ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 914/3681/23(914/1855/26)
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С
за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
без виклику сторін.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» (вх.ЗАГС 01-05/2336/26 від 15.07.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 (суддя Цікаво А.І.)
про повернення позовної заяви без розгляду
у справі № 914/3681/23(914/1855/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД», м.Суми
до відповідача-1 Акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ
до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина", м. Дрогобич, Львівська область
про визнання недійсними договорів поставки, визнання недійсним договору доручення на надання транспортно-експедиційних послуг та визнання відсутніми прав вимоги за такими договорами
в межах справи № 914/3681/23
за заявою ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ
про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина", м. Дрогобич, Львівська область
ВСТАНОВИВ:
Суть спору та фактичні обставини справи.
В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/3681/23 про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".
17.06.2026 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Брайтон ЛТД» до відповідача-1 АТ «Укрнафта» та до відповідача-2 ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», в якій позивач просив:
1) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/42 від 29.11.2019, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина».
2) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/42 від 29.11.2019;
3) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/43 від 29.11.2019, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
4) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/43 від 29.11.2019;
5) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/44 від 27.12.2019, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
6) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) №9/44 від 27.12.2019;
7) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/1 від 31.01.2020, укладений між АТ «Укрнафта та ПАТ «НПК - Галичина»;
8) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/1 від 31.01.2020;
9) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/2 від 28.02.2020, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
10) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/2 від 28.02.2020;
11) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/6 від 01.04.2020, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
12) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/6 від 01.04.2020;
13) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/7 від 04.05.2020, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
14) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/7 від 04.05.2020;
15) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/8 від 04.05.2020, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
16) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/8 від 04.05.2020;
17) визнати недійсним договір поставки (нафтопродуктів) № 9/9 від 31.05.2020, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
18) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором поставки (нафтопродуктів) № 9/9 від 31.05.2020;
19) визнати недійсним договір доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 12/01/01/2170-Р від 16.12.2021, укладений між АТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК - Галичина»;
20) визнати відсутнім право вимоги АТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК - Галичина» за договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 12/01/01/2170-Р від 16.12.2021.
Позов обґрунтовано тим, що оспорювані договори укладені між відповідачами після виникнення у ПАТ «НПК - Галичина» заборгованості перед позивачем. Позивач вважає, що такі договори є фраудаторними, укладені між заінтересованими особами з метою нарощування заборгованості відповідача-2 перед відповідачем-1 задля уникнення/зменшення розміру виконання зобов`язань відповідача-2 перед позивачем.
Ухвалою суду від 25.06.2026 позовну заяву ТОВ «Брайтон ЛТД» до АТ «Укрнафта», та до ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» про визнання недійсними договорів поставки, визнання недійсним договору доручення на надання транспортно-експедиційних послуг та визнання відсутніми прав вимоги за такими договорами залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 905 216, 00 грн.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху мотивована тим, що заявлені ТОВ «Брайтон ЛТД» позовні вимоги про визнання договорів недійсними є немайновими вимогами. Водночас в частині позовних вимог про визнання відсутніми прав вимоги за спірними договорами такі ґрунтується на наявності у відповідача-2 загальної заборгованості перед відповідачем-1 у розмірі 13 152 001 049,90 грн, що виникла на підставі оспорюваних договорів. Відтак наслідком задоволення таких позовних вимог є припинення грошових зобов`язань відповідача-2 перед відповідачем-1 у розмірі 13 152 001 049,90 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відсутніми прав вимоги за спірними договорами мають вартісну оцінку та майновий характер.
Вказана ухвала суду від 25.06.2026 була доставлена до електронного кабінету ТОВ «Брайтон ЛТД» 25.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
30.06.2026, на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026, до суду від ТОВ «Брайтон ЛТД» надійшла заява, в якій позивач зазначив про немайновий характер позовних вимог в частині визнання відсутніми права вимоги за спірними договорами, оскільки за наслідками вирішення спору, у разі задоволення позову, позивач не отримає права на стягнення грошових кошті чи права на отримання майна у власність, а отже, у разі задоволення позову, позивач не отримує благо у грошовому виразі.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву ТОВ «Брайтон ЛТД» про визнання недійсними договорів поставки, визнання недійсним договору доручення на надання транспортно-експедиційних послуг та визнання відсутніми прав вимоги за такими договорами повернув позивачу з доданими до неї документами.
Підставою для повернення позовної заяви місцевий господарський суд вказав, що позивачем не усунуло недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, та не надано доказів сплати судового збору у визначеному судом розмірі.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 та прийняти нове рішення і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ТОВ «Брайтон ЛТД» у зв`язку з несплатою судового збору, неправильно визначив характер заявлених позовних вимог та безпідставно відніс вимоги про визнання відсутнім права вимоги за договорами до вимог майнового характеру.
Вважає, що заявлені ним позовні вимоги є немайновими, оскільки їх задоволення не призведе до набуття ним будь-якого майна чи грошових коштів. При цьому, ТОВ «Брайтон ЛТД» не є стороною оспорюваних договорів, а вимоги про визнання відсутнім права вимоги є похідними від основних вимог про визнання договорів недійсними.
Суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 162, 163, 173 ГПК України та безпідставно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних.
Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в аналогічних справах визнавав вимоги про визнання відсутнім права вимоги немайновими та відкривав провадження за відповідними позовами.
Апелянт зазначає, що покладення на нього обов`язку додатково сплатити судовий збір у розмірі 905 216, 00 грн є необґрунтованим та створює надмірний фінансовий тягар, що фактично обмежує його право на доступ до правосуддя. Водночас судом не враховано, що позов спрямований на недопущення штучного збільшення кредиторської заборгованості ПАТ «НПК - Галичина» у межах справи про банкрутство.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а тому просить апеляційну скаргу ТОВ «Брайтон ЛТД» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 - без змін.
Зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2024 у справі про банкрутство ПАТ «НПК - Галичина» вже визнано грошові вимоги АТ «Укртатнафта» на загальну суму 253 023 996,23 грн, які виникли на підставі оспорюваних договорів. Водночас ТОВ «Брайтон ЛТД» не заявляло заперечень щодо цих вимог під час їх розгляду судом.
Вважає вимоги позивача про визнання відсутнім права вимоги за оспорюваними договорами такими, що мають майновий характер, оскільки фактично спрямовані на припинення вже визнаних судом грошових вимог АТ «Укртатнафта» на загальну суму 240 540 070,64 грн, що безпосередньо впливає на майнові права кредитора та розмір його вимог у справі про банкрутство.
Відтак суд першої інстанції правильно визначив майновий характер спірних вимог та обґрунтовано повернув позовну заяву у зв`язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.
Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, поданої в межах позовного провадження у справі про банкрутство, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Оцінка суду.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами ГПК України.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпунктів 3 та 4 п. 21 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з абз. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Залишаючи без руху позовну заяву ТОВ «Брайтон ЛТД» суд першої інстанції вказав, що позивачем об`єднано 10 позовних вимог (визнання недійсними 10 договорів і визнання відсутніми прав вимоги за 10 договорами). При цьому, позивач зазначив, що позов не містить вимог майнового характеру.
До позовної заяви ТОВ «Брайтон ЛТД» додало платіжну інструкцію № 2153 від 16.06.2026 про сплату судового збору у розмірі 53 248,00 грн.
Отже, позивач сплатив судовий збір, виходячи з 20 вимог немайнового характеру із застосування коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору.
Однак суд першої інстанції, з посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, вказав що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Суд вказав, що заявлені ТОВ «Брайтон ЛТД» позовні вимоги в частині визнання відсутніми прав вимоги за спірними договорами ґрунтується на наявності у відповідача-2 заборгованості перед відповідачем-1 у розмірі 13 152 001 049,90грн, що виникла на підставі оспорюваних договорів. Наслідком задоволення таких позовних вимог є припинення грошових зобов`язань відповідача-2 перед відповідачем-1. Отже, позовні вимоги про визнання відсутніми прав вимоги за спірними договорами мають вартісну оцінку та майновий характер.
Відтак суд дійшов висновку, що ТОВ «Брайтон ЛТД» заявило три вимоги немайнового характеру (визнання недійсними трьох договорів) та три вимоги майнового характеру (визнання відсутніми прав вимоги за трьома договорами).
Оскільки за подання до суду позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 958 464,00 грн, а саме: 26 624,00 грн (3328 грн*10*0,8) - за 10 вимог немайнового характеру та 931 840,00 грн (3328 грн*350*0,8) - за вимоги майнового характеру, а позивачем сплачено лише 53 248,00 грн судового збору, то ТОВ «Брайтон ЛТД» сплатило судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлено законом, чим не додержано вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України. Відтак наявні підстави для повернення позовної заяви без розгляду.
Вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Віднесення спору до провадження у справі про банкрутство визначає особливості його юрисдикції та процесуального розгляду відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Характер позовної вимоги та, відповідно, порядок визначення ставки судового збору встановлюються з огляду на її зміст і правову спрямованість з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».
Колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на те, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямований на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Так, у справі, що переглядається, ТОВ «Брайтон ЛТД» звернулося до суду не з метою отримання у власність грошових коштів чи іншого майна, а з метою захисту своїх прав та законних інтересів як кредитора ПАТ «НПК - Галичина», посилаючись на те, що оспорювані договори укладені між заінтересованими особами та спрямовані на штучне збільшення кредиторської заборгованості боржника.
Відтак заявлені позивачем вимоги спрямовані на усунення, за його твердженням, неправомірних наслідків укладення відповідних правочинів, які можуть впливати на обсяг задоволення вимог кредиторів у межах процедури банкрутства.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що при визначенні характеру позовних вимог суд першої інстанції мав врахувати не лише наявність грошового вираження зобов`язань за оспорюваними договорами, а й правову природу заявлених вимог, їх безпосередній зміст, мету звернення позивача до суду та особливості захисту прав кредиторів у процедурі банкрутства.
Натомість місцевий господарський суд фактично ототожнив розмір грошових зобов`язань ПАТ «НПК - Галичина» перед АТ «Укрнафта» із ціною позову ТОВ «Брайтон ЛТД», не врахувавши, що позивач не є стороною відповідних договорів та не претендує на отримання грошових коштів у розмірі заборгованості, існування якої він оспорює.
При цьому, потенційний вплив результатів вирішення спору на обсяг кредиторських вимог АТ «Укрнафта» та можливість задоволення вимог інших кредиторів не є тотожним безпосередньому присудженню позивачеві майнового блага, вартість якого визначає ціну позову.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про прийняття позовної заяви суд повинен виходити з характеру фактично заявлених позовних вимог, а не виключно з їх можливих опосередкованих економічних наслідків для учасників справи про банкрутство.
У цьому контексті покладення на конкурсного кредитора обов`язку сплатити судовий збір у розмірі, обчисленому виходячи з вартості грошових зобов`язань між іншими особами, за відсутності належних правових підстав для такого обчислення створює надмірний фінансовий тягар та може становити непропорційне обмеження права на доступ до суду.
Зокрема, у цій справі місцевий господарський суд зобов`язав ТОВ «Брайтон ЛТД» додатково сплатити судовий збір у розмірі 905 216, 00 грн, тоді як позивачем уже сплачено 53 248,00 грн за 20 заявлених вимог немайнового характеру.
На переконання колегії суддів, за встановленого немайнового характеру заявлених вимог покладення на позивача обов`язку здійснити таку доплату не відповідає положенням Закону України «Про судовий збір» та фактично створює перешкоду для реалізації кредитором права на судовий захист.
Аналогічного правового підходу щодо кваліфікації позовних вимог про визнання договорів недійсними та визнання відсутнім права вимоги за такими договорами як вимог немайнового характеру дотримується Верховний Суд, що відображено в ухвалі від 22.06.2026 у справі № 903/534/23 (903/1097/25).
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішення питання про належний розмір судового збору не передбачає оцінки обґрунтованості тверджень позивача про фраудаторний характер оспорюваних правочинів чи встановлення факту штучного формування кредиторської заборгованості. Зазначені обставини підлягають дослідженню під час розгляду спору по суті.
Колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд, визначивши три вимоги про визнання відсутніми прав вимоги за договорами як майнові лише з огляду на вартісне вираження відповідних договірних зобов`язань, не врахував характеру заявленого способу захисту та особливостей правовідносин неплатоспроможності.
Отже, в цьому випадку вимоги ТОВ «Брайтон ЛТД» про визнання відсутніми прав вимоги за оспорюваними договорами у взаємозв`язку з вимогами про визнання таких договорів недійсними мають немайновий характер, а тому судовий збір за їх подання підлягав сплаті за ставками, встановленими для вимог немайнового характеру.
Таким чином, оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 53 248,00 грн за 20 вимог немайнового характеру, висновок суду першої інстанції про необхідність доплати 905 216, 00 грн судового збору є необґрунтованим.
Відповідно, невиконання позивачем такої вимоги суду не могло бути підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 174 ГПК України, у вигляді повернення позовної заяви як неподаної.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, згідно із ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи зазначене, оскаржувана ухвала суду від 06.07.2026 постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви ТОВ «Брайтон ЛТД» та перешкодило подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, оскільки задоволення позовних вимог за наслідками цього апеляційного перегляду не відбулося, питання розподілу судових витрат належить вирішити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275, 280-284 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 у справі №914/3681/23(914/1855/26).
3. Справу №914/3681/23(914/1855/26) в частині розгляду позовної заяви повернути до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви.
4. Здійснити розподіл судового збору за результатами розгляду справи по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК