта нерухомості з прив`язкою до місцевості, а також в оскаржуваній постанові також зазначено понятих, які брали участь у виконавчих діях.
Проте, паперові копії фотоматеріалів з місця проведення опису майна не містять дати та часу їх створення, що, на думку скаржника, свідчать про те, що приватним виконавцем не здійснювався виїзд, огляд та опис майна за місцем його розташування та також ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії вказаних фотоматеріалів оригіналу електронних доказів, на що суд при постановленні оскаржуваної ухвали не звернув уваги.
Крім того, судом не враховано заперечення та докази надані ОСОБА_1 щодо відсутності у постанові приватного виконавця від 23 травня 2026 року про опис та арешт майна детальної інформації, яка характеризує опис об`єкти нерухомості, зокрема нежитлової будівлі ринку та земельної ділянки під будівлею ринку з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0467.
Доводи відзиву приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень пп. 15.3 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з положеннями п. 128 Розділу VІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 передбачено, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги наявність технічної можливості, колегія суддів вирішила розглядати справу за матеріалами в змішаній формі.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. перебуває виконавче провадження №73608143 з виконання виконавчого листа, виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 13 грудня 2023 року у справі №483/1220/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 1 852 320 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області від 14 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.
23 травня 2026 року приватним виконавцем за місцезнаходженням належного боржнику нерухомого майна проведено опис та накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 1230,9 кв. м та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0467, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
У статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначені права і обов`язки сторін виконавчого провадження, а частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника, арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
При цьому, за змістом вищенаведених норм, як при накладенні арешту без проведення його опису, так і при накладенні арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуально визначене майно, його наявність була встановлена під час проведення відповідних виконавчих дій, тобто фактичного огляду і опису, про що зазначено у оскаржуваній заявником постанові.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною п`ятою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Як встановлено судом першої інстанції опис й арешт зазначеного нерухомого майна проведено приватним виконавцем за місцезнаходженням належного боржнику майна.
Копія постанови про опис й арешт майна боржника рекомендованим листом направлена боржнику за декількома відомими виконавцю адресами проживання (перебування) боржника, у тому числі за адресою, зазначеною у виконавчому документі та повідомленою самим боржником та вручена одержувачу 09 червня 2026 року, що підтверджується відомостями з трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта».
У постанові про опис та арешт майна боржника від 23 травня 2026 року, приватним виконавцем зазначено усі ідентифікуючі ознаки нерухомого майна, як то, розмір земельної ділянки, цільове призначення, площа та призначення нежитлової будівлі, інформація про приміщення та споруди. Зокрема, нежитлова будівля загальною площею 1230,9 кв. м., яка складається з комплексу будівель та господарський споруд, а саме: Адмін корпус загальна площа 74,10 кв.м.літ. «А», Господарське приміщення загальна площа 34,90 кв.м. літ. «Б», Убиральняліт. «Г», Будівлі каси загальна площа 21,10 кв.м. літ. «К», М`ясний та молочний павильйон загальна площа 365,80 кв.м. літ. «Л», Навіс для продажу муки літ. «Н», Торгові навіси літ. «06-41», Огорожа літ. «N4-6», Промтоварний торговий ряд загальна площа 157,60 кв.м. літ. «Р», Промтоварний торговий ряд загальна площа 130,40 кв.м. літ. «П», Промтоварний торговий ряд загальна площа 123,80 кв.м. літ. «С», Промтоварний торговий ряд загальна площа 152,20 кв.м. літ. «Т», Промтоварний торговий ряд загальна площа 171,00 кв.м. літ. «Ф», Водяна колонка літ. «В.я» за адресою Чернівецька обл., Вижинський р., смт. Берегомет, вул. Серетська, будинок 14д.;
- земельна ділянка, кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0467, площа (га): 2.4675, цільове призначення: 1.11.4 ринкової інфраструктури, категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, Місце розташування: Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вулиця Серетська, 14д.
Наявність майна, яким володіє боржник на праві власності, була встановлена приватним виконавцем під час проведення фактичного огляду і опису за місцем його знаходження про що зазначено у оскаржуваній заявником постанові.
Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_3 .
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) направлена боржнику та отримана останнім 19 червня 2026 року, що ним фактично не заперечувалось.
Встановивши, що приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень та послідовно вчиняв дії, направлені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили і не виконувалось боржником добровільно, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем Довгань В.В. допущено порушення прав боржника, який не був повідомлений про дату проведення приватним виконавцем опису й арешту майна, є безпідставними, з огляду на те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов`язок державного виконавця повідомляти боржника про дату та час проведення опису та арешту його майна. А відтак, відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 904/1069/18.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у постанові про опис та арешт майна від 23 травня 2026 року відсутні дані про надання копії цієї постанови боржнику, що свідчить про порушення приватним виконавцем ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», спростовуються рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» про отримання заявником 19 червня 2026 року копії оскаржуваної постанови.
Твердження апелянта про те, що судом не було надано правової оцінки підставам залучення понятих в ході проведення 23 травня 2026 року виконавчих дій з опису та арешту майна, відсутність у постанові інформації про їх персональні дані, не впливають на правильність висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Оскільки боржник не був присутній при складанні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, приватний виконавець з дотриманням вимог закону залучив двох понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та в їх присутності склав постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Встановлено, що особи понятих встановлено приватним виконавцем та підтверджено через мобільний застосунок «Дія», їх паспортні дані зазначенні у оскаржуваній постанові. Жодних доводів, які дають підстави суду ставити під сумнів аутентифікацію цих осіб, установлених за допомогою вказаного електронного сервісу, апеляційна скарга не містить.
Посилання заявника на відсутність у постанові зазначення місця проживання понятих є безпідставними та такими, що не впливають на встановлені виконавцем обставини за результатами проведеної виконавчої дії. Те, що понятим повідомлено про їх права і обов`язки, відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ствердили своїми підписами в постанові.
Доводи апелянта про те, що опис та арешт майна фактично не проводилися за місцем його знаходження у зв`язку з відсутністю у постанові відомостей про точне місце вчинення виконавчих дій, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи. Висловлені в апеляційній скарзі припущення боржника про те, що приватний виконавець не виїжджала за місцем знаходження майна боржника ніяк не підтверджені.
Доводи апелянта про те, що у постанові приватного виконавця від 23 травня 2026 року відсутня детальна інформація, яка характеризує опис об`єкти нерухомості, є необґрунтованими, оскільки постанова містить ідентифікуючи ознаки майна, яке було оглянуто приватним виконавцем, є предметом опису та арешту, а інші, наявні на думку боржника недоліки постанови, не впливають на її законність.
Більш того, опис проводився виконавцем без присутності боржника та без надання повного доступу до зазначеного об`єкту нерухомості (земельної ділянки і нежитлової будівлі), а тому приватний виконавець не мав можливості здійснити опис детально враховуючи усі ідентифікуючі характеристики вказаного майна про які апелянт зазначав у апеляційній скарзі. До того ж, апелянтом не надано доказів, що вказане вище описане нерухоме майно має інші характеристики, ніж зазначені в оскаржувані постанові від 23 травня 2026 року.
Не зазначення у постанові про опис та арешт майна усіх властивостей майна (зокрема: матеріалу стін, кількості поверхів, комунікацій на земельній ділянці, тощо) не призводить до порушення прав боржника.
Та обставина, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис від 15 грудня 2023 року про обтяження належного боржнику майна, не свідчить про неправомірність дій приватного виконавця та неможливість проведення виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження. Як вірно зазначив суд в оскаржуваному судовому рішенні, при здійсненні процедури реалізації вказаного майна, державним виконавцем мають враховуватися черговість задоволення вимог кредиторів (стягувачів у виконавчому провадженні).
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, з огляду на те, що дії виконавця з опису та арешту нерухомого майна на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, самі по собі не свідчать про порушення прав боржника у виконавчому провадженні.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
_____________________
Повне судове рішення складено 16.10.2026 р.